Курсовая: Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

Курсовая: Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

Міністерство освіти і науки України Черкаський державний університет ім. Б.

Хмельницького

Факультет романс-германської філології

, <у..-, Кафедра англійської філології

Савенко Олена Вікторівна

Конфігурації композитних рамок в англомовному художньому тексті

^. Кваліфікаційна робота

Спеціальність: 8.030502 — Англійська та німецька мови та література

Науковий керівник:

к. ф. н. Кресан О. Я.

Черкаси- 2002

Ukrainian Ministry of Education and Science Bohdan Khmelnytsky State

University in Cherkasy

School of Romance and Germanic Philology

<— Department of English Philology

Helen Savenko

The Configurations of Composite Contoirs in English Texts

Qualification Project Speciality: English and German Languages and Literature

Research Advisor:

Ph. D. Kresan 0. Y.

Cherkasy 2002

ЗМІСТ

Вступ........................................................................

..........................

Розділ І Функціонально-комунікативна ономасіологія

_^н*

та дослідження тексту

1.1. Основні напрями ономасіологічних досліджень......

1.2. Номінативна структура тексту, її зв'язок з іншими аспектами

тексту.........................................................

Висновки до першого розділу...............................................

Розділ II Ономасіологічна структура складного слова та художній текст

2.1. Номінативна специфіка композитів.

Поняття ономасіологічної структури.........................

2.2. Ономасіологічне узгодження як феномен тексту.....

2.3. Поняття композитної рамки........................................

Висновки до другого розділу................................................

Розділ-Щ Конфігурації композитних рамок..................................

Висновки до третього розділу...............................................

Загальні

висновки.....................................................................

........

Бібліографія.................................................................

......................

Перелік фактичного

матеріалу........................................................

ВСТУП

У представленій кваліфікаційній роботі розглядається проблема композитних

рамок, їх конфігурації в англомовних художніх текстах в аспекті взаємодій

їхньої ономасіологічної структури з текстовим оточенням. Ця проблема

розглядалась у світлі ономасіологічних досліджень (Т. ван Дейк, О.С.

Кубрякова, О.Д. Мєшков, 0.0. Селіванова, Л.Ф. Омельченко, О.Я. Кресан). В

ономасіології тексту розглянуто проблеми номінативного механізму утворення

композита та сформульовано критерії виділення композитних рамок. Водночас,

незважаючи на досить глибоку висвітленість проблеми, ряд питань залишаються

відкритими. До них належать питання про повноту класифікації композитних

рамок у художньому тексті когніції та психологічного механізму,

тексту/дискурсу як їх творення номінативної одиниці, а також дослідження

мотиваційної бази ментально-психонетичного комплексу знань, що стоїть за

композитними рамками як поверхневими утвореннями.

Актуальність теми зумовлена її спрямованістю на подальше дослідження

проблеми конфігурацій композитних рамок в англомовних текстах та зв'язку

ономасіологічної структури композитів, що утворюють композитні рамки, з

текстовим оточенням.

Об'єктом кваліфікаційної роботи є композитна номінатема в контексті,

обмеженому семантичним радіусом її впливу (композитна рамка).

Предметом є дослідження конфігурації композитних рамок, їх аспекти та

узгодження з текстовими одиницями тексту.

Мета дослідження полягає в аналізі структури композитної рамки та

визначенні різновиду її конфігурації.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання наступних завдань:

висвітлити загальні принципи текстово-комунікативного напряму

ономасіології щодо аналізу композитних номінативних одиниць;

описати номінативну структуру тексту та її зв'язок з іншими його аспектами;

розкрити сутність поняття "ономасіологічної структури" композитів та її

узгодження з текстовим оточенням, що отримало назву композитна рамка;

описати конфігурації композитних рамок в англомовних художніх текстах.

Матеріалом дослідження слугували 300 текстових фрагментів різної лінійної

довжини, відібраних з англомовної художньої прози XX ст.: 16 оповідань та 2

романів загальним обсягом більше 800сторінок.

До аналізу фактичного матеріалу застосовано методологічний апарат

традиційної лінгвістики тексту та когнітивної ономасіології.

Були використані: текстово-інтерпретаційний метод, що застосовується

відповідно до завдань дослідження для встановлення ролі ономасіологічного

контексту композита у формуванні текстового концепту, цілісно-смислового

масиву тексту, а також головний метод когнітивної ономасіології -

інтерпретація ономасіологічної структури та моделювання мотиваційної бази

композитних номінатем щодо типології композитних рамок. Стосовно розгляду

семантичного аспекту ономасіологічного узгодження в композитних рамках

застосовано методику компонентного аналізу.

Наукова новизна кваліфікаційної роботи полягає в тому, що здійснено

аналіз різновидів зв'язку композитних номінатем з текстом, що дало змогу

уточнити існуючу типологію композитних рамок на матеріалі англомовної художньої

прози.

Теоретичне значення кваліфікаційної роботи зумовлене розробленням

проблеми "ономасіологія і текст/дискурс" в аспекті взаємодії композитів з

текстовим оточенням. Результати аналізу композитних номінатем і їх зв'язку з

текстом можуть слугувати для подальшого дослідження композитних рамок

номінативної організації тексту.

Практична цінність полягає в можливості застосування результатів роботи в

процесі викладання іноземних мов в інститутах та університетах, зокрема, в

курсах "Словотвору та ономасіології", "Лінгвістики тексту", "Стилістики тексту"

при написанні курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт з англійської

філології.

Структура кваліфікаційної роботи. Загальний обсяг 38 сторінок, з яких 34

- основний текст. Робота складається із вступу, 3 розділів з висновками до них,

загальних висновків, бібліографії (3 стор.), переліку джерел фактичного

матеріалу (Істор.).

РОЗДІЛ І

напряки ономасіологічних досліджень

Досягненням лінгвістичної думки останніх десятиліть стало положення, згідно з

яким мову, її категорії, рівні та одиниці можливо вивчати в двох аспектах:

семасіологічному та ономасіологічному [1:23].

Засновником ономасіологічної науки вважають А. Цаунера, який у 1903 p.

Запропонував новий напрям аналізу слів, відмінний від семасіологічного, хоч у

наукових працях М.М. Покровського кінця XX ст. така тенденція вже

спостерігається.

Певний вплив на розвиток ономасіологічної теорії мали концепція довільності

знака Ф. де Соссюра, дослідження німецької школи "слів та речей" Г. Шухардта,

семіотична теорія (функціональної семантики ^ М.Я. Марра та опозиційні їй

концепції О.М. Фрейденберга, Б.О. Серебреннікова та ін [22:26 -27].

Ономасіологічний підхід до мови, її одиниць та категорій, може бути

структурно-ономасіологічним та функціонально-ономасіологічним. Перший

досліджує мовні факти в напрямку "позамовний зміст - мовна форма", останній

розглядає мовний матеріал у напряму "мовна система - мовлення" [1:25].

Певне розширення проблематики ономасіологічних досліджень було намічене

празькими мовознавцями (В. Матезіус, Й. Вахек, Ф. Данеш), які планували

вивчення закономірностей номінації фактів та явищ об'єктивної дійсності з

включенням їх до комунікативної одиниці [33].

Номінативні механізми у розгляді Празького лінгвістичного осередку постають

як первинна модель комунікації, яка залучає мовні знаки, але мисленнєві

процеси їхнього поєднання подібні до створення уявлення, поняття про реалію

та його позначення у мові.

