Психологічна готовність до шлюбу

Психологічна готовність до шлюбу

про бажаний розподіл ролей між чоловіком і дружиною при виконанні сімейних функцій (ці показники утворюють шкалу рольових очікувань і домагань - ШРОД).

Приладдя. Два набори по 36 карток з цупкого паперу (картону). На кожну картку наносять номер і текст тверджень набору.4 картки-класифікатори з таким написом на кожній: "Цілком згодний", "Загалом це правильно", "Це не зовсім так", "Це неправильно".

Інтерпретація шкали сімейних цінностей.

1. Значущість сексуальних стосунків у шлюбі. Високі оцінки (7 - 9 балів) означають, що чоловік (дружина) вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя; ставлення до дружини (чоловіка) істотно залежить від оцінки її (його) як сексуального партнера. Низькі оцінки (менш як 3 бали) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі,

2. Установка чоловіка (дружини) на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки (менш як 3 бали) припускають установку на особисту автономію.

3. Установка чоловіка (дружини) на реалізацію господарсько-побутових функцій сім’ї. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь очікування від партнера активного вирішення побутових питань. Чим вищі оцінки за цією підшкалою, тим більше вимог висуває чоловік (дружина) до участі іншого в організації побуту і більше значення мають господарсько-побутові вміння і навички партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває установки на власну активну участь у веденні домашнього господарства. Загальна оцінка цієї шкали є оцінкою чоловіком (дружиною) значущості побутової організації сім'ї.

4. Ставлення чоловіка (дружини) до батьківських обов'язків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває окресленість установок дружини (чоловіка) на активну батьківську позицію шлюбного партнера. Підшкала "Рольові домагання" відбиває орієнтацію чоловіка (дружини) на власні обов'язки щодо виховання дітей. Загальна оцінка цієї шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) батьківських функцій. Чим вища оцінка шкали, тим істотніше значення має для чоловіка (дружини) роль батька (матері) і більшою мірою він (вона) вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сім'ї.

5. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільний) для стабільності шлюбно-сімейних стосунків. Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що у шлюбного партнера мають бути великі професійні інтереси, він має відігравати активну суспільну роль. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє виразність власних професійних потреб дружини (чоловіка). Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

6. Установка чоловіка (дружини) на значущість емоційно-психотерапевтичної функції шлюбу, Підшкала "Рольові очікування" відбиває ступінь орієнтації чоловіка (дружини) на те, що шлюбний партнер візьме на себе роль емоційного лідера сім'ї в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення "психотерапевтичної атмосфери". Підшкала "Рольові домагання" ілюструє прагнення чоловіка (дружини) бути сімейним "психотерапевтом". Загальна оцінка шкали є показником значущості для чоловіка (дружини) взаємної моральної та емоційної підтримки членів сім’ї орієнтації на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

7. Установка чоловіка (дружини) на значущість зовнішнього вигляду, його відповідність стандартам, моді. Підшкала "Рольові очікування" відбиває бажання чоловіка (дружини) мати зовні привабливого партнера. Підшкала "Рольові домагання" ілюструє установку на власну привабливість, прагнення модно і красиво вдягатися. Загальна оцінка шкали є показником орієнтації дружини (чоловіка) на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Заключну бесіду психолог-консультант по питанням сім’ї повинен побудувати так, щоб подружжя на основі отриманих уявлень кожного з них про рольову взаємодію в сім'ї прийняло спільне рішення про необхідність оптимального розподілу сімейних функцій з обов'язковим урахуванням індивідуальних потреб та інтересів як чоловіка, так і дружини.

Таким чином, тестів та методик, які призначені для діагностики підготовки молодих людей до вступу в шлюб і в психологічній науці вже не мало. Головна задача психолога вміти коректно і доцільно їх використовувати в своїй практичній роботі по допомозі молодим, щоб вони зробити свій правильний вибір у подальшому подружньому житті.

2.3 Методики дослідження гендерної ідентичності

Маскулінность і фемінінность (від лат. masculinus - чоловічий nfemininus - жіночий) - нормативні представлення про соматичні, психічні і поведінкові властивості, характерні для чоловіків і жінок (Психологія. Словник, 1990). Деякі дослідники зараз уникають цих термінів, що здаються їм занадто загальними і вводять в оману.

Як відзначає В. Є. Каган (1991), не усе в людині може бути описано альтернативою "чоловіче" або "жіноче". Наприклад, чоловічі і жіночі статеві гормони продукують як чоловічий, так і жіночий організми, а гормональна маскулінность або фемінінность визначається по перевазі тих або інших.

