РУБРИКИ

Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості

 РЕКОМЕНДУЕМ

Главная

Правоохранительные органы

Предпринимательство

Психология

Радиоэлектроника

Режущий инструмент

Коммуникации и связь

Косметология

Криминалистика

Криминология

Криптология

Информатика

Искусство и культура

Масс-медиа и реклама

Математика

Медицина

Религия и мифология

ПОДПИСКА НА ОБНОВЛЕНИЕ

Рассылка рефератов

ПОИСК

Розвиток батьківської сфери, як особистісної стратегії у період юності і дорослості

4)            повна відсутність цінності [55, 68].

 Жінка, для якої діти є життєвою цінністю, прагне побачити в них своє продовження, виховати в них здатності, які допоможуть їм знайти своє місце в житті. Людина хоче жити далі – у своїх дітях. Однак це бажання не є інстинктивним, уродженим, воно здобувається в процесі виховання. Майже кожна людина має потребу в усвідомленні того, що в дітях він знайде своє продовження. Коли дитина з'являється на світ, вона стає для батьків найдорожчою істотою, для виховання якої необхідна їхня активна життєдіяльність, тобто виникає шляхетна мета, що збагачує сенс життя людини [31, 164].

Стратегія виховання дитини. Велике значення має те, як батько або мати планує доглядати за дитиною ( чи використовувати строгий режим, чи пропонувати соску, чи брати на руки або прагнути привчати до самостійності», тобто орієнтуватися на потребі дитини  або на власні подання про необхідне їй); яких принципів  збираються дотримуватися при вихованні маляти; яку мету ставлять при вихованні дитини [48, 29]. Виховання дітей у наш час – серйозна проблема. Цьому вчать у книгах і з екранів телевізорів, пропонують різні теорії виховань, включаючи Руссо, Корчака й доктори Спока [16, 41]. Майбутня мати та батько, володіючи інформацією із цього «океану», повинна вибрати свою стратегію виховання дитини.

Діти – відбиття й продовження батьків. Відбиття – тому, вбирають у себе те, що дорослі їм дають. Продовження, тому що вони змінюють, розвивають, використають у своєму житті отримане від батьків. Якщо мати, батько відчувають себе як щось  незмінне, не підмет удосконалюванню, якщо батьки не представляють, що таке робота над собою, не мають внутрішнього досвіду такої роботи, – це відображається на їхньому відношенні до дитини. Якщо мати та батько розглядають свої власні зміни під кутом придбання нових знань, «зовнішніх» умінь, вони будуть зауважувати це й у дитині. Якщо батьки свої зміни розглядають ще з погляду розвитку внутрішніх якостей, виховання в собі, наприклад, більшої терпимості, більшої послідовності й цілеспрямованості, більшої доброзичливості й т.д., то відношення до розвитку дитини буде більше повним. Чим краще мати та батько вміють виховувати себе, тим краще вони розуміють що значить –  виховувати дитину.

Невід'ємною частиною психологічної готовності до материнства є усвідомлення відповідальності за розвиток дитини і свою батьківську позицію. С.Ю. Мещерякова вважає, що відповідальність – це результат почуття любові [48, 30]. Відповідальність ґрунтується на любові, розвивається із цього почуття й з'являється завдяки батьківській любові. Материнська любов нерозривно пов'язана  з почуттям відповідальності за долю своїх дітей. Мати в силу своєї любові до них відповідає за дітей у першу чергу перед собою. Однак усвідомлювати відповідальність можна лише при більш-менш ясному уявлені про поставлені цілі, при ясному розумінні мотивів, при певному й обов'язковому усвідомленні змісту своєї  діяльності, своїх намірів і зусиль. Жінка повністю відповідає за своє бажання стати матір'ю. Вона вирішує проблему серйозного й відповідального вибору, що визначає всю її подальше життя. Те ж саме стосується і батька. Відповідальність за дитину – елемент усвідомленого батьківства. Усвідомлене батьківство – це, насамперед відмова від стихійного настання батьківства. Усвідомлення батьківства, крім бажання мати дітей, укладається ще в осмисленні, у позитивному відношенні до тих нових обов'язків, до того нового життя, у яке вступає жінка та чоловік, коли вони вирішують стати батьками. Про дійсно відповідальне відношення до батьківства можна говорити тоді, коли майбутні батьки повністю усвідомлюють його зміст із суспільної й особистої точки зору, коли вони розуміють реальні проблеми, пов'язані з батьківством, свідомо беруть на себе їхнє рішення, правильно готовлять себе до їхньої реалізації.