На початку 80-х років відносно виокремились 2 напрямки ономасіології:

семантико-структурний та функціональний (Т. ван Дейк, 0.0. Селіванова, О.Я.

Кресан) [31,22,23,26,10].

У руслі семантико-структурного напряму розглядаються проблеми номінативного

механізму, типології номінації, внутрішньої форми, вмотивованості

номінативних одиниць. Процес утворення номінативних одиниць на основі

словотворчих моделей вивчався О.Д. Мєшковим, X. Марчандом; способи

механізації мовної об'єктивізації різних типів понять - Т.Р. Кияк, О.С.

Кубряковою, семантичні та номінаційні зв'язки -В.Г. Гаком, Т.Р.Кияк, О.С.

Кубряковою ; когнітивна природа номінативного процесу - О.С. Кубряковою, 0.0.

Селівановою та іншими [17,32,8,14,5,23].

Другий напрям ономасіологічного дослідження, функціональний, виник разом з

питанням про номінацію як первинну модель комунікації, про причини, цілі

номінації та функції номінативних одиниць у мовленні, дискурсі.

Підтвердження думки про загальну ментальну природу зв'язку номінації та

комунікації можна знайти у 0.0. Потебні: " Якщо окреме слово є уявленням, то

сполучення двох слів можна було б назвати уявленням уявлення; якщо поодиноке

уявлення було першою дією розкладання чуттєвого образу, то фраза з двох слів

буде другою, що базується вже на першій "[20:155-156].

До цього часу проблема "ономасіологія і текст/дискурс " залишається

малорозробленою, маючи орієнтири досліджень лише в ракурсі проблеми:

"словотворення і текст" (0.0. Земська, Д.У. Ашурова, В.А. Кухаренко, В. Кінч,

Т. ван Дейк) [23:27].

Виходячи й з того, що лінгвістичний функціоналізм має два різновиди:

внутрішньофункціональний, для якого величинами, що досліджуються, є одиниці

та категорії будь-якого рівня, а середовищем -більш широка сукупність

одиниць, категорії того ж або більш високого рівня і зовнішньофункціональну,

яка співвідносить мовні явища, що

вивчаються, з об'єктами зовнішнього середовища (світом свідомості, сферою

комунікації та інше) [27:132-133], від функціонального напряму в

ономасіології відмежовується третій текстово-комунікативний. (Спочатку його

розглядали в межах другого). Метою даного напрямку є вивчення номінативної

організації мовлення та закінченого її продукту-тексту/дискурсу як

макрознака.

Вихідними посиланнями текстово-комунікативної ономасіології можна вважати

спроби вчених встановити схожість процесів номінації та комунікації [23:27].

Сьогодні ономасіологія дедалі більше занурюється в когнітивну парадигму, хоча

мисленнєвий аспект номінації не був і раніше поза увагою лінгвістів ( 0.0.

Потебня, I.I. Мєщанінов, В.В. Виноградов, Г.Й. Винокур, М. Докуліл, X.

Марчанд, Т. ван Дейк, О.С. Кубрякова та ін.) [22:29].

Функціонування мови в сучасній когнітивній ономасіології розглядається як

"різновид когнітивної діяльності, а когнітивні механізми та структури

людської свідомості досліджуються через мовні явища" [30:169].

1.2. Номінативна структура тексту, її зв'язок з іншими аспектами тексту.

Ономасіологічний напрям у вітчизняній науці був, без сумніву, однією з ранніх

версій когнітивізму. Суттєвою його ознакою були тут, на відміну від

зарубіжних версій тієї ж парадигми наукового знання, його менша скутість

рамками вузького когнитивізму а, отже, більш широкий підхід до явищ

номінації, згідно якого до складу аналізу номінативної діяльності входив і

емоційно-експресивний аспект, і прагматика і національні особливості картин

світу її культурологічний аспект тощо [14:42].

Функціональний аспект ономасіологічної організації тексту є найбільш значущим

у текстово-комунікативному напряму ономасіології. Цей напрям формує два

підходи до аналізу: розгляд тексту/дискурсу як макрознака,

неподільного сигналу, імені (Г.В. Колшанський, Н.Д. Арутюнова, Ю.М. Лотман,

О.П. Воробйова, А. Нойберт ) та опис взаємодії номінативної організації

макрознака з іншими текстовими аспектами і категоріями (Т. ван Дейк, В. Кінч,

Д.У. Ашурова, 0.0. Селіванова) [11:5-6].

Під номінацією розуміють називання предметів і ситуацій за допомогою мовних

засобів, закріплення за певним референтом того чи іншого спеціального знака.

Номінація є комплексним мовленнєво-мисленнєвим процесом, який має як логіко-

гносеологічні, біологічні, соціальні, фізіологічні, так і власне мовні основи

[13:6].

Г.В. Колшанський вказує, що "суть номінації не в тому ,що мовний знак

позначає річ, а в тому, що він репрезентує деяку абстракцію як результат

пізнавальної діяльності людини" [9:12].

В.Г. Гак підкреслюючи важливість аналізу номінативного аспекту тексту назвав

одиницю семантичної організації тексту - номінатему.

Дослідник виділив у акті номінації три чинники: ім'я, предикат, та суб'єкт

зробивши тим самим крок до наукового обґрунтування важливості суб'єкта-

номінатора у мовленнєвій діяльності.

Номінативні одиниці у мовній системі є первинними, у мовленні вторинними,

тому знаки-номінатеми диференціюються на часткові та повні (В.Г. Гак),

найменування та повідомлення (Г.В. Булигіна), знаки та семи (Є. Б'юссене).

Залежно від структурного статусу номінативних одиниць розрізняють лексичну

номінацію (просте слово, композит, словосполучення), препозитивну (речення),

та дискурсивну (текст) - Г.В. Колшанський, Н.Д. Арутюнова, Б.О.Абрамов, В.Г.

Гак, 0.1. Москальська та інші. Ю.І. Сватко підкреслює, що при співвідношенні

тексту з базисним поняттям "смисл" у нього виявляються деякі іменні риси

(здатність відображати певну референтну ситуацію, одночасно ідентифікуючи та

характеризуючи її як самостійний цілісний об'єкт; цілісність правильного у

граматичному та смисловому відношенні тексту; незводимість смислу тексту до

смислу його складових, наявність у нього своєрідної "внутрішньої форми")

[21:83].

У зв'язку з дослідженням тексту-імені з'явився погляд на текст як на

макрознак - "максимально узагальнене холістичне утворення, знаковий аспект

якого визначається тим, що текст може розглядатися як неподільний сигнал"

[16:67]. З цієї точки зору текст є глобальним неподільним номінативним цілим,

"результатом конденсації тексту" [4:30].

Функціоналістська теорія сприяла поглибленню уявлення про породження

номінатеми у тексті, мовленні, переходу ономасіології на рівень її взаємодії

з прагматикою, теорією картини світу, комунікативною лінгвістикою; повороту

досліджень номінації до людського чинника (антропоцентризм).

Багатоплановість тексту як об'єкту призводить до того, що дослідники

виділяють різні аспекти тексту. Наприклад, З.Я. Тураєва розрізняє п'ять

основних аспектів поняття текст: 1) онотологічний; 2) гносеологічний; 3)

лінгвістичний; 4) психологічний; 5) прагматичний [28:20]. М.І.Откупщикова

розглядає 6 основних аспектів тексту: 1) комунікативний; 2) модальний; 3)

структурний; 4) прагматичний; 5) референційний; 6) номінативний [18].

