РУБРИКИ

Зміст професійної компетенції психолога-консультанта

 РЕКОМЕНДУЕМ

Главная

Правоохранительные органы

Предпринимательство

Психология

Радиоэлектроника

Режущий инструмент

Коммуникации и связь

Косметология

Криминалистика

Криминология

Криптология

Информатика

Искусство и культура

Масс-медиа и реклама

Математика

Медицина

Религия и мифология

ПОДПИСКА НА ОБНОВЛЕНИЕ

Рассылка рефератов

ПОИСК

Зміст професійної компетенції психолога-консультанта

Зміст професійної компетенції психолога-консультанта

Зміст

Вступ

1. Психологічне консультування як професійна діяльність психолога

2. Види психологічного консультування

3. Професійна компетентність психолога-консультанта

4. Етичний кодекс психолога-консультанта

Висновки

Список використаної літератури

Вступ


Професія "психолог" з'явилася в XX столітті. Процес формування професії психолога неоднаково протікав в різних країнах і в різних сферах соціального життя. Найбільший розвиток професія психолога отримала в США, Великобританії, Франції, Германії, Австрії, Швейцарії, Росії. Академічна психологія, пов'язана з науковою і педагогічною діяльністю в університетах, сформувалася раніше і знайшла досить міцний статус в громадській думці.

Протягом XX століття в суспільстві поступово формувалося соціальне замовлення на психологічну діяльність, вона ставала такою, що соціально визнається і, як наслідок, отримувала нормативно-правову основу (з'являлися юридичні документи, регулюючі статус, вміст і форми діяльності професійного психолога). Поступово формувалася система професійної освіти і підготовки психологів, створювалися професійні суспільства психологів, формулювалися вимоги до професійної кваліфікації і досвіду фахівців-психологів.

В даний час найбільш визнана діяльність практичних психологів у сфері педагогічної, медичної, соціальної, консультаційної психології. Активно розвиваються і інші напрями практичній психології: економічна, юридична, спортивна, військова.

Для того, щоб з'явилася яка-небудь професія, на неї повинне виникнути соціальне замовлення, тобто усвідомлена потреба суспільства у відповідному вигляді професійної діяльності. Суспільству в цілому, конкретним людям і адміністративним органам поважно усвідомити потребу у фахівцях певного профілю. Професія психолога стає необхідною лише тоді, коли в його знаннях з'являється потреба.

1.  Психологічне консультування як професійна діяльність психолога


Психологічне консультування - один з поширених видів професійної роботи психолога.

До консультанта люди звертаються за психологічною допомогою, порадою для подолання труднощів в самих різних ситуаціях повсякденного життя. Мета діяльності психолога-консультанта - допомогти людям благополучно вирішити життєві кризи, підвищити їх здатність вирішувати проблеми і самим приймати рішення. До психолога-консультанта часто звертаються по питаннях міжособових стосунків, зокрема, подружніх, сексуальних, а також стосунків з дітьми. Йому доводиться мати справу з проблемами взаємин людей у сфері суспільного життя. Психолог допомагає людям здолати психологічні бар'єри, розвинути в собі певні якості шляхом відповідного психологічного тренінгу.

Психологічна допомога виявляється на основі вживання психологічних знань і умінь.

Психологічне консультування як вигляд психологічної допомоги адресовано психічно нормальним людям. Психологічна консультація покликана розширити кордони самопізнання людини, його здатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більше число варіантів поведінки в тій або іншій ситуації. Цим консультування відрізняється від психокорекції і психотерапії, які направлені на вирішення глибинних психологічних проблем.

У термінологічному відношенні корисно розрізняти консультування як вид діяльності і консультацію як безпосередньо консультаційну бесіду. Консультування як форма роботи професійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічні знання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, у сфері промислового виробництва, бізнесу і управління, у сфері проблем здоров'я і так далі.

Проте не зрідка роботу психолога-консультанта виділяють як самостійну сферу професійної діяльності психолога. У вітчизняній психології професія психолога-консультанта ще не стала досить поширеною.

