Професійний інтерес психологів до різних видів і рівнів змін особистості неповнолітніх і їх характерологічних особливостей досить високий і стійкий багато років. Про це свідчать спрямованість і кількість робіт, присвячених проблемі агресивної поведінки як закордонних, так і вітчизняних психологів.

Підлітковий вік – це складний час великих змін і новотворів. Дитина хоче заявити про себе, прагне до самостійності. Те ж, що прийнято звичайно називати особистістю, є не чим іншим, як самосвідомістю людини, що виникає саме в цю пору: нова поведінка людини стає поведінкою для себе, людина сама усвідомлює себе як єдність. Це є кінцевий результат і центральна точка всього перехідного віку.

Сучасні підлітки живуть у вкрай нестабільних умовах. Власні проблеми, пов’язані з особливостями віку, підсилюються загальним занепадом моральних цінностей людства. Байдужість дорослого населення до проблем дітей змушує їх самостійно, методом «спроб і помилок», вчитись орієнтуватись у житті.

У зв'язку із цим, під час глобальних змін самосвідомості, які відбуваються під час перехідного віку, часто виникають проблеми. Зокрема, однією з таких проблем є агресивна поведінка підлітків та проблема рівня самооцінки. Вже не дитина та ще не доросла людина, підліток формує оцінку своєї особистості. Вона формується на основі оцінок оточуючих: батьків, друзів, вчителів, однокласників. Для комфортного життя нормальна людина потребує любові та сприйняття соціумом. Питання про самооцінку тобто відношення до себе, прийняття себе навіть для дорослої людини складне та багатогранне. Для підлітка, який в цей час починає формувати своє «Я» і місце в суспільстві хворобливе відношення до себе, як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, створює багато проблем. Часто проявом неадекватного відношення до себе може стати агресивна поведінка у будь-якому прояві. Нажаль, коли дорослі люди стикаються з девіантною або делінквентною поведінкою підлітка єдиними «ліками» вважається суворе покарання. Але, більш дієвим було б аналізування причин такої поведінки. Можливо, саме рівень самооцінки і проблеми та комплекси, пов’язані з відношенням до себе лежать в основі та мотивації агресивних проявів. Тож метою курсової роботи є дослідження особливостей прояву агресії, рівня самооцінки та їх взаємозв’язок в підлітковому віці. Головні задачі роботи - дослідити такі аспекти обраної теми:

·Проаналізувати науково-методичну літературу по проблемі підліткової агресії та рівня самооцінки

·Дослідити особливості самооцінки та рівень агресивності в підлітковому віці

·Встановити наявність кореляційного взаємозв’язку між агресією та рівнем самооцінки

·Встановити наявність кореляційного взаємозв’язку між формами агресивної поведінки

·Проаналізувати отримані результати

У нашій країні вже накопичений чималий досвід по вивченню та дослідженню девіантної поведінки та неадекватної самооцінки, але ця тема не перестає бути актуальною. Нажаль, дана тематика розробляється локально і не охоплює багатьох важливих аспектів. Також, робота по ліквідації причин та проявів як агресії, так і проблем з самооцінкою не займає належного місця в системі освіти та повсякденного житті підлітків, їх батьків та шкільних психологів.

Об’єктом дослідження було обрано дітей старшого підліткового віку. Предмет дослідження – самооцінка та агресія як якість особистості.

Для проведення дослідження було обрано підлітків старшої вікової групи тобто діти віком 13-15 років. Ними стали учні ліцею №4 м. Кременчука. Кількість досліджуваних – 29 чоловік. Всі учасники дослідження вчаться в одному колективі, мають різні інтереси, належать до різних соціальних класів. На учнів класу немає великої кількості дорікань, рівень успішності навчання середній. Група доволі дружна, має своїх лідерів.

Для оцінки рівня самооцінки було обрано методику дослідження самооцінки особи С.А. Будасси. Методика С.А. Будасси дозволяє проводити кількісне дослідження самооцінки особи, тобто її вимір. У основі даної методики лежить спосіб ранжирування. В ній пропонується обрати 20 якостей особистості і проранжирувати їх відносно свого уявлення про ідеальне «Я» і «Я» реальне.

Розділ 1. Теоретичне дослідження

1.1 Загальне поняття агресивності

Для того щоб вивчати агресію, потрібно по-перше підняти питання про саме визначення агресії.

У літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

· Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження.(Bender L.)

· Під агресією розуміються акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

· Агресія - реакція, у результаті якої інший організм одержує болючі стимули.(Buss A.)

· Агресія - фізична дія або погроза такої дії з боку однієї особини, які зменшують волю або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)

· Агресія - злісне, неприємне, що заподіює біль навколишнім, поводження.

Існує три основних підходи в поясненні природи агресивності.

Перший поєднує теорії в яких агресивність трактується як природжена інстинктивна властивість людини (сюди входять різноманітні теорії психологічного толку, починаючи з ортодоксального фрейдистського психоаналізу, а також близькі до них теорії (етіологічні).

У рамках другого підходу (почасти пересічного з першим) агресія описується як поведінкова реакція на фрустрацію.

Третій складають концепції, які розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в наслідок навчання (біхевіористичні теорії). [3]

Агресія може бути спричинена різними факторами і мати різноманітні прояви.

Агресивна поведінка в підлітковому віці може бути спровокована багатьма факторами:

· Індивідуальний фактор, що діє на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, які утрудняють соціальну адаптацію індивіда;

· Психолого-педагогічний фактор, що проявляється в дефектах шкільного й сімейного виховання;

· Соціально-психологічний фактор, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням у родині, на вулиці, у навчально-виховному колективі;

· Особистісний фактор, що, насамперед, проявляється у активно-виборчому відношенні індивіда до обраного середовища спілкування, до норм і цінностей свого оточення, до педагогічних впливів родини, школи, громадськості, а також в особистих ціннісних орієнтаціях і особистої здатності до саморегулювання своєї поведінки;

· Соціальний фактор, що визначається соціальними й соціально-економічними умовами існування суспільства.

