Діагностика агресивності старшокласників

Реалізація: Дітям роздаються листочки з твердженнями, з яких вони повинні вибрати ті, з якими згодні.

Я чиню так:

Коли мене кривдять, я даю здачу.

Коли мене кривдять, я мовчки йду.

Коли мене обзивають, я обзиваюся теж.

Я ніколи не обзиваю інших.

Коли інші діти плюються, і я плююся.

Коли інші діти плюються, я ніколи не плююся.

Коли інші діти говорять нехороші слова, і я говорю теж.

Коли інші діти говорять нехороші слова, я ніколи їх не повторюю.

Коли діти кривдять тварин, я теж так роблю.

Коли діти кривдять тварин, я так не роблю.

Варіації: Можна доповнювати скільки завгодно конкретними, важливими для розуміння ситуації і виховання твердженнями.

Обробка результатів: Перевірка щирості дітей. Якщо вчитель бачить, що дитина обманює і приписує собі неіснуючі якості, слід поставити її в такі умови, де б вона обманути не змогла.

Висновки: Застосовується для діагностики і корекції всіх форм девіантної поведінки.

Особливості агресивності старшокласників. Питання, пов'язані з людською агресивністю, зачіпаються в багатьох психологічних дослідженнях. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії в суспільстві і відсутність однозначного і адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження агресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасного світу, важливим теоретичним і практичним завданням [31].

Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому і підлітковому віці. Дослідження неповнолітніх показали, що агресія в цьому віці ще не є наслідком стійких новоутворень індивіда, тому саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики і корекції.

За допомогою існуючого методичного апарату було проведене дослідження агресивності старшокласників. В якості випробовуваних виступали учні 10-11 класів середньої школи (було сформовано дві вибірки, зрівняні за статтю).

Передбачалося, що агресивність є характерною особливістю старших підлітків, акцентується в цьому віці і має специфіку проявів залежно від статі. У дослідженні також перевірялося положення про наявність залежності між агресивністю особистості і такої похідної її самосвідомості, як когнітивна складність. Оскільки когнітивно складні люди мають більше мір свободи в поведінці і компетентніші у сфері спілкування, можна припустити, щось їх поведінка характеризується меншим ступенем агресивності, оскільки в арсеналі їх поведінкових патернів міститься велике число неагресивних але ефективних у проблемних ситуаціях способів поведінки.

Одержані результати показали, що дівчата більш схильні виражати агресивність непрямим шляхом, для них характерна велика ворожість і тривога на тлі вищого рівня самоповаги. Хлопців відрізняє менший інтерес до свого внутрішнього світу і яскравіше виражена здатність знаходити конструктивні шляхи для реалізації власної агресивності.

У дівчат навіть у разі діагностики соціально несхвалюваних властивостей (таких, як агресивні) самооцінки можуть використовуватися як надійний засіб діагностики. Самооцінки хлопців не можуть служити джерелом достовірної інформації [31].

Прямого зв'язку когнітивної складності з агресивністю дівчат виявлено не було. Проте факторний аналіз показав, що когнітивна складність дівчат грає вирішальну роль у зниженні рівня страхів, що є значущим показником особової зрілості. У хлопців зі зростанням когнітивної складності знижується фізична агресія, підвищується інтерес до свого "Я", відповідальність перед собою і соціумом.

Розділ 2. Методики дослідження агресивності старшокласників

2.1 Опис методики дослідження

Агресивність володіє якісною і кількісною характеристикою. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний степінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати всю зовнішність особистості, яка може стати конфліктною, нездатною на свідому кооперацію і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, оскільки, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю і агресією не є жорстким, а, з іншого, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і несхвалювані форми. У житейській свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Проте сама по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, ради досягнення і володіння якими активність розгортається. Зовнішні практичні дії можуть бути схожі, але їх мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи з цього, можна розділити прояви агресії на два основні типи: перший – мотиваційна агресія, як самоцінність, другий – інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і пов'язані з емоційними переживаннями (гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем вірогідності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки.

А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій". Створюючи свого опитувальника, диференціюючого прояви агресії і ворожості, А. Басс і А. Даркі виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3. Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7. Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає "так" чи ні".