У міжнародній практиці ця професійна спеціалізація затвердилася з 50-х років XX століття. У США в 1951 році Північно-західна конференція рекомендувала найменування "консультативна психологія", а в 1952 році була заснована нова позиція консультуючого психолога - Американська Психологічна Асоціація змінила найменування спеціальності "Консультування і керівництво" (яке використовувалося також не психологами) на «Консультативна психологія». Важливою причиною цього була необхідність відрізняти консультування від клінічної психології, орієнтованої на психотерапію і лікування психопатологій.

В той же час психологічне консультування і психотерапія не зрідка до цих пір розглядаються як єдина психологічна професія. У них використовуються загальні психологічні ідеї і методи. До найбільш авторитетних в світі концепцій психотерапії і психологічного консультування в даний час належать психоаналіз, аналітична психологія До. Р. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, тілесна психологія Ст Рейху, гештальттерапия Ф. Перлза, бихевиоризм Би. Ськиннера, гуманістичний підхід До. Роджерса, трансперсональная психологія (С. Гроф, До. Уїлбер). Консультант в своїй роботі може спиратися на ідеї і методи, розроблені в якій-небудь одній психологічній школі або комбінувати їх самостійно при вирішенні конкретних завдань психологічної допомоги клієнтові.

Психологи-консультанти можуть працювати в установах, що мають психологічну службу або посаду психолога в штатному розкладі. Деякі з них займаються приватною практикою, інші працюють в приватних службах здоров'я або в консультаційних організаціях. Психологи-консультанти можуть також найматися фірмами у сфері бізнесу.

2. Види психологічного консультування


Основний метод консультування - бесіда, побудована певним чином. Психологічне консультування найчастіше буває короткостроковим і може включати одну консультацію або (при необхідності) більше, але рідко перевищує 5-6 зустрічей з клієнтом.

Психологи-консультанти працюють з окремими людьми або групами. Відповідно розрізняють індивідуальне і групове консультування.

Індивідуальне консультування - це бесіда консультанта з клієнтом наодинці, обговорення з ним життєвої проблеми, яка його непокоїть. Психолог-консультант допомагає клієнтові поглянути на свої проблеми з боку, обговорює з ним ті особливості його поведінки і міжособових стосунків, які стали джерелом його життєвих труднощів. В ході консультаційної бесіди клієнт дістає можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію, і на цій основі змінити своє відношення до того, що відбувається і свою поведінку.

Групове консультування може полягати, наприклад, у вирішенні якої-небудь проблеми або в заохоченні вираження пригнічених емоцій в психотерапевтичній групі. Такою групою може бути сім'я, виробнича група або група людей, не зв'язаних один з одним в повсякденному житті, але що мають загальні проблеми. Найбільш частими варіантами роботи при груповому консультуванні можуть бути родинне консультування, консультування по проблемах професійної діяльності і робота по дозволу міжособових конфліктів і проблемних ситуацій в колективах.

З метою вирішення міжособових конфліктів в трудових або інших колективах може застосовуватися так звана посередницька консультація. Використання психологічного посередництва засноване на добре відомому факті: участь в переговорному процесі третіх осіб, які займають нейтральну позицію, підвищує його ефективність.

Консультації можуть бути очними або анонімними. Традиційні консультації проходят в процесі безпосередньої зустрічі консультанта і клієнта. Проте в останні десятиліття досить поширеним став "телефон довіри" як форма анонімної психологічної допомоги і консультування. Консультація по телефону довіри" забезпечує оперативність спілкування, щадні умови для клієнта. Цей вигляд консультації характеризується наявністю допомоги, що надається, і дозволяє людині, що звернулася до психолога, уникнути ролі "пацієнта", в якій, на думку деяких, вони знаходяться при очному консультуванні.

Консультування по телефону досить привабливий для клієнта, оскільки воно забезпечує йому анонімність і пов'язану з цим особливу довірчість. При телефонному консультуванні виникає ефект "випадкового попутника", коли в звичайній дорожній бесіді незнайомі люди деколи буквально "виливають душу". Встановленню особливої довірчості сприяє і те, що, не дивлячись на відстань, абонент і психолог в певному значенні знаходяться поруч. Їх голоси звучать в безпосередній близькості один від одного, що створює відчуття довірчості і особливої інтимності бесіди. Саме по телефону довіри" клієнтові легко обговорювати особисті проблеми, у тому числі і пов'язані з сексуальною сферою міжособових стосунків.