Виявлення негативних впливів ускладнене, насамперед, тому що вони не виступають ізольовано, а представляють взаємодію найрізноманітніших факторів, що діють із різним негативним внеском у розвиток поведінки, що відхиляється. Людський розвиток обумовлений взаємодією багатьох факторів: спадковості, середовища (соціального, біогенного, абіогенного), виховання (вірніше багатьох видів спрямованого впливу на формування особистості), власної практичної діяльності людини. [1]

Найчастіше корні агресивності й підвищеної тривожності йдуть у раннє дитинство, закріплюючись або згладжуючись у більш пізньому віці.

1.2 Особливості прояву агресії в підлітковому віці

Підліткова агресія може спричинюватися різними факторами, та мати різноманітні прояви.

Серед форм агресивних реакцій підлітка, що зустрічаються в різних джерелах, необхідно виділити наступні:

·Фізична агресія (напад) - використання фізичної сили проти іншої особи.

·Непряма агресія - дії, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.).

·Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск, сварка), так і через зміст словесних відповідей (погрози, прокльону, лайка).

·Схильність до роздратування - готовність до прояву при найменшому порушенні запальності, різкості, брутальності.

·Негативізм - опозиційна манера поведінки, звичайно спрямована проти авторитету або керівництва. Може наростати від пасивного опору до активної боротьби проти сталих законів і звичаїв.

З форм ворожих реакцій відзначаються:

·Образа - заздрість і ненависть до навколишнього, обумовленим почуттям гіркоти, гніву на увесь світ за дійсні або мнимі страждання.

·Підозрілість - недовіра й обережність стосовно людей, засновані на переконанні, що навколишні мають намір заподіяти шкоду.

Тож, підліткова агресія може спричинюватися різноманітними та комплексними причинами та мати різні прояви. Так як поняття особистості є цілісним, вивчення її структури і компонентів може пролити світло на феномен агресії. [5]

1.3 Загальне поняття самооцінки

Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей. [8] Відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням у системі її світосприйняття. Але, незважаючи на це (а може бути, саме завдяки цьому), у структурі особистості самооцінці належить особливо важливе місце. [10]

Самооцінка пов'язана з однією із центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рівень домагань.

Отже, функції самооцінки й самоповаги психічного життя особистості полягають у тому, що вони виступають внутрішніми умовами регуляції поведінки й діяльності людини. Завдяки включенню самооцінки в структуру мотивації діяльності, особистість постійно співвідносить свої можливості, психічні ресурси із цілями й засобами діяльності.

Самооцінка не є щось стале, споконвічно властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності й міжособистісної взаємодії. Соціум у значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. Тому формування оптимальної самооцінки дуже залежить від справедливої оцінки всіх цих людей. Адекватне оцінювання себе в ситуації взаємодії з іншими людьми є одним з основних показників соціально-психологічної адаптації. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова для соціальної дезадаптації. [7]

Розвивається самооцінка шляхом поступового занурення (інтеріоризації) зовнішніх оцінок, що виражають сімейні вимоги та вимоги людини до самої себе. У міру формування й зміцнення самооцінки зростає здатність до твердження й відстоювання своєї життєвої позиції.

Знання, накопичені людиною про саму себе, а також глобальна самооцінка, що формується на основі таких знань, дозволяють сформувати багатомірне утворення, що називається «Я-Концепцією» й становить ядро особистості. «Я-Концепція» - це більш-менш усвідомлена, пережита як неповторна система знань людини про себе, на основі якої він будує взаємодію з іншими людьми, здійснює регуляцію своєї поведінки й діяльності. При цьому «Я-Концепція» представляє набір описових знань про себе, а самооцінка припускає оцінний компонент. [11]

У людини існує декілька змінюючих один одного образів "Я". Знання індивіда про себе в даний момент, у момент самого переживання позначається як " Я-реальне". Крім цього в людини існує знання про те, якою вона повинна бути, щоб відповідати власним знанням про ідеал, так зване " Я-ідеальне". [12]

Співвідношення між "Я - реальним" і "Я - ідеальним" і характеризує адекватність знань людини про себе, що знаходить своє вираження в самооцінці.

Виділяють актуальну (те, що вже досягнуто) і потенційну (те, на що здатна людина) самооцінку. Потенційну самооцінку часто називають рівнем домагань.

Розглядають самооцінку як адекватну/неадекватну - відповідну/невідповідну реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Так само різниться самооцінка за рівнем - високому, середньому, низькому. [7]

До оптимальної самооцінки відносяться "високий рівень" і "вище за середній рівень" (людина заслужено цінує, поважає себе, задоволена собою), а також "середній рівень" (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони й прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка може бути й неоптимальною - надмірно завищеною або занадто заниженою.

Чотири основних джерела оцінних суджень, здатних значно впливати на самооцінку - це родина, школа, референтна група й інтимно-особистісне спілкування. [9] Таким чином, самооцінка людини формується в першу чергу в результаті її активної взаємодії з навколишнім середовищем, особливо із соціумом. [7]

Інший фактор, важливий для формування самооцінки, пов'язаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на дану людину. Іншими словами, людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. У цілому картина виглядає таким чином, що люди докладають більших зусиль для того, щоб з найбільшим успіхом "вписатися" у структуру суспільства. Варто особливо підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать у її основі власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти, завжди носить суб'єктивний характер. [8]

Таким чином, самооцінка як найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості, виступає необхідною умовою гармонійних відношенні людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає в спілкування й взаємодію. Адекватна самооцінка корелює з позитивним відношенням до інших людей, а також здатністю до саморозкриття, установленню глибоких міжособистісних контактів. [13]

1.3 Розвиток самооцінки в підлітковому віці

Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

Основним критерієм оцінки себе стають морально-психологічні аспекти взаємовідносин. Зміст і характер уявлення про себе безпосередньо залежать від міри включеності школяра в різні види діяльності та від досвіду спілкування з ровесниками і дорослими.

