Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку

Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку

4.                 Мене дратує, коли нещасні люди себе жаліють.

5.                 Коли хтось знервується біля мене, я теж починаю нервувати.

6.                 Я вважаю, що плакати від радості нерозумно.

7.                 Я завжди беру близько до серця проблеми моїх друзів.

8.                 Часом пісні про почуття викликають у мене сильні переживання.

9.                 Я дуже хвилююся, коли мені потрібно комусь повідомити неприємну для неї новину.

10.            Мій настрій залежить від настрою людей, що мене оточують (друзі, однокласники, батьки, вчителі).

11.            Я вважаю, що іноземці не розуміють почуттів і є дуже байдужими.

12.            Мені подобається спілкуватися з людьми, тому я хочу у майбутньому обрати професію, яка буде пов’язана зі спілкуванням з людьми.

13.            Коли мої друзі роблять необдумані вчинки, я цим не переймаюся.

14.            Мені подобається дивитися, як люди приймають подарунки.

15.            Мені здається, що старі й самотні люди злі й недоброзичливі.

16.            Коли я бачу незнайому людину, що плаче – я теж засмучуюсь.

17.            Коли я слухаю гарну музику, я почуваюсь щасливим.

18.            Коли я читаю казку чи якесь оповідання, то переживаю все так, ніби це трапляється зі мною.

19.            Коли я помічаю, що когось ображають, то дуже серджуся і переживаю.

20.            Я зберігаю спокій, навіть коли всі навколо мене хвилюються.

21.            Якщо мій друг чи подруга починає зі мною обговорювати свої проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.

22.            Мене дратує, коли люди, дивлячись якусь кінострічку, плачуть.

23.            Чужий сміх мене не заражає.

24.            Коли я приймаю якесь рішення, почуття інших на мене не впливають.

25.            Я нервую, якщо оточуючі чимось пригнічені.

26.            Я дуже засмучуюсь, якщо бачу людей, що засмучуються через дрібниці.

27.            Мене дуже засмучує страждання тваринки.

28.            Я вважаю, що неправильно переживати через те, що відбувається в кіно, або у книзі, яку читаєш.

29.            Мені сумно, коли я зустрічаю старих і безпомічних людей.

30.            Чужі сльози мене просто дратують, не викликають жодних співчуттів.

31.            Я переживаю, коли дивлюсь якийсь фільм.

32.            Я залишаюся байдужим(ою), коли інші хвилюються.

33.            Вважаю, що діти плачуть без причин.

Дослідження рівня емпатійних тенденцій (за власною модифікацією методики І.Юсупова).

Інструкція: «Для визначення рівня емпатійних тенденцій необхідно, відповідаючи на кожне із 36-тверджень, давати відповідям такі числа: якщо ви відповіли «не знаю» - 0, «ні, ніколи» - 1, «іноді» - 2, «часто» - 3, «майже завжди» - 4 і відповіді «так, завжди» - 5. давати відповіді необхідно до всіх пунктів.

1.                 Мені більше подобаються книжки про подорожі, ніж із серії «Життя видатних людей».

2.                 Старших дітей дратує піклування батьків.

3.                 Мені подобається розмірковувати про причини своїх успіхів та невдач.

4.                 Серед музичних передач віддаю перевагу передачам про сучасну музику.

5.                 Надмірне роздратування та несправедливі нарікання хворого треба терпіти, навіть якщо вони продовжуються роками.

6.                 Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7.                 Стороннім людям не слід втручатися в конфлікт між двома особами.

8.                 Старі люди, як правило, ображаються без причин.

9.                 Коли я слухаю сумну історію, на моїх очах з’являються сльози.

10.            Роздратованість моїх батьків впливає на мій настрій.

11.            Я байдуже ставлюсь до критики в мою адресу.

12.            Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з пейзажами.

13.            Я завжди прощаю усе своїм батькам.

14.            Якщо в когось щось погано виходить, його треба наказувати.

15.            Коли я чую про драматичні події в житті людей (моїх друзів, однокласників, їхніх батьків, моїх сусідів), то відчуваю, що це ніби зі мною відбувається.