Правильна підготовка себе до виконання батьківської ролі включає позитивне бачення батьківства – це не погляд на батьківство крізь «рожеві окуляри», а це нові можливості для мобілізації свого потенціалу.

Перераховані вище складові можуть відображати рівень готовності жінки та чоловіка до батьківства і служити основою для прогнозу якості батьківської позиції й наступної батьківської поведінки.

Щоб у людині формувалась батьківська сфера (материнське чи батьківське почуття) у своєму розвитку майбутні матір і батько повинні пройти певні стадії. Тільки в цьому випадку в них, як майбутніх батьків, з’являється бажання мати дитину й формується здатність належним чином турбуватися про неї й виховувати її. При цьому характер формування основних компонентів батьківства на кожному з етапів має гендерний відтінок. Якщо на початковому (до 3-х років) етапі формування материнської й батьківської сфери особливу значущість для дітей обох статей має тактильний контакт з матір’ю, то вже на наступному етапі (3–10 рр.) у них домінують різні потреби в іграх, у т. ч. у сюжетно-ролевих, на них впливають різні визначальні агенти соціалізації, формуються різні соціально-значущі взірці поведінки. Тим більше відрізняється процес формування установки на материнство-батьківство в період статевого дозрівання, особливо з огляду на асиметрію темпів дозрівання юнаків і дівчат.

Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім’ї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розв’язання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних.

На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір.

Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити п’ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов’язку:

1)                бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою;

2)                знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує;

3)                пам’ятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається;

4)                брати обов’язкову участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, й дітей;

5)                завжди бути прикладом для своїх дітей.

Підготовка школярів різної статі до виконання материнських і батьківських функцій має носити комплексний характер, який передбачає теоретичну розробку проблеми материнства-батьківства, вивчення психологічних особливостей статей, інтенсифікацію порівняльно-педагогічного аналізу зарубіжного й вітчизняного досвіду формування усвідомленого батьківства із урахуванням гендерного фактору.

У роботі з формування усвідомленого батьківства-материнства можна практикувати:

1)                використання змісту предметів шкільного навчання, передовсім з української та зарубіжної літератури, історії, біології, права, музики, трудового навчання тощо;

2)                запровадження факультативу в старших класах загальноосвітніх шкіл, присвяченого проблемам материнства й батьківства («Азбука батьківства»);

3)                ознайомлення школярів з батьківськими листами відомих людей (наприклад «Листи до сина» і «Листи до дочки» В. О. Сухомлинського);

4)                використання у виховних тематичних заходах художніх репродукцій, фотографій і діапозитивів («Жінка-матір», «Хрещення» тощо);

5)                виконання школярами різноманітних самостійних завдань: зібрати прислів’я, приказки, уривки з віршів про щасливе материнство й батьківство; написати сценарій урочистого запису дитини в органах РАГСу тощо;

6)                проведення в позаурочний час заходів, орієнтованих на підготовку майбутніх батьків – лекцій, етичних бесід, диспутів, лекторіїв, читацьких конференцій, вечорів запитань і відповідей, турнірів знавців сім’ї тощо;

7)                організацію різновікових загонів, шефства старших школярів над молодшими або й над дошкільниками;

8)                проведення різноманітних тренінгів;

9)                використання виховних можливостей сім’ї, потенціалу батька і матері у формуванні правильного ставлення до майбутнього батьківства.

