Курсовая: Гестозы беременных

Курсовая: Гестозы беременных

ПІЗНІ ГЕСТОЗИ

Пізній гестоз являється синдромом поліорганної недостатності, що розвивається

внаслідок вагітності або загострюється в зв'язку з нею. Ця патологія виникає

в тих випадках, коли адаптаційні систе­ми організму матері не спроможні

забеспечити потреби плода, який розвивається. Гестоз може з'явитися у

здорових вагітних - чисті гестози, а також при наявності у них

захворювань(нирок, печінки, серцево-судинної і ендокрінної систем) -

комбіноваці.

Поява гестозу в ранні строки (після 20 неділь) завжди повинно насторожувати

у відношенні комбінованої форми цієї яатології. Найбільш часто гестози

виникають на фоні захворювання нирок, гіпертонічної хвороби, серцево-судинної

патології, як правило, важко протікають.

В нашій крайні пізні гестози класифікуються на 4 клінічних форми: водянку,

нефропатію, прееклампсію і еклампсію.

Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин, підвищенням

проникності їх стінки, затримкою води і натрію в організмі з послідуючим

розвитком гіпоксії, різким розладом функції ЦНС, залоз внутрішньої секреції,

нирок, печінки і других органів, глибоким порушенням обміну речовин.

Згідно літературним данним провідними факторами у виникненні пізніх гестозів

являються недостатній кровообіг, порушення газообміну і обміну речовин в

плаценті. Важливу роль належить спіральним артеріям матки, частина яких в

силу природженої або набутої недостатності залишаються спазмованими, що

супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.

Порушуються рівновага між простацікліном і тромбоксаном.Зниження синтезу

простацікліна і підвищення тромбоксана в плаценті призводить до

генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору в них, до

пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і адгезії тромбоцитів з

розвитком тромбоцітопенії,

а тажож до активації внутрішньосудинного звертання, відкладання фібріна в

термінальних відділах кровоносного "русла і послідуючим мІкроииркулярним

порушенням в органах.

Недостатня гемоперфузія через судини матки поглиб^ве ішемію і гіпоксію

тканних структур в ній з підвищеннйм викидом норадреналіна і серотоніна, що

також супроводжується периферійним спазмом судйню. В середині мікросудин

матки виразний стаз крові, агрегапія, адгеяія і десименірованний

мікротромбоз.

Сповільнення кровообігу у відділі обміну речовин визивае гіпоксію ткайин 9

різким порушемням метаболізму. Підвищуеться концентрапія недоокисленних

метаболітів (лактата, пірувата), збільшуеться кількість активних поліпептидів

(гістаміна, ацетілхоліна, простагландинів), що призводить до вазоділятації

судин в матці. Але в умовах "сладжа" утворені агрегати клітин крові не

йроходять через розжирені судини, а сама вазоділятація посилює неоднорідність

судинних калібрів і стаз кройі. Одночасно дія ацідозу, серотоніна, кінінів і,

можливо, гістаміна різко збільауе проникність капілярної стінки для рідини,

електролітів і білків з переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові

призводить до згущення і підвищення її вязкості. Aгрегати еритроцитів

накопичуються в мікроциркуляторному руслі і виключаються із загального

кровообігу, розвивається синдром секвестрації крові(А.П.Зильбер, 1977,

N/^^?^^^ й соавт^ 1^^). Секвестрація крові в мікроциркуляторнему руслі матки

викликає гіповолемію в загальному колі кровообігу.

^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов і сяівавт.(1989)

відмічають.зниженйяОЩйа 30% від повального рівня.

Зниження ОЦК обумовлює перероаярйдІйейня об'ємів циркулюючої крові і в других

органах і системах. В першу чергу в процес втягуються мікроциркуляторнІ русла

нирок, печінки, гіпофіза і каротідні гломуси, так як їх кровопостачання

забезпечується

системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо реагуючими на зміни

загальної ремодинаміки; мозок і міокард включаються в цю реак^ цію на більш

пізніх стадіях.

Внаслідок гіповолемі? і порушення мікроциркуляці? нирок подразнюються клітини

юкстамедулярного апарату з виділянням рені-на, останній активує плазмйтичниЙ

Ар-глобулін і утворюється ангіотензін^ який має сильну вазоконетріктурну дію^

Порушення нирковр? мікрор^моциркуляці^ супроводжується змен­шенням

клубочково^ фільтраці^^,затримкою ^рідини і токсичних полі­пептидів) змінами

в паренхім^^ розвитком олігурі? ^ анурі?^

Зниження ефективності мікросудинно^о кровотожу печінки викликає пригнічення

білковосинтезуючо?^ дезінтоксикаційно? і сечовинообразуючо? ?? функцій^ Всі

ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і

гіпоксію плода. Зменшення інтенсивності мозговоТ. мікрогемоцирку-ляпі^

супроводжується гіпбксією і набряком мозку, а розвиток ДВС-^индрому в

органній і системній циркуляцій приводить до геморагічних, і ^ромботичних

ус^ладнень.

Таким чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних порушень, визначають

тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і

пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі?^

ТЕРАПІЯ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ (загальні положення)

Виходячи з патогенезу пізніх гестозів вагітних, терапія повинна бути

комплексною, проводитися з урахуванням переваги того чи іншого

сйндрому(гіпертензивний, рвфротичний, коагулопа-тичний, синдроми будомно?