16.            Я вважаю, що батьки ставляться до своїх дітей справедливо.

17.            Я завжди втручаюсь, коли бачу, що мої друзі, однокласники сваряться.

18.            Я не звертаю уваги на поганий настрій мої батьків.

19.            Я довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи в бік свої справи.

20.            Книги та фільми можуть викликати сльози лише й слабкодухих.

21.            Мені подобається спостерігати за виразом обличчя та поведінкою незнайомих людей.

22.            Я часто приводжу додому бездомних кішок та собак.

23.            Мені здається, що всі люди злі.

24.            Дивлячись на незнайому людину, мені хочеться вгадати яка вона.

25.            Я користуюсь авторитетом у молодших за себе.

26.            Коли я бачу скалічену тваринку, то намагаюсь їй допомогти.

27.            Людині обов’язково стане легше, якщо її уважно вислухати.

28.            Побачивши, що на вулиці трапилася якась подія (бійка, аварія і т.п.),я намагаюсь не потрапити до числа свідків.

29.            Молодшим за мене дітям подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу чи гру.

30.            Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій своїх хазяїв.

31.            Зі складної ситуації людина повинна викручуватись самостійно.

32.            Якщо дитина плаче, на це є свої причини.

33.            Діти та старші підлітки повинні задовольняти прохання старих.

34.            Мені хочеться зрозуміти, чому деякі мої однокласники інколи такі замислені.

35.            Безпритульних домашніх тварин слід відловлювати і знищувати.

36.            Якщо мої друзі починають обговорювати свої проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.

Підрахунок результатів

Перед тим, як ми підрахували результати, ми перевірили перевірити ступінь відвертості, з якою відповідали досліджувані. Чи не відповіли вони «ніколи» на деякі з тверджень під номерами: 3, 9, 11, 13, 28, 36, а також чи не відмітили пункти 11, 13, 17, 26 відповідями «так, завжди».

Якщо це так, то досліджувані не захотіли бути відвертими перед самими собою, а в деяких випадках намагалися виглядати кращими ніж є насправді. Результатам нашого тестування можна довіряти лише тоді, коли на всі перераховані вище твердження досліджувані дали не більше трьох нещирих відповідей, якщо їх чотири – слід сумніватися в достовірності, якщо їх п’ять – можна вважати, що робота виконана даремно. Тепер ми підсумували набрані досліджуваними бали зі всіх відповідей. Співставили результати зі шкалою розвиненості емпатійних тенденцій.

ДОДАТОК Б

Вправа 2.

Розбір прислів’їв і приказок:

Добро не лихо, ходить по світу тихо;

Добро не вмре, а лихо пропаде;

Добре діло саме себе хвалить;

Добро без розуму, що річка без води;

Добрі почуття – сусіди любові;

Добрий гість завжди в пору;

Добрим словом і бездомний багатий;

Добро пам’ятай, а зло – забувай;

Добро шануй, а злого не жалуй;

Від добра добра не чекають.

Вправа 3.

Читання вірша

Доброта.

Доброту не купишь на базаре. Искренность у песни не займёшь. Не из книг приходит к людям зависть. И без книг мы постигаем ложь. Видимо, порой образованью Тронуть душу не хватает сил. Дед мой без диплома и без званья Просто добрым человеком был Значит, доброта была вначале?.. Пусть она приходит в каждый дом, Что бы мы порой не изучали, Кем бы в жизни ни были потом.

Вправа 4.

Бесіда на тему: «Добро – це гарна справа, але важка»

“Добрые чувства появляются у людей в детстве: это человечность, доброта, ласка, внимательность, доброжелательность, сочувствие. Они рождаются в труде, заботах о людях и животных, восхищении красотой окружающего мира. Если ребёнок мучает в детстве животных, можно со стопроцентной гарантией утверждать, что позже он будет мучить и людей, только по-другому.

Древнегреческий философ Демокрит сказал: “У людей зло вырастает из добра, когда не умеют им управлять и надлежащим образом пользоваться”. Доброта без разума пуста. Недаром поэт С.Я. Маршак призывает: “Пусть будет добрым ум у вас, а сердце умным будет”.