Розділ 2. Емпіричне дослідження формування та розвитку батьківської сфери у період юності та дорослості


2.1 Організація та проведення психологічного дослідження

 

Метою дослідження було – вивчення ступеня психологічної готовності до батьківства жінок та чоловіків, оскільки ми думаємо, що  готовність до батьківство характеризує «стартовий рівень» змісту батьківської сфери, утворює фундамент, на якому будується реальна поведінка жінки та чоловіка зі своєю дитиною. Другою метою дослідження було – визначення психологічної готовності до майбутнього батівства серед юнаків – учнів випускних класів. Дослідно-експериментальна робота зі старшокласниками здійснювалась на базі Рівненської  ЗОШ № 25. У дослідженні прийняли участь 30 старшокласників, учні 11 класу, них 16 юнаків та 14 дівчат. Для визначення рівня сформованості батьківської сфери у період дорослості та після народження дитини, вибірку становили 10 молодих пар, у віці 18-26 років, які вже мають дитину. Тобто 10 жінок та 10 чоловіків.

Знання ступеня готовності жінки та чоловіка до батьківства дозволили б вчасно діагностувати порушення батьківської поведінки, спроектувати способи її корекції й профілактики. Останнє особливо важливо в сучасних умовах, коли актуальні проблеми, зв'язані не тільки з батьками, що відмовляються від своїх дітей і проявляють стосовно них відкриту зневагу й насильство, але й проблеми порушення батьківсько-дитячих відносин, які служать причинами зниження емоційного благополуччя дитини й відхилень у її оптимальному психічному розвитку в дитячому, ранньому й дошкільному віці.

У якості основного дослідницького методу була застосована спеціально розроблена анкета (Див. Додаток 2), що дозволила виявити ступінь цінності дитини для батьків, тип батьківського відношення до дитини, рівень знань батька та матері про виховання, розвиток дітей.

Анкета містила три блоки питань. Аналіз психологічної готовності проводився за критеріями, якими є компоненти, що становлять психологічну готовність до материнства: потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовний компоненти; когнитивно-операційний блок і блок соціально-особистісної готовності до материнства.

Цінність дитини для батьків аналізувалася за наступними критеріями:

1)                 висока цінність визначалася при наявності самостійної цінності дитини для батьків;

2)                 знижена цінність дитини обумовлена іншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного й соціального стану; свого майбутнього; сприйняття дитини, як засобу втримання полового партнера, як засобу самореалізації; задоволення потреби в об'єкті емоційного впливу.

При аналізі батьківського відношення до дитини використовувалися наступні критерії:

·               емоційно-тепле відношення;

·               емоційно-холодне відношення;

·               відсторонене відношення.

Емоційно-тепле відношення (відношення до дитини, як до суб'єкта, з орієнтацією на себе й одночасно на стан дитини). Емоційно-холодне відношення (негативне відношення до маленьких дітей). Відсторонене відношення (байдужність стосовно дитини).

Другий блок питань спрямований на виявлення рівня знань батьків про особливості внутрішньоутробного розвитку, розвитку й виховання дітей. З'ясовувалися, наскільки добре респонденти знають функції матері та батька стосовно дитини.

Третій блок включав питання на визначення рівня соціально-особистісної готовності до батьківства. Питання цього блоку дозволяли виявити ступінь сформованість установок на стратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини й свою материнську позицію; готовність переборювати труднощі, пов'язані з народженням і вихованням дитини.

У ході дослідження також застосовувалася проективна методика «Батьківський твір». Методика представляє одну з найбільш інформативних і досить надійних технік, що дозволяють продіагностувати особливості батьківської позиції, виявити особливості сприйняття й переживання матір'ю та батьком характеру відносин і взаємодії з дитиною. Крім того, методика «Батьківський твір» дозволяє виявити особистісні особливості самого батька та матері.

Базовою темою батьківського твору була тема відкритого типу «Я і моя дитина». Тема твору задавалася у відкритій формі, без конкретизації того змісту, що повинно бути представлене. Матерям та батькам пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне та важливе. Час написання твору не обмежується.

Основні параметри аналізу твору.

Значимими для інтерпретації твору й інформативними є особливості прийняття завдання, обсяг твору, мова й стиль оповідання, підкреслення в тексті, малюнки в тексті.