Телефонне консультування дає клієнтові можливість звертатися з будь-якого місця, в слушний для нього час. При такому типові консультування клієнт має право на переривання контакту, тобто може у будь-який момент легко закінчити розмову - для цього досить покласти трубку. Вийти з контакту при очній консультації значно складніше. Можливість управляти контактом украй приваблива для деяких клієнтів, особливо для тих, хто чутливий до психологічної безпеки. При цьому вони мають можливість повторно звернутися до консультанта в обмежений проміжок часу.

Психолог при консультуванні по телефону представляється абонентові компетентнішим, чуйнішим, здатним допомогти, чим це могло б опинитися при особистому контакті. Це підвищує ефективність психологічної взаємодії. У свою чергу, консультантові не доводиться долати психологічні бар'єри сприйняття клієнта. У нього виникає деякий образ людини, що має потребу, що дозволяє успішніше надавати йому допомогу.

Деколи використовується і такий метод заочного консультування як консультативне листування. Необхідність цієї форми психологічної допомоги обумовлена тим, що телефонному консультуванню деколи важко із-за великого завантаження "телефону довіри" або відсутності телефону у клієнтів. Проте піти на особисту бесіду з психологом він не вирішується. До того ж деякі клієнти, що потребують психологічної допомоги, частенько знаходяться в умовах ізоляції від суспільства (наприклад, ув'язнені, що відбувають покарання в місця позбавлення волі). У містах, які не мають власних служб психологічній допомозі, листування з психологами, психотерапевтами виявляється єдиною можливістю отримати психологічну допомогу.

Термін "консультування" у практиці надання психологічної допомоги професіоналами також застосовується в декількох випадках. Наприклад, консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологічний процес:

- як особливий вид допомоги. Роджерс і прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни. Надати допомогу можна шляхом емпатійного розуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будувати своє життя, конгруентності, чи дійсності (щирості), а також "активного слухання" чи "слухання в поєднанні з винагородою";

-як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги досить ефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багато фахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, що мають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. На думку Корсіні, "у психотерапії має значення, хто робить, як і кому, — кому — як — кому фактор";

- як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причини фундаментального зв'язку між психологією і консультуванням. По-перше, цілі консультування мають позв'язаний зі свідомістю аспект. Різною мірою всі консультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей таким чином, щоб люди могли жити більш ефективно. По-друге, процес консультування є психологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обмін думками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумових процесів окремо в консультантів і клієнтів. Крім того, значна частина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалах між заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення консультування. По-третє, основні теорії, з яких "виростають" цілі консультування і впливи, що використовуються в ньому, є психологічними. Багато головних теоретиків консультування, наприклад Роджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, — психіатри. По-четверте, великий внесок у створення теорій консультування зробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результати психологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування і його результатів.

3. Професійна компетентність психолога-консультанта


Основне завдання психолога-консультанта полягає в тому, аби допомогти клієнтові поглянути на свої життєві складнощі з боку, обговорити з ним ті особливості його поведінки і міжособових стосунків, які стали джерелом труднощів. Зазвичай вони не усвідомлюються і не контролюються самою людиною. В ході консультаційної бесіди клієнт дістає можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію, інакше оцінити свою роль в ній, змінити установку на інших людей і на цій основі змінити своє відношення до того, що відбувається і свою поведінку.

В той же час позиція психолога повинна вселяти реалістичний оптимізм.

Психолог-консультант не повинні давати прямих порад і рекомендацій, оскільки в цьому випадку він бере відповідальність за те, що відбувається на себе. Для розвитку особи консультованого поважно, аби він усвідомлював і проявляв особисту відповідальність і сам приймав рішення.

Взаємодія на рівних - оптимальний варіант в консультуванні. Під час консультації клієнт відчуває себе повноправним партнером психолога. В цьому випадку він активно працює і переймає на себе відповідальність за ті або інші рішення і особові зміни. Проте хороший професіонал - це багато в чому актор, який уміє у разі потреби зайняти позицію зверху, кажучи про щось з упевненістю і авторитетом, або знизу, заграючи з клієнтом, прагнучи підвищити його самооцінку, підкреслити його знання і авторитет.