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються за вісьма шкалами таким чином:

I. Фізична агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,

"ні" =1, "так" = 0: 9, 7.

2. Непряма агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,

"ні" = 1, "так" = 0: 26, 49.

3. Роздратування: "так" = 1, "ні" = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72,

"ні" = 1, "так" = 0: 11, 35, 69.

4. Негативізм:

"так" = 1, "ні" = 0: 4, 12, 20, 28,

"ні" = 1, "так" = 0: 36.

5. Образа:

"так" = 1, "ні" = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

"так" = 1, "ні" = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,

"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

"так" = 1, "ні" = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,

"ні" = 1, "так" = 0: 33, 66, 74, 75.

8. Відчуття провини:

"так" = 1, "ні" = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості – 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

Користуючись даною методикою, необхідно пам'ятати, що агресивність як властивість особистості, і агресія як акт поведінки можуть розумітися в контексті психологічного аналізу мотиваційно-потребнісної сфери особистості. Тому опитувальником Басса-Дарки слід користуватися в сукупності з іншими методиками: особовими тестами психічних станів (Кеттелл, Спілберг), проектними методиками (Люшер) і т.д.

Опитувальник не вільний від мотиваційних спотворень (наприклад, у зв'язку з соціальною бажаністю). Вимагає додаткової перевірки на надійність одержаних результатів (або за допомогою ретесту, або за допомогою інших методик). Застосування даного опитувальника в роботі з учнями школи (з шостого класу і вище) і при роботі з учителями (предметниками і тими, що проходять підготовку за фахом "практичний психолог") було досить діагностичним і конструктивним для подальшої коректувальної роботи.

2.2 Аналіз отриманих результатів

Дослідження проводилось на базі 11-х класів з поглибленим вивченням предметів. Вибірка становить 30 чоловік, з яких 14 – хлопчики і 16 – дівчатка. Дослідження проводилось на базі методик, які наводяться в додатках. Мета дослідження – встановити розподіл у зазначеній групі рівня агресії та самооцінки.

Таблиця 2.1

Результати дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі

Таблиця 2.2

Кількісний розподіл вибірки дослідження рівня агресії за методикою Басса‑Даркі

За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в 11-А класі можна сказати наступне:

–                    переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Вербальна агресія" та почуття провини;

–                    цікаво відмітити, що до фізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);

–                    найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник досить високий;

–                    до непрямої агресії схильні як юнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75% відповідно);

–                    досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;

–                    показник "Роздратування" вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;

–                    показник "Підозрілість" однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат (68,75%), хоча серед юнаків він вищий;

–                    за показником "Образа" значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчат схильних до образи – меншість (31,25%);

–                    показник "Почуття провини" однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;

–                    індекс агресивності більший серед дівчат (62,5%);

–                    індекс ворожості як серед юнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Таблиця 2.3

Результати дослідження самооцінки згідно запропонованих методик

Проаналізувавши результати дослідження самооцінки, можна зробити наступні висновки.

Методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна

–                    низький рівень тривожності (до 30 балів) спостерігається у 11 опитаних (36,7 %), з яких 8 (50 %) тестованих – жінки, а 3 (21,4 %) – чоловіки;

–                    середній рівень тривожності (31-45 балів) спостерігається в 9-ти опитаних або в 30 %, з яких жінки становлять 5 осіб (31,3 %), а чоловіки, відповідно, 4 особи, або 28,6 %;

–                    високий рівень тривожності діагностується у 10 осіб, або 33,3 %, серед яких 6 осіб становлять чоловіки (42,9 %), а 4 особи – жінки (25 %).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що самооцінка в осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, що жінок серед тестованих більше рівень тривожності, в загальному у них нижчий.

Графічно результати дослідження матимуть такий вигляд.

Рис. 2.1. Результати дослідження згідно методики діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна

Рис. 2.2. Розподіл результатів згідно методики діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна

Оскільки використовувались різнопланові методики дослідження рівня агресії, необхідно встановити зв'язок між самооцінкою і рівнем агресії досліджуваних.