Особливості прийняття завдання. Категорична відмова виконати завдання може бути розцінена як прояв психологічного захисту і бар'єрів на шляху усвідомлення своїх взаємин з дитиною. Наполегливі питання про зміст твору, які ставляться після повторення дослідником інструкції, свідчать про високу соціальну тривожність й особистісну неготовність батьків.

Обсяг твору. Малий обсяг може бути інтерпретований як неприйняття завдання, пасивна відмова від його виконання або чисто формальне виконання завдання. Надмірно великий за обсягом твір відображає високу емоційну включенность автора.

Форма оповідання, стиль і мова твору. Можуть бути виділені наступні форми оповідання: канцелярська (нагадує автобіографічно-канцелярську характеристику, формальну за змістом) може розцінюватися як показник значної дальності дистанції у взаємодії з дитиною, труднощів у спілкуванні з нею; чисто описова форма, що, як правило, не містить інформації про проблеми і скарги батьків; проблемна форма характеризується мінімальним описом властивостей і якостей дитини аж до того, що зі змісту твору важко визначити вік дитини, і стійкою фіксацією на проблемах, що хвилюють автора; описово-проблемна форма припускає розумне співвідношення інформаційно-подійних описів і постановки проблем виховання й розвитку дитини.

Підкреслення в тесті. Дозволяють авторові розставити акценти й виділити основні значеннєві моменти. Іноді підкреслення відображає прагнення автора покласти відповідальність за виниклу колізію на себе, на іншого члена родини або дитину.

Малюнки в тексті. Можуть являти собою начерки по типі карлючок, або тематичний малюнок. У першому випадку малюнки свідчать про наявність внутрішніх бар'єрів і захистів, у другому – про емоційну зануреність в батьківсько-дитячі відносини.

Структурування простору аркуша подає інформацію про індивідуально-особистісні особливості автора твору. Тут указуються повнота заповнення простору аркуша, використання полів, лінійок для розташування рядків, використання абзацу й «нового рядка». Суцільний неструктурований текст є індикатором емоційної захваченности проблемою, імпульсивності автора й втрати контролю. Поля й лінійки – показник гіперсоціалізованості автора, його орієнтації на «закон і порядок», пріоритетність соціальних норм і правил.

Найбільш важливі для інтерпретації батьківських творів змістовні показники. До них відносяться: відповідність твору заданій темі; співвідношення трьох планів твору; використання у творі імені дитини; опис історії розвитку дитини, її індивідуально-особистісних якостей і переваг, особливості взаємин дитини з автором твору й інших членів родини; оцінка дитини; відношення автора до дитини; опис системи виховання, реалізованої родителем, і оцінка її ефективності.

Відповідність твору заданій теміважливий показник прийняття завдання. Відступ від теми твору можуть свідчити про сховане відкидання дитини і актуалізації захисних механізмів.

Співвідношення трьох планів твору. Батьківський твір задає три основних плани опису – план «Дитина», план «Батько (мати)» і план «Наші відносини». Тема «Я і моя дитина» вимагає від родителя зосередження на всіх трьох планах. Інформативним про характер батьківської позиції буде баланс цих планів.

Можна виділити чотири варіанти співвідношення планів батьківського твору:

1)  Перевага плану «Дитина» або плану «Батько/Мати» відповідно темі твору. У цьому випадку можна говорити про адекватні центрації  автора твору на проблемах розвитку дитини або на проблемах виховання і батьківства.

2)  Неадекватне темі твору домінування плану «Дитина» або плану «Батько/Мати». У подібної центрації проявляється обмеженість батьківської позиції. У першому випадку це фіксація родителя на дитині і її проблемах без належного усвідомлення власних виховних методів впливу й своєї ролі в генезисі проблем розвитку дитини, а часто й прагнення родителя повністю перекласти провину й відповідальність за них на плечі самої дитини. У другому випадку швидкий відхід від проблем дитини до обговорення родителем своїх власних якостей, особливостей поведінки, почуттів і переживань, що виходять за межі детячо-батьківських відносин, є свідоцтвом недозволених особистісних проблем самого родителя, їх виховної непевності.