Виділяють такі стадії розвитку самооцінки підлітка: стадія 10 - 11 років (підлітки підкреслюють свої недоліки, вони глибоко переживають невміння оцінити себе, переважає критичне ставлення до себе); стадія 12 - 13 років (актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості); стадія 14 - 15 років (виникає „оперативна самооцінка", яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час, підліток зіставляє свої властивості з нормами).[7]

Фаза індивідуалізації в підлітковому віці характеризується уточненням і розвитком знань про самого себе - активним формуванням образу "Я". Провідним центральним психічним новотвором підлітка стає почуття дорослості й самосвідомість, потреба усвідомити себе як особистість. У підлітка виникає інтерес до свого внутрішнього життя, якостям власної особистості, потреба в самооцінці, зіставленні себе з іншими людьми.

Спочатку в основі самосвідомості підлітка як і раніше лежать судження про нього інших - дорослих (учителів і батьків), колективу, товаришів. Молодший підліток немов дивиться на себе очима оточуючих. Підростаючи, дитина починає більш критично ставиться до оцінок дорослих, для неї стають важливими й оцінки її однолітків, і власні знання про ідеал; крім цього, починає позначатися тенденція самостійно аналізувати й оцінювати власну особистість. [9] Але оскільки підліток ще не має достатнього вміння правильно аналізувати власні особистісні прояви, то на цій основі можливі конфлікти, породжувані протиріччям між рівнем домагань підлітка, його думкою про себе і його реальним положенням в колективі, відношенням до нього з боку дорослих і товаришів. Установлено, що в дітей, негативно сприйнятих однолітками, складається більш низька самооцінка, і навпаки.

Таким чином, тільки в підлітковому віці починає розвиватися справжня самооцінка - оцінка людиною самого себе з переважною опорою на критерії свого внутрішнього світу, обумовлені власним "Я". Це не означає, що оцінка оточуючих тепер не є значимою: вона просто в нормі перестає відігравати домінуючу роль. [11]

Підліток яскраво проявляє себе у мотиваційно-потребовій сфері - сфері спілкування, емоційних контактів. Самооцінка свого місця в соціумі грає якщо не вирішальну, то одну з головних ролей у формуванні особистості, визначаючи в значній мірі соціальну адаптацію й дезадаптацію особистості, будучи регулятором поведінки й діяльності. [10]

У силу своїх вікових особливостей підлітки набагато частіше інших вікових груп можуть стати дезадаптованими в результаті внутрішньої або зовнішньої (іноді комплексної) дизгармонізації взаємодії особистості із самою собою або оточенням, що проявляється у внутрішньому дискомфорті, порушеннях взаємин, поведінці й діяльності. Самі по собі вікові особливості не тягнуть дезадаптацію, але якщо з'являються провокуючі фактори, вона, як правило, виникає й потім її дуже важко перебороти. [7]

Самооцінка підлітка найчастіше нестабільна й не диференційована. Згідно з літературними даними, на підлітковий вік доводиться самий суперечливий, конфліктний етап розвитку самооцінки.

Висновки теоретичного дослідження

Вивчаючи теоретичну основу обраної проблематики можна зробити кілька висновків.

По-перше, в основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

По-друге, підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги.

Тож, на основі даної теоретичної бази ми будемо проводити емпіричні дослідження, в результаті яких можна буде зробити висновки щодо взаємозв’язку між рівнем агресії та рівнем самооцінки.

агресивність самооцінка підліток будассі

Розділ 2. Емпіричне дослідження

2.1 Результати дослідження

2.1.1 Характеристика вибірки

Для проведення дослідження було обрано підлітків старшої вікової групи. Ними стали 29 учнів ліцею №4 м. Кременчука. Успішність класу середня або вище середнього у вчителів суворих дорікань на поведінку дітей немає. Серед учнів класу немає підлітків, у яких була помічена делінквентна поведінка. Діти належать до сімей різних соціальних класів, різного походження, матеріального забезпечення. Тобто можна зробити висновки, що всі діти виховувалися в різних умовах, їм прививались різні моральні та етичні принципи. Діти мають різні інтереси, але є кілька групувань. Здебільшого учні спілкуються з особами своєї статі. Відзначається наявність виражених лідерів класу як серед хлопців, так і серед дівчат. Колектив доволі дружний, приймає активну участь у позакласних заходах. Протягом навчання було кілька серйозних конфліктних ситуацій, які стосувались образливого відношення членів колективу до кількох своїх однокласників, але на даний момент конфронтація не продовжується, так як класний керівник прийняла міри щодо погашення ворожості. До вчителів учні відносяться з повагою, мають теплі стосунки. Тож загалом, зараз у колективі відчуваються дружні, нормальні відносини як між однокласниками, так і між класом та їх керівництвом.

2.1.2 Характеристика методів дослідження та процедура дослідження

Для оцінювання рівня самооцінки було обрано використовувати методику дослідження самооцінки особи С.А. Будассі. Методика С.А. Будасси дозволяє проводити кількісне дослідження самооцінки особи, тобто її вимір. У основі даної методики лежить спосіб ранжирування. В ній пропонується обрати 20 якостей особистості і проранжирувати їх відносно свого уявлення про ідеальне «Я» і «Я» реальне. Результатом обробки є співвідношення «Я» реального і «Я» ідеального, тобто наскільки людина відповідає своїм уявленням про ідеальну особистість.

Для оцінки рівня агресивності була використана методика А. Басса – А. Дарки. Вона складається з 75 питань. Після обробки дозволяє оцінити рівень різних форм агресивної поведінки: фізична агресія, непряма агресія схильність до роздратування, негативізм, образа, підозрілість, вербальна агресія, відчуття провини, рівень загальної та мотиваційної агресивності. Дана методика дозволяє охопити всі компоненти агресивної поведінки, а також є зручною в роботі так як є зрозумілою для дітей підліткового віку.

Перед процедурою опитування вчителі та школярі були проінформовані про цілі та тематику дослідження. Також учні отримали інструкцію щодо вимог проходження методик. Спершу вони проходили методику дослідження самооцінки, тому що вона є більш об’ємною та складною. Не дивлячись на інструкцію діти потребували додаткового роз’яснення. Кожному з них було дано особистий бланк для заповнення.

