Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків

Психологічні проблеми статевої освіти молоді та статевого виховання підлітків

КУРСОВА РОБОТА

Психологічні проблеми статевої «освіти» молоді та статевого виховання підлітків

ПЛАН

ВСТУП

I. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми статевого виховання

I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевого виховання привідними психологами ХХст.

I.2Психолого-педагогічні основи розвитку статевої культури у підлітків

II. Формування статевої моралі учнівської молоді

II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який діти отримують в сім`ї

II.2Програма курсу «Етика та психологія сімейного життя»

II.3Методи формування статевої культури у вихованців

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Кожна людина унікальна й неповторна, зворотною стороною цієї унікальності є її фатальна самостійність. Людина приходить у цей світ одна і одна йде з нього. Крім того земне життя триває недовго. Усвідомлення унікальності й неповторності особистих якостей і прояв стимулює людину до подолання самотності. Людина хоче кохати і бути коханою, знайти це намагається в шлюбі, сім`ї.

Україна традиційно була країною з високим рівнем шлюбності. На початок 90-х років рівень реєстрації досяг 9,3-9,5 шлюбів на 1 тис. населення.

1991 рік – за рівнем шлюбності Україна посідала перше місце в Європі. Проте вже в 1991 році цей показник зменшився до 7 шлюбів, аз 1996 досяг найнижчого рівня – 6 шлюбів на 1 тис. населення. На 6 зареєстрованих шлюбів – 3,8 розлучень. Викликають тривогу негативні тенденції не лише в традиції шлюбності й розлучень, а й у морально- психологічних настановах молоді стосовно репродуктивних орієнтацій. Криза інституту сім`ї в наш час є очевидною.

Проаналізувавши статистичні дані, можна зробити висновок, що зрушення, які простежуються в ціннісних молодих людей, підкріплюються їх реально поведінкою. Молодь сьогодні є прихильником вільного кохання. Зрушення, що відбуваються у статевій моралі та поведінці, називаються «сексуальною революцією». Здавалося б, саме обізнаність у тонкощах статевих стосунків мала б стати визначальною для всієї нашої системи виховання. Адже, хочемо ми того чи ні, наш життєвий успіх, соціальне становище, зрештою сімейне щастя і душевний спокій, якого всі ми прагнемо, залежить від того, наскільки нам удається реалізувати свій статевий, сексуальний статус. Цього статусу стосуються всі складові людини – біологічна, психологічна, моральна, гармонія яких і визначає гармонію особистості – її внутрішнього світу і стосунків із соціумом.

Але в реальному житті все чомусь навпаки – статеве виховання, сексуальна освіта опиняються поза межами суспільних інтересів. Не дивно, що грамотним і послідовним статевим вихованням у нас практично ніхто не займається – ні сім`я, ні школа, ні система охорони здоров`я.

Питання статевого виховання сьогодні стало актуальним ще й тому, що значно збільшується кількість небажаних вагітностей та абортів, інфікованих на венеричні захворювання і СНІД. І що найстрашніше, не лише у великих промислових центрах і портових містах, а й і у невеликих.

Соціально-економічні проблеми, які спостерігаються в Україні, боляче позначились на функціонуванні інституту сім`ї. Серед негативних тенденцій у сфері сімейних стосунків домінують такі, як зменшення кількості зареєстрованих шлюбів, поширення нетрадиційних форм організації співжиття, зниження народжуваності, малодітні сім ї, побудова та адаптація сімейних ролей до статевого рівно прав я, нівелювання межі між жіночими і чоловічими обов’язками при веденні домашнього господарства.

Акселерація, автономність, дозвілля підлітків та юнацтва, інтенсивність їхніх контактів зумовили актуалізацію багатьох педагогічних проблем, зокрема початок статевого життя у ранньому підлітковому віці, підліткова вагітність, венеричні захворювання, матері-одиночки підліткового віку, а також тривожна статистика насильств: збільшення кількості зґвалтувань, які найчастіше залишаються безкарними, зростає і молодшає проституція, відбувається загальна і моральна дезорієнтація суспільства. І хоча тенденція загострення сексуальних проблем молоді, таких як зростання в суспільстві терпимості до позашлюбних з в’язків, підвищений інтерес до порнопродукції, низький рівень освіченості в питаннях сексуальної культури –характерна не лише для нашої держави, проте негативні наслідки її в Україні відчутні ще й через відсутність системи статевої просвіти та виховання учнівської молоді. Саме тому постала нагальна потреба у чіткому розумінні суті статевого виховання, обґрунтування змісту, форм, методів та розробці особистісно-зорієнтованих технологій статевого виховання школярів.

Підготовка до самостійного життя є одним з найважливіших завдань навчальних закладів. Незалежно від фаху, який обирає молода людина, вона повинна насамперед упевнено почуватися у різних життєвих ситуаціях: уміти вчасно зорієнтуватися, відчути особисту відповідальність за власні вчинки, стан свого здоров’я, активно впливати на події, що відбуваються у її житті. Проте ці вміння не приходять самі по собі. Дівчатам та юнакам бракує життєвого досвіду, аби розібратися у складних життєвих подіях, які відбуваються з ними на порозі дорослого життя. Сьогодні ж, коли суттєво змінюються соціальні , етичні та моральні норми у нашому суспільстві, їм особливо важко. Саме тому необхідно якомога раніше починати готувати дитину до самостійного життя.

Важливою складовою такої підготовки є статеве виховання. Звичайно, з раннього віку воно повинно гармонійно пов’язуватись із загальним психологічним розвитком дитини. Однак більшість батьків або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне намагаються уникати розмов на інтимні теми через свою неосвіченість. Такий підхід є не тільки хибним, а й дуже небезпечним: як наслідок, у підлітковому віці виникає чимало проблем, пов’язаних із статевим дозріванням.

Великий вплив на статеву поведінку підлітків мають і соціокультурні причини. Сьогодні відбувається переорієнтація громадської думки щодо норм сексуальної поведінки. Є всі підстави стверджувати про моральну легалізацію невпорядкованих статевих зв’язків, проституції. З одного боку, звичайними і доступними стають еротичні шоу, поширення порнографії, з другого – зберігається низька сексуальна грамотність. І якщо за таких умов єдиним джерелом інформації для підлітків стануть еротичні фільми і порнографічні журнали, це призведе до духовної деградації підростаючого покоління.

Проте неосвіченість призводить не тільки до бездуховності. Беручі до уваги поширення серед неповнолітніх венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, кількість абортів, можна сказати, що відсутність елементарних знань погрожує здоров’ю, а іноді життю молодої людини. Всі необхідні дитині знання мусять дати навчальні заклади, сім`я. Це не повинні бути моралізаторські бесіди, заборони – вони здатні тільки відштовхнути. Важливо змалку, крок за кроком надавати зрозумілу дитині інформацію, беручи до уваги її вікові особливості. Але найголовніше – знання з анатомії та фізіології людини необхідно пов’язувати з соціальними ролями чоловіка та жінки. Підлітки повинні знати не тільки біологію статі, але й мати чітке уявлення про психологічні, медичні і соціальні аспекти статевого життя, щоб запобігти негативному впливу на подальшу долю. Щоб бути ефективним, статеве виховання має бути науково обґрунтованим. Ситуація ускладнюється тим, що психологія та педагогіка сексуального розвитку дитини є малодослідженою галуззю. Розвиток сексології завжди стримувався моральною цензурою суспільства.

Традиційно статеве виховання розглядається як оволодіння нормами статевої поведінки і культурою міжстатевих стосунків. Причиною необізнаності школярів з питань статі та міжстатевих взаємин є те, що починаючи з раннього віку, дорослі підмінюють статеве виховання вихованням гігієнічних навичок. Проте статеве виховання дещо ширше поняття. При цьому велике значення має природна поведінка дорослих, тон спілкування, готовність відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми – це важливі умови статевого виховання. Часто дорослі припускаються помилок, зокрема при перегляді кінофільмів з еротичним відтінком. Вони намагаються відволікати увагу дитини від еротичних сцен, а це добре розуміють діти і починають, навпаки, виявляти до них підвищений інтерес. Така поведінка негативно позначається на вихованні статевих почуттів дитини, формує у неї переконання, що в поцілунках, інтимних стосунках чоловіка і жінки є щось непристойне.

Мета наданої курсової роботи – розробити дійову програму статевого виховання підлітків, а також виявити зв’язки між типом сексуальної поведінки та індивідуальними особливостями ( зокрема емоційної сфери ).

Мета статевого виховання в сучасній школі – сформувати в учнів правильне розуміння суті моральних норм і настанов у галузі взаємовідносин статей, потребу керуватися ними у всіх сферах діяльності. Реалізація цієї мети у вихованні кожного підлітка дає можливість досягти важливого соціального ефекту в масштабі всього суспільства. Завдяки знанню специфічних особливостей представників іншої статі, прагненню і здатності враховувати їх і поважати в процесі спільної діяльності створюється сприятлива трудова атмосфера. Правильне розуміння суті моральних норм і настанов у галузі взаємовідносин статей і керівництво ними у сфері спілкування визначає високий рівень духовного і фізичного здоров’я громадян нашої країни.