^апруги набряку тканин, фетбплацен-тарн^ недостатності та інш.)^Лікування

повинно бути суворо регламентованним по годинах, при важких йогб ^ормах-

су^^сно з лікарями анестезІологами-реаніматологамй.

Дуже важливий лабораторииЙ контроль за ефективністю призна­чено? терарії і

внесенні при цьому необхідної корекції.

Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконува­ти ряд

принципових положень:

1. Госпіталізація у відділення або палату інтенсивної терапі?^ яка обладне^на

всіма необідними засобами для надання в повному обсязі комплексу лікувальних

засобів) а також діагностииною апара­турою для повноцінного контролю за

функціонуванням життєво-важливих органів^

2. Раціональне харчуваннях

3. Створення лікувально-охоронного режиму-допомага^ попереджу-вати продукцію

вазбактивнихгамінів(норад^еналіна, ^реналін^-т . серотоніна) поширенню

вазоко^стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.

4. Нормалізапія гемодинаміки:

а) ліквідація спазму периферичних судин та нормалізація матково-плацентарного

кровообіг^^ б) усунення артеріального гіпертонії^ в) боротьба з

гіповолеміею^ реологічними порушеннями^

5. Корекція порушень метаболізму: а) водн^електролітного обміну^ б) білкового

обміну^ в) кислотно-основного стану. 6.Нормалізація^ункці?дихально^"системи

іЦНС. 7. Проведення антиоксидантної терапій 8. Профілактика і лікування

судомного синдрому. 9. Раціональне родорозрішення. 10. Реабілітація хрорих

п^сля родорсзр^шенн^. Медикамеятожні р яр<щарати слід заетосовувати з

урахуванням механізму ді^ та сумісності ^х.

Необхідно дотримуватися послідовності в лікуванні за пато­генетичним

принципом і в залежності від ступення важкості ^ гестоза.

Терапію розпочинати із седативних препаратів^ знімання спазму периферичних^

маткових і плацентарних судин, корекці? білкового обміну. При цьому яосилюеться

ефективністп ді? гіпотензивних і діуретичних засобів інфузійної

терапії(поліп-шуеться нирковий кровообіг^ збільщується діурез)^ знімаються

ризик перевантаження судинного русла^ набряку легенів^ мозку< В другу чергу

проводиться гіпотейзивна терапія.

Після зняття спазми судин^ покращення клубочкової фільтра-пі?^ досягнення

гіпотензивного ефекту^ ліквідації гіповолемії призначаються діуретичні

засоби. Проводячи л^кувайня пізніх гестозІв необхідно усвідомити^ що ^фект

призначено? терапії наступах на стаді? пр^гестоза^ в інших випадках іноді

можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються терапі ? і

захво^жвання невйийно прогресує. В таких випадках для збереження здоров^

жінки ^ попередження перінйтально? смертності доцільно провести термінове

родороз-рішення і дальніше лікування ^іеї патології.

Основні групи йрепар^тів^ що застосовуються дяй лікування пізніх гестозів та

їх фармакологічна характеристика^

Препарати^ впливаючі на центральну нервову систему. Наркотичні та снодійні

засоби:

Ф т о р о т а н- інгаляційний наркотик легко всмоктується із дихальних

івляхів і с^оро виводиться легенями $ незміненому виглядів лише невелика

частина препарата метаболі^уеться в організмі. Сві-домість виключається через

1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана. Після припинення подачі фторотана

через 3-5 хв^ хворі пробуджуються. Збудження спостерігається рідко і несильно

виражене. Осторожно потрібно й^го застосовувати у хворих з порушенням ритму

серця, при гіпотонії, органичних змінах в печінці. Фторотан викликає

релаксапію йатки і знижує її чутливість до препаратів, що викликають її

скорочення(алколоїди опориьї, окситоцин). Наркотик має властивість

пригнічувати симпатичні

ганглії і розширювати периферичні судини^

При наркозі фторотаном слід враховувати швидку зміну стадій наркоза.

Концентрація кисню в суміщі для інгаляцІ? повинна бути не нижче 50%<

Фторотан ири пізніх гестозах застосовується короткочасно з метою попередження

виникнення приступа еклампсії^ налагодженні внутрішньовенного капельника^

піхвового огляду^ В таких випадках його можна подавати з допомогою звичайно?

маски для наркоза по 15-30 капель за хвилину.

З а к й с ь а з о т а - інгаляційний наркотик застосовує­ться при гестозах

в основному з метою знеболювання родів методом перерваної аутоаналгезії за

допомогою спеціальних наркозних апа­ратів. Суміш зажись азота і кисйю

водаеться р співвідношенні 60-70^ ^40-30%. Закись азота не викликає

ускладнень і через 10-15 хвилин(яісля припинення подачі) виводиться через

дихальні шляхи^ ^

Б а р б і т у р а т й - гексенал, тіопентал - натрій мають снодійний та

наркотичний ефекти^ Застосовуються препарати для внутріжньовенн^го наркоза 1-

2% ?х розчин^ який готуються перед введенням^ Вводять той чи другий препарат

повільно(1 мл.ві хв.)^ Наркотична дія^ після одноразового введення,

продовжуються ЗО хв. Препарати призначаються в комплексному лі^ув^нні

еклампсії, їх м^жна застосовувати внутрішньом^язово по ^ мл.1% розчину через

4 години. ІТре^арати проходять через плацентарний бартер і можуть визнати

гіпоксію плода. При ускладненнях^ пов^язанних з^введен-ням

барбі^ур^тів(пригнІ^ення дихання^ пррушення серцевої дІяль-несті) показано

застосування бемегріда^^обова доза ^-1 г. Ф е н о б а р б і т а л - володіє

заспокійливим, снодійним, протисудомним ефектом. Застосовуетьеялри лікуванні

прееклампсії і еклайпсії внутрІшньовенно(його розчинна форма). Разова доза

200 мг. Добова доза 500 мг.