Після того, як всі учні закінчили проходити методику дослідження самооцінки особи С.А. Будассі, їм було запропоновано методику А. Басса – А. Дарки. Як і раніше, вони отримали інструкцію та бланки для відповідей. З другою методикою діти впорались швидше та легше. Проведення всього опитування зайняло два уроки, тобто півтори години.

2.1.3 Звітні показники і статистичні дані

Після проведення обробки результатів перевірявся кореляційний зв’язок між агресивністю та рівнем самооцінки, та взаємозв’язок між видами агресії. Аналіз проводився за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Для виявлення достовірних зв’язків використовувався метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’язків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона. Тож, ми отримали наступні результати:

1. Було виявлено прямий достовірний зв’язок між Почуттям вини та рівнем самооцінки (k=0.422; p=0.022)

2. Між рівнем фізичної та вербальної агресії (k=0,425; p=0,022)

3. Між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0)

4. Між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0)

5. Між рівнем непрямої агресії та образою (k=0,423; p=0.022)

6. Між рівнем непрямої агресії та загальною агресивністю (k=0,521; p=0.004)

7. Між рівнем непрямої агресії та ворожістю (k=0,417; p=0.024)

8. Між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001)

9. Між схильністю до роздратування та мотиваційною агресивністю (k=0,698; p=0)

10. Між образою та почуттям вини (k=0,367; p=0.05)

11. Між образою та ворожістю (k=0,824; p=0)

12. Між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0)

13. Зворотній зв’язок між вербальною агресією та почуттям вини (k= - 0,391; p=0.036)

14. Між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0)

15. Між вербальною агресією та мотиваційною агресією (k=0,872; p=0)

16. Між почуттям вини та ворожістю (k=0,375; p=0.045)

17. Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0)

Для перевірки та більшої вірогідності результатів було проведено метод кореляційного коефіцієнту Пірсона. Отримані результати повністю збіглися з отриманими раніше за допомогою метода Спірмена, тому можна сказати, що результати дослідження вірні.

Кореляційний аналіз був проведений на основі оброблених даних проведення методик А. Басса - А. Дарки та опитувальника С.А. Будассі. Зібрані дані знаходяться в таблиці 1 та таблиці 2.

Таблиця 1

Звітна таблиця по отриманим результатам по методикам і шкалам

№	П.І.	Форми агресії								Загальні шкали
№	П.І.	Фізична агресія	Непряма агресія	Схильність до роздратування	негативізм	образа	підозрілість	вербальна агресія	чувство вины	Загальна шкала агресивності	Загальна шкала мотиваційної агресії	Загальна шкала ворожості
1	Федоренко И.	6	2	5	4	3	3	9	1	17	20	6
2	Медар	8	6	5	3	7	6	9	6	23	22	13
3	Кінчарук	9	6	3	2	8	6	10	6	25	22	14
4	Карлик	2	2	2	2	4	7	4	2	8	8	11
5	Малохан	4	3	3	0	1	2	6	8	13	13	3
6	Притуляк	8	4	5	3	5	6	10	7	22	23	11
7	Крамаренко	8	5	8	3	4	5	9	4	22	25	9
8	Холошин	7	5	3	4	5	6	8	8	20	18	11
9	Літун	5	6	6	4	6	6	9	6	20	20	12
10	Попенко	4	5	7	3	7	4	8	8	17	19	11
11	Третьяков	6	7	3	3	7	6	7	9	20	17	16
12	Коваль	9	7	4	3	7	8	7	8	23	20	15
13	Пантелус	9	4	9	4	4	5	11	4	24	29	9
14	Томашевич	9	6	8	4	4	7	10	9	25	27	11
15	Богослова	9	6	4	3	3	2	12	5	27	25	5
16	Голубенко	7	8	4	5	5	6	9	8	24	20	11
17	Скопецька	5	7	4	2	6	5	3	5	15	12	11
18	Медведева	3	7	4	2	7	5	7	9	17	14	12
19	Ульяніч	3	6	5	2	4	7	7	8	16	15	11
20	Сепетова	4	3	8	3	3	3	11	4	18	23	6
21	Новікова	6	5	4	4	2	6	11	5	22	21	8
22	Борисенко	7	8	4	3	5	6	10	6	25	21	11
23	Ступка	7	2	4	4	5	5	7	9	16	18	10
24	Дудко	7	8	6	4	4	6	11	4	26	24	10
25	Кость	5	5	9	0	5	3	12	8	22	26	8
26	Толстая	8	5	6	4	5	5	7	8	20	21	10
27	Адаменко	3	4	7	5	8	7	10	8	17	20	15
28	Мягких	9	4	7	3	5	6	11	0	24	27	11
29	Коба	4	2	3	1	3	8	4	8	10	11	11

Таблиця 2

Звітна таблиця по отриманим результатам по методикам і шкалам

№	П.І.	Результат	Рівень самооцінки
1	Федоренко Игорь	-0,52	Неадекватно занижений
2	Медар Максим	0,34	Середній адекватний
3	Кинчарук Игорь	-0,58	Неадекватно занижений
4	Карлик Антон	-0,44	Занищений адекватний
5	Малохан Женя	0,81	Завищений адекватний
6	Притуляк Рома	-0,785	Неадекватно занижений
7	Крамаренко Андрей	0,33	Середній адекватний
8	Литун Дима	0,28	Середній адекватний
9	Холошин Андрей	0,55	Завищений адекватний
10	Попенко Алексей	0,28	Середній адекватний
11	Третьяков Дмитрий	0,22	Середній адекватний
12	Коваль Дмитрий	0,38	Середній адекватний
13	Пантелус Коля	-0,34	Завищений адекватний
14	Томашевич Валера	0,545	Завищений адекватний
15	Богослова Наташа	0,78	Завищений адекватний
16	Голубенко Ира	0,61	Завищений адекватний
17	Скопецкая Маша	0,32	Середній адекватний
18	Медведева Настя	0,44	Завищений адекватний
19	Ульянич Виолетта	0,72	Завищений адекватний
20	Сепетова Анна	0,57	Завищений адекватний
21	Новикова Яна	0,26	Середній адекватний
22	Борисенко Валентина	0,18	Середній адекватний
23	Ступка Лиза	0,78	Завищений адекватний
24	Дудко Елена	0,43	Завищений адекватний
25	Кость Елена	0,37	Середній адекватний
26	Толстая Евгения	0,61	высокий адекватный
27	Адаменко Дарья	0,27	Середній адекватний
28	Мягких Валерия	0,05	Середній адекватний
29	Коба Людмила	0,49	Середній адекватний

2.2 Обговорення результатів

Провівши збір інформації та проведення дослідження отримані результати підлягли інтерпретації.