“Добрый, добрый... Эту медаль носят через одного. Добро – это доброе дело, это трудно. Это непросто. Не хвалитесь добротой, не делайте хотя бы зла!” (В.М. Шукшин). Да, добрые дела делаются не для себя, а для кого-то, значит, человеку надо уделить внимание, потратить время и силы.

Для того, чтобы узнать, что такое добро и на сколько вы добры, мы проведём занятие на тему: “Добро не терпит промедленья…”.

ДОДАТОК В

Виховання емпатії у дітей

Важливою ознакою зрілого громадянського суспільства є його гуманність, яка постійно реалізується її носіями - членами цього суспільства - через ставлення один до одного, до більших об'єднань людей, до природного довкілля

Тотальна гуманізація життя пов'язана насамперед з поліпшенням людських взаємин. У цьому контексті великого значення набуває проблема розвитку та виховання почуттєвої сфери особистості. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену в духовному сенсі людину, надихають її на великі справи та благородні вчинки, не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством...

Робота із сім'ями учнів є однією з важливих ланок просвітницької діяльності педагогів. Іноді вчителям досить складно встановити позитивні та результативні контакти з батьками. Пропонуємо поради, які сприятимуть спільній роботі та виникненню довірливих взаємин між батьками та педагогами:

Поважайте батьків. Виявляйте повагу та зацікавленість.

Заохочуйте співробітництво. Залучайте сім'ї до участі в житті класу.

Висловлюйте батькам свої пропозиції щодо їх участі в житті класу.

Використовуйте різноманітні форми залучення батьків, будьте творчими та дипломатичними.

Кожна сім'я має свої інтереси та можливості, і те, що може бути прийнятним для однієї сім'ї, для іншої зовсім непридатне.

Батьки самі мають вирішувати, яка участь у роботі для них краща.

Слід переконатись у розумінні дорослими, що будь-яка допомога корисна й цінна.

Будьте терплячими.

Залучення батьків до виховного процесу може викликати труднощі як з боку батьків, так і вчителів, тому на розвиток нових стосунків знадобиться певний час. Співробітництво з батьками зміцнюється тоді, коли воно базується на досягненні невеликих проміжних успіхів протягом тривалого часу.

Звертайте увагу на емоційний зв'язок між дітьми та батьками.

Навіть досвідченим батькам необхідно мати підтвердження того, що вони правильно виховують своїх дітей.

Підтримуйте з батьками систематичний і тісний взаємозв'язок.

Намагайтеся кожного тижня зустрічатися з батьками для індивідуальних бесід.

Висловлюйте свою дружелюбність.

Дайте батькам зрозуміти, що високо цінуєте їх участь у житті класу.

Намагайтеся залучити до роботи всю сім'ю.

Шукайте творчі шляхи співобітництва не тільки з мамами, а й з татами, з іншими членами сім'ї.

Підтримуйте конфиденційність.

Довіра - важлива умова виникнення та становлення дружніх зв'язків.

У кожній школі існує своя, вивірена практикою та досвідом система батьківської просвіти, метою якої є підвищення потенціалу сімейного виховання й удосконалення його реалізації. Форми роботи та заняття з батьками можуть охоплювати різну кількість батьків: бути загальношкільними, проводитись у старшій, середній чи молодшій школі; охоплювати класи по паралелях або у формі покласного всеобучу. У межах цих занять можна знайти місце й для підготовки батьків до емоційного розвитку дитини в сім'ї, зокрема виховання емпатії.

Перед педагогами стоїть завдання актуалізувати проблему емоційного розвитку дитини в сім'ї, розширити знання батьків, підказати шляхи та засоби такої роботи в сім'ї. Найбільш природним є включити питання емоційного розвитку дітей у розділ, присвячений виховній діяльності сім'ї.

Формами підготовки батьків до виховання в їхніх дітей емпатії до однолітків найкраще слугують бесіди, семінари, обмін досвідом, диспути, обговорення тверджень виховного змісту.