Для досягнення необхідного соціального ефекту в процесі статевого виховання потрібно розв’язати ряд конкретних педагогічних завдань, а саме:

Виховати почуття соціальної відповідальності у взаємовідносинах між людьми чоловічої і жіночої статі за кожний вчинок;

Виховати прагнення мати міцну, здорову і дружну сім`ю, яка відповідає вимогам нашого суспільства: рівноправність батька і матері в сім`ї, народження кількох дітей, свідоме й відповідальне ставлення до їх виховання, як до свого обов’язку перед суспільством у цілому, перед своїми батьками і перед своїми дітьми;

Виховати відповідальне ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших людей; сформувати переконання про шкідливість і небезпеку ранніх статевих зв’язків, про недопустимість безвідповідальності та легковажності в стосунках з особами іншої статі; сформувати поняття дозволеного і недозволеного в цих стосунках. Отже, дослідження соціально-психологічних факторів сексуальної поведінки підлітків обов’язково має бути пов’язане з вивченням індивідуально-психологічних властивостей – це одне з найголовніших завдань наданої курсової роботи.

I.АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ПРОБЛЕМИ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ

I.1 Висвітлення стану вивчення проблеми статевого виховання провідними психологами ХХ століття

Необхідна передумова дослідження сексуальності полягає насамперед у подоланні релігійно-містичного ставлення до неї. Така можливість з’явилась лише наприкінці ІХХ століття у країнах Західної Європи.

У той час дослідження вчених були пов’язані з медичними аспектами сексуальності. У них розглядалися, передовсім, порушення фізіологічних норм статевого життя. Дослідники намагалися зрозуміти причини виникнення гомосексуального потягу, трансвестизму, фетишизму.

Вже тоді висловлювалася думка про обумовленість різноманітної статевої поведінки індивідуальними особливостями психічної конституції особистості.

Одним з перших запропонував пов’язати теорію сексології з психологією німецький лікар Генрі Хавлок Елліс. Його праці сприяли розумінню пластичності людської сексуальності, вказували на неприпустимість осудження поведінки, що не відповідає нормам усталеної культури сексуальних стосунків. Намагався співвіднести клінічні та культурологічні дані сексуальності людини дерматовенеролог Іван Блох. Але найбільше вразила світ теорія сексуальності, висунута на початку ХХ століття психоаналітиком Зігмундом Фрейдом. Учений розглядав сексуальність як основу джерело життєвої енергії людини, наголошував на необхідності сексу не тільки з точки зору продовження роду, а й для нормального функціонування особистості. Фрейд уперше виділив фази психосексуального розвитку дитини, зосередив увагу на особливостях індивідуального розвитку. Він вказав на велике значення ранніх дитячих переживань і стосунків із батьками як на безпосередні причини формування певного типу сексуальної поведінки. І хоча деякі положення теорії сексуальності переглянуті сучасною наукою, вплив Фрейда на розвиток сексології був значним.

У 20-х роках двадцятого століття були закладені теоретичні засади сучасної сексології. Проте переважна більшість висновків учених базувалась на спостереженнях за пацієнтами психіатричних лікарень, тобто, стосувалася скоріше сексопатології. Щоб визначити патологію сексуальної поведінки, її треба порівняти з нормою. А для з’ясування критеріїв норми сексологія мала звернутися до вивчення фізіології і мотивації поведінки нормальних людей. Щоб дістати таку інформацію, необхідно було провести масові опитування населення.

Перші такі дослідження були проведені з ініціативи німецького психіатра М. Хіршвельда. У 20-і роки у Радянському Союзі дослідження сексуальної поведінки проводилися багатьма вченими. За методичним рівнем їхні праці суттєво випереджали дослідження, що проводилися за кордоном; деякі з них були перекладені іншими мовами і вважалися авторитетними на Заході.

Перші спроби анкетування мали значні недоліки, і хоча з часом вони удосконалювалися, і сьогодні анкетування та інтерв’ювання викликають чимало методологічних і етичних труднощів. Проте ці методи дослідження сексуальної поведінки і досі є основними у сексології.

Найбільш фундаментальною роботою вважається дослідження, розпочате наприкінці 30-х років американським ученим Альфредом Кінзі.

Він провів близько 19 тис. інтерв’ю, кожне з яких містило від 350 до520 пунктів. Хоча А. Кінзі був прихильником біхевіористичної теорії і основний наголос робив на дослідження фізіології статевого життя, значну увагу він приділив вивченню впливу соціальних характеристик на поведінку досліджуваних (освітній рівень, рід занять, професію, релігійність, місце проживання). Результати, одержані в дослідженнях А. Кінзі, радикально змінили уявлення про людську сексуальність. Ось найбільш важливі висновки його роботи:

1)                сексуальна поведінка, як чоловіків і жінок, відрізняється широкою варіативністю способів досягнення сексуального задоволення;

2)                виявились значні розбіжності інтенсивності гетеросексуальної поведінки;

3)                рівень інтелектуального розвитку прямо пропорційний різноманітності сексуального життя.

«Звіти» А. Кінзі мали великий вплив на подальші дослідження науковців багатьох країн світу (США, Данії, СРСР, Англії, Франції, Італії, ФРН).

Результати широких опитувань давали змогу науковцям робити теоретичні висновки щодо загальних тенденцій, вікових та статевих особливостей сексуальної поведінки. Але тільки статистичні дані не можуть пояснити, як відбуваються процеси формування психосексуальної конституції особистості, статевої ідентифікації, причин розвитку патології, закріплення у свідомості тих чи тих стереотипів сексуальної поведінки. І головне – чи можна регулювати ці процеси і якщо так, то як саме і коли це робити.

Протягом останніх трьох десятиліть більшість наукових праць були присвячені проблемам дитячої та юнацької сексуальності. Серед радянських вчених цю тему досліджували Д.Н. Ісаєв, В.Н. Каган, І.С. Кон, С.І. Голод, Л.М. Скоро док, А.Г. Харчев, В.В. Нагаєв, Д.В. Колесов, Н.Б. Сєльвєрова, Л.Я. Верб, Л.Я. Свядощ, Т.К. Юфєрєва, І.Т. Юнда.

Матеріали дослідження цих учених є дуже цінними, вони стали вагомим внеском у теоретичні засади сексології, що так необхідно врахувати у педагогічній роботі. Ось деякі з них.

Доведено, що дитина ще при народженні має певну програму статевого розвитку. Протягом перших років її життя відбувається процес статевої ідентифікації, який є складовою процесу сигналізації. Базова ідентичність психофізіологічних особливостей формується до трьох років. А в шість років у дитини вже сформована досить стійка система статевої ідентифікації. Тож саме у ранньому дитинстві формуються певні стереотипи поведінки, зумовлені статевою приналежністю дитини.

До десяти років практично кожна дитина дізнається про існування інтимних стосунків між чоловіком та жінкою. Якщо ця інформація приходить із запізненням, вона викликає у дитини крайні форми емоційного реагування (відчуття огиди, несмприйняття, потрясіння ).

Особливу увагу звертають вчені на підлітковий вік. Вони визначають велику розбіжність строків біологічної, психічної і соціальної зрілості підлітків, наголошуючи, що ця суперечність є однією з основних причин виникнення внутрішніх і зовнішніх конфліктів у цьому віці.

Аналізуючи відомі на сьогодні факти, науковці виділяють такі основні особливості підліткової сексуальності:

–                   інтенсивність статевого потягу;

–                   сексуальна активність має характер експериментування і відрізняється ігноруванням небезпеки;

–                   невідповідальність необмеженої еротичної фантазії і обмежених можливостей її реалізації;

–                   сексуальність відметена від почуття любові.

Особливе занепокоєння батьків та педагогів викликає ранній початок статевого життя молоді. А чи дійсно нині підлітки мають більший сексуальний досвід? За даними Діполда можна говорити про відносну стабільність сексуальної поведінки хлопців і про динаміку її у дівчат. Це зумовлене тим, що дівчата у своїй поведінці більш орієнтовані на вимоги і загальносприйняті норми суспільства.

В.В. Нагаєв спробував співвіднести строк першої статевої близькості із її мотивами і виявив таку закономірність: у 13 – 14 років провідним мотивом виступає цікавість, потяг до невідомого; у 15 – 16 років – потреба зняти сексуальне напруження; у 17 років і пізніше домінує почуття любові, інтерес до конкретної особи.

 Які ж причини лежать в основі ранніх статевих зв’язків? На це існують різні погляди. Медики та фізіологи пов`язують це насамперед з акселерацією. Взагалі, прискорення або затримане дозрівання впливає на формування самооцінки підлітка, емоційний комфорт, стосунки з однолітками. Шпарке, оперуючи матеріалами масового опитування, наполягає на тому, що початок статевого життя не залежить від статевої зрілості безпосередньо; тут більше впливають прийняті суспільством моральні норми. Можна також припустити, що суттєвий вплив на стиль статевої поведінки мають індивідуальні психодинамічні, зокрема темпераментальні властивості особистості.

