Робота психолога у виправній системі

Юридична психологія як наука почала розвиватися більше ста років тому назад, коли в практиці кримінального судочинства все частіше стало використовуватися психологічне знання для пояснення різних сторін досконалого протиправного діяння, риси особи злочинця. Цей напрям в юридичній психології на сьогодні є самим розвинутим. Достатньо розробленими напрямами в юридичній психології є ті, які знаходяться на стику з криміналістикою і кримінологією. Одне з них зв'язане із застосуванням психологічних знань в оперативно — розшукової і слідчої діяльності, інше — з виявленням психологічних детермінант досконалого злочину і застосуванням психологічних методів в попередженні асоціальних проявів. Різний рівень розвитку різних напрямів юридичної психології можна пояснити різними потребами правоприємної практики, нерівномірністю формування окремих сторін досліджуваних проблем, недостатньо широким залученням суміжних галузей знань, обмеженістю експериментальних даних.

Юридична психологія включає різні області наукових знань, є прикладною наукою і в рівній мірі належить як до психології, так і юриспруденції. При вивченні дисципліни розв'язуються наступні задачі:

1) Вивчення основних теоретичних понять і положень курсу юридичної психології.

2) Ознайомлення з основами загальної і соціальної психології стосовно курсу юридичної психології.

3) Засвоєння специфіки психічних закономірностей в правовому регулюванні.

4) Придбання навиків в самостійній роботі над психологічною і юридичною літературою по даній дисципліні.

Мета виконання контрольної роботи – ознайомлення з основними термінами, предметом і задачами юридичної психології; ознайомлення і порівняння методик по яких проводиться профотбор для працівників юридичної сфери; ознайомлення з видами робіт у виправній системі; навчиться складати схеми профілактичних заходів і ін.

1. Написати батарею методик для профвідбора працівників юридичної сфери. Обгрунтувати чому саме ці методики застосовуються

При психодіагностичному обстеженні кандидатів з резерву на висунення може проводиться психологічна оцінка ступеня їх придатності для роботи як керівника. В цьому випадку використовується та ж сама батарея тестів, що і при відборі осіб, вперше що поступають на роботу, з тією лише різницею, що оцінці піддаються також якості, професіонально важливі для осіб, що призначаються на посади керівних працівників.

Після всестороннього вивчення досвіду професійно-психологічного відбору, накопиченого в деяких державно-правових відомствах, близьких по характеру роботи своїх співробітників до професійної діяльності прокурорських працівників, а також на основі спеціально проведеного дослідження була скомплектована батарея тестів, в яку, як основні, ввійшли наступні психодіагностичні методики: шкала прогресивних матриць Дж. Равена, особовий опитувальник 16-чинника Р.Б. Кеттелла (16-ФЛО), стандартизований метод дослідження особи (СМДО) - адаптований; як додаткові: колірний тест М. Люшера, опитувальник «Рівень суб'єктивного контролю» А.М Еткина, опитувальник УСК, тест «Стратегії поведінки в конфліктній ситуації» Д. Томаса.

Приведемо короткий опис даних методик і причини по яких вони використовуються.

а) особовий опитувальник 16-чинника Р.Б. Кеттелла (16-ФЛО).

Опитувальник Кеттела є одним з найпоширеніших анкетних методів оцінки індивідуально-психологічних особливостей особи як за рубежем, так і у нас в країні. Він розроблений по керівництвом Р.Б. Кеттела і призначений для написання широкої сфери індивідуально-особових відносин.

Відмінною рисою даного опитувальника є його орієнтація на виявлення відносно незалежні 16 чинників (шкал, первинних рис) особи. Дана їх якість була виявлена за допомогою аналізу чинника з найбільшого числа поверхневих рис особи, виділених спочатку Кеттелом. Кожний чинник утворює декілька поверхневих рис, з'єднаних навкруги однієї центральної межі.

Існує 4 форми опитувальника: А і В (187 питань) і З і Д (105 питань). В Україні частіше за все використовують форми А і З, адаптований Е. З. Чугунової.

б) Шкала прогресивних матриць Дж. Равена (тест Равена).

Даний тест призначений для дослідження інтелекту суб'єкта, виявлення його здатності логічно мислити, знаходити істотні зв'язки між предметами і явищами, для визначення рівня розумової працездатності, уміння концентрувати увагу, кмітливості в цілому, тобто якостей, необхідних в діяльності юриста, а більш прокурорсько-слідчих працівників. Низькі результати по методиці дозволяють виявити осіб з пониженими інтелектуальними, пізнавальними здібностями, з недостатньо розвинутим аналітичним складом мислення, нездатних концентрувати увагу.