Організаційні умови проведення занять. Для того щоб успішно провести зустріч із батьками, слід створити комфортну, невимушену атмосферу. Помічено, що цьому може сприяти застосування нетрадиційних методів знайомства учасників заняття. Наприклад, можна запропонувати батькам, називаючи своє ім'я, пригадати, як їх називали в дитинстві, розповісти про свої улюблені страви, квіти, музичні вподобання тощо. Слід проявляти творчість у пошуках методів представлення батьків та їх урізноманітнення.

Батьки мають залучатися до активного обговорення питань, які висуваються як предмет розмови. Цього можна досягти, якщо питання вимагатимуть розгорнутих відповідей. Корисно ділити учасників заняття на пари або невеликі групи, в яких батьки, відчуваючи себе вільно й невимушено, могли би висловити власну точку зору.

Приміщення, в якому проводиться зустріч, має бути зручним і затишним. Стільці можна поставити по колу, щоб усі присутні бачили один одного й відчували своє включення в обговорення. Бажано використовувати наочність, відео-, роздаткові матеріали для підкріплення виступів. Розповідь про певні ситуації чи події у класі можуть підтверджуватися фотографіями або магнітофонними записами. Обов'язково мають включатись розважальні та ігрові моменти.

Запрошуючи батьків на зустріч, слід звертатись персонально до кожного з них. Плануючи зібрання, слід передбачити час для того, щоби батьки могли поспілкуватись між собою, ознайомитися з підготовленою наочністю.

Пропонуємо використати поради батькам, які можна оформити у вигляді стіннівки або окремих пам'яток:

Радійте своїй дитині!

Розмовляйте з дитиною спокійно.

Будьте терплячими.

Намагайтеся кожного дня читати разом з дитиною.

Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.

Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.

Купуйте книжки, платівки чи касети з улюбленими казками, піснями дитини. Хай вона насолоджується ними.

Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось - залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.

Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.

Намагайтеся ставитись до всього з гумором!

Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію. У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозріла, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.

Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.

Бажано не задавати дитині надто багато запитань.

Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.

Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».

Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».

Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.

Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.

Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень - іграшками, поїздками та ін.

Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Дуже корисним, на наш погляд, є виготовлення плакату з текстом змісту книги «Діти вчаться тому, чого їх навчають» відомих американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел, який містить у собі квінтесенцію виховання:

Якщо діти живуть у критиці, вони вчаться осуджувати.

Якщо діти живуть у ворожості, вони вчаться битись.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятись.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Якщо діти живуть з насмішками, вони вчаться бути нерішучими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі.

Якщо діти живуть зі стидом, вони вчаться відчувати себе винними.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.

Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться терпінню.

Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.

Якщо діти живуть з визнанням, вони вчаться любити.

Якщо діти живуть зі схваленням, вони вчаться любити себе.

Якщо діти живуть з розумінням, вони вчаться цілеспрямованості.

Якщо дітей учать ділитись, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути сраведливими.

Якщо діти живуть у добрі та ввічливості, вони вчаться поважати.

Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти іншим.

Якщо діти живуть у приязні, вони вчаться розуміти, що наш світ прекрасний.

У системі педагогізації батьків бесіда вважається однією з найбільш дієвих її форм. Діалог педагога з батьками і зворотний зв'язок з учасниками заняття сприяють більш швидкому знаходженню результативних шляхів виховання й розвитку в дітей емпатії до людей взагалі й однолітків зокрема. Основними частинами бесіди є: вступ, уведення в тему, постановка проблеми, основна частина, завершення бесіди та підбиття підсумків.

Орієнтовні теми бесід: «Емоційний розвиток дитини», «Шляхи та засоби виховання почуттів у молодших школярів» та ін.

Диспути є ефективним методом формування в батьків суджень, оцінок, переконань, які виникають у результаті зіткнення різних думок і точок зору у процесі його проведення. Тема та основні питання, які будуть обговорюватись, повідомляються батькам завчасно. Початок проведення: постановка проблеми, обґрунтування її актуальності, короткий аналіз, постановка ключового питання для обговорення. Коли проводиться диспут, батьки аналізують поняття, доводять і захищають свої погляди, намагаються аргументовано переконати своїх опонентів у хиткості чи хибності їх позиції. Педагог має слідкувати за коректністю висловів виступаючих, сприяти їхній відвертості та щирості.