Не б а р б і т у р о в і п р е п а р а т и - предіон(віадріл) ма^ снодійну

і наркотичну властивості. Застосовують віадріл в розчинах різне?

концентрації(від 0^9% до 3%). Початкова доза для вводного наркозу складне 10-

12 мг/кг, вводять розчин в вену через голку з широким діаметром із ро^р^хунку

1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 г.

Наркотичний ефект віадрілу пі^ля одноразового введення продовжується 30-40

хв^ Краплинним введенням 0,5-1% розчину можна підтримувати продовжений сон^

Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед вживанням. Розчинником можуть

бути ізотонічні розчини глюкози, натрію хлоріду, 0,23% новокаїну або вода для

інфекцій.

Віадріл добре послаблює м^язи, не впливає суттєво на дихан­ня і серцево-

судийну систему. Основним ускладненням віадрілу є подразнення вен, в

подальшому може розвинутися флебіт. Дия,попередження останнього^ перед віаді-

лом, необхідно ввести 0,25-0,^5% новока^на.

^ Н а р к о т й ч н і а н а л г е т й к и

П р о м е д о л- швидко всмоктується І справляє сильну аналь- гезуючу дію

при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі має снодійний ефект^

Чинить спазмолітичну дію на гладенькі №^язи внутрішніх органів, разом з цим

підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.

В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення родів,

а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для посилення ді?

психотропних,' "наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів. Разова

доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.

П с й х о т р о н н і з а с о б и :

Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник нойролея^^в.

Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.

При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супровод­жується

пригніченням умовних та руховозахисних рефлексів) зни­женням рухової

активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'я­зано з наявністю у

препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні да периферичні

адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків^ аналгетиків)

місцевоанестезуючих речовин^

Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять в 10-

20 мл. 3% глюкози' ^бо ізотонічного розчину хлори­ду натрія, вводят

повільно(протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати

р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова доза

- 0)25 г

Д р о п е р і д о л - нейролептичний препарат із групи бутірофе^ нонів. Має

альфа-адреноблокуючу, знеболюючу, протишокову, проти­блювотну ді], знижує

артеріальний тиск^ викликає стан нейролеп-сі?^ Потенціє дію гіпотензивних)

знеболюючих) наркотичних препа­ратів) транквілізаторів.

Застосовують для купір^вання гіпертоничних кризів) станів збудження

внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку ' 0)1 мг/кг(частіше- 2

мл/5 мг/ 0)25% розчину ). Дія препарата продовжується 3-4 години. Дроперідол

має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-4 год) доза

складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8 та 12 год)- 1/2 первинної.

Транквілізатори

С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^ заспокійливу дію н^

центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну м'язову

релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків і снодійних) зменшує

почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій^із організму виділяється

нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^ тому застосування його вагітним

жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і

дихальний центр у плода).

Розчин седуксена не можна змішувати в одному шприиі з інши-^ ми преЙ^^тами -

може утрорюватись осад.

Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^

розвину) 2-4 рази на добу.

Максимальна добова доз^ 70 мг.

, ^р^с^^ч^^^. Седативне препарати

Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижую­чи процеси

збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву систему^ ^^"и

^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.

При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння

валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки, листя м^яти перечно^

трилистника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм гестозів

широко застосовується магнія сульфат. '

М а г н і я с у л ь ф а т- для парентерального введення випускається в

ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію на

організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на ЦНС.

В залежності від дози спостерігається седативний^ снотворний^ наркотичний^

сечогінний, гіпотензивний^ протисудомний, спазмолітичний ефекти, знижується

внутрішньочерепний тиск.

Сульфат магнію має також курареподібну дію внаслідок пригні­чення нервово-

м^язово? передачі(релаксує поперечнополосату мускула­туру). Препарат знижує

збудливість дихального центру, великі дози при парентеральному введенні

можуть викликати параліч дихання, пригнічувати скоротливу функцію мускулатури

матки,

Гіпотензивну дію магнію пов'язують з можливістю послаблення. судинне^ реакпі^

на пресорні речовини(ангіотензин III, норадрена-лін).

При легких і середніх ступенях важкості гестозу сульфат магнію вводять

внутрішньом^язово^ при важких формах-внутрішньо-венно.

Іони магнію проникають через плаценту і часто викликають гіпо­тонію

новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.

Дози препарату підбираються таким чином) щоб його концентра­ція в сироватці

крові укладала 6-8 ммоль/л. Порушення збудження в провідній системі серця

зустріяаються при концентрації 10-15 ммоль/л) концентрація вище 15 ммоль/л

може призвести до зупинки серця. '

Концентрація магнія в сироватці від 12 до 15 ммоль/л супроводжується

депресією дихання.

Тому при застосуванні сульфата магнія необхідно контролю­вати частоту

серцебиття) дихання(не менше 14-16 за хв.)) вира-женість колінних рефлексів.