в) Стандартизований метод дослідження особи (СМДО) - адаптований

Методику СМДО по її значущості і ефективності по праву можна назвати "важкою артилерією" психодиагностики. І не тому що деякі фахівці, мало знайомі з методикою, вважають її громіздкою і трудомісткою: насправді - це близько години роботи самого обстежуваного (при цьому психолог може не бути навіть присутній) і 10 хвилин на рахунок даних. Головне, що після цього психолог одержує багатобічний портрет людини, включаючий багатий спектр таких структурних компонентів особи як мотиваційна спрямованість, самооцінка, стиль міжособової поведінки, полоролевой статус, риси вдачі, тип реагування на стрес, захисні механізми, когнітивний стиль, ведучі потреби, фон настрою, ступінь адаптированности індивіда і можливий тип дезадаптації, наявність психічних відхилень, вираженість лідерських рис, наявність сексуальних проблем, схильність до суїциду, схильність до алкоголізму, а також кількісні і якісні характеристики стійких професіонально важливих властивостей і ін. При цьому великою перевагою даної методики є наявність в її структурі шкал достовірності, що дозволяють визначити не тільки надійність результатів, але і установку випробовуваного на саму процедуру обстеження. Це дає можливість інтерпретації отриманих даних через призму виявлених за допомогою шкал достовірності тенденцій до перебільшення наявних проблем або до їх згладжування.

Багаторічний досвід вивчення особових властивостей в різних професійних групах показав, що дані методики СМДО можуть надати значну допомогу при виявленні стійких професіонально важливих особових властивостей. В роботі практичного психолога дані СМДО дозволяють зрозуміти причини деяких поворотів в долі конкретної людини, напряму пов'язаних з його індивідуально-особовими особливостями, характером, стилем спілкування з оточуючими, з його здібністю до самореалізації. В роботі соціологів на підставі даних СМДО, отриманих в результаті аналізу усереднених результатів групових, популяцій і інших масштабних досліджень, можливості методики дозволяють з високою надійністю прогнозувати шляхи, по яких може реалізуватися емоційна напруженість людських мас різних етнічних груп і цілих регіонів країни, а також дає уявлення про національні особливості. А це - проблема вже не окремих доль, а долі народу або держави.

Додаткові методики

а) Колірний тест М. Люшера

Найбільшу критику з відомих на сьогодні методів колірної психодиагностики викликав відносно себе колірний тест Люшера (ЦТЛ).

Тестові кольори були підібрані Люшером експериментальним шляхом з 4500 колірних тонів. Автор, спеціально підкреслює, що адекватна діагностика з позицій його методу, можлива лише при використовуванні стандартного, захищеного авторським патентом, набору колірних стимулів.

В даний час існує два варіанти тесту: короткий і повний. Короткий варіант ЦТЛ представляє з себе набір (таблицю) 8-ми кольорів: – сірого (умовний номер – 0), темно-синього (1), синьо-зеленого (2), червоно-жовтого (3), жовто-червоного (4), червоно-синього або фіолетового (5), коричневого (6) і чорного (7).

Повний варіант ЦТЛ – «Клінічний колірний тест» складається з 7-ми колірних таблиць.

В даний час переважає обережне відношення до ЦТЛ. Основним об'єктом критики є теоретична частина методики. На думку критиків ЦТЛ бракує «строгій науковості».

б) Опитувальник РСК (Рівень суб'єктивного контролю)

Методика є модифікованим варіантом опитувальника американського психолога Дж. Роттера. З його допомогою можна оцінити рівень суб'єктивного контролю над різноманітними ситуаціями, іншими словами, визначити ступінь відповідальності людини за свої вчинки і своє життя. Люди розрізняються по тому, як вони пояснюють причини значущих для себе подій і де локалізують контроль над ними. Можливі два полярні типи такої локалізації: екстернальний (зовнішній локус) і інтернальний (внутрішній локус). Перший тип виявляється, коли людина вважає, що те, що відбувається з нею не залежить від неї, а є результатом дії зовнішніх причин (наприклад, випадковості або втручання інших людей). В другому випадку людина інтерпретує значущі події як результат своїх власних зусиль. Розглядаючи два полярні типи локалізації, слід пям'ятати, що для кожної людини характерний свій рівень суб'єктивного контролю над значущими ситуаціями. Локус же контролю конкретної особи більш менш універсальний по відношенню до різних типів подій, з якими їй доводиться стикатися, як у разі успіхів, так і у разі невдач.

Таким чином, ступінь інтернальності кожної людини пов'язана з його відношенням до свого розвитку і особового зростання.

в) Тест «Стратегії поведінки в конфліктній ситуації» К. Томаса

Однією з найпоширеніших методик діагностики поведінки особи в конфліктній ситуації є опитувальник Кеннета Томаса (Kenneth Thomas) "Визначення способів регулювання конфліктів". К. Томас виходив з того, що людям не слід уникати конфліктів або дозволяти їх за всяку ціну, а вимагається уміти грамотно ними управляти. Він спільно з Ральфом Килманном (Ralph Kilmann) запропонував двомірну модель регулювання конфліктів, одне вимірювання якої – поведінка особи, заснована на увазі до інтересів інших людей; друге – поведінку, ігнорування мети оточуючих і захист власних інтересів, що має на увазі. На основі цієї моделі К. Томас виділив способи регулювання конфліктів.

Таких способів, на його думку, всього п'ять.

Опитувальник є набором з 30 пар тверджень про поведінку людини в ситуації конфлікту. Індивіду, що проходить обстеження, необхідно вибрати одну з двох думок.