Орієнтовна тема диспуту: «Дієве співчуття - допомога чи розбещення?»

Запитання для обговорення:

Що таке співпереживання та співчуття?

Чи потрібні вони кожній людині?

Коли і як треба допомагати іншому?

У яких випадках твердження, що допомога розбещує іншу людину, є справедливим?

Найдієвіші форми співчуття.

Семінари значним чином активізують і стимулюють батьків, оскільки на них відбувається дискусійне обговорення їхнього власного досвіду виховання в дітей емпатії та самостійно опрацьованої інформації з цього питання. Колективне обговорення проблеми, свобода спілкування батьків між собою на семінарських заняттях створюють умови для утворення доброзичливих і щирих контактів. Виділяються такі організаційні етапи семінару: підготовчий (визначення тематики, розробка запитань, добір, формулювання завдань, розподіл запитань серед батьків, самостійна робота батьків, консультування батьків); основний (вступне слово вчителя - оголошення теми заняття, ознайомлення з ходом його проведення, уведення в тему; виступи батьків; запитання; спільне обговорення); заключний (підбиття підсумків, формулювання узагальнень).

Для проведення диспуту, семінару чи звичайного обговорення можна обрати деякі позиції змісту книжки згаданих вище американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел.

Ефективною формою самостійної роботи є їх самодіагностика щодо здатності до емпатії. Для цього батькам слід запропонувати зробити в домашніх умовах тестування - самодослідження властивих їм емпатійних тенденцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.                 Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. докл. – Краснодар, 1975. – С. 6-9.

2.                 Авраменкова В.В. Совместная деятельности дошкольников в проявлении гуманного отношения к сверстниками // Вопросы психологии. – 1980. - № 5. – С. 60-70.

3.                 Авраменкова В.В. Совместная деятельности дошкольников в проявлении гуманного отношения к сверстниками // Вопросы психологии. – 1980. - № 5. – С. 60-70.

4.                 Алексеева Н.И. Некоторые особенности сопереживания в раннем онтогенезе // Проблемы формирования ценностных ориентаций и социальной активности личности.: Межвуз. сб. научн. тр. – М.:МГПИ, 1984. – С. 67-76.

5.                 Бадалев А.А., Каштанова Т.Р. Теоретико-методологические аспекты изучения эмпатии// Групповая психотерапия при неврозах / Под ред. Б.Д.Карвасарского и В.А.Мазуренко. – Л., 1975. – С. 11-19.

6.                 Бадалеев А.А. Личность и общение: Избр. Психол. труды. 2-е изд., перераб. – М.: Междунар. пед.акад., 1995. – 324 с.

7.                 Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления. – Ровно: РИО управление печати, 1991. – 146 с.

8.                 Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра // Поч.шк.- 1993, №3.

9.                 Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте - М., 1968.- с.464.

10.             Божович Л.И.Отношение к учению как психологическая проблема. – «Известия АПН РСФСР», вып. 36, 1951.

11.             Бондаренко Л.И. Основные этапи становления самосознания - К., 1979.

12.             Борисенко С.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей: Автореф. Дис. … канд. пед. Наук: 13.00.01. – Л., 1988. – 14 с.

13.             Боришевський М.И. Психологические особенности самосознания подростка - К.: Вища школа - 1980.- с.168.

14.             Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детсве: норма и отклонения. М.: Педагогика, 1990. – 140 с.

15.             Будова самооцінки як психологічна проблема // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди № 6. Психологія. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип. 2. – С. 42-45.

16.             Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике.- К., 1989.

17.             Валантинас А.А.Взаимосвязь эмпатии и усвоения нравственных норм детьми младшего школьного возраста: Автореф. дисс. …канд. психол. Наук: 19.00.07. – К.: 1988. – 16 с.

18.             Валлон А. Психическое развитие ребенка. – М.: Просвещение, 1967. – 196 с.