На основі цієї ідеї західні психологи в 30-60-х рр. XX ст. створили спеціальні шкали для виміру маскулінності-фемінінності розумових здібностей, інтересів, емоцій і т.д. (тест Термана-Майлз, шкала М/Ф MMPI, шкала маскулінності Гилфорда й ін.). Ці шкали припускають, що індивіди розрізняються по ступені маскулінності-фемінінності. Усі властивості в цих тестах альтернативні, тобто висока маскулінность повинна корелювати з низкою фемінінностю і назад, причому для чоловіка бажана висока маскулінность, а для жінки - висока фемінінность. Однак далеко не всі психічні якості чітко поділяються на чоловічі і жіночі. Крім того, виявилося, що співвідношення М/Ф по різних шкалах може бути різним: людина, маскулінна по одним показниках, може бути фемінінною по іншим.

Інші методи - тест Сандры Бем (S. Bern, 1979) і "Запитальник особистісних властивостей" Джанет Спенс і Роберта Хельмриха (J. Spcnce, R. Helmrich, 1979) - розглядають маскулінность і фемінінность не як альтернативи, полюси того самого континуума, а як незалежні якості.С. Бем за допомогою свого тесту виділила чотири групи чоловіків і жінок [8].

Дж. Плек (J. Pleck, 1981) думає, що виконання ролі мужності має не тільки позитивні сторони, але і негативні. Більш того, коли обстановка вимагає прояву "жіночих" якостей і дій, у чоловіка, який строго дотримує чоловічої ролі, може виникнути чоловічий гендерно-рольовой стрес (Eislcr, 1987) або, по О'Нилу, - гендерно-рольовой конфлікт.

Теорія андрогінності. Багато дослідників дотримують думки, що цілісну (холістичну) особистість характеризує не маскулінность або фемінінность, а андрогінія, тобто інтеграція жіночого емоційно-експресивного стилю з чоловічим інструментальним стилем діяльності, воля тілесних експресії і переваг від твердого диктату статевих ролей. Хоча творцем теорії андрогінності вважається Сандра Бем, у неї були попередники, у тому числі і такий авторитетний, як Карл Юнг.

К. Юнг (1994) бачив в ідеї єдності двох протилежностей - чоловічого і жіночого - образ архетипічний. Утілення жіночого початку в чоловічому несвідомому (аніма) і чоловічого в жіночому (анімус), тобто психологічну бісексуальність він розглядав як самі значні архетипи, як регулятори поведінки, що виявляють себе найбільше типово в деяких снах і фантазіях або в ірраціональності чоловічого почуття і жіночого міркування.

Теорія андрогінії викликала на Заході не тільки великий інтерес, але і критику її основ (R. Ashmore, 1990; М. Sedney, 1989). Можливо, це було викликано тим, що в американському суспільстві маскулінность дає людині більше переваг, чим фемінінінность і андрогінность, і тому деякі жінки воліють демонструвати маскулінну поведінку, тому що вигод від цього може бути більше, ніж утрат (М. Taylor, J. Hall, 1982). Ряд жінок наслідують маскулінному лідерському стилеві, особливо якщо вони займають посади в традиційно чоловічих областях діяльності (К. Bartol, D. Martin, 1986; Е. Сохнув, 1996). М. Тейлор і Дж. Хол вважають навіть, що поняття андрогінії зайве [8; 84].

Спенс і Хельмрих (Spens, R. Helmrich, 1981) запропонували замість термінів "мужність" і "жіночність" використовувати інші: інструменталъністъ (здатність до самоствердження і компетентність, традиційно приписувані чоловікам) і експресивність, зв'язуються традиційно з жіночністю. Сама С. Бем в останній книзі (1993) визнає, що концепція андрогінії далека від реального положення справ, тому що перехід особистості до андрогінії вимагає змін не особистісних особливостей, а структури суспільних інститутів. Крім того, існує небезпека втрати того позитивного, що несе в собі згладжування дихотомії чоловічого-жіночого. У той же час позитивною стороною концепції С. Бем про андрогінію є те, що вона привернула увагу до того факту, що для суспільства однаково привабливими можуть бути як чоловічі, так і жіночі якості.

В даний час створено вже не мало методик і тестів, що дають можливість вивчати гендерні характеристики особистості

До них ми відносимо, насамперед, такі методики, деякі з яких використані й у нашій дипломній роботі для доказу гіпотези дослідження.

Тест Куна і Макпартленда "Хто Я?".

Опросник С. Бэм.

Тест Лири.

Опросник С. Бэм (модифікований варіант)

Опросник "Прислів'я".

Опросник "Розподіл ролей у родині?"

Шкала „маскулінность-фемінінность" із Фрайбургського особистісного опросника (FPI) [30; 84].

Методика „женственность” [30].

Розглянемо трохи докладніше названі методики і тести.

Заповнення опросника "Хто Я?"

Опитувальник "Хто Я?" розроблений представниками інтеракціоністської орієнтації М. Кунем і Т. Макпартлендом [84]. Даний опросник використовується для виявлення ролі гендерных характеристик у структурі Я-концепції особистості, а також для вивчення змістовних характеристик ідентичності особистості.