Сульфат магнію виводиться з організму в основному через нирки) тому його можна

застосовувати при достатній функції їх. При випадковому передозуванні хвору

необхідно і^ітубумми і пере-

водити на^^^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати кальцію 10% 10 мл в

вену. ,

В повсякденній практиці доза сульфата магнія визначується початковим рівнем

середнього артеріального тиску(САТ), вагою тіла вагітної і індивідуальною

чутливістю до препарата.

Середній артеріальний тиск. САТ== АТ сист. + 2АТ діаст.

З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.

В практичному відношенні можна притримуватися наступних принципів підбору

доз^ і швидкості введення сульфата магнія в залежності від початкового рівня

САТ: ^

^^"Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1,8 г/год(30 мл 25% розчину або 7,5 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну);

С^/ від 121 до 130 мм рт.ст. - 2^5 г/год(40 мл 23% розчину або 10 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^^Т^вище 130 мм рт. ст^ - 3^2 г/год(50 мл

23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).

При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення магне-зійно? терапій в

залежності від йаги тіла: до 90 кг- С^04 г/кг/год.

Частіше застосовують початкову дозу сульфата магнія: 4 г розчиненого в 150-

200 мл реополіглюкіну і краплинне вводять протягом 3-4 год під контролем

зниження АТ з.наступним введенням кожну годину по 1 г, або 5 г кожні 4

години(не під час родів).

Периферичні вазоділататори

Це група препаратів^ що впливають на найдістальніші відділи судинної

системи(артеріоли і венули). До них відносяться без­посередньо периферичні

вазоділататори^ натрія нітропрусид^ апресін), а також антиангінальні засоби^

що мають судиннорозширюю-чу дію - органічні нітрати(нітрогліцерін,

нітросорбід), молсідо-мін. Нітрати, молсідомін мають більший вплив на

венули, натрія нітропрусід - на артеріоли і час^ово на вени, апресім

переважно на резистентні артеріальні судини.

Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під суворим контролем

гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний

артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.

Н а т р і я н і т р о п р у с й д(наніпрус, ^іпрід). Препарат вводять

внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням.

Вміст одніе? ампули(25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл ізотоничного розчину

глюкози і пере­носять в крапельницю(500 або 250 мл 5% глюкози). Враховуючи

нестійкість препарата флакон з розчином покривають чорною світлозахисною

плівкою. Швидкість інфузії контролюється показаниками АТ із роз-

рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виник­нення різкої

гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. В таких випадках слід

зменшити швидкість введення препарата.

Антидотами нітропрусиду є метгемоглобін- утворюючі препа-рати(метиленова

синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н(гідралазін).

Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною його

особливістю являється зменшення опору периферій- ' них резистентних

судин(артеріол) і викликає зниження артеріаль­ного тиску, зменшує нагрузку на

міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний, церебральний і

нирковий кровообіг.

Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40 мг

препарата розводять в 100 мл ізотоничного розчину натрія хлрріду і вводять із

швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу кожні ЗО хв.

поки величина діастолич-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.

Апресін починає діяти через ЗО хв^, максимальна тривалість-дії 3-4 год.

Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в ділянці

серця, блювота.

П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).

Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в 90

мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц контролем

артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка не повинна

перевищувати 200 мкг/хв.

Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других

нітратів може визвати порушення ритму і провід­ності серця, колаптоїдний

стан^

М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний

вплив. Ефект пов'язаний з периферичною венодиля-туючою дією, збільшенням

ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під

впливом препарата знижується тиск в легеневій артерії^ зменшується наповнення

лівого шлуноч­ка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує коллатеральний

кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.

Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу.

Спазмолітичні засоби різних груп

П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії. Виготовляєте ся також

синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним засобом. Він знижує

тонус і зменшує скоротливу діяльність гладень­ких м'язів і в зв'язку з цим

має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.

Для лікування гестозів вводиться в м^язи або в вену. Для вну­трішньовенного

введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл натрія хлорида 0,9%

і повільно вводять. При перевищен­ні дози або при швидкому його введенні може

виникнути аритмія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада.

Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.

Н о - ш п а - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна, але

має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.

Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в м^язи або

в вену 2-3 рази на добу.

Д і б а з о л- проявляє судиннорозшируючу, спазмолітичну активність, в деякій

мірі знижує тонус і розширує^ мозкові судини. Вводиться дібазол у вигляді 1%

або 0,3% розчину внутрішньом^язово

внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.

Е у ф і л і н-посдаблюе м^язи бронхів^ знижує опір крово­носних судин^ розширює

коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи, підвищує

нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний,із зниженням канальцево?

реабсорбції. Викликає збільшення о мегіою води^ елйтролітів, особливо

іонів натрія і хлорй. Препарат стимулює скорочення серця, при цьому підвищує

потребу міокарда в кисні.

Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення 2,4%

його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О мл ізотонічного розчину

натрія хлорида. При появі серце­биття, тошноти швидкість введення зменшують.

Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недо­статність і

порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г Добова

доза - 0,5 г.

П\^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^ дію^

покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^\заторможуе агре-гапію^ромб^итів і зме^уе

згущення^^бві. \^

Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5% , глюкози ао^

і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^

Г а н г л е р о н - має холінолітичну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу

властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і

внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза - 0,06

г(4 мл). Добова, доза - 0,18(12 мл).

