Творчі методи в гештальт-терапії

Творчі методи в гештальт-терапії

Творчі методи в гештальт-терапії

"Тут і тепер". Робота із метафорами і сновидіннями. Тілесні техніки

Гештальт-терапія висуває на перший план усвідомлення того, що відбувається зараз на різних, нерозривно зв'язаних між собою, рівнях: тілесному, емоційному і інтелектуальному. Те, що відбувається "тут і тепер", є досвідом, який повноцінно відбувається, що зачіпає організм у всій його цілісності. Цей досвід також містить в собі спогади, попередній досвід, фантазії, незавершені ситуації, передбачення і наміри.

Те, що відбувається зараз - це досвід контакту з іншими людьми і з навколишнім середовищем. Психотерапевтичний процес концентрується на усвідомленні того способу, яким суб'єкт може порушити цей досвід, ігнорувати свої потреби і бажання або відмовитися від них, постійно відтворювати попередні ситуації, переривати процес творчого пристосування до навколишнього середовища. Це дає можливість пережити новий досвід контакту із знову знайденими знаннями і ясно визначеними актуальними потребами і усвідомити свою здатність здійснювати вибір.

Тому поняття "тут і тепер" є своєрідним гаслом гештальт-підходу. Мета цього принципу - сконцентрувати увагу пацієнта на тому що "саме тепер ти згадуєш" або що "саме тепер є надією на майбутнє, передбаченням подій".

Централізація на "тепер" передбачає відновлення функції "Воно" ситуації, а отже дозволяє по-іншому осмислити характеристики ситуації і виробити творче пристосування до нового.

Вправа "Розвиток усвідомлення". Протягом кілька хвилин складати фрази, які виражають те, що в цей момент усвідомлюється-помічається. Починати кожне речення словами "зараз", "у цей момент", "тут і тепер".

Умовно подіти світ свідомості на три зони: зовнішній світ, внутрішній світ тіла, світ почуттів, думок, фантазій.

Починати усвідомлення словами "Зараз я усвідомлюю, що…". За сигналом ведучого, переходити до висловлювань про внутрішній світ тіла, світ думок, почуттів, фантазій.

Обміняти ся враженнями.

Робота зі сновидіннями

Завдяки підходу до снів, розробленому Перлзом, для нього пробила година слави в його останні каліфорнійські роки життя. Він розглядав тоді різні елементи сну як проекцію окремих частин особистості людини, яка бачить сон. Йшлося про виявлення "екзистенціального послання", з яким сплячий звертається до самого себе, наприклад, через імпровізовані діалоги між різними елементами сну, як одушевленими, так і неживими. Для цього суб'єкту пропонувалося послідовно ідентифікувати себе з різними елементами сну так, щоб привласнити назад свої проекції.

Часто можна було дорікнути Перлзу за театральний і поверхневий характер цього погляду на сни, який перериває, контакт суб'єкта із зовнішнім світом взагалі і психотерапевтом зокрема на догоду центрації на внутрішньопсихічному. Саме з цієї причини, відповідно до робіт Пола Гудмена, Ізідор Фром запропонував інший підхід до роботи з снами.

Сон розглядається в його контексті, який, у свою чергу, є контекстом терапії; підкреслюється той факт, що особистий сон розказується даному терапевту в цей даний момент терапії. Розповісти сон своєму терапевту це значить повідати йому щось таке, чого сам клієнт не знає і не зумів би йому розповісти по іншому. Зміст сну тоді розглядається немовби побудований в основному з ретрофлексивного матеріалу і особливо з ретрофлексії, що виникли протягом попереднього сеансу, і які таким чином намагаються виявитися спочатку уві сні, потім в переказі сну даному адресату. Терапевт надає особливу увагу снам, які снилися вночі, наступній за сеансом. Але сон може бути також "побудований" вночі, що передує сеансу, як якогось роду підготовка до майбутнього сеансу.

Сон знаходить, таким чином, завдяки Ізідору Фрому своє місце серед засобів, що дають можливість роботи з явищами межі контакту і порушеннями функцій межі.

При консультуванні батьків з приводу дитячих страшних сновидінь виникають дві основні проблеми: по-перше, допомогти батькам правильно зрозуміти, що відбувається з дитиною, і, по-друге, якщо необхідно, провести психокоректувальний сеанс з дитиною, якщо ірраціональне переживання досягає травматичного рівня.

Дітям іноді сняться страшні сни або в їх фантазіях з'являються 'страшні' елементи. У цих снах відбуваються жорстокі і дивні дії: страшні чудовиська намагаються поглинути дитину, бандити женуться за нею по темних коридорах і тунелях, відьми мучать і лякають її тощо. Іноді, навпаки, сама дитина в сновидінні скоює дивні або агресивні дії: нападає на інших персонажів, відриває голову або окремі частини тіла у супротивника. У таких сновидіннях зустрічаються небувалі пейзажі, зловісні птахи із страшними очима, предмети, що трансформуються, і багато що інше. Ці сновидіння іноді сильно лякають дитину.