Психолог роздає бланки і зачитує інструкцію. Підкреслюється необхідність записувати відповіді якнайшвидше. Питання "Хто я?" логічно зв'язане з характеристиками власного сприйняття людиною самої себе, тобто з її образом Я або Я-концепцією. Відповідаючи на питання "Хто я?", людина вказує ролі і характеристики-визначення, з якими вона себе співвідносить, ідентифікує, тобто із соціальним статусом і тими рисами, що, на її думку, зв'язуються з нею. Вимога тесту дати двадцять висловлень, зв'язаних із представленням про власну ідентичність, виходить з визнання дослідниками складної і багатоаспектної природи Я-концепції. Передбачається, що людина більш рефлексивно дає в середньому більше відповідей, чим людина з менш розвитим представленням про себе (або більш "закрита"). Прийнято вважати, що ті характеристики самого себе, що випробуваний записує на початку свого списку, у найбільшій мері актуалізовані в його свідомості, є в більшій мері усвідомлюваного і значимими для суб'єкта.

Короткий аналіз тесту. Велика кількість гендерно маркірованих самовизначень указує на те, що гендерна ідентичність займає ведуче положення в структурі Я-концепції особистості. Якщо в числі перших трьох відповідей є самоопис, що позначає стать, а сімейні ролі і фемінінні характеристики в жінок домінують над професійними і маскулінними (у чоловіків навпаки), то можна зробити висновок про наявність у цієї /цього випробуваного/ статевотипизованої Я-концепції. Статевотипизована людина - це та, чиє самовизначення і поведінка збігається з тим, що вважається в суспільстві як гендерно-відповідне [30].

Якщо стать не згадується взагалі або згадується наприкінці списку, а такі категорії, як: "інші соціальні ролі" і "нейтральні характеристики" мають більше число згадувань, чим інші категорії, то можна говорити про нестатевотипизовані Я-концепції.

Опитувальник С. Бем [30].

Даний опитувальник розроблений Сандрой Бэм. У літературі згадується як анкета (опросник) статевих ролей BSRI [8]. Опросник використовується для виявлення ступеня виразності маскулінних і фемінінних характеристик, а також дозволяє визначити тип особистості: маскулінний, фемінінний, андрогінний.

Обробка й обговорення результатів. Тип особистості може бути визначений на основі первинних значень: випробувані з високим показником маскулінності і низьким показником фемінінності відносяться до маскулінного типу особистості; сполучення низкої маскулінності і високої фемінінності характерно для фемінінного типу особистості; високі показники маскулінності і фемінінності характерні для високого рівня андрогінії; низькі показники маскулінності і фемінінності характерні для низького рівня андрогінії. Другий варіант визначення типу особистості заснований на підрахунку індексу маскулінності-фемінінності.

Обговорення результатів проводиться в контексті інформації про концепції андрогінії С. Бэм [8; 84]. Андрогінія - сполучення традиційне жіночих і чоловічих рис - значима психологічна характеристика людини, що визначає її здатність варіювати поведінку в залежності від ситуації; вона допомагає формуванню стійкості до стресів, сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності.

Важливість концепції андрогінії полягає в тім, що вона дає можливість усвідомлення однакової привабливості якостей, що традиційно вважаються жіночими і чоловічими. Це особливо важливо у світлі того, що чоловічі якості представляються як більш нормативні і бажані. У процесі обговорення результатів звертається увага випробуваних на дані про більш високий рівень соціально-психологічної адаптованості осіб з андрогінним типом особистості.

Заповнення тесту Т. Лири. Тест Лири модифікований вітчизняними вченими Ю.А. Решетняк і Г.С. Васильченко. Тест Лири багатоаспектний і спрямований на вивчення різних особистісних особливостей [72], він може бути використаний і для виявлення ступеня виразності маскулінних і фемінінних характеристик у структурі особистості.

Обробка й обговорення результатів тесту Лири. Тест включає список з 128 характерологічних властивостей-тверджень, що згруповані в 8 психологічних тенденцій (шкал), що визначають різні особистісні риси: лідерство, впевненість у собі, вимогливість, скептицизм, поступливість, довірливість, добросердя, чуйність. Характеристики перших чотирьох шкал (лідерство, впевненість у собі, вимогливість, скептицизм) відповідають наборові рис, що традиційно асоціюються з поняттям "маскулінность", тому можна них розглядати як реальні і бажані маскулінні характеристики особистості. Характеристики шкал з п'ятої по восьму (поступливість, довірливість, добросердя, чуйність) відповідають наборові рис, що традиційно асоціюються з поняттям "фемінінность", тому можна них розглядати як реальні і бажані фемінінні характеристики особистості. Щоб одержати значення виразності маскулінних якостей, треба суму значень по шкалах; домінантність, впевненість у собі, вимогливість, скептицизм розділити на чотири. Щоб одержати значення виразності фемінінних якостей, треба суму значень по шкалах: поступливість, довірливість, добросердя, чуйність розділити на чотири.