Мета застосування цих методик може бути самою різною. Вони можуть виявитися корисними, по-перше, при підборі персоналу на керівні посади (визначення стратегії поведінки керівника в конфліктній ситуації, стилю управління конфліктами, що виникають на різних рівнях організації). По-друге, при відборі на позиції, пов'язані з умінням ладнати з людьми (колегами або клієнтами), ефективно вирішувати конфлікти (виявлення схильності до конфліктів, особливостей поведінки в конфліктній ситуації). По-третє, при з'ясуванні причин несприятливого психологічного клімату в організації (визначення переважаючої стратегії конфліктної поведінки в групі). По-четверте, при формуванні команди (наприклад, для відбору осіб з конструктивними формами поведінки в конфліктній ситуації).

2. Скласти схему первинної і вторинної профілактики по криміналізації суспільства (беремо жінок)

3. Види роботи психолога у виправній системі

Найважливішим для широкого спектру соціально-психологічних процесів і найзначущішими для будь-яких виправних установ (ВУ) представляються процеси, пов'язані з взаємостосунками людей з механізмами влади, підтримкою внутрішніх офіційних і неофіційних правил поведінки. Безпосередньою задачею психолога ВУ в наданні допомоги керівнику виправної установи є здійснення управлінської діяльності відносно осуджених як в плані особистої роботи з ними, так і опосередковано - через заняття діяльністю інших співробітників ВУ. На перший план при будь-яких процесах управління в ВУ виступає проблема підкорення осуджених вимогам адміністрації, тобто проблема влади в колонії. В даний час велике значення для вирішення службових задач стоять перед УВС, зміцнення позицій співробітників в ході управління осудженими придбавають психологічні знання. Зрозуміти, вивчити, оцінити особу і групу осуджених, правильно визначити ефективні прийоми і засоби дії на конкретних осіб "в обхід" психологічної науки неможливо. Роль психолога установи у виборі адекватних способів управління спецконтингентом, побудові такого спілкування між співробітниками і осудженими, яке спиралося б і на відповідну правову базу, і на принципи гуманності, переоцінити важко. Він повинен не тільки сам бути психологічно грамотний в даному питанні, але і направляти по правильному шляху інших співробітників ВУ.

Не випадково в числі інших аспектів оцінки ефективності діяльності виправної установи (правовий, економічний, технічний) називають і психолого-педагогічний аспект, який орієнтує працівників апарату управління на необхідність активного обліку і використовування особливостей соціального управління, застосування даних психологічної науки, здійснення в ході управлінської діяльності позитивної виховної дії на осуджених.

Управління контингентом осуджених не може бути простим і одноманітним процесом: особливі засоби і методи потрібні для роботи з осудженими різного віку і підлоги, що зберегли і втратили соціальні зв'язки, вчинили корисливі і насильні злочини і т.д.

Особливо пильної уваги вимагають осуджені "групи ризику", негативно набудовані особи, лідери груп негативної спрямованості. Це можуть бути: - осуджені, процес адаптації яких до умов життя в ВУ проходить скрутно і хворобливо; - осуджені жінки з афектно набудованою психікою і суб'єктивним відношенням до відбування покарання; - осуджені молодіжного віку, негативна і нестабільна поведінка яких обумовлена особливостями вікового розвитку або, навпаки, неодноразово судимі злочинці на переконання, володіючі поряд сильних рис вдачі. Серед них можна виділити пасивних, негативно набудованих осуджених, прихованих лідерів груп кримінальної спрямованості, активних негативно набудованих осуджених, відкрито і недвозначно демонструючих своє негативне відношення до співробітників ВУ і їх вимог. Відносно кожного осудженого негативній спрямованості необхідно застосовувати строго диференційовані методи дії. Дія через колектив осуджених, переконання, примушення, привчання, стимулювання, педагогічний "вибух" виступають як невід'ємні частини дії керівника, співробітника ВУ на осудженого. Кожний з цих методів має свою сферу дії, вирішує свої задачі. Методи взаємозв'язані, взаимодоповнюють один одного і лише в комплексі можуть надати ефективну дію на всі основні чинники, що визначають поведінку людини, і саме від етичних якостей, інтелектуального розвитку, професійної, у тому числі психологічній компетентності керівника виправної установи залежить успішність роботи з осудженими.

Список використаних джерел

1. Еникеев М.И. Юридическая психология. Учебник для вузов- М., ИФРА-М, 1999-517с.

2. Еникеев М.И. Юридическая психология. С основами общей и социальной психологии. Учебник для вузов – М., НОРМА, 2005 – 640с.

3. Мостовая И.М. Юридическая психология – К., ВЕРА-Р, 1999 – 120с.

4. Романов В.В. Юридическая психология – М., ЮРИСТЪ, 2008 – 611с.

5. Бедь В.В. Юридична психологія – К., МАУП, 2004 – 434с.

6. Собчик Л.Н. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности СМИЛ – М., НОРМА, 2003 – 324с.

7. Еникеев М.И. Структура и система категорий юридической психологии – М., МЮУ, 2006 – 404 с.

8. Макаров А.В. Юридическая психология – М., ЭКСМО, 2006 – 640 с.