В.Г. Гак зазначає: "найважливішим, якщо не основним аспектом тексту є його

номінативна сторона, співвіднесеність мовних елементів з позначеними ними

немовними об'єктами, реально існуючими або розумовими. Власне кажучи, всі

елементи тексту беруть участь в номінативній функції" [5:6]. Різні аспекти

тексту в різних класифікаціях певною мірою перекривають один одного ,

оскільки між ними існує взаємозв'язок [10:31].

Взаємодія номінативного аспекту тексту/дискурсу з семантичним виявляється в

наявності у номінативних одиниць семантичних перетворень у тексті, в участі

номінатем у семантичному узгодженні. Смисловий (когнітивний) аспект надає

номінативним одиницям та їхній організації концептуалізуючої функції на

підставі підпорядкованості макрознака авторському задуму, інтенції,

когнітивній карті тексту (інформаційному масиву, закладеному в твір). Зв'язок

номінативного аспекту з граматичним у

тексті/дискурсі зумовлено участю номінативних одиниць у синтаксичних

відношеннях та морфологічному структуруванні текстових одиниць. Структурний

аспект шляхом номінативного організовує текстову членованість різних

типів: архітектонічну, синтаксичну, смислову, тема-рематичну. Прагматично-

комунікативний аспект за допомогою номінативних одиниць оптимізує

ефективність тексту/дискурсу через вплив на свідомість адресата шляхом

реалізації авторських інтенцій [10:61].

ВИСНОВКИ ДОДЕЙДОГО РОЗДІЛУ \/

На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки мову, ії категорії, рівні та

одиниці можливо вивчати в двох аспектах: семасіологічному та

ономасіологічному. Вагомий внесок у розвиток ономасіологічної теорії зробили

А. Цаунер, Ф. де Соссюр, М.Я. Марр, О.М. Фрейденберг, Б.О. Серебренніков та

інші.

На початку 80-х років остаточно сформувались два напрями розвитку

ономасіології: семантико-структурний та функціональний. Перший напрям

розглядає проблеми номінативного механізму, в той час як другий стосується

питання про номінацію як первинну модель комунікації.

Оскільки лінгвістичний функціоналізм має два різновиди:

внутрішньо- та зовнішньо-функціональний, від функціонального напряму

відмежовується третій - текстово-комунікативний. Метою даного напряму є

вивчення номінативної організації мовлення та закінченого її продукту-

тексту/дискурсу як макрознака.

Процес номінації досліджували О.С. Кубрякова, Г.В. Колшанський та інші.

Підкреслючи важливість аналізу номінативного аспекту тексту відомий дослідник

В.Г. Гак виділив номінатему, як одиницю семантичної організації тексту. Як

багатоаспектне явище текст вміщає в себе різні аспекти, які певною мірою

перекривають один одного, оскільки між ними існує взаємозв'язок.

РОЗДІЛ II

структури

Важливим щодо пізнання процесів найменування є поняття денотат, сигніфікат,

референт, десигнат. Позитивістськи орієнтована логічна семантика спирається

на семіотичний трикутник Огдена-Річардса (1923 p.), що встановлює відношення

знака, його значення та предметної сфери (денотата). Концептуальна

розбіжність понять денотата, сигніфікату, референта пояснюється, по-перше,

різною пізнавально-філософською орієнтацією (Г. Фреге, У. Куайн, М. Хайдегер,

О.Ф. Лосєв), по-друге, конкретним ставленням до зв'язку речей та понять.

Трикутник Огдена-Річардса є істинним лише для остенсіональних, предметне

орієнтованих найменувань [22:29-31].

Семіотичний трикутник важко застосовувати і по відношенню до складних слів,

оскільки об'єм денотата, що позначений композитом значно ширший завдяки

наявності двох або більше ономасіологічних ознак.

Визначення місця та меж композита у ряді інших номінатем є однією з проблем

номінації. На думку більшості лінгвістів, композити посідають проміжне місце

між простими словами, похідними одиницями та ідіоматичними сполученнями. Л.Ф.

Омельченко та М.М. Полюжин зазначають, що похідне слово (дериват)

використовується як у широкому значенні (на противагу терміну "просте",

"непохідне" слово), так і в більш вузькому - для ідентифікації словотворчої

структури афіксальних похідних, а також складних та складнопохідних (складно-

суфіксальних) вторинних одиниць номінації, утворень, що виникли внаслідок дії

конверсії, телескопії, а також внаслідок лексикалізації синтаксичних

конструкцій [19:6]. В.В. Виноградов визначав словоскладання як "своєрідний

тип словотворення, синтактико-морфологічний. Питання про співвідношення

основ, про порядок їх зчеплення виводить цей тип словотворення за межі правил

утворення простих похідних слів" [3:208]. Складне слово як об'єкт аналізу

принципово відрізняється від інших об'єктів лінгвістичного аналізу, в тому

числі і від похідних слів - афіксальних та конвертованих [17:15] Відсутність

чіткої та стабільної межі між різними за статусом номінатемами мовного типу

зумовлює існування маргінальних явищ з рухомими межами, що включають слова,

які поєднують у собі якості маргінальних класів.

Підхід до словотворення з ономасіологічної точки зору означає, що "на перший

план за своєю важливістю мають бути винесені номінативні ознаки". Щоб складне

слово вважалося складним, "мовленнєвий вираз із декількох композитних слів

або основ повинен бути цілісною одиницею номінації, в яку неможливо вклинити

інші повнозначні одиниці, і яка моделюється для вираження певного

словотворчого значення певним формальним засобом" [12:4].

Г.В. Арнольд пропонує чотири основних типи критеріїв композитності різних

рівнів (фонологічні, морфологічні, синтаксичні, графічні), відмічаючи, що для

виділення складного слова в загальну групу номінативних одиниць недостатньо

критеріїв одного рівня або типу, лише врахування двох-трьох критеріїв у

комплексі здатне всебічно характеризувати особливості композитів [10:46].

О.С. Кубрякова вважає, що "опис морфологічних структур складних слів повинен

починатися із встановлення тих обмежень, які накладаються в мові, що

вивчається на частиномовний характер слів, що ступають у сполучення" [10:7].

Вона також зазначає, що "утворення багатьох типів похідних можна представити

як процес перетворення типових та стандартних суджень про предмет в

однословні номінативні знаки" [15:292].

В цілому приймаючи концепцію О.С. Кубряковой О.Д. Мєшков підкреслює

важливість семантичного критерію, який проводить "необхідні розмежування між

проблемами словотворення та словоскладання" [17:13].

Беручи до уваги положення про сукупність композитних ознак 0.0. Селіванова

розглядає 4 критерії композитної номінації: денотативний та семантичний

критерії, критерій синтаксичної цілісності а також критерій лексико-

граматичної єдності слова [10:46].

На основі даних критеріїв 0.0. Селіванова визначає композит як "номінативну

одиницю, певну частину мови, що складається з двох або більше мотивуючих

основ, які граматично не узгоджені і репрезентують семантику на основі

уявлення про об'єднання позначених ними понять, які вибираються номінатором

на базі уявлення про референт" [10:47].