I.2 Психолого-педагогічні основи розвитку статевої культури у підлітків

Статеве виховання і підготовка учнів до сімейного життя – складова загального процесу виховної роботи загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів та сім`ї.

Варто зазначити, що статеве виховання – це система педагогічних, медичних, правових заходів, спрямованих на формування у дітей та підлітків правильного ставлення до питань статі та статевого життя. Статеве виховання має на меті сприяти гармонійному розвитку особистості, підготовці до майбутнього сімейного життя. Це одна із складових цілісного процесу виховної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі та сім`ї. Необхідною, важливою умовою ефективності статевого виховання підлітків є єдиний підхід з боку батьків, педагогів, психологів, медпрацівників та інших.

Насамперед проблема статевого виховання потребує комплексного підходу, що базується на гуманістичних засадах і передбачає захист дітей та підлітків, надання їм допомоги у соціальному самовизначенні, активному входженні в суспільне життя, формування духовних цінностей та навичок культури здоров’я.

У здійсненні статевого виховання необхідно врахувати вікові особливості, прискорений статевий розвиток учнів, поширення негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статева розпуста, проституція та злочинність на статевому ґрунті).

Хлопці-підлітки мають отримувати «чоловіче виховання», їм треба прищеплювати повагу до осіб протилежної статі. Моральним гальмом, яке регулює взаємини між статями, є виховання самоповаги й поваги до представників протилежної статі, особливо жіночої – дівчинки, подруги, жінки-матері.

Дівчатка-підлітки мають отримувати «жіноче виховання».Одним з найважливіших завдань є виховання лагідних, вимогливих, незламних і нетерпимих до зла і несправедливості жінок.

Найінтенсивнішу виховну роботу слід проводити з дівчатками-підлітками, організм яких дозріває швидше, ніж у їхніх однолітків-хлопців.

Зокрема батькам, педагогам необхідно знати, що підлітковий вік (від 11-12 до 15-17 років) – це період, коли відбувається перехід від дитинства до дорослості. Перехідний вік (підлітковий вік дитини) майже всіх батьків застає зненацька.  

Основними етапами формування дорослості є: виникнення у підлітка потреби, щоб до нього ставилися як до дорослого, прагнення самостійності і бажання, щоб дорослі не втручалися в деякі сфери його життя, наявність власної лінії поведінки тощо. Неврахування таких загальних рис підліткового віку може спричинити виникнення конфліктів.

У цей період відбувається функціональна перебудова більшості органів і систем організму: прискорений ріст, збільшення маси тіла, фізична, нервово-психічна активність, посилений обмін речовин, значне напруження в роботі залоз внутрішньої секреції (особливо статевих).

Виняткове значення має формування у хлопців і дівчат почуття відповідальності за власні дії. Вони мають усвідомити, що розпочате у підлітковому віці статеве життя може зашкодити здоров’ю та стати причиною трагедій у майбутньому.

Підлітки, які ведуть безладне статеве життя, можуть мати незадовільні взаємини з батьками та вчителями. Для дівчат-підлітків раннє статеве життя виступає як засіб збереження емоційного контакту (щоб не залишитися в ізоляції).У стосунках з однолітками хлопці-підлітки прагнуть самоствердження у «своїй» групі. Уживання алкоголю, наркотичних речовин, куріння, безладні статеві стосунки – це своєрідний засіб утвердження в ролі «свого» чи «своєї» у групі однолітків.

Відхилення у статевій поведінці є наслідком певних зрушень у статевій самосвідомості та неправильного формування навичок статево-рольової поведінки підлітків. Відхилення мають педагогічні, психологічні та соціальні причини. До педагогічних причин належать недоліки в організації та проведенні статевого виховання підлітків. До недавніх часів воно проводилось за принципом заборони та замовчування, що не відповідало перспективам суспільного та культурного розвитку. Суперечності у самій системі соціально-нормативних зразків сучасної культури відносять до соціальних причин. Розбіжності між офіційними і неофіційними нормами, між пережитками минулого та поширенням різного роду сексологічних знань (або порнографічної продукції) сьогодні спричинює відхилення у статевій поведінці підлітків. Психологічні причини: недостатній інтелектуальний розвиток, неприйняття будь-яких вимог батьків, педагогів (корекційна робота), порушення статевої ідентифікації, недоліки у формуванні статево-рольової поведінки.

Будь-яке з відхилень у статевій поведінці є негативним фактором, що може призвести до порушень у психіці підлітків. У будь-якому разі дитина не повинна залишатися на самоті зі своїми переживаннями, сумніватися у власній повноцінності, уникати спілкування з оточенням, втрачати повагу до самої себе як до особливості.

У змісті навчальних програм загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів (гуманітарно-природничі предмети) закладено великі можливості для статевого виховання учнів та підготовки їх до сімейного життя.

Надзвичайно важливо, щоб на уроках біології, етики і психології сімейного життя, ОБЖ, валеології учні не лише вивчали основи наук, отримували знання про статеві відмінності у природі та суспільстві, ріст і розмноження живих організмів, репродуктивну функцію людини, негативний вплив нікотину, алкоголю, наркотиків на спадковість, але разом с тим учителі звертали увагу на статеве виховання дітей та підлітків з його моральним підґрунтям і ціннісними орієнтаціями. Учні мають діставати на уроках уявлення про моральну чистоту, цнотливість, честь і гідність.

Позакласні, позашкільні виховні заходи (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань та відповідей, виконання громадських доручень, організація спортивних змагань, туристичних походів, різноманітних свят, участь у гуртках, секціях, клубах тощо) покликані формувати правильну поведінку в         між статевому спілкуванні дітей та підлітків.

II. ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОЇ МОРАЛІ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

II.1 Аналіз рівня статевої вихованості, який діти отримують в сім`ї

Сім`я була, є і завжди буде найпершим соціальним середовищем для дитини та одним із головних осередків відтворення людської цивілізації, окремої нації. Сім`ї належить значна роль у збереженні та зміцненні фізичного, морального, духовного здоров’я, формуванні міжстатевих стосунків та соціалізації дитини. Беручи до уваги інтимний характер статевого виховання, важливо підкреслити особливу роль батьків у його забезпеченні. Саме сім`я найпридатніша для здійснення цього процесу неформальними засобами. Батьки прагнуть виховувати своїх синів і дочок справжніми громадянами, прищеплювати їм високі моральні якості майбутнього сім’янина, формувати у юнаків і дівчат свідоме ставлення до власного здоров’я.

Тяжко переоцінити ефект батьківського та материнського впливу на формування особистості підлітків. Для сина батько буває жорстокішим і авторитетнішим, ніж мати. Його роль важливіша для формування у сина соціально значущих, зокрема статево-рольових, моральних якостей, почуття відповідальності та чоловічої гідності.

Надмірна суворість батька, його брутальність, зловживання алкоголем негативно відбивається на вихованні дітей. У таких умовах діти більше прив’язуються до матері.

Мати для доньки – це найперша порадниця, а батько – перший у житті дівчинки-підлітка зразок чоловіка – сім’янина. На засвоєння статевих ролей у сім`ї хлопцями й дівчатами (синами і доньками) величезний вплив має досить мужній батько і досить жіноча мати.

Доцільно зважати на те, що у неповних сім`ях засвоєння дитиною статевих ролей ускладнюється у зв’язку з відсутністю одного з батьків. Хлопчики-підлітки, що ростуть без батька, можуть конфліктувати з матерями або мимоволі засвоювати жіночі зразки поведінки.

Щоб з’ясувати, який рівень статевого виховання діти отримують в сім`ї, провели анкетування батьків учнів, з допомогою якого передбачалося встановити ступінь довіри при спілкуванні дітей з батьками на теми міжстатевих взаємин, рівень оволодіння знаннями з даних питань для передачі їх дитині, ставлення батьків до введення окремого курсу для здійснення статевого виховання підростаючого покоління тощо.

Анкетуванням було охоплено 232 родини. Аналіз анкет свідчить про те, що батьки фактично не займаються статевим вихованням своїх дітей, тільки 8% сімей із власної ініціативи змогли вміло і дохідливо подати своїм дітям інформацію щодо міжстатевих взаємин. Насамперед матері намагаються дати дочкам необхідні знання, остерігаючись за їхню долю (народження дитини). До того ж, саме матері більш відверті у питаннях міжстатевих взаємин із своїми дітьми, як з хлопчиками, так і з дівчатками. Батьки ж цими питаннями займаються дуже мало. Бесіди з питань статевого життя передбачають насамперед довіру. Причиною того, що діти не можуть розмовляти з батьками відверто на такі теми, є ухиляння дорослих від відповідей або неправдивість їх. Це створює бар’єр у спілкуванні з дітьми. У багатьох батьків ще з молодих років склалося ставлення до обговорення питань статевого життя як до чогось неприпустимого. Батьки, які самі не отримали у своїх сім`ях відповідного виховання, не можуть (42%) або не вміють (58%) обговорювати дані питання. Як показало опитування, більшість із них (79%) не володіє знаннями з питань статевих взаємин, не має педагогічних здібностей у вирішенні цього питання зі своїми дітьми. Некомпетентність з цих питань і породжує неоднозначність у ставленні до них, тому більшість дітей отримали інформацію про між статеві взаємини не від батьків, а з інших джерел.