Головна ціль курсової роботи була поставлена як з’ясування наявності кореляційного зв’язку між рівнем агресії та рівнем самооцінки у підлітків старшої вікової групи. Тож, дивлячись на результати аналізу ми бачимо, що існує достовірний прямий зв’язок між почуттям вини та рівнем самооцінки (k=0.422; p=0.022). Іншими словами чим вище самооцінка – тим більш виражене почуття вини. На сам перед треба наголосити, що самооцінка – це співставлення своєї особистості з ідеалом. Тобто людина, у якої середній або високий рівень самооцінки вважає, що її особистісні якості не дуже розходяться с якостями ідеального «Я». Наявність кореляційного зв’язку самооцінки та почуття вини показує, що така людина вимоглива до себе і навіть невеликі провини сприймає близько до серця. Ці відчуття і призводять до почуття вини. І навпаки, людина, в якої низький рівень самооцінки, яка відноситься до себе дуже критично і визначає свою особистість як негативну, погану, далеку від ідеалу має можливість списати провину на свої недоліки. Таку залежність ми виявили вже у підлітковому віці, коли самооцінка лише формується і ще не остаточно сформувався стиль діяльності. Але якщо така тенденція буде продовжуватись у майбутньому з такої дитини може вирости дорослий, який не несе повної відповідальності за свої вчинки. Також від ставлення до себе та своїх провин залежить мотиваційна сфера людини, адже занижений рівень дорікань призводить до бажання уникати відповідальності та прийняття важливих рішень. Згідно з отриманих результатів також можна зробити висновок, що людина, у якої висока самооцінка, а почуття вини не дає їй спокою, буде підвищувати вимоги до себе і постійно розвиватись. Треба наголосити, що по відношенню до підлітків не можна використовувати маніпулювання на почутті провини, адже в цьому віці психіка дитини є дуже гнучкою та нестабільною і постійні дорікання можуть призвести до психологічних травм, які згодом можуть заважати продуктивній діяльності людини, її особистісному росту та прагнення до розвитку та гармонії.

Слід зауважити, що в результаті аналізу кореляційних зв’язків не було знайдено достовірного взаємозв’язку між рівнем загальної та мотиваційної агресивності та рівнем самооцінки. Це свідчить про те, що прояви агресії можуть проявлятись у підлітків як з високим, так і з низьким рівнем самооцінки. Також можна сказати що девіантна або делінквентна поведінка також не залежить від оцінювання реального «Я». На це слід звернути увагу педагогам та шкільним психологам. Також це свідчить про те, що самооцінка не є фактором прояву агресії.

Також проводився кореляційний аналіз форм агресії. Достовірний позитивний зв'язок був виявлений фізичною агресією та вербальною (k=0,425; p=0,022) між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0), між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0). В цьому випадку слід проаналізувати загальний рівень виховання. Звісно людина, яка дозволяє собі проявляти негативні емоції за допомогою фізичної сили не буде стримувати себе в лайці. І навпаки, найчастіше бійки починаються з словесних образ. Можна також відмітити, що рівень фізичної агресії в хлопців все ж вищий в середньому, ніж у дівчат, але, нажаль рівень вербальної агресії високий у представників обох статей.

Цікаво, що з'ясувався кореляційний зв'язок між непрямою агресією та образою (k=0,423; p=0.022). Тобто в основі проявів непрямої агресії - дій, які не непрямо спрямовані на іншу особу (плітки, злісні жарти), так і ні на кого не спрямовані вибухи люті (лемент, тупання ногами, биття кулаками по столу, ляскіт дверима й ін.) – лежить образа на когось чи в загалом на життя. Одним із компонентів образи є заздрість – людина несвідомо ображається на інших (красивіших, розумніших, багатших, тих, кого більше кохають, краще сприймають, більш популярних). Людина, а в нашому випадку підліток (ще більш уразливий, ніж доросла людина) відчуваючи і розуміючи різницю і не маючи можливості (або бажання) йти на відверту конфронтацію, єдиною можливістю нанести шкоду бачить у висловлюванні агресії в плітках, злих жартах, наклепах. Або взагалі в спрямованих на сторонні предмети вибухах агресії.

Також був виявлений зв'язок між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001). Ця тенденція є цілком закономірною. Адже найчастіше роздратування супроводжується криком та лайкою. У підлітковому віці це найбільш помітно, бо дитина ще не навчилась контролювати свої емоції і схильна висловлювати їх у такий, деструктивний спосіб. Таку ж закономірність можна прослідити в зв'язку між схильністю до роздратування та загальним рівнем мотиваційної агресії. Під час аналізу ми виявили його як достовірний та прямий (k=0,698; p=0). Це пояснюється тим, що мотиваційна агресія є основою і серцевиною агресивної поведінки, коли агресивні прояви – лише інструмент, за допомогою якого агресивні наміри взаємодіють з оточуючим середовищем. А роздратування у підлітків є звичною формою висловлювання невдоволення.

Цікавим є зв'язок, який був нами виявлений. Це кореляція між образою та почуттям провини (k=0,367; p=0.05). Якщо розкласти на компоненти образа – це злість, змішана з почуттям того, що людина не отримала бажаного. З цього випливає, що коли підліток не отримує те, чого хоче, він несвідомо може винуватити себе. Мається на увазі, що в нашому розумінні людина отримує щось тому що заслужила. Тобто, не маючи бажаного і аналізуючи причини, які до цього призвели, ми схильні вважати, що це сталося бо ми не відповідаємо критеріям, за якими це «щось» дають.