Це найкраще зробити за допомогою обчислення коефіцієнта кореляції.

Коефіцієнт кореляції – це статистичний показник взаємозв'язку. Взаємозв'язок між параметрами значить, що низьким показникам одного параметру відповідають низькі показники і з іншого параметру, середнім показникам з одного параметру відповідають середні іншого, а високим – високі (рис. 2.3, а). Це, коли взаємозв'язок (коефіцієнт кореляції) – позитивний, тобто має знак "+". При негативному взаємозв'язку низьким показникам одного параметру відповідають високі показники іншого, високим першого – низькі іншого, а середнім – середні. (рис. 2.3, б). Негативний взаємозв'язок ще називають оберненим, зворотним.

Рис. 2.3. Графічне зображення взаємозв'язку параметрів х і у

Коефіцієнт кореляції не може бути меншим за –1 чи більшим за +1. Оцінюють коефіцієнт кореляції здебільшого за шкалою, наведеною в таблиці 2.4. Більш точна оцінка коефіцієнта кореляції здійснюється за статистичними таблицями, які відображають залежність рівня значущості коефіцієнта кореляції від обсягу вибірки дослідження.

Таблиця 2.4

Шкала оцінки коефіцієнта кореляції

Коефіцієнт кореляції вираховують для знаходження взаємозв'язку між двома параметрами, хоча може вираховуватись і так званий множинний коефіцієнт кореляції – між трьома та більше параметрів.

Використання того чи іншого коефіцієнта кореляції залежить від типу вимірювальної шкали. Ця залежність зображена у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Залежність коефіцієнта кореляції від типу вимірювальної шкали

Коефіцієнт кореляції Пірсона rxy застосовується, коли шкали є інтервальними чи ранговими. Вираховується за формулою:

,

де      n – обсяг множини;

Σxi – сума показників за першим параметром (х), тобто сума чисел у колонці х;

Σyi – сума показників за другим параметром (у), тобто сума чисел у колонці y;

Σxi Σyi – добуток сум обох параметрів;

Σxiyi – сума добутків обох параметрів, тобто спочатку вираховуються добутки параметрів х і у, а відтак уже знаходиться сума цих добутків.

Таблиця 2.6

Коефіцієнт кореляції між методиками дослідження рівня агресії Басса-Даркі та діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна

Таким чином, спостерігається обернений корелятивний зв'язок між параметрами самооцінки і "Фізична агресія", "Вербальна агресія" та "Підозрілість".

Висновки

Таким чином, агресія, в якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, направлену на спричинення шкоди або збитку іншій живій істоті, що має всі основи уникати подібного до себе ставлення. Дане комплексне визначення включає в себе наступні приватні положення: 1) агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване спричинення шкоди жертві; 2) як агресія може розглядатися тільки така поведінка, яка має на увазі спричинення шкоди або збитку живим організмам; 3) жертви повинні володіти мотивацією уникнення подібного до себе ставлення.

Аверсивний досвід включає в себе не тільки фрустрацію, але також дискомфорт, біль, фізичні і вербальні образи. Практично всяке збудження, навіть викликане фізичними вправами або сексуальною стимуляцією, може бути направлено навколишнім середовищем в русло агресії.

Найбільш сильні групові вияви агресії. Обставини, що провокують окремих індивідуумів, можуть також провокувати і групи. "Розсіюючи" відповідальність і поляризуючи дії індивідів, групові ситуації посилюють агресивні реакції.

Якщо агресивна поведінка набувається в процесі навчання, є надія, що його можна контролювати. Розглянемо чинники, сприяючі виникненню агресії, і подумаємо, яким чином ним можна протидіяти.