На думку О. О. Селіванової поряд з композицією синтаксичного виду існує

асоціативна композиція, яка встановлює певні зв'язки між компонентами

композита. Але ці відносини опосередковані низкою асоціатів, що не завжди

досягають синтаксичного рівня [26:26].

Абсолютизувати синтаксичність словотворення означає повністю відкинути

невербальне мислення, в той час як існування пакетів інформації досимволічних

одиниць та невербальних частин концептуальної системи є незаперечним фактом

лінгвістики та когнітивної науки [10:52].

Когнітивне моделювання призводить дослідників до різних варіантів структур

репрезентації знань. Серед різноманітних розробок когнітивних моделей найбільш

розповсюдженим та прийнятним, таким, який відповідає меті

когнітивно-ономасіологічного аналізу вважається фрейм - фіксована

система параметрів, які описують об'єкт або подію [23:101], це "особлива

організація знання, яка складає необхідну попередню умову нашої здібності до

розуміння тісно пов'язаних між собою слів" [29:54]. С.А. Жаботинська називає

фрейм сітковою моделлю за умов надбання значущості не тільки його елементами

(слотами), але й відношеннями між ними [7:15]. Фрейм препозитивного типу є

найбільш прийнятним засобом концептуального моделювання композитів [10:55-56].

У розв'язанні проблеми когнітивно-лінгвістичної природи найменування

особливу увагу привертає наукова спадщина 0.0. Потебні.

Концепція внутрішньої форми, зв'язку слова та думки стала підґрунтям

сучасного пояснення номінаційних процесів як переходу від індивідуальних

чуттєвих образів до формування уявлення шляхом спільної практичної діяльності

мовців [22:29-31].

Поряд з ВФ як ланкою номінативного механізму ономасіологія оперує поняттям

"ономасіологічна структура" (ОС), введеним у науковий обіг у 1962 p. M.

Докулілом та розробленим О.С. Кубряковою. Спираючись на дефініцію ОС як

поєднання ономасіологічної ознаки (мотиватора) та ономатологічного базису

(форманту), О.С. Кубрякова доповнює її ще одним компонентом-предикатом (або

зв'язкою). Подібна інтерпретація ОС не відповідає її завданням у сучасній

номінатології, не відображає всього спектру ознак номінатем [22:35], не

притаманна значній частині похідних, складних і складнопохідних найменувань, не

виявляє всього спектру їх номінативних властивостей, які необхідні для

реалізації ними лінгво-дискурсивного завдання [23:29]. Асоціативне утворені

найменування потребують такої інтерпретації ОС, яка б презентувала асоціативні

зв'язки мотивуючих ознак з властивостями поняття [22:25].

Використання для аналізу номінативного механізму саме поняття ОС в її новому

висвітленні, що орієнтоване на відтворення всього мотиваційного процесу

вибору мотиваційних ознак з концептуальної структури поняття, яке

інтеріоризує властивості референту, може довести існування асоціативної

номінації зокрема асоціативного різновиду композиції [10:50-51].

Об'єднання підходів від слова до думки і від думки до слова враховуючи моделі

породження номінативної одиниці обумовлює пошук методики пояснення способу

створення тієї чи іншої ономасіологічної структури. До цього часу таке

пояснення будувалось на реконструкції та аналізі мотивуючої дефініції,

словосполучення або словотворчого тлумачення, а також опис кореляції або

аналогії похідного слова з породжуючим або одноструктурним. Проте в рамках

когнітивної

ономасюлогії така інтерпретація ономасіологічної структури виявляється

недостатньою: її реконструкція повинна мати когнітивну орієнтацію і виявляти,

на основі якої когнітивної структури, яким чином і чому формується номінативна

структура найменування, як пов'язана ця структура за значенням і

репрезентованим нею ментально-психонетичним комплексом (МПК) [23:109],

розробленим 0.0. Селівановою в монографічній роботі "Когнітивна ономасіологія".

Виявлення реляцій мотиватора з компонентами МПК та іншими МПК в свідомості

носіїв мови дає можливість встановити семантичні зсуви та виведення значень

слів [24:4].

Таким чином, питання про проекцію композита на його концептуальну модель

ускладнюється необхідністю врахування багатомірних зв'язків, які

співвідносять концепт з референтом та з іншими концептами. ОС є

результатом вербалізації фрагмента певної концептуальної моделі, що

інтеріорізує певні ознаки референта.

Вибір ознак, які проявляються в мотивованих словах та які комбінуються з

ономасіологічним базисом, детермінується рядом факторів, а саме : а)

початковою інтонацією мовця (номінатора) як результатом свідомості суб'єкта;

б) наявністю в концептуальній системі номінатора ментальної структури, яка

представляє його знання десигната (наукове, наївне, образне або асоціативне);

в) регулярністю зв'язків у системі мови, які закодовані в ментальному

лексиконі, до яких звертається номінатор в процесі створення найменувань на

основі аналогії системних та асистемних принципів; г) вимог, висунутих

контекстом та дискурсом на процес найменування об'єкта.

0.0. Селіванова називає чотири перерахованих фактора детермінантами

номінативного процесу: антропоцентричною, когнітивною, лінгвістичною,

контекстуально-комунікативною [34].

2.2. Ономасіологічне узгодження як феномен тексту

Вивчення ОС та функціонування композитів в англійській та американській

художній прозі передбачає розгляд складних найменувань та їх складових у

тексті одночасно в їх зв'язку зі структурою поняття та самим процесом

номінації.

Розгляд структури поняття, його складових становить семантичний аспект

дослідження, розгляд організації номінації - його ономасіологічний аспект.

Складні найменування, як і інші номінативні одиниці, слід розглядати в

єдності, як мінімум, двох вищезгаданих аспектів.

Ставлячи нові завдання перед словотворенням в аспекті його участі в утворенні

текстової зв'язності, 0.0. Земська зазначає: "Похідне слово, що є одиницею,

якій притаманне певне лексичне значення, і водночас структурою з дериваційним

значенням, слугує засобом когезії, здійснюючи текстові зв'язки між словами на

основі семантики, з однієї сторони, та на базі більш узагальненого

(дериваційного) значення, з іншої" [25:16].

Традиційно в лінгвістиці тексту роль словотворчої структури обмежувалась

аналізом простого морфемного повтору, що розглядався як засіб збільшення

інформаційно-естетичної ємності художнього тексту в трьох варіантах:

анафоричному (повтор префіксу), медіальному (кореню), епіфоричному (суфіксу).

Спрощення значущості номінативного плану тексту до рівня структурних

компонентів слів знижує ефективність аналізу зв'язку словотворення та тексту.

Поза увагою залишається розгляд мотивів, цілі використання словотворчих

(твірних) засобів. Розгляд у словотворенні всього механізму утворення слова

проблематично, оскільки словотворення звертає увагу на поверхню явища, не

торкаючись мислення (самого механізму).

Вступ сучасних лінгвістичних досліджень у "когнітивну парадигму", тобто

аналіз концептуального моделювання мовних та мовленнєвих явищ, обумовлює

використання при вивченні номінативної організації тексту

поняття "ономасіологічна структура" (М. Докуліл, О. С. Кубрякова) з якісно

новим наповненням, як результату складних розумових операцій створення

поняття про референт та вербалізації його на основі певних мотивуючих ознак.