19.             Венера В.Є. Психологічна служба в закладах освіти. Практикум: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. – Тернопіль: ВАТ «ТВПК «Збруч». – 2008. – 560 с.

20.             Взаємозв'язок самооцінки і рівня домагань як предмет психологічних досліджень // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2001.– Вип. 6. – С. 57-61.

21.             Веретенко Т.Г. Загальна психологія. Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 128 с.

22.             Выговская Л.П. Проблема эмпатии в психологии//Социально-психологическая природа эмпатии: проблемы и перспективы исследования. – Одесса, 1996. – С. 171-186.

23.             Выговская Л.П. Теоретико-методологические основы решения проблемы эмпатии//Українська психологія: сучасний потенціал: Матер. Четвертих Костюковських читань. – в 3т. – К.: ДОК-К, 1996. – Т.1. – С. 231-239.

24.             Гаврилова Т.П. К вопросу об эмоциональной социальной децентрации // Личность в системе коллективных отношений6 Тез. докл. – М., 1980. – С. 50-51.

25.             Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. (Исторический обзор и современные проблемы)// Вопросы психологи. № 2. – 1975. С. 17-19.

26.             Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии. (Исторический обзор и современные проблемы)// Вопросы психологи. № 2. – 1975. С. 17-19.

27.             Гаврилова Т.П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего и среднего школьного возраста: Автореф. Дис. … канд. Психол. Наук.: 19.00.07/ АПН НИИ обей и пед. Психологии – М., 1977. – 23 с.

28.             Гаврилова Т.П. Эмпатия как спецыфический способ познания человека человеком // теоретические и прикладные проблемы психологи познания людьми друг друга: Тез. докл. – Краснодар: КГУ, 1975. – С. 17-19.

29.             Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии// Вопросы психологии. – 1993. - № 4. – С. 61-68.

30.             Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Речь, 2003.

31.             Грановская Р.М. Элементы практической психологии.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1988.- с.392-404,564.

32.             Гродзенская Н.Л. Воспитательная работа на уроках пения. М., Изд-во АПН РСФСР, 1953.

33.             Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопр.пс.- 1992, №1-2.

34.             Дослідження особливостей розвитку самооцінки у молодшому шкільному віці // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди № 9. Психологія. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип. 3. – С. 148-153.

35.             Дослідження самооцінки та рівня домагань особистості як динамічної системи // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2001.– Вип. 7. – С. 122-126.

36.             Дослідження специфіки співвідношення показників приватної і загальної самооцінки у молодших школярів з різною динамікою її розвитку // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди № 13. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 4. – С. 84-88.

37.             Дубровина И.В. Психодиагностика личности.- К.,-1989.

38.             Журавльова Л.П. Психологія емпатії: Монографія. – Житомир:Вид-во ЖДУ ім..І.Франка, 2007. – 328 с.

39.             Загайнов Р.И. Как осознанный долг. Дневник психолога. 335 с, ил.

40.             Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Исследования самооценки младшего школьника в процесе учебной деятельности // Вопр.пс.- 1980, №4.

41.             Захарова А.В. Уровень притязания как показатель самооценки / Новые исследования в психологии и возрастной физиологии.- М.: Педагогика, 1989.- с.42-47,137.

42.             http://ebk.net.ua/Book/psychology/vinoslavska_psihologiya/zmist.htm.

43.             Зеньковский В.В. Психология детства.- Екатеринбург: Деловая книга, 1995.- с.351.

44.             Ільин Е.П. Психология воли. – Спб: Питер, 2000.

45.             Кн.1: Общие основы психологии.- с.576.

46.             Кн.2: Психология образования.- с.496.

47.             Кн.3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика.- с.512.

48.             Коган І.М. Особливості емпатії молодших школярів //Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. акад. Максименка С.Д. – К.: 2000. – Т. П, ч. 6. – С. 273-279.

49.             Коган І.М. Розвиток емпатії у молодших школярів //Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. акад. Максименка С.Д. – К.: 2004. – Т. 7, вип. 3. – С. 101-108.