Про те, чи вперше дитина отримала інформацію сексуального характеру саме від батьків, більшість дорослих (62%) відповіли, що «ні», мотивуючи тим, що не помітили, як їх дитина подорослішала, інші розраховували на допомогу книжок, які вони непомітно «підкладали» дітям. Третя група побоювалася ознайомлювати дітей з таємницями сексу через страх, що такі питання розбудять інтерес і навіть надмірну активність. 26% сімей не впевнені в тому, що діти вперше отримали таку інформацію саме від них, оскільки оточення (друзі, знайомі, вулиця), в якому постійно знаходиться дитина, могло вплинути та поінформувати з цих питань раніше за них. Крім того, батьки не впевнені в авторитетності джерел інформації з цих питань, об’єктивності і відповідності інформації віковим можливостям дитини.

І лише 12% родин дали ствердну відповідь. Вони вважають, що неприпустиме замовчування та покарання дітей за «непристойні» запитання. Упевнені, що ті діти, з якими вдома батьки відверто розмовляли на теми міжстатевих взаємин, дістають моральний імунітет проти «освіти» вулиці або інших джерел інформації.

Для статевого виховання дуже важливо, як батьки прореагували на цікавість дитини щодо статевих взаємин та як відповіли на запитання з даних тем. Можна припустити, що діти, батьки яких дали на їхні запитання ухильну відповідь (59%) або сказали неправду (37%), надалі відмовляться від допомоги батьків з цих питань.

Анкетування виявило і те, що 58% опитаних відповіли негативно на запитання, чи хотіли б вони, щоб діти створили майбутню сімю на зразок їхньої, 27% – не впевнені і 15% дали позитивну відповідь. Це свідчить про те, що сім`я не завжди є взірцем міжстатевих взаємин дорослих. Причиною таких відповідей батьків є те, що більшість із них розлучилися (неповні сім`ї), одружені повторно, мають внутрішньо сімейні конфлікти через матеріальний стан родини, психологічну несумісність та небажання знаходити компроміс у ситуаціях, що виникають, байдужість один до одного, що у свою чергу, відображається на соціальній адаптації дитини та виникнення труднощів в особистому житті та статево-рольовому формуванні.

Майже всі батьки (97%) висловили бажання, щоб у школі був введений курс для статевого виховання школярів. Вони переконані, що це дало б бажаний позитивний результат, оскільки школа протягом тривалого періоду значною мірою впливає на формування свідомості, поведінки вихованців. Крім того, батьки побажали, щоб статевою освітою та вихованням їхніх дітей займалася спеціально підготовлена людина, компетентна у даних питаннях, із педагогіко-методичними вміннями вирішення завдань зі сфери міжстатевих взаємин.

Складається враження, що батьки, даючи позитивну відповідь на дане запитання, ніби намагаються перекласти частину своїх обов’язків щодо статевого виховання на школу та педагогів, забуваючи про те, що насамперед вони відповідальні за виховання своїх дітей. Хоча є і такі батьки, які хотіли, щоб школа, ввівши такий курс для школярів, допомогла б їм залучитися до питань формування статевої культури у їхніх дітей.

Прикро, що не всі батьки статеву освіту у сім`ї розглядають як основний елемент статевої вихованості, незважаючи на те, що сімейне виховання має важливе значення у вихованні високоморальної людини, у підготовці її до дорослого самостійного життя.

На жаль, не всі батьки розуміють, що особливе значення при статевому вихованні належить родині, що батьки є взірцем для своїх дітей.

Батьки повинні пам’ятати, що найважливішими завданнями сім`ї у формуванні статевої культури є виховання жіночності та мужності, виховання поваги до іншої статі, підготовка до виконання численних подружніх обов’язків у майбутній власній родині.

Однак більшість батьків через свою неосвіченість або ігнорують цей аспект виховання, або навмисне, часом з удаваної сором’язливості, намагаються уникати розмов на інтимні теми. Такий підхід є не тільки хибним, а навіть небезпечний, адже у підлітковому віці виникає багато проблем, серед яких проблеми, пов’язані зі статевим дозріванням, часто набувають першорядного значення. Дорослі хочуть, щоб їхні діти отримали освіту з питань статевої поведінки, але соромляться обговорювати їх зі своїми дітьми. Проте тема інтимних стосунків між підлітками і роль сім`ї у цей відповідальний момент у житті їхніх дітей – особлива і відповідальна, оскільки підлітки дуже вразливі, негативно реагують на втручання в своє особисте життя. До того ж більшість батьків не володіють інформацією щодо обізнаності своїх синів і дочок з питань інтимних стосунків.

II.2 Програма курсу «Етика та психологія сімейного життя»

статевий розвиток мораль підліток

Подібна ситуація з просвітницькою діяльністю учнів у сфері статевого виховання спостерігається і в школі. За даними нашого, дослідження, основна маса школярів знаходиться на низькому рівні (61%) статевої вихованості. Для них характерні постійні конфлікти з представниками протилежної статі, у них відсутній ідеал, слаборозвинена потреба у самовдосконаленні. 35,9% – учні з середнім рівнем статевої вихованості, тобто ця категорія школярів має неповні знання про статеву мораль, потребує постійної уваги з боку дорослих, їхньої консультації з питань міжстатевих взаємин.

Тільки незначна частина школярів (3,1%) має високий рівень статевої вихованості, що виявляється у певній моральній поведінці, активності у між статевому спілкуванні, правильному вирішенні конфліктних ситуацій.

За даними досліджень науковців (В.Каган, І.Кон, В.Кравець), які займалися проблемою статевого виховання, встановлено, що однією із причин недостатнього рівня статевого виховання в школі є побоювання вчителів ознайомлювати дитину з таємницями інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, технікою контрацепції, страх, що такі питання розбудять сексуальний інтерес і навіть надмірну активність. Виявлено також невміння говорити з учнями на ці теми, заміну статево-морального виховання моралізуванням.

Побоюючись передчасно сказати учням щось «зайве», школа фактично усунулась від вирішення питань, а якщо й приступає до їх вирішення, то робить це значно пізніше, ніж потрібно. Проте підлітки саме через свою надмірну цікавість вступають у ранні статеві стосунки. А неосвіченість хлопця і дівчини з цих питань – одна із причин небажаних наслідків. Тому слід пам’ятати, що знання не можуть принести шкоди. Ще А.С.Макаренко зазначав, що оволодіння мінімумом необхідних знань, пов’язаних з особливостями психіки статі, поведінки, є основою для вироблення переконань, що становлять підґрунтя моральності, тому треба виховувати у підлітків уміння володіти інстинктами статі, що пробуджуються, формувати усвідомлення високого призначення людини, відповідальність за інших людей, за здоров’я майбутньої сім`ї.

Зі статевим дозріванням зростає і зацікавленість підлітків питаннями міжстатевих стосунків. І хибною є тактика уникнення питань статевого виховання, замовчування та покарання дітей за непристойні, на думку старших, запитання. Відомо, що діти, які обізнані в питаннях статевих стосунків, отримують «моральний імунітет» щодо «освіти» вулиці або інших джерел інформації.

Виходячи із зазначеного, можна дійти висновків, що школа, як і батьки, фактично не займається статевим вихованням школярів, не дає необхідних знань про морально-етичні норми між статевого спілкування. Низький рівень розвитку емоційної сфери призводить до проявів хибної дорослості, не принциповості у стосунках між хлопцем та дівчиною.

На жаль, через постійне скорочення годин шкільного компоненту, теми, пов’язані зі статевим вихованням, у школах нашого міста або дають на самостійне ознайомлення, або вивчають їх оглядово. Часто ні вчителі біології, ні класні керівники психологічно не готові читати ці теми.

Співпраця школи з урядовими та неурядовими організаціями характеризується несистематичністю проведення заходів зі статевого виховання, непостійністю вибірки слухачів, тому часто результатом є епізодичні знання. На статеве виховання, як і раніше, здебільшого впливають улиця, телебачення, друкована продукція, яка майже завжди надає примітивну спотворену інформацію про стосунки між чоловіком та жінкою.

Проте проблема обізнаності учнівської молоді щодо питань психології сімейних взаємин, психосексуального розвитку є однією з основних у старшому шкільному віці. Тому як вихід із цієї складної ситуації ми пропонуємо широке впровадження в освітній шкільний цикл програми з підготовки старшокласників до сімейно-шлюбних стосунків. Введення курсу «Етика і психологія сімейних взаємин» має забезпечити системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних взаємин. Курс можна викладати як факультатив або спецкурс, він може входити до інваріантної та варіантної частини типового навчального плану.