ОС актуалізує не лише словотворчий потенціал мови, але й зв'язок його зі

структурою поняття, знань про референт, репрезентуючи весь процес номінації

[25:16-17].

Використання при вивченні номінативної організації тексту поняття

ономасіологічна структура дозволяє встановити, що композитна номінатема у

тексті/дискурсі реалізує особливий тип номінативних, семантичних смислових

зв'язків з концептом - ономасіологічне узгодження. 0.0. Селіванова визначає

даний тип зв'язку як дублювання всього лінгво-ментального механізму створення

комунікативної одиниці або її складових у тексті [10:54].

Ономасіологічне узгодження має декілька аспектів репрезентації в тексті, які

доповнюють один одного, кооперуються для досягнення прагматичної заданості.

Семантичний аспект ономасіологічного узгодження є визначальним, проявляючись

в спільності значення номінативне співвіднесених одиниць. Узгодження

номінативних структур текстових одиниць може підключати до загального

семантичного плану варіанти значень, тим самими опосередковуючи переплетення

первинного та вторинного (метафоричного) планів тексту. Такі

можливості ономасіологічного узгодження можуть визначати виникнення в однієї

з номінативних одиниць оказіонально переносного значення на боці псевдо

мотивації з метою комічного. Крайня форма подібної семантичної трансформації

утворює ефект каламбуру. На фоні ономасіологічного узгодження може

здійснюватись перетворення семантики слова: прямого значення в метафоричне, а

потім метонімічне. Цим ономасіологічне узгодження орієнтоване на принципи

семантичної еквівалентності доповнення, переносу, контрасту, наближення нуля

тощо [25:20].

Семантичний аспект ономасіологічного узгодження взаємодіє зі смисловим, який

детермінує загальний фон реалізації змістовно-фактуальної, підтекстової та

концептуальної інформації [6:27]. Смисловий аспект ономасіологічного

узгодження апелює до за текстових зв'язків, образного мислення читача,

досвіду, асоціативних полів: виявляє себе в повторах моделі утворення

номінативних одиниць. В художньому тексті ономасіологічне узгодження

поліфункціональне, що виявляється в його взаємодії з різними текстовими

категоріями.

Поліфункціональність ономасіологічного узгодження дозволяє розглядати його

як міжкатегоріальну сутність, що забезпечує номінативну цілісність "тексту як

імені" та комунікативну спрямованість макрознаку. На думку 0.0. Селіванової,

ономасіологічне узгодження може претендувати на статус текстової категорії

[25:16], тому що способом його існування є організація номінативної сторони

тексту [10:56].

Поширюючись у тексті ономасіологічне узгодження може набувати глобального

характеру, концептуалізуватися, ставати основою формування образів, типів та

характерною рисою авторської чи персональної мовної особистості, сприяти

ефективності дискурсу [22:39].

Категоріальна сутність ономасіологічного узгодження, його типологія та

множинність функцій в архітектоніці текстового цілого стають характеризуючою

особливістю авторської мовної особистості [25:24].

2.3. Поняття композитної рамки

Надлишок номінативних засобів, що є результатом ономасіологічного узгодження

композита з текстом можна знайти у фрагментах тексту різної довжини та

конфігурації. Дані фрагменти текстів називаються композитними рамками

(термін 0.0. Селіванової) [10:56].

Композитна рамка (КР) є "уривок тексту або їх сукупність, у межах яких

відбувається семантико-смислове та ономасіологічне узгодження композита або

його кореневих компонентів з одиницями тексту, тобто

своєрідний контекст складного слова" [26:232]. КР має три аспекти:

семантичний, смисловий та ономасіологічний.

Семантичний аспект представлено семною ітеративністю композита, його

ономасіологічних ознак і контексту, що зумовлено можливими валентними

ознаками мотивуючих основ або їх поєднанням, а також референційними

особливостями тексту. Референційні особливості тексту полягають у поєднанні

первинного та вторинного (метафоричного) планів, дійсності та її авторського

образного сприймання [26:232-233].

Смисловий аспект КР зумовлено текстовим або позатекстовим зв'язком значення

складного слова, його ономасіологічних ознак із загальним змістом уривка,

авторською інтенцією, що часом підтримується і семною ізотонією оточення. Цей

аспект може мати ситуативний, пояснювальний та асоціативний характер.

Ономасіологічний аспект майже завжди існує як частка семантичного, тому що

семна ітеративність (когезія) може актуалізуватися у номінативних повтореннях

або мотивуючих основ композита, або їх синтаксичних дериватів та споріднених

слів, що дозволяє з більшою мірою точності встановити значення центру КР

[26:235].

Величина композитної рамки може бути різною - від одного речення до розділу

або тексту. Довжина КР обумовлена глибиною, а також видом зв'язності,

концептуальною значущістю елементів, їх залученістю до міні-або

макрофункціональних завдань [10:82].

На думку 0.0. Сенліванової, ономасіологічне узгодження композитів з текстовим

оточенням полягає в номінативному повторенні компонентів ОС та

ономасіологічного механізму утворення композита у відрізках тексту різної

довжини.

Залежно від засобів семантично-смислового узгодження складного слова з

текстовим оточенням, від наявності його ономасіологічних зв'язків КР

диференціюються на декілька різновидів [26:235-236].

Дослідження КР різних типів дозволяє зробити висновок про те, що композити в

художньому творі виконують не тільки номінативну функцію,

але й слугують засобами текстової зв'язності, сприяють передаванню трьох

типів інформації (за І.Р. Гальперіним): змістовно-фактуальної, змістовно-

концептуальної та змістовно-підтекстової, інтегрують основні текстові

категорії. Композит орієнтує фрагменти тексту емотивне та функціонально-

стилістично, створює ономасіологічне узгодження у межах КР.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Дослідження номінативної специфіки композитів потребує перш за все визначення

меж композита у ряді номінатем. Більшість лінгвістів визначають його місце як

проміжне між простими словами і похідними одиницями та ідіомами. Різні

дослідники виділяють різні групи критеріїв композитності, а також різні види

композицій, серед них синтаксичний та асоціативний вид, які можна відобразити

схематично за допомогою моделей.

У результаті розробки когнітивних моделей був запропонований та розроблений

фрейм,, як одна із структур репрезентації знань. У дослідженні номінативного

механізму поряд із семіотичним трикутником Огдена-Річардса та формально-

семантичними моделями значну роль відіграє поняття ономасіологічної

структури, що поєднує ономасіологічні ознаки, ономасіологічний базис і

предикат. Певна реконструкція ономасіологічної структури відбувається в

процесі виявлення відношень мотиватора з композитом ментально-психонетичного

комплексу.

Поняття ономасіологічного узгодження виражає особливий тип номінативних,

семантичних та смислових зв'язків композиту з концептом. Ономасіологічне

узгодження є поліфункціональною між категоріальною сутністю, яка має декілька

репрезентацій у тексті.

Певним контекстом композиту, результатом його ономасіологічного узгодження з

текстом є композитна рамка, представлена декількома різновидами.

РОЗДІЛ III Конфігурації композитних рамок

Існує декілька різновидів композитних рамок, які розрізняються в залежності

від способів семантико-смислового узгодження композитів з текстом і від

наявності номінативних зв'язків. 0.0. Селіванова у своїй монографії [26:236-

244] виділяє дев'ять різновидів композитних рамок (дослідження проводилось на

матеріалі російської і української художньої прози). Ця класифікація у

зв'язку із загальними закономірностями у механізмах та конфігураціях

узгодження композитів у КР, може бути екстрапольованою на англомовний текст.

