Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.

1.                 На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження учнів молодшого шкільного віку. Вибірка була сформована на базі Рівненської ЗОШ №13. В проведенні нашого дослідження брали участь 28 учнів 2-го класу. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: рівень конфліктних проявів у особистісних рисах молодших школярів визначався за допомогою таких методик: оцінка форм конфліктної поведінки (модифікований варіант Басса-Дарки) (Див. Додаток 1), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (Див. Додаток 2), визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов) (Див. Додаток 3).

2.                 На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики поводження у конфліктній ситуації та схильності до конфліктів взагалі дітей молодшого шкільного віку. Мета даного етапу полягала у визначенні, за допомогою стандартних методик, характерних показників індивідуально-особистісного розвитку дітей молодшого шкільного віку, схильних до конфліктних ситуацій.

3.                 На третьому етапі – заключному – відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування підвищеного рівня конфліктності, оформлення матеріалів дослідження.

Практика роботи свідчить про існування певних утруднень, що виникають під час здійснення психодіагностичних досліджень особливостей конфліктності дітей. Це проблеми, пов’язані з добором і вдосконаленням психодіагностичного інструментарію; з організацією та проведенням психодіагностичного дослідження; з інтерпретацією його результатів тощо. Визначені нюанси враховувались нами під час здійснення психодіагностичного дослідження.

Опитувальник Басса-Дарки

Одним зі шляхів визначення схильності до створення та підвищеного емоційного реагування на конфліктні ситуації є опитувальник Баса-Дарки.

А. Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості (які впливають на якісні показники конфліктності у тій або іншій ситуації) і визначив останню як: «...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій». Створюючи свій опитувальник, який диференціює прояви конфліктності, агресії і ворожості, А. Басс і А. Дарки виділили наступні види реакцій:

1.                 Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої особи.

2.                 Непряма – агресія, обхідним шляхом направлена на іншу особу або ні на кого не направлена.

3.                 Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (конфліктність, запальність, грубість).

4.                 Негативізм – опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів,сприяє значному посилення конфліктних проявів у поведінці.

5.                 Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6.                 Підозрілість – у діапазоні від недовір'я і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і шкодять.

7.                 Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8.                 Відчуття провини – виражає можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що чинить погано, а також розкаяння совісті, що відчуваються ним.

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробовуваний відповідає «так» чи «ні».

При складанні опитувальника використовувалися принципи:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються так, щоб найбільшою мірою ослабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються за вісьма шкалами таким чином:

1. Фізична агресія:

«так» = 1, «ні» = 0: 1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68,

«ні» =1, «так» = 0: 9, 7.

2. Непряма агресія:

«так» = 1, «ні» = 0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63,

«ні» = 1, «так» = 0: 26, 49.

3. Роздратування:

«так» = 1, «ні» = 0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72,

«ні» = 1, «так» = 0: 11, 35, 69.

4. Негативізм:

«так» = 1, «ні» = 0: 4, 12, 20, 28,

«ні» = 1, «так» = 0: 36.

5. Образа:

«так» = 1, «ні» = 0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

«так» = 1, «ні» = 0: 6,14, 22, 30, 38, 45, 52, 59,

«ні» = 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

«так» = 1, «ні» = 0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73,

«ні» = 1, «так» = 0: 33, 66, 74, 75.

8. Відчуття провини:

«так» = 1, «ні» = 0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості та конфліктності включає 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (як прямої, так і мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності, яка завжди є проявом конфліктності, є величина її індексу, рівна 21 плюс-мінус 4, а ворожості – 6,5-7 плюс-мінус 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву конфліктності та агресивності.

Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації

Методика направлена на дослідження стилів поведінки особистості у конфліктній ситуації. Ці стилі поведінки бувають – твердий, залагоджувальний, компромісний, м`який, уникаючий. Те, яким чином поводить себе дитина у конфліктній ситуації може визначити направленість особистості на агресивні дії.

Методика визначення домінуючого типу темпераменту, розроблена О. Бєловим

У контексті нашого дослідження важливо визначити притаманні типи темпераменту дітям, які проявили високий або середній рівень конфліктних проявів у поведінці, для того, щоб простежити взаємозв`язок та залежність цих реакцій з особливостями певних видів темпераментів. Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них. Методика О. Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту і виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написано по 20 якостей, які характерні для представників кожного типу темпераменту.