Курс «Етика і психологія сімейних взаємин» має сприяти: засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу та сім`ї, багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря та господині.

Програма курсу передбачає вивчення п’яти розділів: «Особистість», «Особливості міжособистісних стосунків», «Основи сімейних взаємин», «Сексологічні основи сімейного життя», «Сім`я і діти».

Особлива увага приділяється вивченню розділу «Сексологічні основи сімейного життя».

Сьогодні весь світ говорить про фатальні наслідки епідемії захворювань, які передаються статевим шляхом: високий рівень смертності, сирітство, зруйновані сім`ї через ВІЛ/СНІД, ракові захворювання та шкода, завдана немовлятам…Стає зрозумілим, що настала світова медична криза. Проте цього можна уникнути. Ці захворювання є , як правило, поведінковими: інфікування відбувається тільки тоді, коли ці хвороби отримують на це шанс. А шанс найчастіше з’являється у випадку неконтрольованих сексуальних стосунків. Отже, які варіанти захисту? Що ми можемо зробити?

Різні погляди на проблему та її розв’язання знаходять своє відображення у двох різних підходах до профілактичних методів, які застосовують у всьому світі. Їх ми пропонуємо в розділі «Сексологічні основи сімейного життя». Амбівалентність ставлення до статевого виховання в сучасному світі лежить в основі методу зменшення ризику та методу усунення ризику.

Філософія підходу зменшення ризику базується на переконанні, що утримання від дошлюбних статевих стосунків є насправді нереальним для більшості молодих людей. І оскільки більшість із них прийме рішення розпочати статеве життя до шлюбу, навчальні програми повинні зробити цей досвід якомога безпечнішим. Більшість послідовників такого руху, хоча й не всі, вважають, що секс є нормальною частиною розвитку і що він є небажаним лише у тих випадках, коли обидва підлітки ще не готові до зрілих статевих стосунків. У цьому контексті зрілі статеві стосунки визначаються як такі, у яких молоді люди достатньо відповідальні для того, щоб ужити заходів для свого «захисту» від ХПСШ та вагітності й готові взяти на себе відповідальність за негативні (чи позитивні) наслідки таких стосунків. Ідея, яка лежить в основі такого підходу, базується на тому, що підлітки та дорослі не будуть утримуватися від статевих стосунків до шлюбу та не будуть вірними своєму партнеру в шлюбі.

Криза інституту в наш час є очевидною. Актуальність осмислення психології сімейних відносин у юнацькому віці, основ їх розуміння має теоретичне і практичне значення в плані досягнення благополуччя і стабільності майбутнього сімейного життя. У формуванні соціально зрілої особистості, готової до реалій життя, важливе місце посідає підвищення психологічної культури юнаків та дівчат, передусім з етики і психології сімейного життя. Багатогранні соціальні ролі чоловіка та дружини, батька та матері, господаря й господині потребують сукупності навичок, широкого кола знань.

Проблема обізнаності учнівської молоді з питань етики і психології сімейного життя, психосексуального розвитку і культури міжстатевих відносин є однією з основних у старшому шкільному віці. Курс «Етика і психологія сімейного життя» забезпечить системне засвоєння старшокласниками бажаних моделей сімейних відносин.

Головним завданням курсу «Етика і психологія сімейного життя» є:

1.                Підвищення відповідальності молоді перед шлюбом і сімейним життям.

2.                Формування в юнаків та дівчат високого рівня етико-психологічної культури.

3.                Підвищення соціальної престижності ролі батьківства та материнства.

4.                Формування психологічної готовності юнаків та дівчат до шлюбу.

5.                Опанування учнями навичок самоаналізу й саморозуміння, розуміння почуттів і мотивів поведінки оточуючих, уміння робити вибір і брати на себе відповідальність.

6.                Засвоєння учнями навичок конструктивного спілкування, усвідомлення потреби в нових знаннях.

7.                Посилення антиалкогольної та антинаркотичної пропаганди.

8.                Висвітлення питань ведення домашнього господарства, організації бюджету сім`ї.

Проблеми курсу:

1 .Діяльне усвідомлення соціальної суті сім`ї.

2. Виховання й самовиховання життєво необхідних у шлюбі рис.

3. Проблема формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень.

Курс «Етика та психологія сімейного життя» має сприяти засвоєнню певної суми знань про психологію та соціологію шлюбу й сім`ї.

У цих розділах розкриваються особливості психофізіологічної структури кожної статі; значення статевої гігієни; культура сексуальної поведінки і формування морального характеру; емоційно-естетичний та духовний компоненти міжособистісних взаємин, необхідність дотримання моральних принципів у сфері інтимних стосунків і розуміння руйнівного чинника сексуальної безвідповідальності тощо.

В основі такого курсу лежить принцип наступності, який дозволяє найповніше розкрити одну і ту ж тему у кожному класі з урахуванням вікових особливостей учнів

Особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні передбачає насамперед повагу до кожної особистості при міжстатевих стосунках. Ці стосунки будуються, по-перше, на визнанні суверенітету особистості, її індивідуальності, свободи вибору, думок, бажань, інтересів; по-друге, на визнанні позитивного в особистості; по-третє, на основі створення оптимістичної перспективі та визнанні прав і обов’язків кожної особистості.

З боку вихователя особистісно зорієнтований підхід у статевому вихованні є основою педагогічної позиції, фактором, який визначає, наскільки педагог спрямований на дитину, її особистість. Даний підхід обумовлює стратегію діяльності вихователя за умови застосування таких принципів, як: суб’єктності – утверджую повагу до особистості, до світу емоцій та переживань, дій і вчинків, що пов’язані зі статевим розвитком дитини, і водночас сприяє формуванню поваги до дитини до себе та до інших, виключає догану, наказ вихователя, передбачає взаємоповагу, взаємодопомогу вихователя й вихованця; орієнтація на цінності людини та ціннісні ставлення – передбачає уважне та зацікавлене ставлення вихователя до вчинків, емоційних реакцій та ставлення підлітків до себе через вироблення таких моральних цінностей, як відповідальність, гідність, скромність порядність тощо; природовідповідності – полягає у розумінні вихователем особливостей фізіологічного розвитку дитини, врахування індивідуальності кожного вихованця.

Для підвищення рівня статевої вихованості підлітків доцільно застосовувати тренінги як таку форму групового спілкування, при якій вирішуються різні проблеми його учасників, відбувається зміна установок, розширення знань, формування умінь, набуття досвіду між статевого спілкування. Такі тренінги допомагають організувати роботу в малих групах, групову взаємодію, прийняття рішень, норм, налагодити зворотний зв'язок і взаємо підтримку, тренування комунікативних умінь (уміння слухати, проявляти свої почуття, побажання, розуміти емоційний стан, мотиви та потреби людини, розв’язувати конфліктні ситуації).

Тренінгові форма є однім із способів підвищення компетентності учнів у сфері між статевого спілкування. При цьому вони вчаться самостійно аналізувати та усувати причини своїх труднощів, глибше пізнавати себе, однолітків і тим самим набувати певного досвіду спілкування з особами протилежної статі.

Ураховуючи вікові особливості підлітків і теоретичні знання учнів, які вони здобули під час проведення спеціальних бесід, важливу роль у реалізації завдань тренінгу відведено різноманітним ігровим методикам.

Рольові та імітаційні ігри, драматизації тощо мають виховний потенціал для формування певних поведінкових правил, що, в свою чергу, сприяє підвищенню рівня статевої вихованості учнів. Зумовлено це тим, що перебування на різних позиціях під час гри, їх зміна, взаємини, до яких залучаються діти згідно з правилами, створюють сприятливі умови для набуття досвіду знаходити правильне вирішення конкретної життєвої ситуації відповідно до моральних норм. Участь у іграх розвиває самосвідомість дитини, її емоційні ставлення диференціюються, а сфера їхньої дії поступово, але неперервно розширюється.

Також особливу роль відіграє сюжетно-рольова гра. Сутність її полягає в тому, що поставлена проблема розв’язується учасниками шляхом імпровізованого розігрування певної ситуації .Учасники гри мають знайти у діалогічному спілкуванні шляхи вирішення певних життєвих ситуацій. Основні правила такої гри: брати участь у сюжетно-рольовій грі повинні всі учні почергово, така обов’язковість дещо приховує їхню ніяковість і долає боязкість; рольовій групі обов’язково надається деякий час для ознайомлення з текстом заданого діалогу; при виконанні сюжетно-рольової гри її учасники отримують позитивну оцінку і вдячність від групи; будь-який варіант вирішення ситуації сприймається серйозно, як життєва реальність, і стає предметом аналізу та роздумів; якщо сюжетно-рольова гра набрала гумористичного відтінку, потрібно це використати, почуття гумору дуже необхідне для сімейного життя і виховання дітей.