Першим різновидом є КР, що фокусує семантичну структуру композита як

інтегрованої лексичної одиниці, утвореної шляхом асоціативного або

синтагматичного об'єднання мотиваторів, окремі значення та форма яких

повторюється в текстовому фрагменті [11:9]. Наприклад:

// was all gay, rather rowdy, and agreeably

was not sorry to go /W. Somerset Maugham, », Theatre: 106^

Композит light-hearted утворено шляхом

синтагматичного поєднання ознак настрою людини. Компоненти ОС композита

узгоджуються з текстовим оточенням, а саме з лексемами gay,

handling a 44 I W. Somerset Maugham, Theatre: 89^. \/

В даному прикладі синтагматичне поєднання мотиваторів утворює композит

old-time, компоненти якого узгоджуються семантичне і за смислом з

лексемами History, Statistics та словосполученням many years. Не

been stricken immediately by an overwhelming desire to possess it /George

Orwell, 1984: 8/.

Смислове узгодження основ композита, junk-shop зі словосполученням a

slummy quarter утворює композитну рамку, яка викликає у читача Уявлення про

однорідний простір.

КР другого різновиду орієнтована семантичне та ономасіологічно на

інтегровану складну єдність. Ономасіологічне узгодження забезпечується

повторенням синтаксичних дериватів композита, похідних від його мотивізуючих

основ і т. ін. [11:9]. Наприклад:

We are now prepared to offer you a direct Lieutenant-colonelcy in the

immunity from all Earthling legal harassment /K. Vonnegut, The Sirens of

Titan: 92/.*

КР третього різновиду семантичне та ономасіологічно узгоджена з кожною

ономасіологічною ознакою складного найменування [11:9]. Наприклад:

A telephone-bell, ringing close to Led Beaumont's head awakened him.

looked down at Fedink. /D. Hammet, The Glass Key:36/ .

Четвертий різновид КР має семантичні зв'язки з кожною ономасіологічною

ознакою композита, але лише з однією з них пов'язаний ономасіологічно [11:9].

Наприклад:

"Is George there? " George was the doorkeeper. Evie nodded and opened

the door. /W. Somerset Maugham, Theatre: 136/.

Композит doorkeeper має спільну сему "людина" з лексемою George;

основа door узгоджується в композитній рамці ономасіологічно з лексемою door.

bed without any further

Приклади взяті з дисертації О.Я. Кресан

change. /W. Somerset Maugham, Theatre: 12/. Одна з основ композита

bedclothes має спільну сему "одежа" з лексиками shawl, skirt.

Номінативний повтор відбувається при ономасіологічному узгодженні іншої основи

композита bed з лексемою bed.

places. A broken pane in the window is mended with paper /Pygmalion, G.

B. Shaw: 22/. Перший мотиватор {wall) композита wall-paper

узгоджується за смислом з номінатемами a small room, lodging, damp places,

другий мотиватор (paper) узгоджується ономасіологічно з лексемою

paper.

П'ятому різновиду КР притаманне семантичне узгодження з кожним із

мотиваторів, що не повторюються номінативне [11:9]. Наприклад: "How quickly

I am that I can cry my eyelids swelling", she said /W.

Somerset Maugham, Theatre: 114/.

Основа eye композита eye lids узгоджується за смислом з лексемою

cry, (як орган та одне з його призначень) в той час як основа lids

пов'язана з лексемою swelling.

tropical islet lay surround by a billowy sea of soiled matting I

W. Somerset Maugham, Theatre:

114/.

Характерне п'ятому різновиду КР узгодження за смислом прослідковується у

зв'язках основ композита: основи poly- та лексеми tropical,

("сема одноманітності) основи -chromic та другого мотиватора складного

слова brilliant-flowered.

Шостий різновид КР орієнтується семантичне та ономасіологічно на один з

кореневих компонентів складного слова. Інший мотиватор лише формує семантичну

структуру композита, визначаючи його зв'язок з реалією і морфологічну та

частиномовну сполучуваність. При цьому слово не позбавлене вагомості цього

мотиватора і не переходить до псевдокомпозитів [11:10]. Наприклад:

Yes: tell him where he come from if you want to so fortune-telling IG.

Bernard Shaw, Pygmalion: 17/.

В композиті fortune-telling значення першої основи (мотиватора) лише

конкретизує один з номінативних планів.

Сьомий різновид КР семантичне орієнтований на одну ономасіологічну

ознаку, інша ж лише структурує значення складного найменування подібно до КР

шостого різновиду .[11:10]. Наприклад:

"Не 's the funny-bone and gristle of the country ", said Andy, "and I

don't know •who we would do without him "10. Henry, Modem Rural Sports:

91/. Ономасіологічна ознака bone узгоджується семантичне з лексемою

основи funny у поєднані з основою bone утворює композит, що

вживається в переносному значенні і разом з лексемою gristle сприяє

метафоричному перенесенню ознак.

Восьмий різновид КР зустрічається рідше і завжди обумовлений певним

завданням - створенням певного емотивного ефекту. Цьому різновиду притаманний

лише ономасіологічний зв'язок кореневих компонентів композита з текстовим

оточенням, але цей зв'язок актуалізує іншу семантику кореневих компонентів

[11:10]. Наприклад:

Next you ascended one flight of stairs and looked of the

that it was worth the $12 that Mr. Toosenberry always paid for it ...I 0.

Henry, The Skylight Room: 5/. Композит second-floor вживається двічі:

як основа більшого за розмірами композита second-floor-back

(характеристика кімнати) і як композитне означення, що характеризує поведінку

людини. У другому випадку складне слово second-floor стає епітетом, що

допомагає автору репрезентувати ідею настрою героїні оповідання. Зміна

семантики складного слова даної КР є основою для створення метафори.

У КР дев'ятого різновиду ономасіологічна ознака в складі композита

номінативне узгоджується з лексемою стійкого сполучення чи фразеологізму

[11:10]. Наприклад:

/ heard the unmistakable band-saw twang of Fields as he introduced

Arapahoe "/K. Vonnegut, Bluebeard: 91/ . У композитному сполученні

band-saw twang і в композитоїді sawed-off актуалізуються різні

відтінки значення слова saw (пилка, пиляти).

Запропоновану типологію КР доповнено десятим різновидом,

враховуючи, що нерідко в англійській художній прозі два композити

протиставляються за семантичною контрастною ознакою - [10:90]. Наприклад:

When we got back to the flat he took Jill into the bedroom and left

me the sitting-room and Joan I W. Somerset Maugham, Theatre: 131/.

В даному прикладі протиставляються так звані "симетричні гіпоніми"

(Л.М.Васильєв) [2:13 О].

Одинадцятий різновид представлено композитами з квантитативним

компонентом, що виконує функцію генералізації [11:11]. Наприклад:

On each side of it was a dark lumber closet or store-room. 10.

Henry, The Skylight Room: 5/.

Різноманітність зв'язків між композитами та текстовим оточенням дає підставу

для виділення дванадцятого та тринадцятого різновиду КР.

