Професійне самовизначення учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів

Професійне самовизначення учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів

Крім типів і класів професії підрозділяються на спеціальності залежно від використовуваних у процесі трудової діяльності знарядь праці: спеціальності ручної праці (ювелір, піаніст); спеціальності операторів механізмів (токар); спеціальності операторів автоматичних машин (друкар, сталевар); спеціальності, пов'язані з функціональними знаряддями праці (викладач, організатор виробництва, артист, учений).

Четвертою класифікаційною ознакою професій виступають умови праці, під якими розуміють умови середовища, де протікає робота людини. Відповідно до цього розрізняють групи спеціальностей. Залежно від особливостей предмета, цілей, знарядь й умов праці складається й набір вимог до особистісних якостей людини.

Знаючи місце професії в наведеній класифікації й основні вимоги до представників певного виду професійної діяльності, можна обґрунтовано проводити інформаційну й профконсультаційну роботу з претендентами на виробництво або учнями підшефних навчальних закладів. Цьому сприяє правильне й своєчасне виявлення професійних інтересів учнів і працівників.

У професіях типу "людина - людина" домінуюче значення мають узагальнені відносини особистості, система ціннісних орієнтації. Тому одне з важливих завдань психодіагностики в системі профконсультації – виявлення таких особистісних якостей, які обумовлені особливостями емоційної сфери, потребою в спілкуванні, поведінковим ("соціальним") інтелектом. Комунікативні здатності проявляються в успішності взаємодії з людьми, у легкості встановлення контактів з ними, у розумінні інтересів інших людей, узгоджених діях з колективом, в умінні організовувати спільні дії людей й ефективно впливати на них.

Професії типу "людина - техніка" висувають підвищені вимоги до технічного мислення, сенсомоторної координації, спритності й точності рухів, особливостям уваги, динамічному окоміру. Для регуляції виробничих процесів у деяких видах діяльності істотне значення мають зорові, слухові, вібраційні й м'язово – суглобні відчуття.

Для професій типу "людина – знакова система" важливі точність сприйняття, оперативна пам'ять, стійкість уваги, терпіння, уміння з цікавістю працювати з цифрами, формулами, хімічними символами, схемами, графіками й т.п. Учень, що має деякі дефекти мови, а також такі індивідуально – психологічні особливості особистості, як скутість (у незнайомій, новій обстановці губиться), видка втомлюваність, дратівливість від спілкування, що нав'язується, може успішно опанувати й із задоволенням працювати фахівцем даного типу професій.

Вимоги до професій типу "людина - природа" розроблені в найменшому ступені. Передбачається наявність у людини здатностей передбачати, оцінювати мінливі стани природи. Терпіння, наполегливість, спостережливість, здатність до систематичного ведення записів у щоденниках, здатність працювати в умовах, коли результати праці виявляються після закінчення тривалого часу.

Професії типу "людина – художній образ" вимагають розвитку аналізатора, що відповідає за різновид художньої діяльності, образній пам'яті, уяві, образного мислення, естетичного почуття. Так, на професії типу "людина – художній образ" відповідний відбір проводиться при вступних іспитах у навчальні заклади, витримати його можна тільки маючи попередній досвід занять – самостійних або в спеціалізованих школах (художніх, музичних). Тому, якщо в старшокласників до 8-10 – го класу не було відповідного досвіду діяльності – інтересів і схильностей-говорити про реальності плану або рекомендувати професію даного типу доводиться рідко. Що стосується іншого питання - визначити, який тип художнього навчального закладу можна порадити, то тут для уточнення орієнтовної рекомендації направляємо учня в приймальну комісію одного з них, де, як правило, організуються спеціальні консультації із цією метою.

Подібна, хоча й з інших причин, картина створюється стосовно професій типу "людина - природа" й, хоча в меншому ступені, "людина – знакова система". Професій цих типів значно менше в порівнянні із соціо- і технологічними. Їхній вибір, як правило, пов'язаний з вираженими схильностями й інтересами, які виявляються в процесі бесіди, заповнення анкет, при аналізі шкільної успішності. Звичайно, для школярів, у яких не має професійних планів й у яких важко виділити перевагу якої-небудь області діяльності, вибір відбувається між двома ("людина - людина", "людина - техніка"), рідше трьома (плюс "людина –знакова система") типами професій.