М = (сума балів з 1 - й по 4-й шкалу): 4

F = (сума балів з 5-й по 8-й шкалу): 4

Значення, що відповідають фемінінним і маскулінним характеристикам, заносяться в таблицю. На етапі інтерпретації даних використовується теоретична інформація про гендерні характеристики особистості і гендерні стереотипи. Результати по шкалах „маскулінності і фемінінності", отримані по опроснику С. Бэм і тесту Лири, порівнюються між собою. Подібні значення можна розглядати як показник стійкості маскулінних і фемінінних характеристик у структурі гендерної ідентичності.

Заповнення опросника С. Бэм (модифікований варіант). Модифікований опросник С. Бэм може бути використаний для вивчення схильності особистості стереотипам маскулінності-фемінінності. Текст опросника залишається незмінним, а міняється тільки інструкція.

Під час обговорення результатів треба розглянути роль гендерні стереотипи у ситуації міжгрупового і міжособистісного сприйняття і взаємодії.

Заповнення й обробка опросника "Прислів'я". Опросник "Прислів'я" використовується для вивчення гендерних установок, що стосується розподілу ролей у родині. Даний опросник складений И.С. Клециной і апробований у курсових і дипломних роботах студентів психолого-педагогічного факультету РДПУ ім. А.И. Герцена []. Мінімальне значення балів - 10, максимальне - 50. Обговорення отриманих результатів проводиться разом з аналізом даних опросника "Розподіл ролей у родині".

Заповнення опросника "Розподіл ролей у родині"

Опросник "Розподіл ролей у родині" призначений для вивчення установок особистості щодо розподілу сімейних ролей між чоловіками і жінками. Автори опросника: Ю.Е. Алешина, Л.Я. Гозман, Е.М. Дубовская [2]. Випробуваним пропонується наступна інструкція: "Просимо вас відповісти на пропоновані нижче питання, що стосуються деяких моментів організації вашого сімейного життя". У приведеному варіанті інструкція дається наступна: "Просимо вас відповісти на пропоновані нижче питання, що стосуються деяких моментів організації сімейного життя". Випробуваних просять висловити свою думку не про те, як у їхній родині розподілені ролі між чоловіком і дружиною, а пропонують висловити судження про те, як узагалі повинні розподілятися сімейні ролі. Таким чином, з'ясовуються гендерні установки випробуваних, зв'язані з розподілом ролей у родині. Обробка й обговорення результатів. В опроснике виявляються установки випробуваних щодо розподілу ролей у сімох сферах сімейного життя:

1) виховання дітей;

2) матеріальне забезпечення родини;

3) підтримка емоційного клімату в родині;

4) організація розваг;

5) виконання ролі "хазяїна"/"господарки";

6) відповідальність за задоволеність інтимними відносинами;

7) організація сімейної субкультури. Отримані дані обробляються відповідно до інструкції.

Чим вище отриманий бал, тим у більшому ступені дана роль у родині повинна реалізовуватися дружиною, чим нижче - чоловіком. Якщо величина близька до серединного значення, то, дану роль повинні реалізовувати приблизно в однаковій мірі обоє з подружжя. Мінімальне значення - 1 бал, максимальне - 4 бали.

За результатами заповнення опросников "Прислів'я" і "Розподіл ролей у родині" випробувані можуть визначити тип своїх гендерних установок. Вони можуть бути традиційними, егалітарними або невизначеними. Якщо по опроснику "Прислів'я" отримані значення більше 37 балів, то можна говорити про виразність традиційних гендерних установок, якщо значення менше 23 балів - про виразність егалітарних установок. Значення від 24 до 36 свідчать про невизначений гендерних установках. Результати опросника "Розподіл ролей у родині" інтерпретуються в такий спосіб. Значення від 2 до 3 балів подають інформацію про наявність виражених егалітарних установок. Значення від 3 до 4 балів при виконанні таких ролей, як виховання дітей, підтримка емоційного клімату, виконання ролі господарки, а також значення від 1 до 2 балів при виконанні інших ролей характеризують випробуваних як підданих традиційним гендерним установкам. Інші варіанти значень відносяться до невизначених установок.

Шкала "маскулінность-фимінінность" із Фрайбургского особистісного опитувальника (FPI). Випробуваним пропонується Ряд тверджень, кожне з яких відповідає або не відповідає якимсь особливостям Вашої поведінки. Варто відповісти "так" або "ні". Підраховується загальна сума балів. Чим вона більше, тим більше виражена маскулінность і менше - фемінінность [30].

Методика "Жіночність" [30]. Методика являє собою зроблене Е. Ільїним об'єднання (з деякою зміною стилістики) двох шкал ("жіночність" і "естетична вразливість") тесту загальної оцінки особистості, описаного в книзі В.М. Мельникова і Л.Т. Ямпольского. Введення в експериментальну психологію особистості. - М.: Освіта, 1985. Результат підраховується по кількості балів. Чим більше набрано балів, тим більше виражена жіночність.

В цілому ж необхідно відмітити, що хоча проблема гендерної ідентичності і її зв’язок з психологічною готовністю до шлюбу психологами ще досить мало вивчені, інструментарію для дослідницької роботи вже розроблено достатньо. Практичний психолог в своїй професійній діяльності може їх з певним успіхом використовувати.