2.2 Психологічна діагностика схильності дітей молодшого шкільного віку до конфліктних ситуацій

Дослідження проводилось на базі 2-х класів. Вибірка становить 28 чоловік, з яких 14 – хлопчики і 14 – дівчатка. Дослідження проводилось на базі методик, які наводяться в додатках. Мета дослідження – встановити розподіл у зазначеній групі рівня конфліктних проявів у поведінці, агресії, тип поведінкової реакції у конфліктній ситуації та тип темпераменту. Прослідити їх взаємозалежність та особливості.

За результатами тесту дослідження рівня агресії, що безпосередньо впливає на розвиток конфліктогенності, за методикою Басса-Дарки в 2-А класі можна сказати наступне (Див Додаток 1,4, 5):

–                   переважають такі різновиди агресії як вербальна агресія та підозрілість, слід відмітити також високі показники в різновидах "Непряма агресія", почуття провини, роздратування;

–                   до фізичної агресії більш схильні хлопчики ніж дівчата (42, 85% та 40 % відповідно);

–                   найбільш схильними до вербальної агресії є дівчата (78,57%), хоча і серед хлопців цей показник досить високий (42,85);

–                   до непрямої агресії схильні як хлопці так і дівчата, хоча серед хлопців цей показник вищий (64,28% і 40% відповідно);

–                   досить високим є показник негативізму у групі, за цим параметром він вищий у хлопців, хоча і серед дівчат досить високий, до негативізму схильні 42,85 % опитаних дівчат;

–                   показник "Роздратування" вищий серед хлопців – 64,28% і 42,85% відповідно;

–                   показник "Підозрілість" однаково високий і серед хлопців (78,57%) і серед дівчат (64,28 %), хоча серед хлопців він вищий;

–                   за показником "Образа" значення розподілились майже однаково серед хлопців, а серед дівчат схильних до образи – більшість (64,28%);

–                   показник "Почуття провини" високий серед хлопців – 57,14%, серед дівчат він значно нижчий 35,71%;

–                   індекс агресивності більший серед хлопців (42,85%) і значно менший серед дівчат (28,57%);

–                   індекс ворожості як серед хлопців, так і серед дівчат не виходить за межі норми.

Графічно зобразити отримані дані з дослідження рівня агресії за методикою Басса-Дарки в 2-А класі можна наступним чином:

Рис. 2.1 Розподіл учнів 2-го класу по виявленому рівню агресії, що безпосередньо впливає на конфліктні прояви в характері особистості

На наступному етапі вирішувались два завдання: по-перше, роботу було спрямовано на виявлення індивідуально-особистісних та соціально-психологічних особливостей досліджуваних за допомогою спеціально дібраного нами комплексу психодіагностичних методик: експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації та визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов);

Згідно отриманих результатів дослідження молодших школярів щодо поведінкового стилю у конфліктних ситуаціях, ми отримали наступні дані: 4 учня проявляють у зазначеній ситуації агресивні дії, 3 учня схильні до на поступливості, на компроміс йдуть 9 молодших школярів з нашої вибірки, 7 учнів шукають у конфліктній ситуації шляхи до співробітництва, і 5 учнів воліють обрати позицію «уникання».

Отримані дані зображаємо у вигляді діаграми наступним чином:

Рис 2.2 Розподіл учнів 2-го класі за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях

Результати дослідження молодших школярів за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей молодшого шкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними – в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):

-                   Переважання якостей холеричного типу темпераменту – 6 учнів;

-                   Переважання якостей меланхолічного типу темпераменту –4 учнів;

-                   Переважання якостей флегматичного типу темпераменту – 3 учнів;

-                   Переважання якостей сангвінічного типу темпераменту – 15 учнів.

Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній вибірці є учні з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.

Протягом наступного етапу дослідження було проаналізовано результати отриманих даних згідно трьох використовуваних психодіагностичних методик, співставлення результатів та виявлення взаємозв`язків.

На підставі аналізу та узагальнення можемо зробити наступні висновки:

1.                 Високий рівень конфліктних проявів у поведінці молодших школярів (8 учнів) корелює з домінуванням у цих учнів якостей холеричного типу темпераменту (5 учнів) та сангвінічного типу темпераменту (3 учнів);

2.                 Середній рівень конфліктності (12 учнів) корелює з домінуванням в учнів переважно сангвінічного типу темпераменту ( 11 учнів);

3.                 Низький рівень конфліктних реакцій молодших школярів ( 8 учнів) виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний (4 учня) та флегматичний (3 учня).