Ще одним прикладом класифікації професій є класифікація, запропонована Анісімовой Н.П., Шрейдер Р.В., Шариковим В.Д. Основними моментами цього типу класифікації є наступні моменти:

-ступінь механізації й автоматизації праці;

-представленість гностичних і виконавчих компонентів у діяльності;

-ступінь самостійності працівника в процесі виконання діяльності;

-ступінь розмаїтості й стереотипності праці.

Аналіз літератури й результати досліджень показують, що сааме ці характеристики діяльності найбільш часто є значимими мотивами вибору професії й одночасно обумовлюють специфічні вимоги професійної діяльності до індивідуально - психологічних особливостей , особистості працівника.

За першим критерієм, що характеризує відношення працівника до знарядь праці, діяльність у сфері матеріального виробництва можна розділити на три типи: переважно ручна праця з використанням простих ручних і механізованих інструментів, механізована праця на машинах, установках і верстатах з ручним керуванням, автоматизована праця по обслуговуванню напівавтоматів й автоматів.

У кожному типі праці виділяються два класи професій - "гностичні" й "перетворюючі". Клас професій визначається залежно від мети праці, ступеня представленості в ньому гностичних і виконавчих компонентів. В "гностичних" професіях основною метою є розпізнавання й оцінка виробничо важливої інформації, а виконання гностичних дій займає більшу частину робочого часу. Ціль "перетворюючих" професій – перетворення об'єкта праці в різних формах (зборка, монтаж, обробка, ремонт, переміщення й т.п.), виконання ж перетворюючих, властиво виконавчих дій, займає основну частину часу.

Кожен клас професій ділиться на три види залежно від ступеня самостійності працівника в діяльності. Перший вид (професій) відрізняється тим, що всі дії виконуються працівником суворо за інструкцією, що не допускає яких-небудь відхилень, всі елементи трудового процесу розраховані заздалегідь і тривалість їхнього виконання суворо регламентована. У другий вид увійшли професії, у яких зростає ступінь самостійності працівника, але ще зберігається залежність від технологічного процесу, що виражається в тім, що працівник тільки уточнює типову технологію відповідно до реальних умов. Третій вид професій з високим ступенем самостійності працівника в праці, що проявляється в самостійному плануванні шляхів і способів виконання діяльності відповідно до загальних принципів побудови технологічного процесу й конкретних умов.

Професії кожного виду, у свою чергу, підрозділяються на дві групи залежно від розмаїтості й стереотипності виконуваної діяльності. До першої групи належать професії, що характеризуються більш високою стереотипністю праці, меншою розмаїтістю операцій, включених у технологічний процес, сталістю виробничих завдань. У професіях другої групи зростає складність праці, його розмаїтість як у відношенні кількісного, операційного складу, так і відносно характеру виробничих завдань. У класифікації знайшли відбиття зміни в змісті праці, його інформаційної насиченості, психічній напруженості.

Психограма повинна містити психологічний аналіз структури професійної діяльності й тих специфічних вимог, які професія пред'являє до психіки людини.

У трудовій діяльності так чи інакше проявляється все різноманіття, всі особливості психіки людини. Але, разом з тим, ці прояви носять різний характер, що обумовлений специфічними для кожної професії предметами й знаряддями праці, а також трудовими завданнями. Для вивчення й опису цього різноманіття професійно важливих ознак можна використати наступний план: психологічні особливості сенсорної, розумової, моторної діяльності, і потім, хоча це все невіддільно одне від одного, розглянути увагу, пам'ять, емоційно – вольову сферу й особливості особистості.