Розділ 3. Співвідношення готовності до шлюбу з гендерною ідентичністю

Об’єкт дослідження: психологічна готовність молоді до шлюбу і сімейного життя.

Предмет дослідження:

1. Встановлення зв'язку між психологічною готовністю молоді до шлюбу з її гендерною ідентичністю.

2. Встановлення співвідношення рівня суб’єктивного відчуття самотності в людей з їх готовністю до шлюбу.

Гіпотези:

1. Психологічна готовність молоді до шлюбу залежить від типу її гендерної ідентичності.

2. Рівень суб’єктивного відчуття самотності в людей впливає на їх готовність до шлюбу.

Для першої гіпотези: Незалежна перемінна - тип гендерної ідентичності. Залежна перемінна - рівень психологічної готовності до шлюбу.

Для другої гіпотези: Незалежна перемінна - рівень суб’єктивного відчуття самотності. Залежна перемінна - рівень психологічної готовності до шлюбу.

Цілі дослідження:

1. Виявлення взаємозв'язку психологічної готовності молоді до шлюбу з гендерною ідентичністю - маскулінностю, фемінінностю та андрогінією.

2. Виявлення співвідношення рівня суб’єктивного відчуття самотності в людей з їх готовністю до шлюбу.

Завдання психологічного дослідження:

1. Підібрати адекватні методики для дослідження психологічної готовності до шлюбу та рівня маскулінності-фемінінності-андрогінії.2. Проведення тестування.3. Засобами анкетування вивчити особливості шлюбно-сімейних уявлень молоді та їх розуміння життя в умовах шлюбу.4. Зробити коротке дослідження такого психологічного феномену, як зв'язок самотності людини з її готовністю до шлюбу.5. Вибір статистичних критеріїв перевірки гіпотез.6. Аналіз, обробка даних та графічне представлення дослідження.7. Якісне обґрунтування отриманих у дослідженні даних.8. Висновки та рекомендації по проведеному психологічному дослідженні.

Процедура дослідження

Психодіагностичне комплексне дослідження проводилося з молодими сім’ями і неодруженими парами в організації „Катюша" м. Херсона з молодими людьми та парами і в середній школі №41 м. Херсона з учнями 11-го класу. В цілому в виборці (n=50) приймали участь - 25 чоловіків, 25 - жінок. Дві групи пар - одна одружена - усього 24 чоловіки, з них - 12 чоловіків та 12 - жінок. Друга пара неодружених складалася з 26 чоловік, з них 13 - чоловіки та 13 жінки. Всі досліджені були віком від 18 до 34 років, середній вік складав - 22 роки.

Дослідження проводилося у виді комплексного вивчення таких проблем:

1) Спочатку проводилося у виді письмового опитування по Тест-карті, розробленої спеціально з метою визначення молодого чоловіка і жінки до сімейного життя (И.Ф. Юнд, 1988) [додаток 1]. Опис порядку роботи з цією Тест-картою наданий нами в розділі 2 питанні 2.2

2) Потім респондентам (n=50) пропонувалося відповісти на питання спеціальної анкети, у якій визначалися деякі критерії особливостей шлюбно-сімейних уявлень у молодих людей, а так само фактори, в яких визначалась стабільність молодих сімей і готовність молоді до шлюбу.

3) У продовж 10-15 хвилин проводилося виявлення маскулінности-фемінінності по методиці "Шкала „маскулінность-фемінінность" із Фрайбургського особистісного опитувальника (FPI" [30], а також методика "Маскулінности-фемінінности" С. Бем [додаток 4]. Докладний опис перелічених методик наданий у розділі 2.3 дійсної дипломної роботи.

4) У завершення дослідження проводився в продовж 10 хвилин тест по діагностиці рівня суб'єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона [додаток 3].

У цілому за часом однократне тестування персональне кожного з учасників експерименту проводилося в продовж близько однієї години. Вибірка в цілому (n=50) досліджувалося в продовж 2-х місяців у березні-квітні 2005 року.

Для більш логічного і послідовного представлення отриманих нами результатів ми викладемо них в алгоритмі підрозділів Розділу 3.

3.1 Психодіагностичне вивчення готовності до шлюбу

З метою визначення задоволеності підготовленості до сімейного життя 50 чоловік, з них: 25 - чоловіків, 25 - жінок відповіли на типові ситуації: варіанти поведінки подружжя (чоловік і жінка) по Тест-карті готовності до сімейного життя [додаток 2]. Причому в такому тесті взяли участь як ті пари, що уже були одружені (n=24 чол), так і ті молоді пари, що у шлюбі ще не складалися, але планували його (n=26 чол), і відповідали на Тест-карту з позиції можливого їхньої поведінки в тій або іншій ситуації.

Отримані результати відповідей по Тест-карті представлені (додаток).

Узагальнено готовність до шлюбу в досліджуваній вибірці виглядає так (діаграма 1).