Одна з поширених помилок практичних психологів - взаємодія зверху "вниз", позиція заступництва і опіки. При цьому психолог, вважаючи себе знавцем "правильного, хорошого" життя, починає впливати на клієнта так, щоб той прийняв його критерії. Це наводить до того, що психолог починає оцінювати дії людини як хороші або погані, як правильні або неправильні. Це прояв непрофесіоналізму, схильності діяти, виходячи з життєвої психології.

Звернення до психолога-консультанта часто зв'язане з використанням поняття норми - вікового психічного розвитку або норми поведінки особи. "Я не такий, як все..." - ця думка міститься в явному або неявному вигляді в словах клієнта, що звернувся за консультацією. Людина зазвичай хоче зіставлення себе з іншими людьми, хоче знайти своє місце в світі людей, знайти свою самобутність. Психолог-консультант за допомогою своїх знань і умінь допомагає йому знайти свою індивідуальність. При цьому поважно, аби консультант орієнтувався не на соціально прийняті норми, а на цінності, життєві принципи і ідеали самого клієнта. Людина в процесі консультації має бути максимально включеною в бесіду, емоційно переживати все, що обговорюється з консультантом, відчувати себе комфортно, бачити доброзичливе і без оціночне відношення до себе.

Психолог-консультант не займається постановкою діагнозу. Якщо в процесі консультації з'ясовується необхідність діагностичної роботи, то вона проводиться в спеціально призначений час.

Розглянемо найбільш типові проблеми, з якими звертаються до психолога клієнти.

Перший тип проблем - чекання соціальних або етичних оцінок за шкалою "правильно - неправильно", "добре - погано". У прямому вигляді ці переживання в словах клієнта можуть бути сформульовані таким чином: "Перевірте мене, чи нормальний я...?"; "Це ж погано, коли дитя не слухається, треба, аби він слухався з першого разу"; "Не можна ж його весь час хвалити, він же розпеститься, що тут буде хорошого..." і тому подібне Аналогічні запити клієнта по етичних критеріях добра і зла.

У цих випадках корисна зміна системи оцінок в процесі консультації, яке дозволить людині розширити свої уявлення про себе. Поважно показати клієнтові обмеженість шкали "добре-погано".

Другий тип проблем - питання "Як поступити?"; "Що робити?" Завдання психолога - не приймати рішення за клієнта, а допомогти зрозуміти психологічне єство його проблеми і на цій основі клієнт сам повинен прийняти рішення.

Лише третій тип проблем може бути названий власне психологічними завданнями. Питання стосується значення того або іншого факту, вчинку, переживання. "Як зрозуміти? Що це означає?" і так далі У практиці роботи таких клієнтів зустрічається небагато. Частіше ставляться завдання двох перших типів; справа психолога-консультанта - допомогти людині переформулировать їх в завдання психологічні.

Консультування - досить складний вид професійної діяльності психолога. Одній з найбільш типових труднощів в роботі консультанта можна назвати бажання клієнта змінити інших і небажання міняти себе.

Не дивлячись на те, що клієнт сам звертається за допомогою до консультанта, він не зрідка опирається змінам. Це може бути пов'язано з відсутністю у людини переконаності в необхідності змін, що насаджуються ззовні, страхом перед невідомістю і можливою невдачею, небажанням порушувати стереотип поведінки, що склався, відсутністю довіри до консультанта. Звертаючись за консультацією, клієнти часто підкреслюють негативну роль інших у виникненні власних життєвих проблем. Для них характерні скарги типа: "Ми з чоловіком постійно лаємося" або "Дружина ревнує мене без жодного приводу".

Проте деколи людина при зверненні за консультацією усвідомлює роль особистих якостей і говорить про свої проблеми: "Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу на мужа" або "Весь час не упевнений в тому, як до мене відноситься дружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її без жодного приводу". Це може дати основу для конструктивної роботи клієнта над собою.