Сенсорна діяльність у різних видах праці може відрізнятися насамперед по навантаженню на той або інший аналізатор: зоровий, слуховий або м'язово – суглобний й ін. Або комплекс аналізаторів .Наприклад, якщо в настроювача музичних інструментів ведучим є слуховий аналізатор, то такі професії, як радист, настроювач радіо та телеапаратури, вимагають поряд із зоровим сприйняттям не в меншому ступені й слухового сприйняття: тонкого розрізнення шумів, розрізнення висоти й тембру звуків і т.п. Є види праці, у яких досить велику роль грають нюх і смак. Насамперед це професії, пов'язані з дегустацією. А якщо говорити про нюх-деякі види хімічної й нафтопереробної промисловості.

Крім аналізатора, хоча мовиться про особливості сприйняття, необхідно мати на увазі особливості характеру самого сприйняття. Наприклад, є професії, у яких велике значення має спостереження за об'єктами, що рухаються, миготять, з’являються чи зникають. Це повинно бути також враховано, коли аналізуєте професію з погляду сприйняття.

Мислення є обов'язковим компонентом будь – якої діяльності, але мислення як професійно важливу ознаку насамперед виділяють у тих професіях, де доводиться оцінювати яку-небудь ситуацію, що вимагає прийняття певного адекватного рішення залежно від даної ситуації й реалізації його у вигляді якихось адекватних дій.

Науково – технічний прогрес, механізація, автоматизація постійно підвищують вимоги, навіть у робочих професіях, до мислення. По суті справи, у багатьох видах діяльності важко відокремити фізичну й розумову працю. У цілому ряді видів ручної праці найчастіше має місце так називане наочно-діюче мислення. Але є види праці, особливо в автоматизованих системах, де роль інтелектуального компонента значно підвищується. Працівникові доводиться оцінювати ситуацію по цілому ряду параметрів, знаходити рішення з урахуванням імовірності настання якоїсь події, вибирати різні дії залежно від мінливих ситуацій.

Наприклад, апаратникові автоматизованої хімічної промисловості у технологічному процесі потрібно втримувати тиск системи 1000атмосфер, і для цього є відповідний індикатор на пульті керування. Разом з тим, іноді можна спостерігати, що апаратник, маючи на індикаторі тиск 960 атмосфер замість 1000, не виконує дії, які б сприяли підвищенню тиску до 1000 атмосфер. В інших випадках він навіть потроху прагне скинути цей тиск. Запитується: чому? Виявляється, він враховує всю ситуацію по цілому ряду показників інших приладів, які сигналізують, що зараз буде явне підвищення тиску й воно може перескочити за 1000 а цього допустити не можна. Тому він або "дає спокій" цим 960 атмосферам, або ,навпаки, навіть злегка пригальмовує і починає знижувати цей тиск.

Коли говорять про моторну діяльність, вірніше розглядати сенсомоторну координацію навіть у тих випадках, коли моторний компонент діяльності вкрай простий: натискання на кнопку або важіль, оскільки усіляка моторна діяльність викликається сенсорним компонентом і реалізація цієї дії контролюється також сенсорним компонентом.

За сенсоромоторною координацією професії дуже різко відрізняються одна від іншої. Є професії, у яких моторний компонент дії носить дуже простий характер, а саме у відповідь на якусь виниклу ситуацію провести якісь прості дії – поворот важільця, натискання на кнопку й ін. Але в ряді випадків тут, з одного боку, відіграє роль швидкість реакції, тобто дія саме по собі проста, але все повинно реалізуватися досить швидко. При вповільненні можуть з'явитися небажані результати. З іншого боку – цілий ряд професій вимагає складної сенсоромоторної координації не тільки рук, а й ніг. Це водійські професії: шофери, льотчики, також професія мотористки й інших професій верстатників.

Увага, що здійснює функцію контролю діяльності, невіддільна від сприйняття, осмислення; воно обов'язково є присутнім у будь – якій діяльності. Але в різних професіях окремі властивості уваги мають різне значення. Є професії (бракувальники, контролери, збирачі мікросхем й ін.), у яких потрібно тривале, протягом усього робочого дня, стійка увага на одному або навіть декількох об'єктах і періодичній його концентрації.