Діаграма 1. Порівняльні показники готовності до шлюбу по виборці молодих людей у цілому (n=50), а також у групах одружених та неодружених

Примітка:

у цілому по групі (n=50)

у 1 групі (одружені парі) (n=24)

у 2 групі (неодружені парі) (n=26)

Аналіз отриманих результатів показує, що в цілому по вибірці (n=50) вважають, що вони задоволені підготовленістю до сімейного життя 39 чоловік, або 78% респондентів, не задоволених готовністю до шлюбу - 11 чол. (22%).

У групі, яка знаходиться в шлюбі відзначили задоволеність шлюбом - 20 чоловік (83%), а не задоволених підготовкою до шлюбу - 4 чол. (17%).

У групі неодружених вважають, що вони підготовлені до шлюбу тільки 7 чоловік (27%), а 19 чоловік (73%) респондентів рахують, що їх готовність до шлюбу ще дуже низька.

Таким чином, можна зробити висновок:

У цілому в загальній групі (n=50) тільки кожний четвертий чоловік вважає себе не підготовленим до шлюбу, а 4/5 продемонстрували готовність до шлюбу.

Найбільше психологічно готові до сімейного життя ті, хто вже в нього вступив - 20 чол. (83%). Однак необхідно підкреслити, що практично кожен п’ятий з одружених - 4 чол. (17%) вважає себе до шлюбного життя не готовим і, вступивши в шлюб, продовжують відчувати свою психологічну неготовність до нього.

Найбільш не готові до шлюбу в групі неодружених. Серед них тільки 7 чол. (27%) вважають себе готовими до шлюбу, а 19 чоловік (73%) вважають, що вони психологічно до шлюбу не готові.

У цілому можна зробити висновок, що серед молодих людей до шлюбу достатньо високий рівень не готові. Особливо це стосується тих, хто ще не вступив до шлюбу, а це молоді люди віком від 18 до 27 років. Іншими словами ті суб'єкти підготовки молоді до такого відповідального періоду в своєму життя як вступ у шлюбно-сімейні відносини, а це - їх батьки, школа, державні установи по питанням сім’ї, роблять ще дуже малоефективно серед молоді м. Херсона.

3.2 Визначення типів гендерної ідентичності

Досліджуючи групи молоді по ознаках біологічної статі і готовності до шлюбу ми знайшли наступне:

1) у цілому по загальній вибірці чоловіки і жінки істотно не відрізняються по готовності до шлюбу (t = - 1,32; p<0, 19), (U Манна-Уитни = 247; p<0,06)).2) Така ж картина була встановлена в групі подружніх пар. Використовуючи t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок ми установили, що він складає t = - 1,26; p<0,22. Тобто, виділена нами група чоловіків (n=12) і жінок (n=12), що знаходяться в шлюбі, не мали достовірних розходжень по психологічній готовності до шлюбу (U Манна-Уитни = 53,5; p<0,06).3) Розходження по готовності до шлюбу в групі не одружених, де чоловіків (n=13) і жінок (n=13) відрізнялися друг від друга по готовності до шлюбу за критерієм Т-Стьюдента (t = 2,23; p<0,01). Треба відмітити, що і по розрахункам за критерієм U Манна-Уитни розходження між чоловіками і жінками в неодружених парах існують і складають наступне (U Манна-Уитни = 47,5; p<0,05).

Таким чином, достовірної різниці за статистичними критеріями по біологічної статі і готовності до шлюбу в загальній виборці та серед одружених пар не виявлено. Але ж в неодружених парах така статистична різниця є, що потребує додаткового дослідження для якісного розуміння цього феномену.

Чи існують розходження в кореляційних зв'язках між біологічною статтю і готовністю до шлюбу ми розглянемо нижче.

Таким чином, можна зробити висновки:

1. Розходжень у загальній групі та групі одружених за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам немає.

2. Розходження у групі чоловіків і жінок-холостяків за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам є.

Цікавим, на наш погляд, є і таке спостереження. Коли ми за ознакою „вік” розділили загальну вибірку (n=50) на дві групи - від 18 до 23 років та від 24 до 34 років то за розрахунками по t-критерію Стьюдента t=3,126, р<0,01 ми виявили достовірну різницю в тому, що люди за віком до 24 років значно менше психологічно готові до шлюбу ніж люди після 24 років. Така ж тенденція, навіть більш яскраво, була виявлена нами і в групі одружених - t=5,52; p<0,001. Знову ж цікавим є той факт, що такої різниці достовірних розходжень за ознакою „вік” ми не знайшли в неодруженій групі (n=26)

t= - 0,274 p<0,787.

Слідуючи логіці наших міркувань і виявляючи гіпотезу про зв'язки або залежність „готовності - неготовності” до шлюбу в людей не по біологічній статі, а по гендерної ідентичності, ми перегрупували загальну вибірку, а також групу одруженій і неодружених по ознаці макулінності-фемінінності.