Коли дитина розказує такий сон батькам, або батьки самі здогадуються, що малюку сняться кошмари, у них виникає природне питання: як краще всього допомогти дитині справитися з цими переживаннями. У таких ситуаціях дорослі часто лякаються або впадають в замішання, не знаючи, як поступити. Або, що ще більш небезпечно, починають 'вживати заходи' виходячи зі свого здорового глузду або спираючись на рекомендації масової популярної 'духовної' літератури.

З погляду сучасних психологічних уявлень можна припустити, що ці 'страшні' сновидіння відображають дійсно важливі глибинні процеси в психіці маленької людини. Правильне відношення до таких переживань може мати велике значення для розвитку дитини, тим більше що дитячі сновидіння іноді мають продовження в дорослому житті. Тому психокоректувальна робота з такими сновидіннями або реакція батьків на розповідь дитини про такий досвід безпосередньо впливають на розвиток емоційного досвіду.

У взаємостосунках батьків і дітей важливо те, як реагують дорослі на страшні або ірраціональні переживання дітей, як вони розуміють природу цих переживань і як вихователі і батьки вибирають способи допомоги дитині. Намагаючись пояснити для себе причину 'страшного' сновидіння дитини, батьки звичайно припускають, що:

А. У житті дитини відбулися якісь події, які її налякали, треба з'ясувати, що це за події, і допомогти дитині уникнути цих ситуацій (наприклад, хтось на вулиці його налякав або щось відбулося в сім'ї).

B. Батьки вважають, що дитина запам'ятала страшний, лякливий епізод з фільму по телевізору, побачений перед сном, або її налякала історія з казки, отже, треба виключити телепрограми і не читати на ніч казки з 'страшними' епізодами (наприклад, 'Червону Шапочку').

З. Дитина захворіла або втомилася.

D. Батькам іноді здається, що ці лякливі сюжети - пряме віддзеркалення внутрішнього світу дитини, і якщо уві сні або у фантазіях дитини багато жорстоких сцен - їх дитина виросте жорстокою людиною, тому вони думають, що треба 'перевиховати' героїв сновидіння і зробити їх добрішими.

Механізми сновидінь, згідно сучасних психологічних уявлень, пов'язані з базовими механізмами переробки інформації. Коли людина бачить СОН - вона 'підглядає' роботу глибинних механізмів, які поєднують накопичену за день інформацію про зовнішній світ, інформацію, що є в пам'яті, інформацію про фізіологічні процеси в організмі і багато що інше в єдине ціле, 'перетравлюючи' різнорідний матеріал, що часто конфліктує між собою. Під час сну мозок 'переупаковує' інформацію, що поступила із зовнішнього світу або з внутрішніх фізичних і психічних інстанцій і 'розкладає її по поличках'. Під час сновидіння свідомість виконує роботу, яку не змогла виконати в денний час, зокрема вчиться справлятися із страхом і емоційним стресом.

Інтерпретація сновидінь завжди викликає інтерес, але, на жаль, в будь-якій інтерпретації присутня велика частка суб'єктивності. Звичайно при інтерпретації прагнуть встановити зв'язок між образами сновидінь і подіями буденного життя.

Хоча точна інтерпретація сновидіння неможлива, деякі загальні принципи і закономірності побудови сюжету сновидінь досліджені психологами, наприклад, в рамках психоаналізу, аналітичної психології Юнга, гештальт-терапії. На основі гештальт-підходу можна зробити деякі прогнози щодо того, які тенденції внутрішнього життя відображаються в побаченому людиною сновидінні.

Наприклад, якщо дитина бачить уві сні, як ВОВК полює за ЗАЙЦЕМ і намагається його зловити і з'їсти, це не значить, що вона виросте мисливцем або мучитиме і ловитиме тварин. З погляду гештальт-підходу, кожна тема сновидіння і кожен персонаж представляють якусь важливу тенденцію в психічному житті людини. Якщо якась емоція або психічна тенденція або тілесний стан або форма активності недостатньо повно виявляються в буденному житті, вони в сновидінні можуть з'явитися як небезпечні для героя. З цієї точки зору ВОВК в дитячому сні може символізувати, наприклад, тему фізичної сили, агресивності і активності. В цьому випадку сновидіння може бути інтерпретоване, як побоювання дитини щодо власної агресивності. Агресивність відноситься до числа несхвалюваних дорослими форм поведінки, але одночасно з агресивністю заперечується і будь-який прояв сили і рухової активності.