Професійними якостями психолога-консультанта мають бути спостережливість і розуміння клієнта. В процесі бесіди консультант уважно слухає, а також спостерігає за поведінкою консультованого. Сенс мовного вислову, а також інша корисна інформація можуть бути виражений в інтонації мови, міміці, жестикуляції, позі людини. Успіх психологічного консультування багато в чому залежить від того, як консультант уміє виявити цікавість і вислухати клієнта. Це одна з необхідних професійних якостей психолога-консультанта.

Оскільки під час консультації чоловік повідомляє про себе особисту інформацію, психолог повинен дотримувати конфіденційність. Будь-які відомості, отримані від клієнта, не можуть бути передані без його згоди ні в які громадські, державні організації, приватним особам, у тому числі родичам і друзям.

Уміння встати на позиції людини, що прийшла на прийом, повинне поєднуватися у консультанта з умінням зберігати деяку дистанцію. При недотриманні цього психогігієнічного правила у нього може виникнути синдром згорання або комунікативного перевантаження.

У своїй діяльності консультантові поважно розмежовувати особисті і професійні проблеми. Психолог не повинен переносити свої стосунки з людьми у приватному житті, внутрішні проблеми і конфлікти на стосунки з клієнтом, на його ситуацію.

При цьому слід мати на увазі, що клієнт деколи схильний переносити на консультанта стосунки з іншими людьми. Це може ускладнити процес консультування виникненням конфліктів або дуже близьких стосунків. Тісні особисті відносини між консультантом і клієнтом наводять до того, що консультант вже не може зберегти об'єктивну і відчужену позицію, необхідну для ефективного вирішення проблем клієнта.

Деякі клієнти проявляють схильність маніпулювати психологом, тобто експлуатувати його для досягнення яких-небудь своїх психологічних цілей. Наприклад, затвердитися у власній значущості або, навпаки, знайти підтвердження своєї жертовної долі. Відомий американський психолог Еверет Шостром в своїй книзі "Анти-Карнеги, або людина-маніпулятор" описав 8 таких типів. Професіоналізм психолога повинен виявитися в тому, аби розпізнати маніпулятора і змінити його маніпулятивну позицію на позицію конструктивної взаємодії.

Основні помилки початкуючих психологів при проведенні консультаційної бесіди:

 1) відсутність необхідного психологічного контакту, що перешкоджає створенню сприятливого для бесіди психологічного клімату;

 2) перехід до вирішення проблеми без достатнього вивчення її єства і тих умов, в яких вона виявляється;

 3) жорстка прихильність спочатку вибраній гіпотезі;

 4) думка співбесідника не вислуховується або дискредитується;

 5) створюються перешкоди для роз'яснення і обгрунтування клієнтом своєї точки зору;

 6) постановка клієнтові прямих питань ("в лоб") при неясних мотивах бесіди.

Психологові-консультантові необхідно постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію. Для цього в повсякденній практичній роботі консультантів використовується "супервізія" (supervision). У перекладі з англійського supervision означає "спостереження за чиєюсь роботою". Більшість консультативних служб вітають і зазвичай забезпечують якусь форму супервізії зі своїми консультантами. Вона може проводитися дослідним персоналом (штатними співробітниками), професійними асоціаціями, груповими лідерами. В будь-якому разі повинен існувати хтось, з ким консультант може зв'язатися, обговорити складний випадок, особисте незадоволення, пов'язане з консультативною ситуацією, і тому подібне. Необхідно підкреслити, що супервізор - це не контролер або наглядач, а дослідний колега, який надає підтримку і допомогу в розумінні і вирішенні складних ситуацій практичної консультативної діяльності.

4. Етичний кодекс психолога-консультанта

Кордони професійної компетентності.

Психологи-консультанти займаються професійною діяльністю лише у межах своєї компетентності, яка визначається освітою, формами підвищення кваліфікації і відповідним професійним досвідом.

Права і обов'язки психолога-консультанта грунтуються на принципі професійної незалежності і автономії незалежно від службового положення в певній організації і від професіоналів вищого рангу і адміністрації.

Пошана особи і суверенітету клієнта.