Для цього були використані дані отримані в респондентів за методикою виявлення маскулінності-фемінінності - шкала "Маскулінность-фемінінность" із Фрайбурського особистісного опитувальника (FPI) і методики "Маскулінності-фемінінності" С. Бем. Первинні дані приведені в додатку.

В аналізі використовувався і такий тип гендерної ідентичності, як андрогінность. Під андрогінністю розуміють стан, при якому деякі чоловічі і деякі жіночі ознаки присутні в того самого індивіда [словник]. Зведені разом дані виглядають у такий спосіб.

Таблиця 1

Кількість маскулінних-фімінінних та андрогінних типів серед одруженої та неодруженої молоді

Діаграма 2

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у загальній вибірці (n=50)

Примітка: Загальна вибірка (n=50): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Діаграма 3

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і антрогінних типів в одруженій вибірці (n=24)

Примітка: Одружена вибірка (n=24): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Діаграма 4

Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у неодруженій вибірці (n=26)

Примітка: Неодружена вибірка (n=26): чоловіки; жінки.

1. маскулінні;

2. фемінінні;

3. андрогінні

Аналіз наведених таблиці і графіків показує, що просте порівняння чоловічих і жіночих груп, що ми зробили на початку нашого дослідження, багато в чому безперспективне, тому що насправді виявлення статевих розходжень повинне ґрунтуватися не стільки на морфологічних ознаках (з урахуванням генетичної статі), скільки з урахуванням гормональної статі, що обумовлюється маскулінностю, фемінінностю й андрогінностю.

Цікаво, що в нашому випадку серед чоловіків у загальній групі - 20% (кожен п'ятий) має риси фемінінності, тобто жіночності. У групі неодружених їх трохи більше - 23,1%, чим у групі одружених - 16,7%. Андрогінность у групі чоловіків склала в цілому - 16%, що значно менше, ніж у групі жінок - 44%.

У цілому ж жіноча група демонструє маскулінні риси значно виразніше ніж чоловіки демонструють - фемінінні риси. У загальній групі маскулінних жінок - 32%. Серед одружених їх 50%, серед неодружених - 15,4%. Особливо високий показник у жінок по андрогінному типі: в загальній групі - 44%, серед одружених - 33,3%, неодружених - 53,8%. Можна зробити проміжний висновок, що неодруженим жінкам характерна андрогінна гендерна ідентифікація.

Таким чином, малюється картина вираженої маскулінності серед жінок усіх груп і трохи нижче показник фемінінності у чоловіків. Ми ще раз переконуємося в не тотожності поняття стать - як генетична стать (визначений набір генів) і психологічна стать, що зв'язано з феноменом гендерної ідентичності - усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі.

3.3 Взаємозв'язок типів гендерної ідентичності з рівнем готовності до шлюбу

Основною задачею нашого дослідження було з'ясування присутності або відсутності зв'язку між типами гендерної ідентичності з рівнем готовності до шлюбу.

Одержавши на попередніх етапах аналізу узагальнені і групові дані по готовності досліджуваних нами респондентів до шлюбу, а також визначив типи їх гендерної ідентичності і розділивши їх на маскулінний, фемінінний і андрогіній типи ми одержали можливість досліджувати наявність зв'язків між ними. Ми вважаємо, що найбільш адекватним методом перевірки нашої гіпотези буде використання лінійної кореляції Пірсона. Крім того, в попередньому аналізі нами були використані статистичні методи вторинної обробки даних - t - критерій Стьюдента та критерій U-Манна-Уитни. Наведемо їх більш детальніше.

Ми використовували для розрахунків коефіцієнт кореляції Пірсона:

r = ∑ (x-x) ∑ (у-у) / √∑ (x-x) 2 ∑ (у-у) 2 (1)

де х, у - приватні значення перемінних;

∑ - (сігма) - позначені суми;

х, у - середні значення тих же самих перемінних.

t - критерій Стьюдента

t = М1 - М2/√m21 + m22 (2)

де М1 - М2 - порівнювані середні арифметичні величини вибірок N1 і N2; m21 + m22 - квадрати помилок середніх величин.

U - критерій Манна-Уитни

U = (n1 n2) + nх (nх + 1) - Tх (3)

2

де n1 - кількість випробуваних у вибірці 1;

n2 - кількість випробуваних у вибірці 2;

Тх - більша з двох рангових сум;

nх - кількість випробуваних у групі з більшою сумою рангів.

Перевірка гіпотези проводилася в кілька етапів на всіх трьох групах (загальній, одружених і неодружених). Для більш повної картини кореляційних зв’язків ми провели множинну кореляцію.

1 етап. Використовуючи отримані дані по рівням готовності до шлюбу в загальній групі (n=50) (додаток), а також розділив основну групу на три підгрупи по критерію гендерної ідентичності (додаток) ми отримали наступні дані. Методом множинної кореляції (Пірсона), що дозволяє виявити загальну структуру кореляційних залежностей, що існують усередині багатомірного експериментального матеріалу, який включає більш двох перемінних, і представити ці кореляційні залежності у виді деякої системи.