50.             Кротенко В.І, Розвиток емпатії в психологічній літературі/Психологія: Зб. наук.пр. – Вип.. 12. (НПУ ім.. М.П.Драгоманова). – Київ, 2001. С. 89-96.

51.             Кротенко В.І.Розвиток емпатії у дітей підліткового віку – складової риси гуманістичного розвитку суспільства // Психологія: Зб. Наук. Пр. Вип.. 2(9). – Ч П. (НПУ ім.. М.П.Драгоманова). – Київ, - 2001. – С. 55-58.

52.             Кулагина М.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие.- М.: Изд-во РОУ, 1996.- с.180.

53.             Липкина А.И. Самооценка школьника и его память // Вопр.пс.- 1981, №3.

54.             Липкина А.И. Самооценка школьника.- М.,1986.

55.             Липпс Т. Руководство по психологии/Пер. с нем. М.А.Лихарева. – Спб.: О.Н.Попова. – 1907. – 394 с.

56.             Лоренц К. Человек находит друга: О поведении животных/Пер. с англ. И.Гуровой/ Под ред. И с предисл. К.Э.Фарби. – М.: А.О. «Полигран», 1992. – 191 с.

57.             Макарова Л.Л., Синельникове В.М. Загальна психологія: Навч. посібник для студентів ВНЗ. – Київ: Центр. навч. літ-ри, 2005.

58.             Максименко С. Д. Основи генетичної психології: Навч. посібник. – К.: НПЦ Перспектива, 1998. – 220 с.

59.             Наследственность душевных свойств (Психологическая наследственность) / Пер. с франц. – Спб.: К. Риккер, 1884. – 395 с.

60.             Немов Р.С. Психология: В 3 кн.: Учебное пособие для вузов.- 2-е изд.- М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995.-

61.             Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы.- М.: Тривола, 1996.- с.360.

62.             Общая психология: Учебник для студентов пединститутов / Под ред. А.В.Петровского.- М., 1986.

63.             Овчинникова Т.Н. Особенности осознания себя детьми 6-летнего возраста // Вопр.пс.- 1981, №3.

64.             Олексик Л.М. Духовні почуття у світопереживанні особистості: Дис…канд. філос. Наук: 09.00.11/ Київський інститут ім.. Т.Шевченка. – К., 1994. – 220 с.

65.             Орищенко О.А. Диференційно-психологічний аналіз емпатії: Авториеф. дис. …канд. психолог. Наук: 19.00.01. – Одеса, 2004. – 21 с.

66.             Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя.- М.: Просвещение, 1991.- с.287.

67.             Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В.А.Роменця. -К. : Либідь, 1999. - 632с.

68.             Петрасинський З. Пізнай себе: Книга для учнів: Пер. з польської В.І.Романця.- К.: Рад.школа, 1998.- с.192.

69.             Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Психологія: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів – 2-і изд., стереотип. – М.; издат. центр «Академія»; Вища школа, 2001.

70.             Психическое развитие младшего школьника / Под ред. Давыдова В.В. - М.- 1990.

71.             Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М., 1990.

72.             Психологическое изучение личности младшего школьника и классного коллетива: Метод. реком. для учителей нач. классов, стажеров и студентов-практикантов / Отв. ред. Ключникова Г.А., Новгородское обл. отд. пед. об-ва РСФСР, 1989.- с.54.

73.             Психология. Словарь/ Под общ. ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат,

 1990. – 494 с.

74.             Рибо Т. Наследственность душевных расстройств / Пер. с франц. – Спб. Риккер, 1884. – 395 с.

75.             Психологія. Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – К., 1999.

76.             Рогов Е. І. «Психологія людини» – М.; Гуманит. Вид. Центр ВЛАДОС , 1999. - 320 с.

77.             Рубін О.А., Велей М.Д., Юрченко З.В., Савчинська Л.О. Практична психологія в школі. Івано-Франківськ, обласний ІПО, 1994, -с.96.

78.             Сапожникова Л.С. Самооцінка, домагання та діагностика деяких її особливостей / Психологія: науково-методичний збірник.- К.: Освіта, 1993.- с.73-82, 120.