К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат зменшує

периферичний опір і помірно знижує артеріаль­ний тиск. Важливою особливістю

курантіла е його властивість термозити агрегацію тромбоцитів і попереджувати

утворення тром­бів в судинах. Застосовується також для поліпшення маткове-

плапентарного кровообігу. 2 мл. препарата розводять в 200 мл 5% розчину

глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.

Н о в о к а У н - місцевий анестетик.

Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазма периферичних

судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-новокаїнової суміші:-

глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0^25% 150 мл в вену повільно краплинне^ 8 ОД

інсуліна(після опреділен-чя чутливості організма на новокаїн).

Гіпотензивні засоби

Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх

впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.

Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які крім основних^ мають

гіпотензивні властивості(див.нейротропні, седативні^ периферичні

вазоділататори та спазмолітичні препара­ти різних груп)^

З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри головного мозку.

К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).

Препарат стимулює а? - адренорецептори судиннорухівних центрів^ зменшує потік

симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із нервових

закінчень. В зв'язку з цим клофелін має гіпонзивну дію^ остання

супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного опору

судин^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію)

пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.

Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна розводять в 10-20 мл

ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять повільно на протязі 3-5 хв.

Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год. Різка

відміна препарата може призвести до підвищення артеріального тиску< Разова

доза - (0)05-0^15 мг) 0^5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза максимальна -

1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ . . М е т і л д о ф а^(допегіт, альдомет), подібно

клофеліну тормозить симпатичну імпульсацію і викликає, зниження артеріаль­ного

тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням серцевих скоро-чжнь, зменшенням

серцевого викиду і периферичного опору^ Орто-статичної гіпотонії

^спостерігається. У більшості викликає седатив­ний ефект. З організму

виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного кольору^ Препарат

проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза - 3 г(таблетки по 0,25).

Гангліоблокуючі препарати^

Гайгліоблокатори мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори вегетативних

вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового збудження з

прегангліонарних на постгангліонарні волок­на вегетативних нервів. При цьому

настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із зменшенням надходження

судиннозвужуючих імпульсів до судин і розширенням периферичного судинного

русла ( в першу чергу артеріол).

Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертоничних

кризів.^спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках

легенів та мозку.

Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори

коротко^(арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін,

бензогексоній^ гігроній) з метою контрольованої гіпо­тонії. Застосування

гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-

надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що має місце при гестозах)

проведення гангліплегі^ може призвести до невідповід­ності судинного русла

ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі^ і поглибленням важкості

метаболічних порушень в орга­нізмі матері і плода.

Допустимо призначення гангліоблокаторів в кінці першого^ під час другого і в

післяродовий періоди^ а під час вагітності призначення цих препаратів

необхідно обмежити.

На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі дози

препарата) вводять половину середньої дози і слід­кують за ефективністю дії.

Слід зазначити^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі .дуже чутливі до

крововтрати.

Основні побічні впливи цих препаратів:ортостатична гіпо­тензія, тахікардія,

атонія кишечника і сечового міхура.

П е н т а м і н. Застосовується для контрольовано^ гіпотоні?, а також пр

набряку мозку чи легенів. В вену повільно вводять С,2-С,5 мл 5% розчину

розведеного ^ 20 мл 5% глюкози, або фізіоло­гічного розчину, при необхідності

дозу препарату підвищують до 1,5-2 мл 2-3 рази на добу. В м^язи можна вводити

0,5-2 мл.

Допільно препарат титрувати, для цього 1 мл пентаміну розчи­нити в 9 мл

фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину в вену або в

м'язи.

Вища разова доза - 0..15 г(3 мл 5% розчину) Добова доза - 0,45(9 мл 5%

розчину).

Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної гіпотонії,

має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовує­ться для внутрішньовенних і

внутрішньом^язових введень. При повтор­ному застосуванні препарата реакція на

нього поступово зменшується, що потребує збільшення дози. Тому

рекомендується починати ліку­вання з найменших доз,які дають необхідний

ефект, а потім збіль­шувати дозу. Його можна вводити повторно по 3-4 ін^єкці?

в день. Разова доза-0^75 г. Добова доза - 0.3 г.

І м е х і н. Гангліоблокатор короткої дії^ Для контрольова­ної гіпотонії

застосовують внутрішньовенне введення 0^01% його розчину. Для нього розводять

1 мл 1^ розчину в 100 мл ізотонічного хлориду натрія або глюкози: вводять із

швидкістю 90 крапель за хвилину, контролюючи артеріальний тиск. При

досягненні необхід­ного ефекту Кількість крапель значно зменшують.

Після припинення введення розчину імехіну артеріальний тиск відновлюється

через 4-15 хвидин. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл 0,1^ розчину^

потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.

С й м п а т о л і т и ч н і засоби^ блокуючі пресинаптичні закінчення

адренергічних нейронів.

Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійли-рс рпливає на

гентральну нервову систему) також ма^ гіпотензивну рл^ст^сть. Гіпотензія

розвиваються повільне^ під його впли^'м зменшується вміст нсгадгеналі^^^

лоф^міна і с^''^то^іна " ЦНС. Збільшується нирковий кровообіг^ посилюється

клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії. Застосовується як в

середину^ так і парантерально. Разова доза - 0^002 г(2 мг) Добова доза - 0^01

г(10 мг).