Також проявився зв'язок між образою та ворожістю (k=0,824; p=0). В цьому випадку можна зробити висновок що ворожість до навколишнього світу також базується образі на цей ж навколишнє. Підліток, постійно відчуваючи образу, накопичує її в собі і у нього формується стійке враження, що все навкруги несправедливе до нього і може причинити зло. Звісно, керуючись такою логікою кращим захистом буде вороже ставлення до потенційної загрози.

Ще один зв'язок, виявлений в ході аналізування даних стосується кореляції між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0). Якщо виділити один із компонентів підозрілості – страх, можна пояснити виявлений зв'язок. Якщо дитина боїться, то закономірним захисним механізмом буде ворожість – відштовхнути від себе джерело небезпеки.

Дуже цікавим є взаємозв'язок між вербальною агресією та почуттям провини. Він є достовірним і зворотнім (k= - 0,391; p=0.036). Тобто чим більше людина схильна лаятись та кричати – тим менше почуття провини. Можливо, це пояснюється тим, що для підлітка, який звик до такого прояву агресії вживання не нормативної лексики та крики є нормою. Звісно таку форму поведінки дитина засвоює під час спостереження за оточуючими. І якщо в його найближчому соціумі вербальна агресія сприймається як щось нормальне і звичне, цілком зрозуміло що почуттю провини немає де сформуватись, так як відсутні необхідні для цього умови наприклад, розуміння що така поведінка не є прийнятною і схвалюваною.

Зв'язок між вербальною агресією та загальним рівнем мотиваційної агресивності також підтвердився в процесі аналізування результатів (k=0,872; p=0). Також і зв'язок між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0). Вербальна агресія, як загальна тенденція в підлітковому віці, особливо в наш час, звісно є компонентом загальної і мотиваційної агресивності. Також це можна пояснити відносно лояльним відношенням суспільства до таких дій, як відносно безпечних.

Ще один зв'язок, виявлений нами – кореляція між почуттям провини та ворожістю (k=0,375; p=0.045). Одним з пояснень цього взаємозв’язку може бути такий. Людина, яка відчуває провину є досить уразливою. Відчуваючи це, людина хоче захистити себе від докорів оточуючих. Найлегшим способом відгородитись від цього – вороже ставлення до соціуму.

Звісно, ми отримали сильний та достовірний зв'язок Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0). При вірогідності випадкового зв’язку р=0 повністю доводиться те, що загальна агресивність та мотиваційна є взаємозалежними і нерозривними в своєму існуванні, так як існують як доповнення один одного.

Не можна не сказати про те, загальний рівень агресивності досить великий у 35% досліджуваних було виявлено завищений рівень. Рівень мотиваційної агресії завищений у 31% учнів, а загальний рівень ворожості – у 72% дітей – тобто більшості. Такі показники є цілком очікуваними серед обраної вибірки, але досить печальними. Тож наше дослідження доводить, що у підлітковому віці є характерними різні прояви агресії. Порівняльна характеристика показників хлопців та дівчат має такий вигляд:

Дівчата

1. Загальна агресивність – 28%

2. Мотиваційна агресивність – 28%

3. Ворожість – 78%

Хлопці

1. Загальна агресивність – 40%

2. Мотиваційна агресивність – 33%

3. Ворожість – 66%

Тобто в цілому хлопці більше схильні до агресивності. Ворожість, яку багато вчених виділяє як окреме явище більш виражене у дівчат.

Щодо рівня самооцінки середні дані такі:

Дівчата

1. Завищений адекватний – 53%

2. Середній адекватний – 47%

Хлопці

1. Завищений адекватний – 15%

2. Середній адекватний – 50%

3. Занижений адекватний – 35%

Тобто в середньому дівчата оцінюють себе позитивно, а серед хлопців-підлітків досить часто зустрічається занижений рівень оцінки себе. Можливо це пов’язано з більш раннім розвитком дівчат.

Висновки емпіричного дослідження

Провівши емпіричне дослідження, що базувалось на вивченому теоретичному матеріалі, провівши обробку результатів та їх аналіз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовірних зв’язків метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’яків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона, ми дійшли висновків, що такий компонент особистості підлітка як самооцінка не знаходиться в кореляційному зв’язку з загальним рівнем агресивності, мотиваційною агресивністю та ворожістю. Але існує достовірний прямий кореляційний зв'язок між самооцінкою та почуттям провини (k=0.422; p=0.022). Також з'ясувалось, що рівень самооцінки не є фактором спричинення проявів агресії. Провівши такий аналіз серед форм агресивної поведінки ми дійшли висновку що такі зв’язки є закономірними та надійними. А саме такі зв’язки:

1. Між рівнем фізичної та вербальної агресії (k=0,425; p=0,022)

2. Між рівнем фізичної агресії та загальною агресивністю (k=0,796; p=0)

3. Між рівнем фізичної агресії та мотиваційною агресивністю (k=0,696; p=0)

4. Між рівнем непрямої агресії та образою (k=0,423; p=0.022)

5. Між рівнем непрямої агресії та загальною агресивністю (k=0,521; p=0.004)

6. Між рівнем непрямої агресії та ворожістю (k=0,417; p=0.024)

7. Між схильністю до роздратування та вербальною агресією (k=0,567; p=0.001)

8. Між схильністю до роздратування та мотиваційною агресивністю (k=0,698; p=0)

9. Між образою та почуттям вини (k=0,367; p=0.05)

10. Між образою та ворожістю (k=0,824; p=0)

11. Між підозрілістю та ворожістю (k=0,678; p=0)

12. Зворотній зв’язок між вербальною агресією та почуттям вини (k= - 0,391; p=0.036)

13. Між вербальною агресією та загальною агресивністю (k=0,735; p=0)

14. Між вербальною агресією та мотиваційною агресією (k=0,872; p=0)

15. Між почуттям вини та ворожістю (k=0,375; p=0.045)

16. Між загальною агресивністю та мотиваційною (k=0,807; p=0)

Загальні висновки

Провівши комплексне дослідження обраної проблематики та згідно з поставленими задачами ми дійшли до наступних висновків:

1. Агресія – це комплексне поняття, яке включає в себе акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або збиток особистості або суспільству. (Delgado H.)