За спостереженнями, більшість страшних дитячих сновидінь, що запам'яталися надовго, відображає переживання фізичного плану (тілесні зміни, що супроводжують вікові кризи, або хвороби). Ці тілесні процеси часто проектуються в сновидінні в дивних і символічних образах, драматичних фантастичних сюжетах. Такі сновидіння неможливо тлумачити, якщо шукати джерела образів в емоційній сфері дитини або у сфері її відносин з близькими людьми.

Найбільш ранній стресовий, травматичний тілесний досвід дитини - це тілесні переживання під час пологів. Цей досвід пізнається в сюжетах сновидінь, де героя проковтують або намагаються проковтнути різного роду чудиська або тварини, часто зубасті, або герой намагається вирватися із закритого приміщення, або блукає по коридорах і тунелях, іноді в цій подорожі його переслідують небезпечні істоти. Проглядаючи такі сни, дитина 'виліковує' себе від цих травматичних спогадів.

До трохи старшого віку (приблизно перший рік життя) відносяться інші епізоди тілесного досвіду. Дитина починає знайомитися з своїм тілом, навчається володіти ним. Цьому досвіду в сюжетах снів відповідають образи лякливих очей і інших страшних елементів людської особи, розчленовування людського тіла, відділення голови від тулуба. Окремі групи складають теми задушення, переміщення в шахті ліфта або на ескалаторі, розчинення, трансформація, агресія з боку 'чорної руки' або зловісної жіночої фігури і так далі. Ці образи можуть відноситися до подій тілесного (фізіологічної) життя дитини від народження до третього (п'ятого) років життя.

Момент, коли в сновидінні спливає для переробки психічна травма або досвід, що сполучає сильне психічне і фізичне переживання, може далеко відстояти за часом від тієї самої події. Сильні ірраціональні переживання і страхи часто є дальнім слідом травматичного тілесного досвіду, який дитина пережила у віці до року або у момент народження, а саме сновидіння може бути 'проглянуте' у віці трьох - п'яти років або пізніше. Мабуть, людина 'проглядає' сновидіння в той період, коли у неї з'являються достатні ресурси для ефективної допомоги самій собі.

Як же можуть батьки або вихователі найкращим чином допомогти дитині, якій приснився 'страшний' або неприємний сон, якщо дитина сильно перелякана цим сновидінням? Тому що саме батьки є кращими терапевтами для своєї дитини і лише в екстрених ситуаціях варто психологу самому проводити психокоректувальну роботу з приводу сновидінь.

Перш за все - батьки можуть емоційно підтримати дитину. Батькам іноді буває важко спокійно віднестися до ірраціональних переживань свого малюка, прийняти, що 'буває і таке', і дати дитині підтвердження того, що 'все гаразд'. 'Правила життя' в світі сновидіння відрізняються від правил світу матеріального і можна вільно довіритися розвитку будь-якого дивного сюжету. УВІ СНІ МОЖНА ВСЕ.

Психолог може порекомендувати дії, які, можливо, покажуться батькам екстравагантними і несподіваними. Ці дії базуються на простій ідеї: якщо несвідоме дитини запропонувало якийсь символічний сюжет - значить, воно готове вирішити задачу, яка символічно виражена цим сюжетом. Тому треба ДОВІРЯТИ тому, що відбувається в сновидінні, і підтримати розвиток теми сновидіння, навіть якщо вона незрозуміла або ляклива. І якщо дитина відчуває страх при зустрічі з лякливими символічними образами власного несвідомого - дорослий може підбадьорити її, допомогти дитині із страхом і діяти, йдучи назустріч випробуванню, назустріч небезпеці.

Тобто, якщо дитина побачила сновидіння, в якому жахливий ТИГР хоче з'їсти героя, і із страхом прокинулася - нехай спробує додивитися в уяві до кінця цей сюжет. Можливо, ТИГР дійсно з'їсть героя, а може бути, вони іншим способом вступлять в контакт, так чи інакше, далі все одно відбудеться трансформація і розвиток сюжету, перетворення енергії. Такий розвиток дає дитині підтримку у контакті з своїм власним глибинним досвідом, вчить спокійно відноситися до власних 'страшних' фантазій і переживань.

Іноді в популярній літературі можна зустріти таку рекомендацію: треба намагатися протидіяти 'небезпеці' в сні, що налякав дитину, за допомогою гри або введення додаткових елементів ('уяви собі, що прийшли мисливці і налякали тигра.'). Цей підхід спрацьовує, якщо джерело сновидіння - 'побутове'. Якщо ж 'страшне' сновидіння породжене на глибинному, тобто фізіологічному рівні, то діючи таким чином, ми побічно ПІДСИЛЮЄМО страх (якщо потрібна така сильна підтримка, отже, ситуація дійсно небезпечна). В той же час сама глибинна тема такою грою не зачіпається і ПЕРЕРОБЦІ травматичного досвіду вона допомагає мало.