Резерпін входить до складу препаратів^ що також застосовуються для лікування

гестозів:

а д е л ь ф а н - таблетки) до складу входить резерпін 0^0001 г і

дігідролазін 0,01 г,

к р і с т е п і н - драже(0^1 мг резррпіна , 0,5 мг дігідро-ергокрістіна, 5

мг діуретика клопаміда), т р і р е з і д - (резерпіна 0,1 мг,, апресіна 10

мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).

В- Адреноблокатори

А н а п р й л і н(обзідан, індерал). Послаблюючи вплив симпатичної

імпульсації на В-адреноблокатори серця, анаприлін зменшує силу і частоту

серпевих скорочень, блокує позитивний хроно- і інотропиий ефект

катехоламінів. Артеріальний тиск під впливом анапридіна знижується.

Гіпотензивну дія препарати посілює-ться р сполученні з другими препаратами:

резерпіном, апресіном, діуретиками. Анаприлін підвищує скоротливу активність

м'язів матки.

Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом ' (можливі колапс,

асістолія).

Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г(10 і 40 мг), внутрішньовенне по

115 мл 0,1% розчину(115 мг в ампулі).

А-Адреноблокатори

П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні адрено-реактивні

системи. Застосовується для зниження артеріального тиску^ психічної напруги

при різних проявах діенцефально? пато-логії симпатико-адреналового типу^

Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину^ підшкірне і в

м^язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчина 1-3 рази в день. П р а з о з

і н(адверзутен).

Препарат виборне впливає на судинні а^==адренорецептори. Внаслідок нього

празозін блокує судинозвужуючу дію медіатора (норадреналіна) без впливу на

другі сторони його активності.

Характерною його дією головним чином периферична вазоділя-тапія. Він виявляє

одночасно артеріо-і венорозширюючу дію, в зв'язку з цим зменшує притік крові

до серця і зменшує периферич­ний опір. Знижує агрегацію еритроцитів.

Застосовується невелики­ми курсами(таблетками по 1 мг і 5 мг).

К е т а н с е р і н - помірний а-адреноблокатор. Блокує т^^^-різні ефекти

серот^на(спазмог^нний вплив на м'язи судин^ на-агрегацію тромбоцитів).

Викликає розширення кровоносний судин І ма^ гіпотензивну дію. Застосовують в

середину по 20-40 мг, в м^язи 10 мг(2 мл 0,5) розчину, в-в 10-30 мг(2-6 мл).

Антагоністи іонів: кальцію.

Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і зменшують опір в

коронарних і периферичних судинах. Тому поряд з покращен­ням коронарного

кровообігу і постачання серця киснем, розширюють периферійні судини і

знижують системний артеріальний тиск.

Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони довго.

Препарати цієї групи тормозять скоротливу активність матки.

В е р а п а м і л (ізоптін, фіноптін). Препарат в акушерстві можна

застосовувати як антигіпертензивний засіб, але його частіше

призначають при тахікардії, що має місце при пізніх гестозах, або як наслідок

магнезіальне? терапій. Вводять краплинне в вену 2-4.мл 0^25% розчину(5-10

мг).

Ф е ні г і д і н (корінфар^ ніфеді^іп)- сильний вазоділя-тор. Застосовується

як антиангінальний і антигіпертензивний засіб. Препарат сильніше чим

верапаміл) знижує діастолічний артеріальний тиск. Призначають в середину по

0,01-0^02 г 3 рази в день) для прискорення дії (під язик).

Механізм дії полягає в його спроможності інгібірувати проник­нення

позаклітинного кальція через мембрану. Це попереджує рощеп-плення АТФ^ з яким

пов'язано утворення енергії^ необхідної для скорочення гладеньких м'язів.

Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження

артеріального тиску. Не сприяє затримці натрія, не збіль­шується об^єм

циркулюючої плазми^ Препарат сильніше ніж верапаміл знижує діастоличний тиск.

Призначають ніфедіпін в таблетках по С^ОІ-С^ОЗ г(10-30 мг) 3-4 рази.на добу

для прискорення дії (під язик) Тривалість дії 3-4 години. Засоби впливаючі на

рентн-ангіотензінову систему

Антагоністи ангіотензіна-ІІ блокують ангіотензивні рецептори або інгібірують

ангіотензін-конвертіруючий фермент^ який сприяє перетворення ангіотензіна-І в

ангіотензін-ІІ.

К а п т о п р і л (капотен)- блокатор ангіотензін-конвертірую-чого фермента.

Призводить до розширення периферичних(головним чином резистентних) судин,

зниженню артеріального тиску^ зменшення перед - 1 післянагрузки на міокард,

покращення кровообігу в малому крузі і функцій дихання, зниження опору

ниркових судин і покращен­ня кровообігу в них.

Рекомендується призначати каптопріл з нітратами при резистент­ності судин до

останніх.

При високому артеріальному тискові для прискорено? ді? пре­парат

призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.

А н а л а п р і л (енап) - також інгібітор ангіотензін-конверті рующого

ферментах Застосовується в середину по 10-20 мг одноразово ( в день) Добова

доза не повинна перевищувати 40 мг.

Діуретичні засоби

Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за суровими

показаннями. Необхідно контролювати кониєнтрапійну і видільну функцію нирок^

наявність симптомів перегрузки правих відділів серця) рівень ЦВТ, величину

відношення осмоляльності сечі до осмоляльності плазми, кліренсових

показників, креати-нину, сечовини.

В протилежному випадку збільшуються гіповолемія, погіршує­ться стан плода.