Отже, на підставі отриманих результатів можемо зробити припущення, що домінування рис певного типу темпераменту визначає схильність до рівня конфліктних проявів у поведінці молодших школярів.

Узагальнюючи дані про поведінковий стиль у конфліктній ситуації молодших школярів, то можемо зазначити, що учні, які виявили високий рівень агресивності (8 учнів), та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту (5 учнів) проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях (4 учня). Молодші школярі, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки (8 учнів), притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання» (3 учня), поступливість (2 учня), співробітництво (2 учня), компроміс (1 учень). Серед учнів 2-го класу які мають середній рівень агресивних проявів у поведінці (12 учнів), переважає компромісний стиль у конфліктних ситуаціях (5 учнів), також їм притаманний поведінковий стиль «співробітництво» (3 учня), «уникання (3 учня) та поступливість (1 учень).

Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень конфліктних проявів у поведінці у поведінці молодших школярів взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, із показниками агресивності у характері особистості, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

2.3 Шляхи психологічної корекції схильності до конфліктних реакцій молодших школярів

Проаналізувавши, з урахуванням результатів проведеного психодіагностичного дослідження, основні особистісні утворення, що сприяють виникненню схильності до конфліктних ситуацій у дітей молодшого шкільного віку, можна розробити програму психологічного тренінгу корекції конфліктної поведінки для учнів других-третіх класів.

Розробляючи цю програму, перш за все потрібно керуватися такими основними принципами: принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктів дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які можуть використовуватися, повинні мати навчальний характер).

Основними завданнями тренінгу повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розв´язання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктам) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації. (Див. Додаток 7)

Висновки

Навчально-виховний процес сучасної школи є відбиттям складних і суперечливих процесів, що відбуваються в суспільстві в умовах його реформування. Формування досвіду взаємин і поведінки в умовах вирішення конфліктних ситуацій є актуальною проблемою й, як показує аналіз практики, формувати такий досвід необхідно вже на ранній стадії навчання в початковій школі.

Конфлікт — це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Конфлікт — це протиріччя, яке сприймається людиною як значима для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й викликає активність, спрямовану на його подолання.

Прояви конфліктності дуже характерні для молодшого шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами. Постійно зростає кількість конфліктів у системі «учитель-учень» та «учень-учень». Майже як норма сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній ситуації веде до переростання ділових конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

На підставі аналізу результатів всіх трьох обраних психодіагностичних методик та узагальнення можемо констатувати, що високий рівень конфліктних проявів у поведінці молодших школярів корелює з домінуванням у цих учнів якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень конфліктності корелює з домінуванням в учнів переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень конфліктних реакцій молодших школярів виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Учні, які виявили високий рівень агресивних проявів, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Молодші школярі, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання», поступливість, співробітництво, компроміс.

Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень та схильність до конфліктних проявів у поведінці молодших школярів взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Основні принципи, шляхи та способи психологічної корекції рівня конфліктності молодших школярів це – принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктних проявів у поведінці дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які використовуються психологами, мають носити навчальний характер).

Основними шляхами та способами зниження рівня конфліктних проявів у поведінці молодших школярів є застосування корекційної програми, яка включає у себе вправи комунікативного змісту, для розвитку комунікативних здатностей, які дадуть можливість дитині робити оцінку своєї негативної (конфліктної, агресивної) поведінки; вправи, які сприяють зниженню конфліктності засобами рухової активності; заняття, на яких дитина буде вчитися розрізняти позитивне та негативне відношення до однолітків, його природу; заняття, на яких дитина буде програвати різні життєві ситуації, вживатися в роль, і як наслідок, почуття й переживання які будуть виникати, будуть вчити її шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікт та агресія.

Список використаної літератури

1.            Авксентьев В.А. Конфликтология. — М.: Инфра-М, 1996;

2.            Аксененко С.Е. Осознание конфликтной ситуации и общение // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - Краснодар: Изд-во Кубанского университета. 1975. - С. 9-11.

3.            Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. - М.: Народное образование. 1995. - 142 c.