Дванадцятий різновид КР характеризується смисловим узгодженням

композита з лексемами композитної рамки, в складі певного

концептуально-цілісного блоку номінатем, що відтворює ситуативний зв'язок

реалій [11:11]. Наприклад:

Не says that of some of his big deals go through he 'II make J. D. Morgan's

10. Henry, Concience in Art: 15/.

Приклади взяті з дисертації О.Я. Кресан

Концепт РУКОДІЛЛЯ в наведеному прикладі узгоджує лексему tapestry та

композит beadwork. На відміну від КР першого різновиду 12-й передбачає

тематичне узгодження.

Me and Andy put up at a hotel that was built like something between a

roof-garden and sectional book-case 10. Henry, The Octopus

Marooned: 87/. КР узгоджується тематично з лексемою hotel та

композитами roof-garden та boor-case. Спільний концепт для КР даного

прикладу - БУДІВЛЯ.

Тринадцятому різновиду КР притаманний номінативний повтор композита. Наприклад:

But she'll soon pick up your free-and-easy ways. I'm a good girl; I am; and I

won 'tpick up no free-and-easy ways IG. Bernard Shaw, Pygmalion: 47/.

could be concealed forever I George Orwell, 1984:21/.

They say acting is only make-believe. That make-believe is

the only reality /W. Somerset Maugham, Theatre: 206/.

Julia hummed man undertone as she went into her dressing-room ...

a drink after all that emotion /W. Somerset Maugham, Theatre: 197, 201/.

Досить частий номінативний повтор окремих композитів протягом цілого тексту

вказує на наявність глобальної КР, яка слугує для втілення концепт-ідеї тексту.

Такі композити як thoughtcrime (George Orwell, 1984), make-believe

та dressing-room (W. Somerset Maugham, Theatre) є концептуальними

одиницями, які розкривають семантичне поле головної ідеї суцільно тоталітарного

суспільства (George Orwell) та театру з його принципом перевтілення та удавання

(W. Somerset Maugham).

Слід зазначити, що КР тринадцятого різновиду відрізняється своєю частотністю

і є одним з найчисельніших різновидів КР.

Крім того, існують також "суміщені рамки" - в одній КР паралельно

відбувається семантичне або ономасіологічне узгодження двох композитів з

іншими елементами тексту. Наприклад:

Yes: things that shewed you thought and felt about me as of I were something

I was there IG. Bernard Shaw, Pygmalion: 91/.

Очевидні номінативні повтори композита scullery-maid та семантична

контрастність перших мотиваторів складних слів drawing-room та dining-room

- дозволяють стверджувати, що даний приклад є суміщеною КР десятого та

тринадцятого різновидів. It resembled the face of a sheep, and the

soldier... IG. Orwell, 1984: 14, 15, 18/.

Композит sheeplike двічі повторюється, що обумовлює належність утвореної

КР до тринадцятого різновиду. Основа shee- ономасіологічно узгоджується

з лексемою sheep, словосполученням sheep's bleat та складним

словом sheep-face; друга основа має смислові та семантичні зв'язки з

лексемою "to resemble". Вищезазначені види узгодження свідчать про

наявність четвертого різновиду КР. Композит sheep-face утворює КР

третього різновиду, оскільки кожен з його компонентів узгоджений за смислом,

семантичне та ономасіологічно з відповідними номінатемами текстового уривку.

Крім того, в межах суміщеної КР наявні мотивуючі синтагми the face of a

sheep та sheeplike face відносно оказіонального композита

sheep-face. Слід також зазначити, що вся суміщена КР

семантичне та ономасіологічно орієнтована на складну номінатему sheeplike.

Глибина семантичного та ономасіологічного узгодження визначає величину

композитної рамки. КР може бути перерваною (блочною) і розповсюджуватись на

значні фрагменти тексту завдяки її концептуальній тематичній значущості

[27:244].

ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ

Розмаїття способів семантико-смислового узгодження з текстом та наявність

номінативних зв'язків обумовлюють появу різних видів композитних рамок. На

основі класифікації 0.0. Селіванової виділяються дев'ять різновидів

композитних рамок, які можуть бути доповненими -десятий та одинадцятий

різновиди (О.Я. Кресан).

В результаті проведених нами досліджень було виділено ще два різновиди

композитних рамок. А саме дванадцятий вид, що відокремлюється завдяки

певному концептуально цілісному блоку, в котрий композит та прості номінатеми

входять на рівних правах, та тринадцятий вид, що характеризується

номінативним повтором композита, обумовленим інтенцією автора розкрити

головну ідею твору через рекурентні концептуально-значущі одиниці тексту.

На основі опрацьованого матеріалу можна зробити висновки. Найбільш

розповсюдженим є перший, четвертий та тринадцятий різновиди композитних

рамок. Перший різновид досить часто поєднується з іншими композитними

рамками. Це можна пояснити наскрізними смисловими зв'язками композитів з

текстовим оточенням.

Приклади деяких різновидів композитних рамок не були знайдені через

обмеженість фактичного матеріалу. Даний факт свідчить про існування

рідковживаних композитних рамок, до яких відносять восьмий та дев'ятий

різновиди. Їх рідковживаність можна пояснити обов'язковою

наявністю елемента мовної гри, якої іноді важко досягти і котра може

вживатися лише за умови її стилістично-художньої доцільності.

Паралельне семантичне або номінативне узгодження двох композитів з

відповідними їм елементами тексту визначає "суміщені рамки". Поєднуватись

можуть будь-які різновиди та будь-яка кількість композитних рамок, оскільки

існують блочні композитні рамки, які зустрічаються на протязі тексту.

Результати аналізу вибірки показують, що в англомовних текстах зустрічається

значна кількість суміщених композитних рамок. Даний факт частково пояснюється

широкою вживаністю композитів у англійській мові.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Інтенсивний розвиток ономасіологічної науки припадає на початок 80-х років. В

цей час відокремились два напрями ономасіології, перший з яких досліджує

механізм номінації та її типологію. Процес номінації як первинна модель

комунікації розглядається другим напрямом.

Внутрішньо функціональний та зовнішньо функціональний різновиди

лінгвістичного функціоналізму дозволяють виділити крім семантико-структурного

та функціонального третій - текстово-комунікативний, його вихідними

посиланнями є спроби вчених встановити схожість процесів номінації та

комунікації. Розгляд тексту/дискурсу як макрознака та опис взаємодії

номінативної організації макрознака з іншими текстовими аспектами і

категоріями формують два підходи текстово-комунікативного напряму. Вивчаючи

номінативний аспект тексту була виділена одиниця його семантичної організації

- номінатема.

Її породження у тексті та мовленні розглядаються

функціоналістською теорією.

Текст є багатоплановим явищем, що дає підстави виділяти його різні аспекти,

які існують у тісній взаємодії. В даній роботі розглядається взаємозв'язок

номінативного аспекту тексту з семантичним, смисловим (когнітивним),

граматичним, структурним та прагматико-комунікативним.

Однією з проблем номінації є визначення місця та меж композита. На думку

багатьох лінгвістів, складне слово поєднує в собі якості маргінальних класів,

оскільки посідає проміжне місце між простими словами, похідними одиницями та

ідіоматичними сполученнями. Неоднозначним є також питання виділення критеріїв

композитності, тому лише врахування двох-трьох критеріїв у комплексі здатне

всебічно характеризувати особливості композитів.

На основі критеріїв композитності виділяються критерії та види композитної

номінації, а саме: синтаксичний та асоціативний. Обидва

різновиди композитної номінації отримали пояснення в світлі когнітивної науки.