Психолог-консультант поважає особу і суверенітет клієнта. Відносно клієнта недопустима дискримінація на основі його віку, підлоги, національності, віросповідання, сексуальної орієнтації, того або іншого фізичного або психічного розладу, мови, соціо-економічного статусу або іншої відмітної ознаки, що характеризує особу і світогляд клієнта.

Психологи мають бути надзвичайно обережні, стримані і критичні по відношенню до своїх концепцій і висновків відносно клієнтів, враховуючи можливість їх сприйняття як принизливі і їх дискримінуючі.

Правило конфіденційності.

Психолог-консультант зобов'язаний забезпечити недоторканість інформації, що повідомляється клієнтом, і не має права розголошувати її без згоди самого клієнта, за винятком випадків, коли розголошування інформації здатне запобігти серйозній загрозі життю і здоров'ю самого клієнта або іншої людини.

Психолог-консультант інформує клієнта на найраніших етапах консультування про правило конфіденційності, його обмеженнях і про умови допустимого використання інформації, отриманої під час роботи. Якщо в роботі передбачається участь супервізора, то цей факт обмовляється з клієнтом.

Психолог-консультант має бути заздалегідь готовий до захисту конфіденційної інформації на випадок втрати своєї працездатності або смерті, а також вилучення або крадіжки записів і даних.

Психолог-консультант охороняє від неправильного використання клієнтом аудіо і відео записи, отримані під час сесії.

Під час наукового або професійного обговорення (супервізії) психологи-консультанти повинні усунути або змінити інформацію, яка могла б привести до ідентифікації клієнта з боку третіх осіб.

Обговорення інформації, отриманої від клієнтів, допустимо відповідно до наукових або професійних завдань і лише з тими особами, хто ясно представляє кордони обговорення цієї інформації.

Використання матеріалів роботи з клієнтом в публікаціях або наукових виступах допустимо лише з відома клієнта і усунення з тексту будь-яких ознак, по яких особа клієнта могла б бути ідентифікована іншими людьми.

Правило «Не нашкодь».

У своїй професійній діяльності психолог-консультант виходить з інтересів клієнта.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру свого впливу і враховувати можливість розвитку залежності з боку клієнта. Психолог-консультант повинні уміти вчасно розпізнавати залежності, що виникають в ході терапії відношення, і не експлуатувати їх.

Психолог-консультант повинні усвідомлювати міру впливу своїх особистих проблем на ефективність роботи з клієнтом. У випадку якщо особиста проблема психолога-консультанта збігається з проблемою клієнта і є перешкодою в роботі, психолог-консультант звертається до колеги за супервізією.

Якщо особиста проблема психолога-консультанта стає непереборною перешкодою і обмежує його працездатність, психолог-консультант вирішує питання про припинення роботи з даним клієнтом і передачу його іншому психологові-консультантові.

Заборона на «подвійні відносини».

Психологи-консультанти вважають за краще не вступати в контакт з клієнтами за межами професійних стосунків, у тому числі і після закінчення терапії, оскільки подібні контакти можуть завдати шкоди клієнтові.

У ситуаціях, коли психолог-консультант не може уникнути непрофесійних стосунків з клієнтом, він повинен враховувати силу свого впливу і мінімізувати шкоду, що заподіюється непрофесійними стосунками.

Психологи-консультанти не вступають у сексуальні відносини зі своїми клієнтами, студентами або супервізованими.

Психологи-консультанти не беруть до себе як клієнтів тих, з ким знаходилися або знаходяться в сексуальних, родинних або інших близьких стосунках.

При роботі з парою або групою недопустимо, аби один і той же психолог-консультант поєднував індивідуальну і групову форми роботи з учасниками однієї і тієї ж групи (пари). В даному випадку питання вирішується або на користь роботи з групою (парою), або на користь індивідуальної роботи з одним з учасників (групи) пари, при цьому інші учасники у разі потреби прямують до інших психологів-консультантів.

Етичні аспекти початку психотерапії.

Психолог-консультант починає роботу з клієнтом лише за умови його інформування. Якщо клієнт не може дати усвідомленої згоди, психологи-консультанти отримують згоду від тих людей, які, відповідно до закону, несуть за нього відповідальність.