4.            Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — 208 с.;

5.            Бовть О.Б. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми // Початкова школа. – 1997. – № 7. – С. 25-32;

6.            Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. – 1997.– № 1. – С. 94-100;

7.            Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968;

8.            Бородкин Ф.М. Коряк Н.М. Внимание: конфликт. — М., 1989;

9.            Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов. — Спб.: Речь, 2001;

10.        Вікова психологія /за ред. Г.С. Костюка. — К., 1976;

11.        Вишнякова Н.Ф. Конфликтология. — Мн.: Университетское, 2002. – 318с.;

12.        Вольфсон Э.Н. Конфликтология. — Кемерово: Кузбас. гос. техн. ун-т, 1997;

13.        Выготский Л.C. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Педагогика, 1981-1985. – Т.2:

14.        Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.;

15.        Дорендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. № 5.

16.        Заброцький М.М. Основи вікової психології. — Тернопіль, 2001;

17.        Заброцький М.М. Педагогічна психолога. — Київ, 2000;

18.        Захаров А.И. Неврози у детей. — Спб.: Дельта, 1996;

19.        Захаров А. И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. — Спб.: Союз, Лениздат, 2000;

20.        Зедгенидзе В.Я. Предупреждение и разрешение конфликтов. — М.: Айрис пресс, 2006;

21.        Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. — К.: Наукова думка, 1996;

22.        Кармин А.С. Конфликтология. Учебник. — Спб., 1999;

23.        Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.;

24.        Кон И.С. Открытие «Я». — М., 1989;

25.        Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. — М., 1992. – 498с.;

26.        Костюк Г.С. Психологія. — К., 1968;

27.        Крысько В.Г. Психология и педагогика. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 368с.;

28.        Курдюмова И.М. Конфликты в школе // Педагогика, 1992. № 11. - С. 44.

29.        Леонов Н.И. Индивидуальный стиль поведения в конфликтной ситуации. - Пермь, 1996.

30.        Майерс Д. Социальная психология. — СПб.: Питер, 2000. – 688с.;

31.        Монина Г.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникационный тренинг (педагоги, психологи, родители). – СПб.: Речь, 2005. – 224с.;

32.        Немов Р.С. Общие основы психологии. Кн.1 — М.: ВЛАДОС, 1994. — 576с.;

33.        Немов Р.С. Психология образования. Кн.2 — М.: ВЛАДОС, 1994. – 496с.;

34.        Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. —М.; Изд-во Моск.ун-та, 1977;

35.        Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе. — М.: Академический Проект, 2002. – 256с.;

36.        Психологическое изучение личности младшего школьника и классного коллектива / Под ред. Г.А. Ключниковой. - Новгород. 1989. - 55 с.

37.        Психология. / А.А. Крылова. — М.: ПБОЮЛ, 2001. – 584с.;

38.        Психология. Словарь. / А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1990. – 494с.;

39.        Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 2000. — 384с.;

40.        Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М.: Просвещение. 1991.

41.        Самоукина Н.В. Педагогический конфликт // Народное образование, 1993. № 7. - С. 73.

42.        Скотт Д.Г. Способы разрешения конфликтов. - Киев: Издательское общество Верзилин и К. 1994.

43.        Социальная психология. / А.Н. Сухов, А. А. Бодалев, В.Н. Казанцев и др. / А.Н. Сухова, А.А. Деркача. — М.: Академия, 2001. – 600с.;

44.        Сулимова Т.С. Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов. - М.: Институт практической психологии. 1996.

45.        Таланов В.Л., Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. — СПб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2005. – 928с.;

Додаток І

I.Оцінка рівня агресивної поведінки молодших школярів (модифікований варіант Басса - Дарки)

Процедура тестування.

З молодшими школярами тест проводиться індивідуально або маленькими групами

Тестовий матеріал

1.                 Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.

2.                 Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.

3.                 Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

4.                 Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.

5.                 Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.

6.                 Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.

7.                 Я не можу удержатися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.

8.                 Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував(ла) болісні каяття совісті.

9.                 Мені здається, що я не здатний ударити людину.

10.            Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.

11.            Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.

12.            Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.

13.            Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.

14.            Я думаю, що багатьом дітям з нашого класу я не подобаюсь.

15.            Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.

16.            Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.

17.            Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

18.            Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.

19.            Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

20.            Якщо хтось вдає із себе «головного», я завжди поступаю йому всупереч.

21.            Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.

22.            Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.

23.            Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.

24.            Школярі, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.

25.            Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось ударить мене.

26.            Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.

27.            Я буваю грубуватий стосовно школярів, які мені не подобаються.

28.            Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.

29.            Звичайно я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.

30.            Іноді мені здається, що наді мною сміються.