Але, на жаль, значна частина вчителів залишається на позиціях авторитарної педагогіки, не сприймає прогресивні зміни, не вміє і не може реагувати на них. Занепокоєння викликає і позиція вчителів, які вважають себе гуманістами, відстоюють думку про те, що вини діють в інтересах особистості, а насправді в спілкуванні з учнями простежується та ж авторитарність, тільки замаскована.

Міністерство освіти і науки України підтримує та запроваджує в регіонах України низку тренінгових програм, які сприяють зміцненню та збереженню здоров’я учнів.

Затверджено Концепцію формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді, де велика увага приділяється формуванню в учнів стійких моральних якостей, особистої відповідальності за власне здоров’я, свідомому вибору на користь безпечного материнства і відповідального батьківства. Нижчезазначені програми, навчальні курси спрямовані на реалізацію важливих державних документів, у яких чітко визначені завдання для працівників освітньої галузі щодо посилення уваги до здоров’я дітей та учнівської молоді:

–                   «Концепція державної сімейної політики» (схвалена Постановою Верховної Ради України 17.09.1999 року № 1063-ХІV);

–                   «Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми «Діти України» на період до 2005 року (затверджена Указом Президента України від 24.01.2001 року № 42/2001);

–                   «Про Національну програму «Репродуктивне здоров’я 2001-2005 рр.» (затверджена Указом Президента України від 26.03.2001 р. № 2003/2001);

–                   Програма «Українська родина» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2001 р. № 243);

–                   Міжгалузева Комплексна програма «Здоров’я нації на 2002-2011 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 14);

–                   «Про затвердження Комплексної програми проти дії торгівлі людьми на 2003-2005 роки» (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5.06.2002 р. № 766);

–                   «Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції безпечного материнства на 2002-2005 роки» (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. № 583-р).

II.3 Методи формування статевої культури у вихованців

Статеве виховання слід здійснювати із застосуванням усіх традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його в ранг чогось особливого, спеціального, а тим більше таємничого. Не все те, що має значення для статевого виховання, можна використовувати спеціально, більше того, нарочитість деяких ситуацій може лише перешкодити виховному ефекту.

Слід враховувати, що виховання ґрунтується на інформації, яку дістає дитина. Ця інформація може мати словесну або наочно-образну форму – особистий приклад, певна ситуація, в якій дитина є діючою особою чи спостерігачем. Ефективною у відношенні буде та інформація, яка не залишається на рівні запам’ятовування, а стосується особистості. Для цього необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала певні емоції.

Засобами виховного впливу при статевому вихованні є:

правильна і своєчасна реакція дорослих на ті або інші особливості поведінки підлітків, їх взаємовідносини з ровесниками, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на ті або інші прояви сексуального розвитку дівчат та хлопців, які ґрунтуються на міцному знанні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми. Педагоги зобов’язані завжди пам’ятати, що їхня реакція на всі ці прояви – один з важливих шляхів статевого виховання;

приклади правильних стосунків дорослих з представниками іншої статі, що ґрунтуються на повазі не тільки людини взагалі, а й людини як представника протилежної статі. Дорослі не повинні з’ясовувати свої стосунки при дітях, доводити до їх відома свої конфлікти і т. д. Учитель має спеціально звертати увагу школярів на позитивні приклади стосунків людей різної статі, на взаємні прояви любові, уваги й турботи чоловіків і жінок, супроводжуючи їх відповідними коментарями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання – виховання на позитивних прикладах. Приклади можна взяти також з творів художньої літератури, кіно і т. д.;

повідомлення ученикам певним чином орієнтованої інформації як відповіді на їх запитання, так і з власної ініціативи, індивідуально або у вигляді спеціально організованих бесід, занять тощо, а також інформації, включеної в зміст різних навчальних предметів. Цю інформацію можна донести як роздільно – за статевою належністю, так і спільно для хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. Важливе значення має контроль за прочитаною літературою, відповідні рекомендації, обговорення прочитаних книжок.

Відомо, що для закріплення певних виховних впливів необхідна відповідна діяльність виховуваного

Специфіка статевого виховання полягає в тому, що людина в будь-якому виді діяльності не може виступати як істота без статі. З одного боку, це означає, що для статевого виховання можна використати будь-які види діяльності, з другого, – що важко знайти якусь особливого роду діяльність, яку потрібно було б спеціально організовувати або стимулювати в інтересах статевого виховання. Тому будь-який вид діяльності учнів – робота, спілкування пізнання – може служити інтересам статевого виховання, якщо педагоги дають особливостям цієї діяльності свою оцінку не взагалі, а з позицій існування двох статей, важливості і суспільної цінності певного характеру між ними.

Інформація, що повідомляється школярам, незалежно від того, відповідь це на запитання, бесіда або ж заняття, повинна мати доступний розумінню підлітків рівень, бути природно-науковою за характером з акцентом на моральний бік, цікавою і достатньо вичерпною, щоб школярі були нею задоволені і не шукали інших джерел інформації, коректною за формою, навіть якщо запитується щось не зовсім пристойне з погляду педагога, за своїм характером спонукаючою, тобто такою, що викликає прагнення дізнатися щось нове, задуматися над моральним та суспільно значущим аспектом відносин представників чоловічої та жіночої статі.

Основними принципами статевого виховання є:

- єдність виховних зусиль школи, сім`ї, громадськості, врахування кола спілкувань і шляхів інформації підлітків, пошук і реалізація можливостей впливу на них;

- повне використання всіх можливостей для виховної роботи, що їх мають навчальні предмети, уроки, позакласна робота, а також їх взаємозв’язок; невіддільність статевого виховання від інших аспектів морального виховання, від усієї навчально-виховної роботи;

- комплексність і систематичність виховних впливів в інтересах статевого виховання, їх здійснення з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей підлітків, на основі доброзичливості, розуміння, поваги і вимогливості.

Правильне здійснення статевого виховання є важливим фактором підготовки до самостійного життя, в тому числі й до сімейного.

Зміст статевого виховання включає такі питання: 1) фізіологічні, педагогічні, психологічні особливості підлітків, пов’язані з її статевою належністю; значення цих особливостей для її взаємовідносин з іншими людьми в усіх сферах людської діяльності; 2) сім`я і взаємовідносини в ній; 3) народження і виховання дітей, наступність поколінь.

Диференціюючи статеве виховання молодших і старших підлітків, слід враховувати, по-перше, рівень загального розвитку виховуваних, здатність їх до сприймання, усвідомлення, аналізу інформації різного ступеня складності; по-друге, об’єктивну та суб’єктивну їх зацікавленість у здобутті певної інформації, буде це словесна інформація або ж інформація у наочно-образній формі; по-третє, характер діяльності виховуваних, а також особливості їхньої поведінки з представниками своєї та протилежної статі, по-четверте, рівень «біологічної» зрілості, характер фізіологічних змін в організмі; по-п`яте, загальні закономірності формування класного колективу, а також конкретні особливості класу; по-шосте, особливості взаємовідносин у сім`ї та її впливу на виховуваних

Як уже зазначалось, способи і методи статевого виховання різні. Це можуть бути і спеціальні заняття з учнями з окремих тем, і різні ситуації з життя, і приклади з художньої літератури, історії і т. д. У зв’язку з цим для статевого виховання можуть використовуватися будь-які елементи шкільної діяльності, спільної діяльності педагогів і учнів, школярів різної статі. Обов’язковою умовою здійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів і батьків у статевому вихованні, наявність у них правильних настанов щодо іншої статі і правильне розуміння самого статевого виховання.

Здійснюючи статеве виховання старшокласників, слід враховувати, що основною особливістю періоду є їх активна діяльність на основі формування стійких мотивів поведінки. Завершення статевого дозрівання сприяє тому, що в крові постійно циркулює значна кількість статевих гормонів. Їхнім впливом пояснюється поновлення й посилення інтересу між хлопчиками й дівчатками. Як відзначалося вище, вся інформація сексуального характеру стає актуальною. Вона вже не проходить мимо, а фіксується, концентрується й об’єднується у певну систему специфічних уявлень. У представників іншої статі починають оцінюватися такі особливості, як вторинні статеві ознаки, специфічні статеві риси характеру. На основі зростаючого інтересу до іншої статі і зростаючої здатності оцінювати особистісні якості інших людей, у тому числі і специфічно статеві, інтерес до іншої статі конкретизується, спостерігається виражена його вибірність, перевага когось одного перед іншими. Водночас відбувається розширення сфери спілкування підлітків за межами школи і розширення їхніх інтересів, які більше не обмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей, зростаючий потяг до спілкування, інтерес до іншої статі – усе це приводить до того, що старші підлітки можуть опинитися в різних компаніях, які часом дуже різняться між собою.

Діяльна активність і яскрава мотивація поведінки старшокласників дають хорошу можливість для формування особистості. Однак у разі нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів і поведінки виховні можливості можуть бути упущені і позитивні в основі спонукання (до спілкування, активної діяльності, до пізнання і т. д.) можуть набути негативної спрямованості.