В разі, якщо клієнт не має зовсім або має спотворене уявлення про специфіку майбутньої роботи, психолог-консультант в доступній для клієнта формі прояснює необхідні питання, а так само інформує клієнта про можливі наслідки майбутньої роботи.

При з'ясуванні запиту клієнта і визначення цілей роботи психолог-консультант не підтримує нереалістичних цілей клієнта і не дає йому гарантій результату, досягнення якого неможливе.

Незалежно від того, хто оплачує психотерапію, терапія проводиться лише на користь клієнта.

Етичні аспекти оплати послуг психолога-консультанта.

Вартість консультації психолог-консультант встановлює самостійно і інформує про неї під час першого контакту з клієнтом.

Психологи-консультанти утримуються від здобуття дарунків і інших послуг від клієнтів.

Етичні аспекти припинення психотерапії.

Психолог-консультант припиняє роботу з клієнтом, коли стає ясно, що клієнт не потребує більше його послуг і подальша робота не приносить результату.

Психолог-консультант зобов'язаний заздалегідь інформувати клієнта про припинення або перерви в роботі. Перед припиненням терапії психолог-консультант з'ясовує актуальний стан клієнта і проводить відповідну підготовку по завершенню роботи.

Якщо продовження роботи психолога-консультанта неможливе унаслідок непереборних обставин (переїзд, стан здоров'я, втрата працездатності і так далі), він робить необхідні дії для переходу клієнта до іншого фахівця.


Висновки


Основна мета наукової психології полягає в пізнанні психології людей науковими методами. Учені прагнуть на основі окремих спостережень, фактів прийти до розуміння загальних закономірностей. Правильний напрям руху наукового дослідження - від частного до загального.

Основна мета практичної психології полягає в тому, аби надати психологічну допомогу конкретним людям або групам людей. Практики прагнуть на основі відомих загальних психологічних закономірностей прийти до розуміння індивідуальності конкретної людини або конкретної групи. Це розуміння і дає ключ для надання психологічній допомозі. Практична психологія в своїй діяльності рухається від загального до частному.

В той же час не слід їх протиставляти один одному. Це дві сфери психологічної роботи, тісно зв'язані один з одним. Проте - це два різні типи діяльності психолога, які пред'являють різні вимоги до професійної підготовки спеціаліста.

Відповідно до основного роду психологічної діяльності реально існує три типи психологічної професії:

1) психолог-учений, основна діяльність якого -научные дослідження, направлені на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ і прогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);

2) психолог-практик, основна діяльність якого - вживання психологічних знань для вирішення практичних завдань (психологічна діагностика і консультування, коректувальна і розвиваюча робота, психологічна профілактика);

3) викладач психології, основна діяльність якого - психологічна освіта і навчання психологічним знанням (проведення лекцій, семінарів, практичних занять, керівництво психологічною самоосвітою людей).

Список використаної літератури

1. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. Ростов-н/Д.: Феникс, 2006.

2. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высших пед. учеб, заведений: В 2 кн. Кн. 1. Общие основы психологии. М.: Просвещение; Владос, 2005.

3. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж: НПО "МОДЭК", 2006.

4. Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е. Семенова. Л.: Лениздат, 1997.

5. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 2005.

6. Майерс Д. Социальная психология. СПб.: Питер, 2006.

7. Немов Р.С. Психология: Пособие для учащихся 10-11кл. М.: Просвещение, 2005.

8. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и взаимопомощи. М.: Медицина, 2005.

9. Курбатов В. И. Стратегия делового успеха: Учеб. пособие для студентов вузов. Ростов-н/Д: Феникс, 2005.

10. Человек - производство - управление: Психологический словарь-справочник руководителя / Под ред. А.А.Крылова и В.П.Сочивко. Л.: Лениздат, 1992.

11. Психология личности: тесты, опросники, методики /Авт. - сост.: Н.В. Киршева, Н.В. Рябчиков. М.: Геликон, 2005.

12. Психология: Популярный словарик / Сост. А.Д. Андреева, Т.В. Вохмянина, Н.И. Гуткина и др.; Под ред. И.В. Дубровиной. М.: Издательский центр Академия"; ИЦ "Кафедра", 2007.



© 2010
Частичное или полное использование материалов
запрещено.