2. В основі агресивної поведінки підлітків найчастіше знаходяться психологічні або соціально-психологічні проблеми, які супроводжують пубертатний період. Серед форм агресії можна виділити такі: фізична агресія, непряма агресія, вербальна агресія, схильність до роздратування, негативізм. З форм ворожих реакцій відзначаються: образа, підозрілість.

3. Самооцінка є складним особистісним утворенням і відноситься до фундаментальних властивостей особистості. У ній відбивається те, що людина дізнається про себе від інших, і її власна активність, спрямована на усвідомлення своїх дій і особистісних якостей.

4. Підлітковий період - це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. Було встановлено, що в підлітковий період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги. Самооцінка свого місця в соціумі у підлітковому віці грає якщо не вирішальну, то одну з головних ролей у формуванні особистості, визначаючи в значній мірі соціальну адаптацію й дезадаптацію особистості, будучи регулятором поведінки й діяльності.

5. Згідно з проведеним емпіричним дослідженням, що базувалось на вивченому теоретичному матеріалі, провівши обробку результатів та їх аналіз за допомогою комп’ютерної програми SPSS. Користуючись для виявлення достовірних зв’язків метод кореляції Спірмена та для перевірки отриманих зв’язків – метод кореляційного коефіцієнта Пірсона, ми дійшли висновків, що такий компонент особистості підлітка як самооцінка не знаходиться в кореляційному зв’язку з загальним рівнем агресивності, мотиваційною агресивністю та ворожістю. Але існує достовірний прямий кореляційний зв'язок між самооцінкою та почуттям провини.

6. Провівши такий аналіз серед форм агресивної поведінки ми дійшли висновку що взаємозв’язки є закономірними та надійними. А саме такі зв’язки:

Між рівнем фізичної та: вербальної агресії, загальною агресивністю та мотиваційною агресивністю. Між рівнем непрямої агресії та: образою, загальною агресивністю та ворожістю. Між схильністю до роздратування та: вербальною агресією й мотиваційною агресивністю. Між образою та: почуттям вини й ворожістю. Між підозрілістю та ворожістю. Зворотній зв’язок між вербальною агресією та: почуттям вини. Загальною агресивністю й мотиваційною агресією. Між почуттям вини та ворожістю. Між загальною агресивністю та мотиваційною.

Список використаної літератури:

1. Ананьєв Б.Г.Про людину, як об'єкті й суб'єкті виховання. Обрані психологічні праці в 2-х томах Москва, 1980

2. Андрієнко В.К. Гербеев Ю.В. Невський И.А.Система перевиховання підлітків в умовах спеціальної школи, Москва, 1990

3. Горшкова Е.А.Педагогічна діагностика старших класів, що вчаться, при організації реабілітаційної роботи. Сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку. Москва , Архангельськ, 1993

4. Горьковая И.А Медико-психологічне дослідження формування характеру делінквентних підлітків, автореферат дисертації кандидата психологічних наук, Санкт-Петербург, 1992

5. Іванова Л.Ю.«Агресивність, жорстокість і відносини старшокласників до їх проявів. сб. Проблеми особистості, профілактика відхилень у її розвитку. Москва & Архангельськ, 1993

6. Семенюк Л.М. Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків і умови його корекції .Москва, 1996

7. Соколова Е.Т. Самопізнання і самооцінка при аномаліях особистості. – Москва, 2002

8. Агафонов А.Ю. Дослідження Я-концепції учнів підліткового віку як спосіб якісного оцінювання освітніх систем.//Автореф. дис. канд. психологіч. наук. Казань - 2000

9. Бернс Р. Розвиток Я - концепції і виховання. - М., 1986

10. Божович Л.І. Проблеми формування особистості. - М.: Просвещение, 1995

11. Будассі С.А. Захисні механізми особистості. М., 1998

12. Липкіна А.І. Самооцінка школяра. - М.: Знание, 1976.

13. Фельдштейн Д.І. Психологія сучасного підлітка М.: Педагогіка, 1988.

Додатки

БЛАНК ОТВЕТОВ ПОМЕТОДИКЕ А. БАССА И А. ДАРКИ

Ф.И.О.

ВОЗРАСТ

КЛАСС

ДАТА

Инструкция

Вам предлагаются утверждения. Если Вы согласны с утверждением, то дайте ответ «Да», в противном случае – ответ «Нет». Свой ответ зафиксируйте в протоколе исследования, поставив крестик в клеточку, соответствующую номеру суждения. Ответы необходимо дать на все вопросы.

Успешность исследования во многом зависит от того, насколько внимательно выполняется задание. Ни в коем случае не следует стремиться своими ответами, произвести на кого-то лучшее впечатление, так как ни один ответ не оценивается как хороший или плохой. Не следует долго размышлять над каждым вопросом. Постарайтесь как можно быстрее решить, какой из двух ответов кажется Вам ближе.

Протокол исследования

№	ответ		№	ответ		№	ответ		№	ответ		№	ответ
№	да	нет	№	да	нет	№	да	нет	№	Да	нет	№	да	нет
1			16			31			46			61
2			17			32			47			62
3			18			33			48			63
4			19			34			49			64
5			20			35			50			65
6			21			36			51			66
7			22			37			52			67
8			23			38			53			68
9			24			39			54			69
10			25			40			55			70
11			26			41			56			71
12			27			42			57			72
13			28			43			58			73
14			29			44			59			74
15			30			45			60			75

Текст методики

1. Временами я не могу справиться с желанием причинить вред другим.

2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю.

3. Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь.

4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбы.

5. Я не всегда получаю то, что мне положено.

6. Я знаю, что люди говорят обо мне за моей спиной.

7. Если я не одобряю поведение моих друзей, то им даю это почувствовать.

8. Когда мне случалось обмануть кого-либо, я испытывал мучительные угрызения совести.

9. Мне кажется, я не способен ударить человека.

10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами.

11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам.