Таблиця 2

Співвідношення маскулінно-фемінінно-андрогінних типів гендерної ідентичності з готовністю до шлюбу в ЗАГАЛЬНІЙ вибірці респондентів (n=50)

Примітка: - (p < 0,05).

Аналіз:

1. Готовність до шлюбу має високу кореляцію з маскулінностю як типом гендерної ідентичності. Середній бал маскулінності в загальній групі складає - 10,86. Серед тих, хто показав високу готовність до шлюбу маскулінность складала в середньому - 42,3 бали. Таким чином можна зробити висновок по загальній виборці - чим вище маскулінность, тим вище рівень готовності до шлюбу. Статистична вірогідність такого твердження склала (r = 0,376; p < 0,05).

2. Так само високий рівень готовності до шлюбу показали люди з андрогінним типом гендерної ідентичності. Середній бал андрогінності склав у загальній групі 6,7 балів. Середній бал андрогінності у групі, де досліджувалася готовність до шлюбу склала 33,3 бали. Висновок: андрогінность в загальній групі і готовність до шлюбу в андрогінів склала (r = 0,732; p < 0,05).

3. У загальній групі фемінінность не корелювала з готовністю до шлюбу з жодною з гендерних груп.

2 етап. На другому етапі ми співставляли отримані дані по кореляції гендерної ідентичності з готовністю до шлюбу в одружених парах (n=24). Множинний кореляційний аналіз дав нам наступні зв'язки поміж перемінними.

Таблиця 3

Співвідношення маскулінно-фемінінно-андрогінного типів гендерної ідентичності з готовністю до шлюбу в ОДРУЖЕНІЙ виборці респондентів (n=24)

Примітка: - (p < 0,05).

Аналіз:

1. Серед одружених пар маскулінний тип гендерної ідентичності не має достовірної кореляції з готовністю до шлюбу.

2. Серед одружених андрогінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу у андрогінного типу (r = 0,99; p < 0,05).

3. Серед одружених фемінінний тип має високий рівень кореляції з готовністю до шлюбу у фемінінного типу (r = 0,66; p < 0,05).

Таблиця 4

Співвідношення маскулінно-фемінінно-андрогінного типів гендерної ідентичності з готовністю до шлюбу в НЕОДРУЖЕНІЙ виборці респондентів (n=26)

Примітка: - (p < 0,05).

Аналіз

1. Маскулінний тип гендерної ідентичності в групі неодружених не має достовірних кореляційних зв’язків з показниками готовності до шлюбу з іншими типами гендерної ідентичності. .

2. Андрогінний тип гендерної ідентичності в групі неодружених має достовірний негативний кореляційний зв’язок з неодруженими фемінінного типу (r = 0,866; p < 0,05). Тобто, можна допустити, що фемінінний тип серед неодружених не готовий до шлюбу з неодруженими андрогінами.

3. Фемінінний тип гендерної ідентичності в групі неодружених також має достовірний негативний кореляційний зв’язок з неодруженим андрогінним типом (r = 0,982; p < 0,05). Також можна допустити по цьому дослідженню, що неодружені серед фемінінного типу не готові до шлюбу з неодруженими андрогінами.

Таким чином, ми представили з різних боків можливі взаємозв’язки поміж типами гендерної ідентичності і готовності їх до вступу в шлюб поміж собою. Ми прийшли до висновку, що різні типи гендерної ідентичності мають різний рівень готовності до шлюбу. Крім того деякі з цих груп сумісні поміж собою в питаннях шлюбного життя, а деякі такої сумісності не мають. Все це може мати цікаві наслідки для практичної роботи психологів і, в першу чергу, психологів-консультантів сім’ї та шлюбу. Отримані результати дослідження підтверджують, що серед факторів, які впливають на психологічну готовність молоді до шлюбу значне місце повинно бути віднесене гендерному фактору, а точніше гендерної ідентичності людей, що поділяються на маскулінний, фемініннний і андрогінний типи.

В цілому ж ми можемо стверджувати, що наше припущення в робочій гіпотезі повністю підтверджено - нами встановлений зв’язок поміж типами гендерної ідентичності і готовності до шлюбу.

3.4 Особливості шлюбно-сімейних уявлень у молоді

Метою роботи є вивчення змісту уявлень про сім’ю у молоді і тих, хто готовиться до шлюбу. При цьому однією з основних задач дослідження було визначення змісту уявлень про сім’ю в різних по статі групах молоді, виявити розходження в уявленнях про сім’ю в залежності від типу гендерної ідентичності особистості. Шляхом анкетного опитування та інтерв’ю (додаток 18) визначалися уявлення про майбутню сім’ю: можливість і наявність досвіду дошлюбних сексуальних відносин; відношення до вибору шлюбного партнера й очікуваних моделей шлюбно-сімейних відносин, до сфери дитячо-батьківських відносин (планована кількість дітей, стиль сімейного виховання); характер шлюбно-сімейних відносин у батьківській родині респондента і т. і.

Страницы: 1, 2, 3, 4