Свiдок у кримiнальному судочинствi

Свiдок у кримiнальному судочинствi

МIНIСТЕРТСВО ВНУТРIШНIХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЗАПОРIЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ IСНТИТУТ

кафедра кримiнального процесу

та кримiналисти

КУРСОВА РОБОТА З КРИМIНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

СВIДОК У КРИМIНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВI

Виконав: курсант 302 навчального

взводу Мінаєв М.В.

Перевірив: старший викладач

пiдполковник мiлiцї

Яцюк В.I.

Запорiжжя 2000

П Л А Н

Вступ........................ …………………………………………………3-5

1. Правове положення свідка в кримінальному процесі .. ………..6-12

2. Права та обов'язки свідка ........................ ………………………..13-16

3. Забезпечення безпеки свідка як учасника кримінального

процесу............................................………………………………..17-23

Висновок............................................. ………………………………..24

Список літератури.................................... ……………………………25-26

В С Т У П.

Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи

встановлюються слідчими органами, прокурором і судом лише шляхом

кримінально-процесуального доказування, під час яко-го збираються,

перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й

обґрунтовуються процесуальні рішення. У вирішенні питання : як

встановлення об'єктивної істини , ми виходимо з то-го, що кожен злочин

завжди залишає визначену сукупність слідів в навколишньому світі. Їх

можна поділити на дві групи.

Перша група слідів - це сліди , які залишені подією злочину

в пам'яті людей, які торкнулись злочинного діяння чи його

наслідків.

Друга група слідів - це зміни матеріальних об'єктів, ма-

теріального середовища.

Усі ці сліди складають той фактичний матеріал, за допомогою якого

слідчий і суд встановлюють об'єктивну істину. Джерелом інформації

першої групи слідів є , наприклад, показання свідка--очевидця.

Формування показань свідка пов'язано з різними джерелами от-римання

інформації про злочин. існує кілька таких джерел. Перше - безпосереднє

сприйняття злочинних дій. Повнота і точність уяв-лень про обставини

злочинних дій безпосередньо визначається смис-ловою стороною сприйняття.

Це залежить від життєвого досвіду і обсягу знань ( загальних чи

професійних) свідка.

Другим джерелом одержання свідком відомостей про мотиви ,

мету своїх дій , а також про інші суб'єктивні елементи злочину в

момент його вчинення є вислови самого підсудного. Свідок часто

запам'ятовує не тільки зміст висловлювань , але й окремі « клю-

чові « слова підсудного : « давай гроші « , « мовчи « та інші

Третім джерелом одержання свідком відомостей є сприйняття ним

конфліктних стосунків між потерпілим та підсудним, які пере-дували

злочинній події.

Усі ці джерела інформації свідка про злочин приводять до то-го , що

показання свідка є найбільш поширеним видом джерел до-казів , а свідок

є найважливішою постаттю в кримінальному судо-чинстві, інформація якого

допомагає слідчому краще розібратися в справі , а суду - винести вірне

рішення. Сказане визначає неабия-ку актуальність обраної теми, важливість

її поглибленого вивчен-ня в курсі « Кримінально-процесуальне право

України « і визначен-ня місця свідка в кримінальному судочинстві.

У даній роботі для всебічного розгляду теми використано різноманітну

літературу і підручники радянських вчених Карева Д.С (1), Коблікова А.С

(2), і головне, це підручники українських вчених, докторів юридичних наук

, Михеїнко М.М (3), Тертишник В.М.(4)

Головним нормативним документом, де вказані права , обов'яз-ки і правовий

статус свідка, є Кримінально-процесуальний кодекс (КПК ) України від 28

грудня 1960 року.

1.Советский уголовный процесс : Учебник / Под ред.проф. Д.С. Ко-сарева.

М.: Высшая школа , 1963. - 552 с.

2.Советский уголовный процесс : / Под ред. А.С.Кобликова. - М., 1972. -

534 с.

3.Михеїнко М.М., Нор В.Г., Шибіко В.П. Кримінальній процес України

: Підручник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь , 1999. - 536 с.

4.Тертишник В.М. Кримінальне-процесуальне право України : Навч.

Посіб. - К.: Юрінком інтер, 1999. - 576 с.

Обєктом дослідження в курсовій роботі є відносини, які ви-никають між

свідком та іншими учасниками під час їх діяльності в кримінальному

судочинстві.

Предметом дослідження є свідок як особа, яка бере безпосе-редню участь

в кримінальному судочинстві.

Мета курсової роботи полягає в тому , що необхідно визначи-ти місце

свідка через учасників кримінального судочинства.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання :

. ознайомитися з учбовою та нормативною літературою, яка аналізує

правове становище свідка в кримінальному судочинстві;

. використати цю літературу для розгляду прав і обов'язків

свідка, як учасника кримінального процесу;

. визначити норми за допомогою яких проводиться забезпечення без-пеки

свідка від негативного впливу інших учасників процесу.

Для більш вдалого написання роботи і вирішення її головних завдань

були використані такі методи : аналіз, синтез, уза-гальнення,

дедукція, індукція. Саме індуктивний метод знадо-биться при

написанні висновків.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, виснов-ку та

переліку використаної літератури.

1. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ СВІДКА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

З розвитком демократичних традицій, зростанням політичної і громадської

активності підвищується роль правоохоронних органів. Взаємовідносини

громадянина і держави все більшою мірою бу-дуються на принципах

пріоритету і законності. Зміцнення даних прин-кипів наближає нас до країн

розвинутої демократії, таких, як :

ФРН, Великобританія, Франція, що дозволить Україні посісти серед них

належне місце. Але це потребує копіткої праці у законодавчій та

правозастосовчій практиці, вирішення багатьох правових проб-лем і

завдань. До однієї з таких відноситься статус свідка у кримінальному

процесі України.

Свідком по кримінальній справі може бути будь-яка особа, якій відомі

будь-які обставини справи, якщо вона при цьому не є заінтересованою в

кінцевому результаті справи як учасник процесу : потерпілий,

підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. Будь--який громадянин

України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від

його становища ( начальник міліції, мер, суддя, президент та ін. ),

може бути допитаний в якості свідка. Вік свідка не обмежений. Діти

також можуть бути допитані як свідки, якщо завдяки свого розвитку

правильно сприймали обстави-ни, які мають значення до справи.

При аналізуванні ролі свідка у кримінальному процесі зус-трічаються

труднощі при визначенні його статусу. Поняття « учас-ник кримінального

процесу», на нашу думку, можна розглядати у двох розуміннях -

широкому та вузькому. У вузькому - це обвинува-чений, підозрюваний,

захисник, а також потерпілий, цивільний по-зивач, цивільний відповідач

та їхні представники, тобто особи, названі у п.8 ст.32 КПК України.

У широкому розумінні, загальному для всього кримінального судочинства,

до названого поняття повинні включатися ті, хто так чи інакше бере

участь хоча б у одній стадії процесу, хто наділяється у ньому тими

чи іншими правами й обов'язками. До них можна віднести прокурора,

громадського обвинувача, громадського захисника, експертів та

спеціалістів.

Законодавець називає їх учасниками судового розгляду ( ст. 261 КПК

України), а експерта і спеціаліста - особами, які беруть участь у справі

( ст. 295 КПК України).

Вказівки про надання будь-якого статусу свідку в

кримінальнопроцесуальному законі відсутні, і це невипадково. Та-ке

становище свідка склалось з часу, коли його функції у

кримінальному процесі зводились до того, щоб поставити підпис під

показаннями, які викривають « ворога народу «, а наступного дня самому

бути у такому ж становищі. (1)

Але , незважаючи на це , свідок є основним джерелом інфор-мації, яку

можна отримати при його допиті про обставини, що підлягають

встановленню в даній справі, зокрема про факти, які характеризують

особу обвинуваченого, підозрюваного і потерпілого, і його взаємовідносин

з ними ( ч.і і 2 ст.68, ч.і ст. 167 КПК України).

За чинним КПК України як свідки можуть бути допитані :

запідозрені і потерпілі - до того , як вони офіційно, в передба-ченому

законом порядку визнані підозрюваним, обвинуваченим, по-терпілим;

цивільні позивачі, цивільні відповідачі, законні пред-ставники

підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого; особи, офіційно визнані

обвинуваченими - у цих випадках, коли справа що-до них була закрита,

виділена в окреме провадження або розгляну-та раніше, ніж щодо інших

осіб, причетних до вчинення того ж зло-чину.

1 // Право України . - 1998. - № 4. - С.89.

Свідок дає показання про обставини, які ґрунтуються на без-посередньому

сприйнятті, так і такі , які сприйняті з інших дже-рел, наприклад, зі

слів іншої особи чи з будь-якого документа. В останньому випадку свідок

повинен вказати джерело, з якого йому стали відомі факти, про які він

розповідає.» Не можуть бути дока-зами дані, повідомлені свідком, джерело

яких невідоме» ( ч. З ст.68 КПК України).

Предметом показання свідка також можуть бути факти довідко-вого

характеру про обставини, які самі по собі не мають доказово-го значення,

але необхідні для розгляду справи. Свідок є не-замінним. Тому що

свідок ї незамінним закон забороняї сумісниц-тво обов'язків свідка з

іншими процесуальними функціями (слідчо-го, прокурора, судді, експерта і

т.д.).

Тому, якщо виникає необхідність допросити в якості свідка будь-кого з

осіб, які ведуть судочинство чи виконують інші функції у процесі,

то цей суб'єкт підлягає відводу, він звільняється від інших

процесуальних обов'язків.

Участь в справі законних представників підозрюваного і обви-нуваченого не

виключає можливості їх допиту як свідка. Особа на-буває процесуального

статусу свідка з моменту його офіційного виклику для допиту в якості

свідка.

Показання свідка, як і будь-які докази по справі підлягають перевірці і

оцінці, оскільки свідок може бути заінтересований в кінцевому

результаті справи і дає завідома неправдиві показання. Такі показання

можуть бути викликані і дією свідка з боку обвину-ваченого, потерпілого

чи близьких їм осіб ( підкуп, шантаж, пог-роза вбивством і т.і.). Закон

передбачає, що перед початком кож-ного допиту встановити визнаним між

свідком та підозрюваним чи обвинуваченим, а також потерпілим ( ч.4

ст.167 КПК України), що має важливе значення для правильної оцінки

показань свідка. Пока-зання свідка перевіряються шляхом аналізу їх

змісту, порівняння з іншими доказами, які містяться в справі, під час

виконання додат-кових та повторних допитів, очних ставок, відтворення

обстановки та обставин події.

Умовою добросовісних показань свідка є також психічна пов-ноцінність

свідка. Особи, які у зв'язку з своїми фізичними або психічними вадами