Найтиповішими несприятливими для цього віку є моменти, пов’язані з неправильними формами спілкування (насамперед погані компанії), що призводять до запозичення шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), до раннього статевого життя, до антисоціальних вчинків. Слід підкреслити, як правило, виникають саме в зв’язку з втягненням їх у погані компанії. Фактом є те, що в компанії хлопчики і дівчатка можуть інколи дозволити собі те, що вони не дозволили б собі в індивідуальному спілкуванні. Тому, виховуючи старших підлітків, потрібно систематично проводити лінію на диференціювання компанії і колективу й обов’язково роз’яснювати для кожного школяра власної лінії поведінки, яка узгоджується насамперед із загальними вимогами суспільства й моральними принципами, а не з вимогами якоїсь вузької групи людей, будуть це ровесники чи дехто із старших.

Особливості розвитку старших підлітків дають можливість рекомендувати такі форми статевого виховання, як диспути, наукові повідомлення учнів з проблеми, поставленої педагогом перед класом. Матеріал, який подається педагогом або учнем, може мати наукову форму, звучати проблемно («Стан питання…» або «Сучасні проблеми…» і т. ін.). Корисні обговорення художнього твору, твір на тему, близьку до завдань статевого виховання (наприклад, «Моральні якості людини» або «Якою б я хотіла виховати свою дитину» і т. д.). Постановка таких тем дає крім того можливості для виявлення рівня грамотності учнів, вона, певно, корисніша, ніж переказ відомих літературних творів, оскільки спонукає замислитися над серйозними життєвими питаннями.

У цей період необхідно поглибити розглянуті раніше питання сімейних стосунків. Значну увагу слід приділити правильній мотивації поведінки людини у сфері взаємовідносин статей, з акцентом на соціальне їх значення. Потрібно формувати в підлітків переконання про необхідність власного стилю поведінки і наявність внутрішньої постійної мотивації поведінки. Це виховує стійкість проти випадкових несприятливих впливів.

Аналізуючи шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), педагоги повинні виходити з того, чим саме вони приваблюють підлітків. Практика показує, що запобігання цим звичкам на основі роз’яснення їх шкідливості недостатньо ефективне; необхідно насамперед переконувати підлітків у сумнівності переваг, які в їхній уяві пов’язані з курінням вживанням спиртного. Шкідливість цих звичок потрібно роз’яснювати саме в тому аспекті, який пов'язаний з сумнівними перевагами, що їх вони начебто дають у спілкуванні. Наприклад, хоч дівчина, яка курить, і привертає увагу певної частини представників чоловічої статі, та привертає вона її внаслідок більшої її доступності; привертаючи спочатку увагу, потім вона зазнає втрат, оскільки, крім шкоди здоров’ю, гіршим стає колір обличчя, рано з’являються зморшки, хриплість у голосі й т. д. Це різко знижує її привабливість для чоловічої статі. Знання гігієни тіла взагалі і статевих органів зокрема слід розширювати за рахунок введення медичних, соціальних, правових аспектів венеричних захворювань, відомостей про основні захворювання сечостатевої системи.

Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти минулих років у вихованні і становленні особистості. Це виражається в пасивності, утриманстві, егоїзмі, в завищеній оцінці власної значущості деякими учнями. Педагог має можливості й зобов’язаний допомогти старшокласникам знайти собі гідне місце в суспільстві, причому не лише з погляду професійної орієнтації, а й з точки зору правильних життєвих настанов, моральної спрямованості особистості.

Слід відзначити, що дівчат рідше підстерігає небезпека бути спокушеними, ніж старших підлітків. Однак з’являється інша небезпека – захоплення недостойною людиною, оскільки остаточної зрілості в оцінці й умінні правильно розібратися в об’єкті своїх почуттів ще немає. Небезпека підстерігає не тільки романтично настроєних дівчат, а й дівчат, вихованих у міщанському уявленні про щастя. Вони несвідомо прагнуть до швидкого заміжжя, обов’язково вигідного, і на цьому ґрунті нерідко зазнають життєвої невдачі.

У цей період статеве виховання повинно бути насамперед спрямоване на адаптацію дівчат до нових соціальних умов, що полягають у визнанні їхньої дорослості людьми, які їх оточують, у дедалі більшій свободі їхньої поведінки і спілкування з іншою статтю, організації їхнього дозвілля. Для цього необхідно розглянути широке коло питань і застосувати в статевому вихованні різні форми педагогічного впливу. При цьому слід враховувати, що ефективність виховної роботи можлива лише за умови обов’язкового врахування педагогами нового становища старшокласників у «світі дорослих». Це дає можливість сподіватися на встановлення довірчих і рівноправних відносин між підлітками.

У зв’язку з тим, що юнаки і дівчата в основному відповідально ставляться до свого майбутнього, практично немає недозволених меж, в яких можуть обговорюватися основні питання. Важливо лише, щоб пізнання законів і норм взаємовідносин статей здійснювалося в коректній формі і було суворо науковим по суті.

Основними темами для серйозної розмови зі старшокласниками повинні бути такі проблеми, як основні життєві цінності людини, особиста відповідальність людини перед суспільством та ін. Раніше одержані гігієнічні дані необхідно доповнити фізіологією вагітності і родів, про методи запобігання вагітностей й т.д. Велику увагу слід приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням догляду за дитиною, відповідальність батьків за виховання дітей.

Розглядаючи питання сім`ї і сімейних стосунків, перевагу слід віддати темам, що пов’язані з плануванням дітородіння й демографічною політикою держави. Водночас велику увагу треба приділити питанням надійності сім`ї, психологічної сумісності подружжя, питанням сімейного щастя. Потрібно також розглянути питання законодавства України про сім`ю і шлюб, про характер правових стосунків між подружжям. Необхідно також дати дівчатам основні відомості про сексуальні взаємовідносини між подружжям і основну небезпеку, яка їх підстерігає, особливо на перших етапах спільного життя.

Ефективність статевого виховання забезпечується усвідомленістю вихователем мети виховання, здатності оцінювати та застосувати певні методи впливу до кожної особистості.

Важливим елементом діяльності вихователя є діагностика рівнів сформованості статевої культури у вихованців за допомогою певних характеристик. Такими характеристиками на нашу думку, є когнітивний, емоційно-мотиваційний і діяльнісний критерії.

Завдання когнітивного критерію полягає у наявності і свідомому засвоєнні анатомо-фізіологічних знань про людину, розумінні різних понять, системи стосунків «людина-людина»; визначення своїх обов’язків і ролі у міжстатевому спілкуванні; можливості робити узагальнення і власні висновки; застосуванні різноманітних методів пізнання самостійного дорослого життя і навколишньої реальності; визначенні рівня логічного і абстрактного мислення у міжстатевому спілкуванні. Когнітивний критерій характеризує рівень знань про такі моральні цінності, як доброта, товариськість, дружба, кохання, відповідальність; розуміння ознак статевої вихованості. Завдяки застосуванню даного критерію можна простежити зв’язки між сформованістю знань про взаємини між представниками різних статей та реальним їх втіленням у взаємодії суб’єкта з власним «Я» і оточуючими людьми; встановити ступінь об’єктивності сприйняття, розуміння і оцінювання суті статевого виховання.

Когнітивний критерій набуває більшої значущості при визначенні проявів ознак статевої вихованості підлітків, коли до оцінювання знань особистості додається аналіз її емоційних станів. Емоції є зовнішнім виявом оцінювання отриманої інформації, вони підкріплюють значущі для особистості знання і відкидають непотрібні, також є мотивуючим фактором. Сильні емоції можуть активізувати весь організм. Емоції стабілізують психічний стан, актуалізують у пам’яті людини позитивний досвід, що сприяє успішному діагностуванню життєвих ситуацій при взаємодії з самим собою, іншими людьми.

При застосуванні емоційно-мотиваційного критерію маємо можливість визначити, наскільки усвідомлено підлітки ставляться до протилежної статі, до ситуацій і явищ, що відбуваються у повсякденному житті; їх ставлення до питань міжстатевих взаємин; соціальну компетентність, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, переконання.

Даний критерій дозволяє встановити місце емоцій у процесі статевого виховання, мотиви вчинків особистості.

Знання та мотиви реалізуються в її поведінці. Діяльнісно-поведінковий критерій характеризує практичний аспект статевого виховання підлітків. З його допомогою можна оцінити готовність особистості до реалізації власних переконань у міжстатевому спілкуванні, визначити життєву позицію підлітка, наявність елементів статевої культури, уміння спілкуватися з протилежною статтю. Крім того, даний критерій розкриває ступінь сформованості навичок статевої вихованості при взаємодії з людьми, показує, як у процесі діяльності, спрямованої на себе і оточуючих, реалізуються основні завдання статевого виховання. Діяльнісно-поведінковий критерій дозволяє зіставити рівень знань зі статевої культури з практичними навичками, виявити уміння та звички, сформовані у процесі статевого виховання, у конкретній ситуації. Він є основним у процесі статевого виховання школярів.