Якщо 'страшний' сон приснився дорослій людині - то, наприклад, психолог може запропонувати: 'Стань тим персонажем, якого ти боїшся.'

Отже, найголовніше, що варто повідомити батьків, якщо вони намагаються розібратися в сновидінні, яке приснилося дитині: кожне сновидіння для чогось потрібне.

Самий нормальний, правильний спосіб переживання сновидіння - побачити його під час нічного сну і забути. Це означає, що інформація переробилася повністю і ця переробка не залишила сильних емоційних слідів.

Наступний рівень - коли сон запам'ятовується, і якщо це 'страшне' сновидіння, людина схвильовано розказує про нього, думає, часто згадує, намагається інтерпретувати. Часто це означає, що емоційний досвід, 'закодований' в сновидіння не повністю перероблений і вимагає додаткової уваги - можливо, у вигляді обговорення, розповіді або гри.

Самий емоційно напружений рівень - якщо 'страшне' сновидіння урвалося через те, що людина злякалася подій свого власного сну. Саме в таких випадках дитина може з криком прокинутися, перелякавшись свого сновидіння. В цьому випадку найважливіші підтримка і підтвердження того, що 'сон - це сон, все нормально', допомога в 'проживанні' сюжету, який непокоїть.

Якщо дитина розказує про сновидіння, готова обговорювати його - батьки можуть допомогти дитині прийняти власні емоції, програти ситуацію, пофантазувати на тему 'страшного' сновидіння.

Якщо дитина пережила сильний переляк з приводу власного сновидіння, то батьки можуть допомогти їй активнішим чином, використовуючи малювання або гру.

Але якщо сон приголомшив дитину до глибини душі, і батьки відчувають замішання - можна запропонувати дитині психокоректувальні заняття.

Стратегія психотерапії з приводу таких сновидінь з дітьми і з дорослими єдина - можна допомогти прожити сюжет до кінця зі всією трансформацією образів, не віддаючи переваги 'хорошим' перед 'небезпечними'. З дітьми можна використовувати програвання всіх ролей в ігровому, психодраматичному стилі, неначе це, наприклад, мультфільм або фільм жахів. При цьому психологу варто пам'ятати, що, що б не відбулося у фантазії, це не реальність! І герой 'з'їдений' повинен бути з'їдений повністю, тоді у нього більше шансів ожити в наступному кроці фантазії.

Можливі варіанти роботи зі сновидіннями: ідентифікація з елементами сну (найбільш енергетично насиченими) і діалог цих елементів; намалювати фрагмент сну або виліпити скульптуру, що рухається за допомогою партнера; "антисон" - виписати зі сну усі іменники, прикметники, дієслова і до кожного слова придумати антонім, потім розказати нову історію; за обраним фрагментом сну побудувати із предметів і людей простір сну і спробувати як можна було б існувати у цьому просторі, які виникають усвідомлення.

Тілесна робота

Гештальттерапію іноді відносять до "емоційних", "психотілесних" терапій, або якщо сказати сучасніше - до "соматотерапій". Якщо дійсно визнавати, що тілесні і емоційні прояви досвіду суб'єкта майже завжди присутні в терапевтичному процесі, пропонованому гештальттерапією, це не обов'язково тому, що гештальттерапія хоче вважати себе тілесною терапією або для того, щоб слідувати моді дня.

Все пояснюється набагато простіше: гештальт-терапевт прагне підійти до досвіду пацієнта у всій його цілісності. Отже, це значить, що терапевт враховує тілесні і емоційні виміри, також як пізнавальні, інтелектуальні, поведінкові, сновидні, пов'язані з уявою, експресивні і інші характеристики пацієнта, з якими терапевт працює, і що він може користуватися цими вимірами, щоб увійти до контакту з пацієнтом.

Але це також значить, що терапевт не розділяє те, що наша мова навчила нас розділяти: наприклад, що "тіло" - це одне, а "розум" - це інше. "Тіло" або "емоція" представляють з себе приватні модальності досвіду людини. При патологічних процесах ці модальності іноді носять фрагментарний або ізольований характер і, безумовно, їх не слід розглядати окремо, якщо ми хочемо допомогти людині відновити їх єдність.

Вправа "Рибки - актинії". Група об’єднується в 2 підгрупи - одна грає рибок, інша - актиній. Рибки можуть плавати між актиніями. А ті можуть хапати або не хапати рибок, утримувати (як завгодно довго) або відпустити рибок, захоплювати ще. Рибка може вириватися або залишатися. При цьому актинії не сходять зі свого місця. Дія триває декілька хвилин. Після цього актинії і рибки міняються ролями.

Обговорення: ким бути легше - актинією чи рибкою, чи хотілося хапати й утримувати, чи хотілося бути схопленим і утриманим, хто залишився незахопленим, хто нікого не захопив.