31.            Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.

32.            Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.

33.            Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

34.            У суперечці я часто підвищую голос.

35.            Я не дратуюся через дріб'язки.

36.            Коли хтось вдає із себе «головного», я роблю все, щоб він не зазнавався.

37.            Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.

38.            У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

39.            Я часто погрожую однокласникам, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.

40.            Я роблю багато такого, про що згодом жалкую.

Ключ до тесту

Додаток IІ

Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (для молодших школярів)

Інструкція до тесту

Відповідайте на запропоновані нижче питання, оцінивши, наскільки властиво вам те або інше поводження в конфліктній ситуації:

·                     часто - 3 бали,

·                     час від часу - 2,

·                     рідко - 1 бал.

Тестовий матеріал

1.                 Погрожую або б'юся.

2.                 Намагаюся прийняти точку зору супротивника, поважаю її, як і свою.

3.                 Шукаю компроміс.

4.                 Допускаю, що не правий, навіть якщо не можу повірити в це остаточно.

5.                 Уникаю супротивника.

6.                 Бажаю будь-що домогтися своїх цілей.

7.                 Намагаюся з'ясувати, із чим я згодний, а із чим - категорично ні.

8.                 Іду на компроміс.

9.                 Здаюся.

10.            Міняю тему.

11.            Повторюю те саме, поки не доможуся свого.

12.            Намагаюся знайти джерело конфлікту, зрозуміти, із чого все почалося.

13.            Трошки уступаю й підштовхую тим самим до поступок іншу сторону.

14.            Пропоную мир.

15.            Намагаюся звернути все в жарт.

Ключ до тесту

А (1, 6, 11); Б (2, 7, 12); В (3, 8, 13); Г (4, 9, 14); Д (5, 10, 15).

Інтерпретація результатів тесту

·                     А - твердий стиль вирішення конфліктів. Такі люди до останнього стоять на своєму, захищаючи свою позицію, і будь-що-будь намагаються виграти. Впевнені, що завжди праві.

·                     Б - примиренський стиль. Орієнтований на “згладжування кутів” з урахуванням того, що завжди можна домовитися, на пошук альтернативи й рішення, що здатне задовольнити обидві сторони.

·                     У - компромісний стиль. Із самого початку розбіжності простежується установка на компроміс.

·                     Г - м'який стиль. Проявляється в готовності встати на точку зору супротивника й відмовитися від своєї позиції.

·                     Д - уходящий. Цей стиль орієнтований на відхід від конфлікту. Люди даного типу намагаються не загострювати ситуацію, не доводити конфлікт до відкритого зіткнення.

Додаток ІІI

Визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов)(для молодших школярів)

Призначення тесту

Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них.

Методика Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту й виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написане по 20 властивостей, характерних для представників кожного типу темпераменту.

Інструкція до тесту

Уважно прочитай перелік якостей і постав знак (+), якщо вважаєш, що ця якість тобі притаманна, і знак (-) - якщо вона, на твою думку відсутня. Якщо сумніваєшься не став нічого. Якщо молодшому школяру важко зрозуміти суть завдання, або важко визначити приналежність до тієї або іншої якості, в цьому випадку доцільно застосувати в цьому тесті опитування батьків, бесіди з вчителями.

Тестовий матеріал

1. Блок

1.                 Непосидючість, метушливість.

2.                 Невитриманість, запальність.

3.                 Нетерплячість

4.                 Різкість і прямолінійність у відносинах.

5.                 Рішучість і ініціативність.

6.                 Впертість.

7.                 Спритність у суперечці.

8.                 Неритмічність у навчанні.

9.                 Схильність до ризику.

10.            Незлопам'ятність, неуразливість.

11.            Швидкість і пристрасність мови.

12.            Неврівноваженість і схильність до гарячності.

13.            Нетерпимість до недоліків.

14.            Агресивність забіяки.

15.            Виразність міміки.

16.            Здатність швидко діяти й вирішувати.

17.            Безустанне прагнення до нового.

18.            Володіння різкими, рвучкими рухами.

19.            Наполегливість у досягненні поставленої мети.

20.            Схильність до різкої зміни настрою.

2. Блок

1.                 Життєрадісність.

2.                 Енергійність і діловитість.

3.                 Недоведення початої справи до кінця.

4.                 Схильність переоцінювати себе.

5.                 Здатність швидко схоплювати нове.

Страницы: 1, 2, 3