Когнітивний, емоційно-мотиваційний та діяльнісно-поведінковий критерії гармонійно доповнюють один одного, виступають індикаторами сформованості рівня статевої вихованості. Завдяки їх поєднанню можливий аналіз кількісних і якісних показників сформованості статевої культури у школярів.

На основі даних критеріїв встановлюємо рівневі характеристики статевої вихованості учнів: низький, середній, високий.

Низький рівень – недостатнє розуміння морально-етичних норм спілкування з особами протилежної статі. Зовнішні мотиви домінують над внутрішніми. Поверхневі знання з анатомії, фізіології, гігієни людини. Нерозуміння цінності понять «товаришування», «дружба», «кохання» у житті людини.

Середній рівень – учні з таким рівнем мають слаборозвинену потребу у міжстатевому спілкуванні. Мають місце епізодичні прояви хибної дорослості, проте досить добре володіють анатомо-фізіологічними знаннями про людину. Характерне ситуативне сприймання ними цінності іншої людини як представника протилежної статі.

Високий рівень – відмінні анатомо-фізіологічні та гігієнічні знання про людину мають умотивовану потребу у спілкуванні, товаришуванні, дружбі, пізнанні нового; супроводжується ініціативністю та самостійністю. Характерні моральність поведінки, активність у міжстатевому спілкуванні, попередження і вирішення конфліктних ситуацій, самовдосконалення, самостійне отримання знань з художньої і спеціальної літератури про дружбу, кохання.

Отже, кожен наступний рівень доповнює позитивні ознаки попереднього на більш високому рівні має сформовані ознаки, що відрізняють його від іншого рівня.

ВИСНОВКИ

У школах нерідко спостерігається застарілий авторитарний підхід у вихованні, вимушена лінія поведінки вчителя, учень розглядається нерідко як об’єкт виховної системи, основними формами спілкування є настанови, роз’яснення, нотації, погрози, покарання, заборони, вимоги тощо. Як наслідок – відчуження учня і вчителя. Вихованець залишається наодинці зі своїми проблемами.

Усі зазначені негативні явища і зумовлюють низький рівень статевої свідомості підлітків, негативно відображаються на їх статевій культурі, нівелюють цінність власного життя та інших людей. Аналіз нинішніх соціально-педагогічних процесів дозволяє зробити висновок, що досліджувана проблема статевого виховання у позаурочній діяльності потребує постановки нової мети, оновлення змісту і технологій, які б ґрунтувалися на філософії виховання, в основі якої перебувають погляди на людину як на найвищу цінність, як суб’єкт сучасного історичного розвитку, як творця власного життя.

Завдання педагога полягає у створенні таких умов для учня, які б оптимально забезпечували процес виховання особистості, яка б оволоділа методами життєвого пізнання, була здатною до саморозвитку та самореалізації.

Отже, є всі підстави стверджувати, що виховання – це створення соціально-психологічних умов для цілеспрямованого розвитку особистості, завдяки яким у неї формуються певні позитивні якості, система поглядів і переконань. Це конкретно-історичний процес, що тісно пов'язаний з соціально-економічним, культурним розвитком та політичним устроєм суспільства, з його етносоціальними та соціально-психологічними особливостями. Іншими словами, це соціально-контрольований розвиток особистості в процесі її соціалізації.

Виходячи із зазначеного, під статевим вихованням ми розуміємо виховання культури статевих взаємин, що тісно пов’язане з формуванням духовності, моральних норм поведінки, морально здорових взаємин між хлопцем і дівчиною. Одночасно це формування таких цінностей, як добро, терпимість, доброзичливість, повага один до одного, що є складовою загальної культури особливості. Крім того, статеве виховання – це і здобуття інформації з питань медико-біологічного характеру, отримання систематизованих, адаптованих до відповідного віку юридичних знань з питань шлюбно-сімейних відносин, особистої гігієни дівчини і хлопця, формування відповідальності за свої вчинки, відповідального батьківства.

На нинішньому етапу розвитку вітчизняної педагогічної науки, системи освіти здійснюється утвердження нової суб’єкт-субєктної парадигми виховання, в якій реалізуються ідеї гуманізму й толерантності. Це етап антропоцентризму, який передбачає особистісно зорієнтований підхід до виховання, глибоку повагу до емпатію до особистості, врахування її індивідуальності. Така спрямованість виховання створює сприятливі умови для розвитку особистості, її самоусвідомлення, самовизначення, самовираження (розвиток задатків, здібностей, реалізації потенційних можливостей при активній діяльності та спілкуванні), успішної соціалізації. Особистісно зорієнтоване виховання – це утвердження людини як найвищої цінності, на основі якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети. Метою такого виховання є формування і розвиток у індивіда особистісних цінностей, які і становлять внутрішній стержень особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                 Бабич В. Батькам про особливості морально-статевого виховання дітей підліткового віку // Директор школи – 2005.– №2.– с. 21–24

2.                 Бех І. Д. Особистісно-зорієетоване виховання : Науково-методичний посібник – К.: ІЗМИ, 1998. – 204с.

3.                 Бех І. Д. Проблеми методів виховання в сучасній школі // Педагогіка і психологія. – 1996. №4. – с.136 –144

4.                 Василенко О. Від теорії до практики статевого виховання школярів // Рідна школа. – 2005. №4. – с. 32 – 36

5.                 Гаубас С.М. Особливості статевого виховання дітей різного віку в сучасних умовах // Все для вчителя. –2006.–№ 1-2. – с. 22-25

6.                 Гончаренко С.І. Гуманізація освіти як першооснова розбудови освітньої системи України // Освіта. – 1994. – 30 листопада

7.                 Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учебное пособие для студентов пед. институтов – М.:Просвещение, 1991. – 158с.

8.                 Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информационно-методические материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни»:Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1998. – 208с.

9.                 Ковалёв С.В. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опрісники, ролеве игры: Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 143с.

10.            Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии. – 1981. – №2. – С. 47-57

11.            Кон И.С. Психология старшеклассника. – М., 1982.– 124с.

12.            Козлов Н.И. Как относиться к себе и людям, или Практическая психология на каждый день. – М.: АСТ-ПРЕСС, 1998. – 320с.

13.            Кочетов А.И. Половое воспитание школьников // Педагогіка. – Минск : Народная асвета. – 1998. – №29. – с. 3 – 18

14.            Кравець В. П. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя / Тернопільський державний педагогічний університет. – Тернопіль : Богдан. – 1997. – 180с.

15.            Кузнецова Л. Воспитание девочки : Для бесед с родителями // Воспитание школьников. – 1995. – №1. – с. 27 – 29

16.            Культура семейных отношений. Сборник статей. – М.: Знание, 1980. – 112с.

17.            Либин А.В. Половые различия: Биологическая эволюция и социальные традиции // Дифференциальная психология. М.: Смысл, 1999. – 96с.

18.            Макаренко С. Психологічні особливості статево-рольової ідентифікації учнівської молоді //Педагогічна думка. –2004. – №4. – с. 23-31

19.            Марковская И. М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. – С.Пб.: Речь, 2000. – 150с.

20.            Маэр Д. Пол, гены и культура //социальная психология. – С.-Пб: Питер Ком, 1998. – С. 225-267.

21.            Мудрик А.В. О воспитании старшеклассников. – М., 1981. – 85с.

22.            Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології : Навчальний посібник. – К.: Просвіта; Пошуково-видавниче агентство «Книга пам’яті України», 2000. – 286с.

23.            Палій А. Росте майбутня жінка, мати: Статеве виховання в сім`ї // Дошкільне виховання. – 1996. – №3. – с. 18 – 19

24.            Проблеми і перспективи становлення 12-річної середньої школи: Наук.-метод. Посібник / За ред.. В. Ф. Паламарчук, Л. І. Даниленко. – К.: Логос, – 2003. 480с.

25.            Репина Т. А. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду // Вопросы психологии. – 1997. №4.

26.            Семиченков П., Заслуженюк В. Практикум із сімейного спілкування // Шкільний світ. – 2002. – №1. – вкладка

27.            Сечейко О. До проблеми сексуального виховання // Рідна школа. – 1999. – №1. – с. 25 – 26

28.            Сечейко О.В. Статеве виховання підлітків у сучасних умовах: Проблеми виховання // Педагогіка і психологія. – 2000. №4. – с.93-98

29.            Статеве виховання підлітків батьківський лекторій // Все для вчителя. – 2000. №26. – с. 4 – 13

30.            Стельмахович М. Виховний потенціал української родини // Учитель. – 1998. – №6. – с. 52 – 55

31.            Трутнев И. А., Ходаков Н. М. О семье, браке. – М.: Медицина, 1969. –140с.

32.            Хрипкова А.Г., Колесов Д.В. Дівчинка. Підліток. Дівчина. – К.: Радянська школа, 1985. – 164с.

33.             Шикирава Н. Формування статевої моралі учнівської молоді // Психолог. – 2004 № 23-24 с. 45-48

34.            Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений. Курс лекций. – М.: Апрель-Пресс, ЭКСМО-ПРЕСС, 2000.–512с.

Размещено на