Структурою репрезентації знань у світлі когнітивно-

ономасіологічного аналізу є фрейм. Орієнтацією поняття ономасіологічної

структури на відтворення всього мотиваційного процесу надає йому особливого

статусу в аналізі номінативного механізму. Когнітивно орієнтована

реконструкція ономасіологічної структури виявляє на основі якої когнітивної

структури, яким чином і чому формується номінативна структура. Вона також

розкриває зв'язок номінативної структури зі значенням та репрезентованим нею

ментально-психонетичним комплексом. Семантичний та ономасіологічний аспекти є

головними у розгляді складних найменувань поряд з іншими одиницями.

Композитна номінатема у тексті/дискурсі реалізує особливий тип номінативних,

семантичних, зв'язків з концептом.

Ці зв'язки визначаються як ономасіологічне узгодження, яке має декілька

аспектів репрезентації в тексті: семантичний та смисловий. Даний вид зв'язку

є глобальним та поліфункціональним, оскільки взаємодіє з різними текстовими

категоріями, формуючи цілісність тексту як номінативної одиниці.

В результаті ономасіологічного узгодження виділяються фрагменти тексту різної

довжини - композитні рамки, що репрезентуються в трьох аспектах:

семантичному, смисловому та ономасіологічному. Довжина композитних рамок

визначається визначається глибиною, видом зв'язності та концептуальною

значущістю елементів.

У представленій роботі виділяються різні типи композитних рамок, надається

класифікація їх конфігурацій за принципом різних типів зв'язку

ономасіологічних ознак композита з текстовим уривком.

На основі запропонованої класифікації композитних рамок (0.0. Селіванова) та

уточнень до неї (О.Я. Кресан) було досліджено одинадцять різновидів

композитних рамок. Серед них виділяються

рідковживані (восьмий та дев'ятий .різновиди) та частотні (перший, четвертий).

Наявність композитних рамок утворених рядом лексем зі спільною тематикою, що

включає композит, дозволяє виділити дванадцятий різновид композитних рамок.

Номінативні повтори композитних найменувань дають підставу для виділення

тринадцятого різновиду.

На основі виділених тринадцяти різновидів базуються так звані "суміщені

композитні рамки" - семантичне або ономасіологічне узгодження декількох

композитних найменувань. Результати досліджень проведених в нашій роботі

показують, що поєднуватись можуть будь-які різновиди композитних рамок в

необмеженій кількості.

БІБЛІОГРФІЯ^

1. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. -

Львов: Свит, 1997. - 308с.

2. Васильєв Л.М. Современная лингвистическая семантика. - М.:

Вьісшая школа, 1990. - 165с.

3. Виноградов В.В. Избранньїе трудьі. Исследование по русской грамматике. -

М., 1975.

4. Воробьева О.П. Текстовьіе категории й фактор адресата:

Монографія, - К.: Вища шк., 1993. - 200с.

5. Гак В.Г. Семантическая организация текста // Лингвистика текста. -М.,

1974.Т.1.-С.6.

6. Гальперин И.Р. Текст как обьект лингвистических исследований. -М.: Наука,

1981.-139с.

7. Жаботинская С.А. Концептуальний анализ: типьі фреймов. // Вісник

Черкаського університету. - Серія Філол. науки. - Черкаси, 1998. -Вип.11.-

С.12-25.

8. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических єдиний, (количественная й

качественная характеристика). - Львов: Вища шк., 1988. - 161с.

9. Колшанский Г.В. Комуникативная функция й структура язьїка. - М.:

Наука, 1984.-175с. ІО.Кресан О.Я. Функции композитной ономасиологической

структури

в англоязьічной художественной прозе. - Дис...к. филол.наук. -

Черкассьі, 2001. - 211 с. 11 .Кресан О.Я. Функції композитної

ономасіологічної структури в

англомовній художній прозі - Автореф. дис...к.-та філол. наук. -

Одесса, 2001.-20с. 12. Кубрякова Е.С. Словосложение как процесе номинации й его

отличительньїе формальньїе й содержательньїе характеристики. //

Теоретические вопросьі словосложения й вопросьі создания лексических единиц.

- Пятигорск, 1988 - С.3 -23.

13. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. - М., 1978.-115с.

14. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. - М., 1997. -326(1)с.

15. Кубрякова Е.С. Теория мотивации й определение степенем мотивированности

производного слова // Актуальньїе проблеми русского словообразования. -

Ташкент, 1976. - С.292.

16. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М.: искусство, 1970.-384с.

17. Мешков О.Д. Семантические аспектьі словосложения английского язика. - М.:

Наука, 1986. - 208с.

18. Откупщикова М.И. Синтаксис связности текста. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1982.-103с.

19. Полюжин М.М., Омельченко Л.Ф. Функциональное словосложение й

префиксальньїе ономасиологические категории в английском язьіке. - Ужгород,

1997. - 100с.

20. Потебня А.А. Мьісль й язьік // Потебня А.А. Естетика й позтика. -М.,

1976.-С.155-156.

21.Руденко Д.И., Сватко Ю.Н. Философия шимени: в поисках пространств. -

Харьков, 1993. - 104с.

22. Селиванова 0.0. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний

огляд). - К.: Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999.-148с.

23. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология (монография). - К. -

Издательство украинского фитосоциологического центра, 2000. -248с.-рус.

24.Селиванова Е.А. Когнитивно-ономасиологический фактор поли-семии

производной лексики // Вісник Черкаського університету. -Серія Філол.. науки.

- Черкаси, 2001. - Вип. - С.3 - 10.

25. Селиванова Е.А., Кресан О.Я. Ономасиологическое согласование как

текстовая категория. // Придніпровський вісник. - 1998. -№91(158).-С.15-23.

26. Селіванова 0.0. Складне слово: мовні моделі світу: Монографія. -Черкаси,

1996.-297с.

27. Сусов И.П. Функциональньїй поход в язьїкознании й прагмалингви-стике //

Функционально типологические проблеми грамматики. -Вологда, 1986. - 4.2.-

С.132-133.

28. Тураева 3-Я. Лингвистика текста, - М., 1986. - 127с. 29-Философия Логика

Язьїк. - Под ред. Д.П. Горского й В.В. Петрова. -М.: Прогресе, 1987. - 366с.

30.Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. - К.:

АртЕк, 1998.-С.169.

31. Dijk van T.A. Text and Context. - L., 1977 - 261с.

32. Marchand H. The Categories and types of present-day English word-formation.

- Minch., Beck 1969. - XXVI, 545р.

33. Mathesius V. Jazyk, kultura a slovesnost. - Praha, 1982. - 528s.

34. Selivanova 0.0. Cognitive Determinant Of Composition //

Cognitive/communicative aspects Of English: Abstracts of Intrnational

Conference and summer School / Ukrainian Society for the Study of English

ПЕРЕЛІК ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Henry О. The Skylight Room And Other Stories. - M.: Вьісш. Шк., 1972. - 166с.

2. Maugham W.S. Theatre. - M.: Вьісш. Шк., 1985. - 222с.

3. Shaw G.B. Pygmalion. - M.: Вьісш. Шк., 1972. - 139с.

4. Orwell G. Nineteen eighty-four / introd by J. Simons - London:

Everyman's Libery., 1992. -326р.