Сучасні діуретичні препарати ділять на 3 основні групи: а)

салуретики(гіпотіазід, фуросемід, урегіт) ; б) калійзберігачі ( тріамтерен,

альдактон(верошпірон)^ в) осмотичні діуретики(манніт, мочевина).

Найбільш сильними салуретиками являються так названі петлеві діуретики. До

них відносяться фуросемід, етакрінова кислота і буфенокс. Вони діють на

протязі висхідного відділу петлі нефрона(петлі Генле) і різко пригнічують

реабсорбцію іонів хлора і натрія, посилюють виділення іонів калія.

Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи рекомендується

комбінірувати^тіазіди з в-андреноблокаторами (анапрелін).

Д і х л о т і азі д(гіпотіазід). Призначається препарат в середину по 0,025-

0,05 г(1-2 таблетки в день під час їжі або після неї, протягом 3-5-7 днів

підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.

Одночасно призначаються препарати калія(панангін, калія хлорід, аспаркам).

Середня доза препарата - 50 мг на добу.

Ф у р о с е м і д (лазікс) - також салуретик із групи швидкодіючих та

найбільш сильних діуретиків.

Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції натрія^ хлора і калія.

Після внутрішньовенного введення ефект наступає через декілька хвилин,

тривалість ці^ після одноразового примі-нення продовжується протягом 1,5-3

год.

Препарат ефективний при нирковій недостатності, гіпертензії, знімає спазм

перифиричних судин, не знижує клубочкову фільтрацію. Показання для

призначення лазікса в лікуванні гестозів:

- генералізовані набряки,

- діастоличний тиск 120 і більше,

- гостра лівошлункова недостатність,

- набряки легенів і мозку, Середня добова доза -60-120 мг.

Осмотичні діуретики

М а н н і т (маннітол) - леофівізірована маса світло-жовтого кольору.

Розчиняється в воді, дуже легко в гарячій.

Гіпертонічні розчини манніта викликають сильну діуретичну дію. Ефект

обумовлений підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реарбсорбції

води. Препарат не діє на клубочкову філь­трацію, виводить з організму натрій

і суттєво не діє на виведен­ня калію.

Застосовують у вигляді 10-15-20% розчину при збереженні фільтраційної

здатності нирок:

- для посилення діурезу,

- для зниження внутрішньочерепного тиску,

- для зменшення набряку мозку,

- при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності.

Протипоказання: важка недостатність кровообігу, АТ 170 і вище мм рт.ст.

Розчин готують перед застосуванням, препарат повинен бути безбарвним і без

запаху, розчинником можуть бути вода для ін'єкцій або 5% глюкоза. З

профілактичною метою доза препарата складає 0,5г/кг,

з лікувальною 1-1^5 г/кг. Добова доза не повинна перевищувати 140-180 г.

При застосуванні манніта на фоні олігурії необхідно провести маннітоловий

тест(ввести 10 мл 20% розчину препарата на протязі 10-15 хв). Якщо через

годину виділиться сечі більше ЗО мл^ то інфузію доцільно продовжувати.

М о ч е в и н а ( карбамід) - діуретичний ефект пов^язаний з дією цілих

молекул мочевини^ в організмі вони не піддаються обмінним процесам і

фільтруються у великій кількості 50-60% через клубочки без зворотнього

всмоктування. Високий осмотичний тиск в канальцях визиває сильний діуретичний

ефект.

Показання для застосування:

- попередження і зменшення набряку мозку,

- зменшення набряку легенів.

Використовують 30% розчин: який готують на 10% глюкозі. Розчинення проходить

з поглинанням тепла(розчин охолоджується). Тому його видержують поки

температура розчину не досягне кімнат-ної.

Вводять розчин із швидкістю 40-60-80 крапель в хвилину. Загальна доза 0,5-1,5

г(в середньому 1 г) мочевини на 1 кг ваги тіла. Ефект заявляється через 15-

30 хв. досягає максимума через 1-1,5 год і продовжується 5-6 год і більше.

При необхід­ності можна вводити повторно через 12-24 год.

Екстракти і настої із рослин, що мають сечогінний і антиазотемічний ефекти,

З цією метою застосовуються плоди ялівця^можжевельник), трава хвоща

польового, листя брусники, бруньки березові та інш. В аптечній мережі є

сечогінні збори №1, №2.

Засоби, регулятори м^тя^пл^^^м^ проп^^^^.

Кислота аскорбінова(вітамін С). Приймає участь в регуляцій окисно-відновних

процесів, вуглеводного обміну, звертанні крові,

регенерацій тканин, утворенні стероїдних гормонів. Добова доза - 1- 3 мл 5%

розчину^ парантерально. К о к а р б о к с і л а з а- кофермент, що

утворюється із тійміна в процесі його перетворення в організмі.

Біологічні властивості кокарбоксилази повністю не співпадають з властивостями

тіаміна і для лікування гіпо- і авітаміноза В^ кокарбоксилазу не

застосовують. Препарат покращує вуглеводний обмін, тому він застосовується,

як компонент комплексної тера­пій. Вводиться в м^язи, в вену. Добова доза -

0,05-0,1 г(50-100 мг).

Т о к о ф е р о л а а п е т а т (вітамін Е) - природний антиоксидант).

Захищає різні речовини від окисних змін. Бере участь в синтезі білків,

проліферації клітин, у тканинному диханні та в інших важливих процессах

клітинного метаболізма. Застосовують препарат в середину і внутрішньом^язово.