Є професії, які вимагають винятково широкого розподілу уваги й перемикання уваги. Взагалі, у трудовій діяльності дуже важко відокремити розподіл уваги від перемикання, переключення. Цілий ряд професій операторів, які мають широке поле для огляду, вимагає увесь час розподіляти увагу, і перемикати її з одних об'єктів на інші. Але є професії, у яких необхідно по черзі то концентрувати увагу, то розподіляти, то перемикати її. Мається на увазі насамперед робота багатоверстатників, коли працівники текстильної промисловості та машинобудування обслуговують кілька верстатів. У цьому ж плані характерна робота льотчика. Від нього потрібні й розподіл, і перемикання уваги [21;56].

Пам'ять потрібна завжди незалежно від видів праці. Однак у деяких видах діяльності вона є професійно важливою ознакою. Більше навантаження на пам'ять потрібно при навчанні, коли ще не сформувалися навички. Але коли сформовуються основні навички, тоді навантаження на пам'ять знижується. Люди, які прекрасно освоїли верстат, не повинні щораз спеціально згадувати, якими важелями потрібно діяти, на що потрібно дивитися. Шоферам теж не потрібно думати про те, якою рукою або якою ногою і який рух потрібно зробити. Але є професії, у яких пам'ять є одним з найбільш важливих ознак. Наприклад, у роботі телеграфіста, друкарки, де потрібно на якийсь невеликий час удержати в пам'яті певний обсяг інформації. У цьому випадку мова йде про короткочасну або оперативну пам'ять , як найбільш важливу професійну ознаку.

При психологічному аналізі трудової діяльності емоційно - вольову сферу краще розглядати разом з особливостями особистості. Якщо говорити про будь - яку діяльність, то вона викликає до себе певне відношення, емоційно переживається. Це пов'язане з мотивами, з потребами людини, з інтересом до роботи. Це, так звані, загальні емоції в праці. Вони можуть бути й позитивними, і негативними.

Позитивні емоції - це, наприклад, задоволення своєю працею, почуття обов’язку, змагання. З іншого боку, можуть бути й негативні емоції. Це насамперед стосується тих випадків, коли люди, хоча й працюють, але ця робота їм не до душі. Вони виконують її з почуття обов’язку. Цілий ряд досліджень показав, яке велике значення має позитивне або негативне відношення до праці, якою людина займається. Люди, яким конкретна праця приносить задоволення, як правило, працюють краще. Люди, яким робота не подобається, незважаючи на те, що вони начебто намагаються, реалізують більш низьку продуктивність праці.

У ряді випадків необхідно враховувати ще один момент емоційного стану. Це настрій, що впливає на продуктивність, тобто настрій, з яким приходить людина й виконує роботу. Особливі вимоги до емоційного стану у професіях, пов'язаних з виконанням функцій за допомогою спілкування: продавці, учителі, лікарі й т.п.

Важливо враховувати й специфічні емоції, які викликаються безпосередньо конкретною трудовою діяльністю. Ці емоції виділяються, у першу чергу, як професійно важливі. Вони підрозділяються на дві підгрупи. Перша підгрупа – це ті емоції, які характерні для взаємини людей з колективом у процесі даного колективного виду праці. Цілий ряд видів праці виконується спільно групами робітників, очолюваних, наприклад, бригадиром. Тут питання складається в правильному підборі трудових колективів, щоб вони були згуртованими, тому що порушення нормальних взаємин у колективі приводять до небажаних результаті в праці.

Другий підвид професійних емоцій – це ті емоції, які виникають у процесі самої роботи. Це насамперед ті професії, які пов'язані з виникненням аварійних ситуацій і де неправильне, уповільнене ухвалення рішення може привести в умовах високої емоційної напруженості до аварії (льотчики, верхолази, деякі види операторської праці). У цих професіях емоційно нестійкі люди не можуть працювати. Для цих професій стійкість емоційно – вольової сфери – найголовніша професійна ознака. Звичайно, почуття інтересу до даного виду праці, почуття відповідальності може якийсь час стримувати емоційну нестійкість людини, але ця робота буде даватися йому з більшою напругою, буде наступати більш раннє стомлення, і тому нема рації говорити про те, що в тих професіях, де можуть бути складні аварійні ситуації, не повинні знаходитись люди, які не стійкі в емоційно – вольовій сфері.