До ворожої агресії привертають різні типи аверсивного досвіду, такі як фрустрація і образа особистості. Так що розсудливіше всього хоч би не забивати людям голови нездійсненними мріями і марними очікуваннями. Інструментальну агресію зумовлюють винагорода, що передчувається і передбачувані витрати. Значить, ми повинні заохочувати в дітях кооперативність і неагресивну поведінку. У експериментах, що проводилися, діти ставали менш агресивними, коли їх агресивна поведінка ігнорувалася, а неагресивне підкріплялося (Hamblin & others, 1969). Карати агресора практично завжди – пуста трата часу: покарання втримує від агресії тільки в ідеальних умовах, тобто якщо карають міцно, відразу і за справу, якщо покарання поєднується із заохоченням бажаної поведінки і якщо той, кого карають, не злиться (R.A. Baron, 1977). При дотриманні цих умов агресія може прориватися назовні. Це яскраво виявилося в 1969 році, коли поліція Монреаля влаштувала 16-часовий страйк, а також в 1992 році, коли в Лос-Анджелесі бригада телебачення з борта вертольота показувала райони, охоплені масовим безладдям, куди відмовилася увійти поліція. В обох випадках мав місце розгул крадіжок і вандалізму, що припинявся тільки після введення загонів поліції.

Якщо ми хочемо миру, нам необхідно формувати й заохочувати чуйність і кооперативність з раннього віку; можливо, шляхом навчання батьків тому, як домагатися дисципліни від дітей без застосування насильства. Доведені до білого каління батьки часто використовують ляпаси. Навчальні програми показують батькам, що треба підкріплювати бажану поведінку і використовувати позитивні формулювання ("Коли закінчиш прибирання своєї кімнати, підеш грати") замість негативних ("Якщо не прибереш свою кімнату, я не знаю, що з тобою зроблю"). Здійснення однієї такої "програми заміщення агресії" знизило кількість повторних затримань юних правопорушників і членів підліткових банд; підлітків і їх батьків навчали навичкам спілкування, вчили здійснювати емоційний самоконтроль, прагнули підвищити рівень їх моральної рефлексії (Goldstein & Glick, 1994).

За результатами тесту дослідження рівня агресії за методикою Басса-Даркі в 11-А класі можна сказати наступне:

–                    переважають такі різновиди агресії як непряма агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Вербальна агресія" та почуття провини;

–                    цікаво відмітити, що до фізичної агресії більш схильні дівчата ніж юнаки (56,3% та 42,8% відповідно);

–                    найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (81,25%), хоча і серед юнаків цей показник досить високий;

–                    до непрямої агресії схильні як юнаки так і дівчата, хоча серед дівчат цей показник вищий (64,3% і 75% відповідно);

–                    досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у юнаків, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні половина опитаних дівчат;

–                    показник "Роздратування" вищий серед юнаків – 64,3% і 43,8% відповідно;

–                    показник "Підозрілість" однаково високий і серед юнаків (85,7%) і серед дівчат (68,75%), хоча серед юнаків він вищий;

–                    за показником "Образа" значення розподілились однаково серед юнаків, а серед дівчат схильних до образи – меншість (31,25%);

–                    показник "Почуття провини" однаково високий серед юнаків і дівчат – 57,2% і 62,5 відповідно;

–                    індекс агресивності більший серед дівчат (62,5%);

–                    індекс ворожості як серед юнаків, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Самооцінка в осіб жіночої статі досліджуваної групи є вищою, ніж серед чоловіків. Навіть враховуючи те, що жінок серед тестованих більше рівень тривожності, в загальному він у них нижчий.

Гіпотеза дослідження знайшла підтвердження.

Література

1.            Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1987. – 262 с.

2.            Агрессивность как свойство личности подростка // #"1.files/image006.gif"> 

Низька тривожність, навпаки, вимагає підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення відчуття відповідальності. Але іноді дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе в "кращому світлі".

Шкалу можна успішно використовувати в цілях саморегуляції в цілях керівництва і психокоректуючої діяльності.

Для оцінки динаміки стану тривоги (наприклад, до занять аутотренінгом і після курсу аутотренінгу) можна використовувати першу половину шкали (вислови № 1-20) і укорочений варіант шкали, на заповнення якого йдуть 10-15 сік:

Показник РТ обчислюється за формулою:

РТ = Σ1 – Σ2 + 15

де      Σ1 – сума викреслених цифр по пунктах 2, 5;

Σ2 – сума по пунктах 1, 3, 4.

Величина показника міняється від 5 до 20.

Страницы: 1, 2