Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи

Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні елементи

Криміналістична характеристика злочинів, поняття та основні

елементи.

Зміст.

I. Вступ. 2

II. Предмет та завдання криміналістики. 2

III. Механізм вчинення злочину, основи механізму злочинної діяльності.

10

1. Злочинність у системі соціальної діяльності. 11

¬ Злочин як різновидність соціальної діяльності. 11

¬ Криміналістичне поняття діяльності. 12

¬ Структура злочинної діяльності і характеристика її елементів. 13

2. Теорія механізму вчинення злочину. 16

¬ Відображення в основі механізму вчинення злочину. 16

¬ Види взаємодії у структурі механізму злочину та їх енергетична

сутність. 19

IV. Висновок. 21

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………22

Вступ.

Формування предмета науки криміналістики має певний історичний

аспект, суть якого до цього часу становить дискусійну проблему. Предмет

будь-якої науки розвивається, вдосконалюються його зміст і методи у

відповідності до загального накопичення наукових знань та соціальних умов

розвитку суспільства. Розвиток процесуальної думки наприкінці XIX ст. та

пекучі потреби практики створили умови до відгалуження від фундаментальних

правових галузей знань багатьох спеціальних, які мали спочатку прикладний

характер. Це були судова медицина, криміналістика, судова психологія та

інші.

Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав

Г.Гросс у своїй фундаментальній роботі "Керівництво для судових слідчих як

система криміналістики" (1892 р.). Це перша робота, в якій були

систематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриття

злочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього. Г.Гросс

назвав сукупність таких знань системою, а галузь знання, що їх вивчає,—

криміналістикою. Предмет криміналістики він визначив так: "Криміналістика

по своїй суті починається там .., "де встановлюють" .., яким саме способом

учинюються злочини? Як досліджувати ці способи і розкривати їх, які були

мотиви що спричинили до злочину, яка була мета — про все це нам не говорить

ні карне право, ні процес. Все це складає предмет криміналістики".

Наступні визначення предмета криміналістики є вдосконаленням

основних положень, які були зазначені ще у Г.Гросса. Так, С.Н.Трегубов

писав, що предметом криміналістики є "використання методів природничих наук

і технічних знань при розкритті злочинів і встановленні особистості

злочинця". Увага до технічного аспекту використання засобів і методів

природничих наук викликало появу однобокого визначення предмета

криміналістики. Автор першого в Росії підручника з криміналістики

І.М.Якімов вважав, що криміналістика "має своїм предметом вивчення найбільш

доцільних способів та прийомів використання природничих, медичних і

технічних наук при розслідуванні злочинів і вивченні фізичної та моральної

особистості злочинця". Тут технічний аспект предмета криміналістики

очевидний, хоча і додається новий напрям — дослідження особистості

злочинця.

Криміналістика, так само, як й інші науки, для пізнання свого

предмета повинна мати свої методи, котрі мають входити у структуру