Цілий ряд професій висуває особливі вимоги до інших різноманітних особливостей особистості: охайності, організованості, педантичності в ряді випадків, товариськості або замкнутості.

Поряд з вивченням професійно важливих ознак потрібно звертати увагу на індивідуальні особливості людини, на стиль його роботи як один зі способів адаптації людини до професії. Для того, щоб зрозуміти індивідуальні особливості, індивідуальний стиль діяльності, потрібно проводити порівняльний аналіз тих працівників, які виконують ту саму роботу, використовуючи при цьому різні прийоми й дії.

Отже, ми розглянули такі важливі моменти методології в професійному консультуванні як складання психограм і їх основні завдання, розглянули кілька класифікацій професій (запропоновані Клімовим Е.А. та Анісімовой Н.П., Шрейдер Д.В., Шариковим В.Д ), звернули увагу на важливість впливу емоційного стану на вибір професії та відчуття людини в подальшій трудовій діяльності.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

3.1 Методика і результати дослідження комунікативно-організаторських здібностей старшокласників

Методика дослідження комунікативних і організаторських здібностей (КОЗ-1)

Ціль дослідження: виявити рівень комунікативних і організаторських здібностей і їх відповідність вимогам обраної школярами майбутньої професії.

Інструкція із застосування методики.

Учням пропонується відповісти на 40 питань:

1. Чи багато у вас друзів, з якими ви постійно спілкуєтеся?

2. Чи часто вам удається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними вашого рішення?

3. Чи довго вас турбує почуття образи, заподіяної вам ким-небудь з ваших друзів?

4. Чи завжди вам важко орієнтуватися в критичній ситуації, що створилася?

5. Чи є у вас прагнення до встановлення нових знайомств із різними людьми?

6. Чи подобається вам займатися суспільною роботою?

7. Чи вірно, що вам приємніше і простіше проводити час з книгами чи за яким-небудь заняттям, ніж з людьми?

8. Якщо виникли деякі перешкоди в здійсненні ваших намірів, то чи легко вам відступати від них?

9. Чи легко ви встановлюєте контакт із людьми, що старші Вас за віком?

10. Чи любите ви придумувати чи організовувати зі своїми товаришами різні ігри і розваги?

11. Чи важко вам включитися в новій для вас компанії?

12. Чи часто ви відкладаєте на інші дні ті справи, які потрібно було б виконати сьогодні?

13. Чи легко вам установлювати контакти з незнайомими людьми?

14. Чи прагнете ви домогтися, щоб ваші товариші діяли відповідно до ваших планів, думок?

15. Чи важко ви освоюєтеся в новому колективі?

16. Чи вірно, що у вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обіцянок, зобов'язань, обов'язків?

17. Чи прагнете ви при зручному випадку познайомитися і поговорити з новою людиною?

18. Чи часто у вирішенні важливих справ ви приймаєте ініціативу на себе?

19. Чи дратують вас оточуючі люди і чи хочеться вам побути на самоті?

20. Чи правда, що ви погано орієнтуєтеся в незнайомій для вас обстановці?

21. Чи подобається вам знаходитися серед людей?

22. Чи виникає у вас роздратування, якщо вам не вдається закінчити почату справу?

23. Чи випробуєте ви почуття утруднення, чи незручності, якщо приходиться виявляти ініціативу, щоб познайомитися з новою людиною?

24. Чи правда, що ви стомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25. Чи любите ви брати участь у колективних іграх?

26. Чи часто ви виявляєте ініціативу при вирішенні питань, що торкають інтереси ваших товаришів?

27. Чи правда, що ви почуваєте себе непевно серед малознайомих вам людей?

28. Чи вірно, що ви рідко прагнете до доказу своїх прав?

29. Чи думаєте ви, що вам не представляє особливих труднощів внести пожвавлення в малознайому компанію?

30. Чи приймаєте ви участь у суспільній роботі, у школі (класі)?