12. Если мне не нравиться установленное правило, мне хочется нарушить его.

13. Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами.

14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более дружественно, чем я ожидал.

15. Я часто не согласен с мнениями других людей.

16. Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь.

17. Если кто-нибудь ударит меня, я не отвечу ему тем же.

18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверьми.

19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется.

20. Если кто-нибудь корчит из себя начальника, я всегда поступаю ему наперекор.

21. Меня немного огорчает моя судьба.

22. Я думаю, что многие люди не любят меня.

23. Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной.

24. Люди, увиливающие от работы, должны испытывать чувство вины.

25. Тот, кто оскорбляет меня и мою семью, напрашиваются на драку.

26. Я не способен на грубые шутки.

27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются.

28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю всё, чтобы они не зазнавались.

29. Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне не нравится.

30. Довольно многие завидуют мне.

31. Я требую, чтобы люди уважали меня.

32. Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей.

33. Люди, которые постоянно изводят меня, стоят того, чтобы их щёлкнули по носу.

34. Я никогда не бываю мрачным от злости.

35. Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь.

36. Если кто-то пытается вывести меня из себя, я не обращаю внимания.

37. Хотя я не показываю этого, меня иногда гложет зависть.

38. Иногда мне кажется, что надо мной смеются.

39. Даже если я злюсь, я не прибегаю к «сильным» выражениям.

40. Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены.

41. Я редко сдаю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня.

42. Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь.

43. Иногда люди раздражают меня своим присутствием.

44. Нет людей, которых я бы по-настоящему ненавидел.

45. Мой принцип: «Никогда не доверять чужакам».

46. Если кто-нибудь раздражает меня, я готов сказать всё, что о нём думаю.

47. Я делаю много такого, о чём впоследствии сожалею.

48. Если я разозлюсь, я могу ударить кого-нибудь.

49. С детства я никогда не проявлял вспышек гнева.

50. Я часто чувствую себя как пороховая бочка, готовая взорваться.

51. Если бы люди знали, что я чувствую, меня бы считали человеком, с которым нелегко ладить.

52. Я всегда думаю о том, какие тайные причины заставляют людей думать что-нибудь приятное обо мне.

53. Когда на меня кричат, то я тоже начинаю кричать.

54. Неудачи огорчают меня.

55. Я дерусь не реже и не чаще, чем другие.

56. Я могу вспомнить случаи, когда я был настолько зол, что хватал попавшуюся мне под руку вещь и ломал её.

57. Иногда я чувствую, что первым готов начать драку.

58. Иногда я чувствую, что жизнь поступает со мной несправедливо.

59. Раньше я думал, что большинство людей говорит правду, но теперь я в этом не верю.

60. Я ругаюсь только от злости.

61. Когда я поступаю неправильно, меня мучит совесть.

62. Если для защиты своих прав мне нужно применить физическую силу, я применяю её.

63. Иногда я выражаю свой гнев тем, что стучу кулаком по столу.

64. Я бываю резок по отношению к людям, которые мне нравятся.

65. У меня нет врагов, которые хотели бы мне навредить.

66. Я не умею поставить человека на место, даже если он того заслуживает.

67. Я часто думаю, что жил неправильно.

68. Я знаю людей, которые способны довести меня до драки.

69. Я не огорчаюсь из-за мелочей.

70. Мне редко приходило в голову, что люди пытаются разозлить или оскорбить меня.

71. Я часто только угрожаю людям, хотя и не собираюсь приводить угрозы в исполнение.

72. В последнее время я стал занудой.

73. В споре я часто повышаю голос.

74. Я стараюсь обычно скрывать своё плохое отношение к людям.

75. Я лучше соглашусь с кем-либо, чем стану спорить.

БЛАНК ОТВЕТОВ ПО МЕТОДИКЕ С.А. БУДАССИ.

Ф.И.О.

ВОЗРАСТ

КЛАСС

ДАТА

Инструкция: Вам предлагается список из 48 слов, обозначающих свойства личности, из которых Вам необходимо выбрать 20, в наибольшей степени характеризующих эталонную личность (назовем ее «мой идеал») в Вашем преставлении. Естественно, что в этом ряду могут найти место и негативные качества.

Текст методики

1. Аккуратность	17. Легковерие	33. Педантичность
2. Беспечность	18. Медлительность	34. Радушие
3. Вдумчивость	19. Мечтательность	35. Развязность
4. Восприимчивость	20. Мнительность	36. Рассудительность.
5. Вспыльчивость	21. Мстительность	37. Самокритичность
6. Гордость	22. Надежность	38. Сдержанность
7. Грубость	23. Настойчивость	39. Справедливость
8. Гуманность	24. Нежность	40. Сострадание
9. Доброта	25. Нерешительность	41. Стыдливость
10. Жизнерадостность	26. Несдержанность	42. Практичность
11. Заботливость	27. Обаяние	43. Трудолюбие
12. Завистливость	28. Обидчивость	44. Трусость
13. Застенчивость	29. Осторожность	45. Убежденность
14. Злопамятность	30. Отзывчивость	46. Увлеченность
15. Искренность	31. Подозрительность	47. Черствость
16. Капризность	32. Принципиальность	48. Эгоизм

Из двадцати отобранных свойств личности Вам необходимо построить эталонный ряд d1 в протоколе исследования, где на первых позициях располагаются наиболее важные, с Вашей точки зрения, положительные свойства личности, а последними наименее желательные, отрицательные (20-й ранг — наиболее привлекательное качество, 19-й — менее и т. д. вплоть до 1-го ранга). Следите, чтобы ни одна оценка-ранг не повторялась дважды.

Протокол исследования

Номер ранга эталона d1	Свойства личности n	Номер ранга субъекта d2	Разность рангов d	Квадрат разности рангов d2

	n = 20			У d2

Из отобранных Вами ранее свойств личности постройте субъективный ряд d2, в котором расположите данные свойства по мере убывания их выраженности у Вас лично (20-й ранг — качество, присущее Вам в наибольшей степени, 19-й — качество, характерное для Вас несколько меньше, чем первое, и т. д.). Результат занесите в протокол исследования.