Добова доза -100-200 мг.

Ф о л і є в а к й с л о т а (вітамін В).

Разом з вітаміном В^^ стимулює ерітропоез, приймає участь в синтезі

амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів^ в обміні холіна. Призначають в

середину по О.ООІг- 3-4 рази на день.

Г л у т а м і н о в а к й с л о т а (амінокислота). Приймає участь в

азотистому обміні речовин, сприяє знешкодженню аміака, синтезу ацетилхоліна і

аденозінтрифосфорно^ кислоти, переносу іонів калія. Призначають в таблетках

по 0,25 за 15-20 хв. до прийняття їжі.

Е с е н ц і а л е - комплексний препарат до складу якого входять фосфоліпіди,

вітаміни В^, В^р, нікотінамід, пантотенова кислота. Препарат покрашує функцію

печінки, підвищує активність амінотрансфераз, поліпшує мікроциркуляцію.

Застосовується в середину у вигляді капсул по 2 капсули З рази в день. В

вену(в розчині глюкози) по 10 мл в день.

С і р е п а р - до його складу входить ціанкоболамін 10 мкг) вуглеводи,

амінокислоти, пуріни.

Застосовується з метою покращення функцій печінки. Перед його введенням

необхідно провірити чутливість організма, для цьо­го слід 0,1-0,2 мл ввести в

м^язи^ При відсутності реакці? допу­скається його застосування. Вводити в

м^язи або в вену по 2-3 мл один раз на добу.

Специфічні антидоти

У н і т і о л - призначається для лікування гестозів з метою детоксікапії

організмах Вводиться в/в, в м^язи по 5-10 мл 5% розчину кожний день або через

день^

Г л ю к о з а - При веденні в вену гіпертоничних розчинів глюкози

підвищується осмотичний тиск крові, рідина відтікає із тканин в судинне

русло, підвищується процеси обміну речовин, покращується антитоксична функція

печінки, підвищується діурез, при згортанні глюкози в тканинах виділяється

значна кількість енергій, яка необхідна для здійснення функцій організма.

Застосовують 10-20% розчини глюкози по 250-300 мл на добу, бажано в розчин

додавати аскорбінову кислоту^ Для кращого за­своєння глюкози рекомендується

вводити інсулін із розрахунку І одиниця на 4-5 гр сухо? глюкози.

Г і п а р і н - антикоагулянт прямої дії, інгібітор звертан­ня крові.

Виробляється в організмі людини ^^щр^рмм базофільними (тучними) клітинами.

Разом з фібрінолізіном входить до складу фізіологічної протизвертаючої

системи крові. Безпосередньо має вплив на фактори звертання, що знаходяться в

крові(ХП, XI, X, УП, 11)^ має антитромботичну і антигрегаційну дії.

Крім цього гепарін приймає участь у формуванні імунологіч­них реакцій, має

гіпотензивну дію, блокує токсичні основи, приймає участь в метаболізмі

ліпідів і багатьох гормонів, впливає на властивості клітинних мембран, сприяє

постачанню тканинам кисню.

Вплив гепаріна контролюється часом звертання крові.

Антагоністом гепаріна являється протамін сульфат. Розчин гепаріна для

ін^екпій випускається з активністю 5000^ 10000^ 2000 ОД в 1 мл.

Застосовується по 5000 ОД в вену краплинне на реополіглюкіні^ чи плазмі^ ^^ Т

р е н т а л - пентоксіфілін. Розширює судини, сприяє покращенню постачання

тканинам кисню^ тормозить агрегацію тромбо-питів і зменшує згущення крові.

Застосовується для покращення матково-плапентарного крово­обігу.

Призначається в середину, в вену. Для внутрішньовенного крапея^ме^о введення

0,1 г(1 ампула) розчиняють в 250-500 мл ізотонічного розчину натрія хлоріда

або в 5% глюкозі.

Плазмозамінюючі розчини

Р е о п о л і г л ю к і н- низькомолекулярний декстран. Зменшує агрегацію

форменних елементів крові, сприяє переміщенню рідини з тканин в кров'яне

русло. В зв'язку з цим зменшується в'язкість крові, відновлюється кровообіг в

дрібних капілярах, має дезінтоксикапійний ефект. З організма виводиться

нирками в першу добу біля 70%. Добова доза не більше 400-500 мл. Р е о г л ю

м а н - до його складу входить 10% розчин декстрана, 5% манніт 1^^^9% натрія

хяорид.

Препарат має поліфункпіональні властивості^ зменшує в'язкість крові, сприяє

відновленню кровообігу в дрібних капілярах, знижує агрегацію формених

елементів крові, викликає дезінтоксикаційну осмодіуретичну і гемодинамічну

дії.

Вводять реоглюман в вену крапельне, починаючи з 5-10 крапель зя хвилину на

протязі 10-15 хв з перервами на 2-3 хвилини. При від­сутності побічних

ефектів кількість крапель збільшують.

Добова доза - 400-500 мл.

Г е м о д е з - водно-соляний розчин, до складу якого входять 6%

низькомолекулярний магнія, хлора.

Препарат посилює нирковий кровообіг, підвищує клубочкову фільтрацію і

збільшує діурез.

На сучасному етапі гемодез для лікування гестозів (особливо важких його форм)

застосовується рідко, не більше 400 мл на добу.