31. Чи прагнете ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?

32. Чи вірно, що ви прагнете обстоювати свою думку, якщо вона не відразу прийнята вашими товаришами?

33. Чи почуваєте ви себе невимушено, потрапивши в незнайому для вас компанію?

34. Чи охоче ви приступаєте до організації різних заходів для своїх товаришів?

35. Чи правда, що ви не почуваєте себе досить впевнено і спокійно, коли приходиться говорити щось великій групі людей?

36. Чи часто ви спізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37. Чи вірно, що у вас дуже багато друзів?

38. Чи часто ви виявляєтеся в центрі уваги своїх товаришів?

39. Чи часто ви бентежитеся, почуваєте незручність при спілкуванні з малознайомими людьми?

40. Чи правда, що ви не дуже впевнено почуваєте себе в оточенні великої групи своїх товаришів?

Якщо відповідь позитивна, то у відповідній клітці бланка школяр повинен поставити "+", якщо негативна – знак "-".

Бланк.

Обробка результатів.

За допомогою дешифратора підрахувати кількість співпадаючих з дешифратором відповідей по кожнім розділі методики.

Дешифратор.

Після цього варто визначити оцінний коефіцієнт (ДО) по формулі ДО=м/20, де м – кількість співпадаючих з дешифратором відповідей, 20 – максимально можливе число збігів.

Інтерпретація результатів.

Користаючись оцінною шкалою, профорієнтатор, шкільний психолог визначає в школярів рівень комунікативних і організаторських здібностей.

Випробуваний, що одержав оцінки 1, має вкрай низький рівень прояву організаторських чи комунікативних здібностей.

Випробуваний, що одержав оцінки 2, не прагне до спілкування, почуває себе скуто в новій компанії, воліє проводити час наодинці із собою, обмежує свої знайомства, має труднощі у встановленні контактів з людьми й у виступі перед аудиторією, погано орієнтується в незнайомій ситуації, не обстоює свою думку, важко переживає образи. Прояв ініціативи в суспільній діяльності вкрай занижено, у багатьох справах він воліє уникати прийняття самостійних рішень.

Випробуваний, що одержав оцінки 3, прагне до контактів з людьми, не обмежує коло своїх знайомств, обстоює свою думку, планує свою роботу. Однак потенціал цих схильностей не відрізняється високою стійкістю.

Випробуваний, що одержав оцінки 4, не губиться в новій обстановці, швидко знаходить друзів, постійно прагне розширити коло своїх знайомств, займається суспільною діяльністю, допомагає близьким, друзям, виявляє ініціативу в спілкуванні, із задоволенням бере участь в організації суспільних заходів, здатний прийняти самостійне рішення у важкій ситуації.

Випробуваний, що одержав оцінки 5, активно прагне до організаторської і комунікативної діяльності, має в ній потребу. Швидко орієнтується у важких ситуаціях, невимушено поводиться в новому колективі. У важливій справі чи складній ситуації, що створилася, воліє приймати самостійне рішення, обстоює свою думку і домагається, щоб вона була прийнята товаришами. Може внести пожвавлення в незнайому компанію, любить організовувати різні ігри, заходи, наполегливий у діяльності, що його цікавить. Сам шукає такі справи, що задовольняли б його потреби в комунікативній і організаторській діяльності.

Методика констатує лише наявний рівень розвитку комунікаційних і організаторських схильностей у даний період розвитку особистості. Вони не залишаться незмінними в процесі подальшого розвитку людей. При наявності мотивації, цілеспрямованості і належних умов діяльності дані схильності можуть розвиватися.

Результати дослідження й аналіз отриманих даних по методиках.

Дані, отримані в першій серії експерименту й експериментальній групі – дослідження рівня комунікативних здібностей, відбиті в таблиці № 1.

Таблиця №1.

Рівні комунікативних здібностей.

З таблиці №1 видно, що в експериментальній групі виділяються наступні рівні комунікативних здібностей:

- низький: 1 учень (7%);

- нижче середнього: 2 учня (14,3%);

- середній: 6 учнів (43%);

- високий: 3 учня (21,4%);

- дуже високий: 2 учня (14,3%).