79.             Смирнова Е.О. Становление межличностных отношений в раннем онтогенезе // Вопросы психологии. – 1994. - № 6. – С. 5-15.

80.             Смит А. Теория нравственных чувств//Перев. С англ. – М.: Республика, 1995. – 383с. Спенсер Г.Основания психологии. – М.: АСТ, 1998. – 543 с.

81.             Смит А. Теория нравственных чувств//Перев. С англ. – М.: Республика, 1995. – 383с.

82.             Соколова Т.Е. Самосознание и самооценка при аномалиях личности.- М.: Изд. МГУ, 1989.- с.87, 215.

83.             Соломатина А.В. Нравственная децентрация как механизм развития личности: Автореф. дис. …канд. психол. Наук: 19.00.01 / МГУ им. М.В.Ломоносова. – М., 1992. – 24 с.

84.             Спенсер Г. основания психологии. – М.: АСТ, 1998. – 543 с.

85.             Столин В.В. Самосознание личности.- М.: Изд. МГУ, 1983.- с.286.

86.             Столяренко Л. Д. «Основи психології» – Ростов – на – Дону ; видавництво «Фенікс», 1997.

87.             Столяренко Л. Д., Самигин С. И. «Психологія і педагогіка в питаннях і відповідях» – Ростов – на Дону: «Фенікс», 1999. – 576 с.

88.             Структура самооцінки та рівня домагань особистості і її урахування у виховному процесі // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць. – Харків: ХДПУ, 2001. – Вип. 19. – Ч.2. – С. 66-70.

89.             Т.Сергійчук, Т.Гришенкова. Моральне виховання молодших школярів усною народною творчістю у процесі позакласної роботи//Педагогічна творчість молодих дослідників: Збірник студентських наукових робіт/ За ред. О.А.Дубасенюк. – м. Житомир: Поліграфічний центр ЖДПУ, 2001. – 201 с.

90.             Тейлор Ш.. Пило Л., Сирс Д. Социальная психология.-СПб.: Питер,2004.- 767 с.

91.             Тейлор Ш.. Пило Л., Сирс Д. Социальная психология.-СПб.:Питер,2004.- 767 с.

92.             Ушинський. Праця в її психічному і виховному розвитку//.

93.             Філософський словник / Під ред. І.Т.Фролова.- 5-е видання.-М.: Політвидав, 1987.- с.590.

94.             Фолкен Чак Т. «Психологія – це просто» Перекл. з англ. Р. Муртазина – М.; ФАИР – ПРЕСС , 2000. – 640 с.

95.             Фопель К. “Психологія особистості”. – К.: Генезис, 2003.

96.             Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого «Я». – М.: АСТ, 2004. – 188 с.

97.             Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя.- М.: Просвещение, 1991.- с.17-22. 135-147, 287.

98.             Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович Н.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М., 1988.

99.             Чамата П.Р. Шляхи формування самосвідомості дитини / Питання психології виховання.- К.: Радянська школа, 1960.- с.3-20, 234.

100.        Чеснокова И.И. Психологические исследования самосознания // Вопросы психологии.- 1984, №3.

101.        Шпенгауэр А. Избранные произведения/ Пер. с нем..; Сост.. авт. вступ.ст. и примеч. И.С.Нарский. – М.: «Просвещение», 1992. – 479 с.

102.        Штерн В. Психология раннего детства до шестилетнего возраста/ Пер. с нем. – Петроград: 26-я Гос. Типография, 1922. – 288 с.

103.        Щербаков Е.П. Уверенность как состояние, свойство личности и деятельности спортсмена. – М., 1981. – С. 51–60.

104.        Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды.- М., 1989.

105.        Эльконин Д.Б. Обучение и развитие младшего школьника.- М., 1970.

106.        Якобсон П.М. Изучение возрастных различий в сфере нравственных чувств и нравственных оценок у школьников. – «Советская педагогика», 1960, № 5.

107.        Якобсон П.М. Некоторые особенности развития оценки у ребенка-первокласника. – В сб.: Вопросы психологии у чебной деятельности младших школьников. М., Изд-во АПН РСФСР, 1962.

Страницы: 1, 2, 3, 4