Домінуючим рівнем в експериментальній групі є середній (43%). Випробувані, що мають даний рівень, не відрізняються високим стійким потенціалом комунікаційних здібностей.

Друга серія експерименту спрямована на вивчення особистісних особливостей випробуваних за допомогою методики Кеттела.

Дані, отримані при вивченні особистісних якостей в експериментальній групі, представлені в таблиці №2.

Таблиця №2.

Показники особистісних особливостей в експериментальній групі.

З таблиці №2 видно, що діагностика особистісних якостей виявила в експериментальній групі наступні особливості: конкретний інтелект(12 чол.), емоційна нестійкість (7 чол.), домінантність, самовпевненість (11чол.), обережність, стриманість (8 чол.), жорстокість (13 чол.), хитрість, ощадливість (11 чол.), тривожність, депресивність (7 чол.), не зважають на суспільну думку (11 чол.).

Таким чином, аналізуючи результати 2 серій експерименту, отриманих на етапі дослідження, що констатує, ґрунтуючись на аналізі вивченої літератури, можна припустити, що на рівень комунікативних особливостей впливають особистісні особливості випробуваних, у результаті чого можуть виникати утруднення в спілкуванні.

3.2 Методи та результати діагностики професійної самосвідомості

Використання в професійному консультуванні методик, спрямованих

на виявлення самосвідомості і самооцінки людини, дає не тільки діагностичний, але і, до деякої міри, психокорекційний ефект.

У молодих людей, стурбованих своїм професійним майбутнім, тих, що

прагнуть учитися в професійному чи навчальному закладі, одержати професію в процесі роботи, спостерігається випереджальний розвиток в оцінці своїх особистісних якостей у порівнянні з оцінкою своїх професійних

якостей. Учні краще представляють себе як особистість узагалі, тобто в сукупності моральних, фізичних, інтелектуальних якостей, своїх інтересів і схильностей, але меншою мірою мають представлення про своє професійне «Я».

Наявні розходження в самооцінці насамперед стосуються її змістовних компонентів. Одні знають про себе більше, інші менше; визначені якості особистості, здатності, значимі на даний момент, піддаються аналізу і

оцінці, інші, у силу їхньої неактуальності, людиною не оцінюються (хоча і можуть бути оцінені по ряду параметрів). Існують такі особистісні властивості і якості, що не включаються в сферу усвідомлення і самооцінки,

людина просто не може оцінити себе по ряду параметрів.

Для виявлення не тільки змістовних, але й оцінних параметрів самосвідомості можна використовувати різні модифікації методики Дембо-Рубінштейн для самооцінки за допомогою розміщення себе на шкалі. Шкали

самооцінки повинні включати як професійно значимі, так і загальноособистісні якості, що дозволяє визначити місце і значення в структурі самооцінки професійно значимих якостей.

Нами запропоновано такі шкали для оцінювання: 1)розум, 2)сила, 3)доброта, 4)здібності, 5)воля, 6)відповідальність, 7)активність, 8)товариськість, 9)успішність, 10)справедливість, 11)сміливість, 12)поступливість, 13)запальність, 14)упертість, 15)обережність, 16)рішучість, 17)самостійність, 18)працьовитість, 19)цілеспрямованість, 20)здоров'я, 21)щастя.

Кожна шкала — відрізок довжиною 10 см.

Результат виражається в балах, рівних числу сантиметрів від початку шкали до оцінки випробуваного на шкалі.

Мета: виявити параметри самооцінки учнів.

Інструкція: допустимо на цьому відрізку розташовані всі люди:

1 __ 2 __ 3 __ 4 __ 5 __ 6 __ 7 __ 8 __ 9 __ 10 воля

Ліворуч — найбільш безвольні, праворуч — найбільш вольові. Потрібно хрестиком відзначити своє місце на цій шкалі. Для кожної якості ліворуч на шкалі буде мінімум цієї якості, праворуч — максимум.

Результати експериментальної групи

Страницы: 1, 2, 3, 4