3)  Розгорнутий позитивний опис плану «Наші відносини». Більш-менш розгорнуте обговорення взаємин родителя з дитиною є показником усвідомлення матір'ю/батьком двостороннього діалогічного характеру процесу виховання. Ступінь розгорнення плану «Наші відносини» виступає індикатором міри сенситивности матері/батька до всебічного конструктивного аналізу проблем і розвитку дитини.

4)  Домінування плану «Наші відносини» при фактично повній редукції планів «Дитина» і «Батько/Мати». Може розцінюватися або як показник високого рівня конфліктності відносин і безпорадності матері/батька в спробах їхнього вирішення. Опис відносин носить негативний характер, буяє прикладами конфліктів, сварок, неслухняності дитини. Або – як показник високої емоційної залежності матері/батька від дитини за типом симбіотичної прихильності.

Ім'я дитини, використовуване у творі, містить важливу діагностичну інформацію про особливості емоційного прийняття дитини матір'ю/батьком, обраної ними позиції у взаємодії з дитиною, ступеня близькості-дальності родителя і дитини. Так, зменшувальна форма імені дитини може мати ніжний або зневажливий відтінок, що дозволяє судити про особливості емоційного відношення родителя до дитини. Ніжні прізвиська можуть розцінюватися як свідоцтво емоційної значимості дитини для родителя. Уникання імені дитини у творі говорить про недостатнє прийняття самоцінності дитини матір'ю/батьком. Зайво часта заміна імені дитини займенником «він» («вона») у творі може бути фактом емоційного відбиття дитини матір'ю/батьком.

Відомості про історію розвитку дитини. Негативне емоційне відношення до минулого може бути інтерпретоване як свідоцтво невирішеного конфлікту, хронічної фрустрації, психологічної травми. Песимізм у сприйнятті сьогодення – прояв стресу, депресії, фрустрованості батька/матері, тривожність відносно майбутнього – як прояв виховної непевності матері/батька.

Опис якостей і переваг дитини. Вибірковість родителя у виділенні певного сполучення якостей, що характеризують дитину (фізичні особливості й зовнішність дитини, формально-біографічні відомості, опис знань, умінь, навичок дитини, її досягнень, особливості поведінки, спілкування, виконання вимог батьків, опис інтелектуальних, морально-вольових й емоційно-вольових якостей, особливості статево-рольової ідентичності), багато в чому відображає значимість цих властивостей для самого родителя і дозволяє судити про обрані ними цінності виховання.

Оцінка дитини у творі може бути присутньою як у прямій, так й у непрямій формі. Оцінка може бути позитивною, негативною, амбівалентною, з більшим або з меншим ступенем дифференційованості. Баланс позитивних і негативних оцінок дозволяє судити про інтегральну оцінку дитини. «Наклеювання ярликів», однозначно-негативна, зневажлива оцінка вказує на неповагу особистості дитини матір'ю/батька, її відкидання ними.

Опис особливостей типу батьківського виховання може включати відкрите декларування цінностей і пріоритетності цілей виховання. Варто звернути увагу на методи заохочення й покарання дитини. Варто також звернути увагу на висловлення матері/батька про подібність або розходження системи виховання, реалізованої стосовно своєї дитини, і тих методів, які застосовувалися стосовно матері/батька, коли вони були дітьми, у їх родинах.

Дослідження уявлень про батьківство старшокласників

 Найбільш характерною психологічною особливістю уявлення є те, що в ньому поєднується образність  і  узагальненість. Як правило, уявлення про той чи інший об'єкт формується в процесі його багаторазового сприймання. Завдяки цьому відбувається селекція ознак об'єкта, їхня інтеграція і трансформація; випадкові ознаки, що виявляються тільки в деяких одиничних ситуаціях, відсіваються, а фіксуються лише найбільш характерні і тому найбільш інформативні. Ця закономірність стосується і формування уявлень про батьківство.

Батьки, шлюб яких склався благополучно, які не мають проблем з вихованням дітей дають дітям приклад того, як повинно будуватися спільні дії чоловіка і дружини у вихованні дітей. Погоджені дії батьків є найважливішою передумовою успішного формування уявлень про майбутнє батьківство. На підставі ряду досліджень можна констатувати наявність неусвідомлених тенденцій до повторення у новоствореному шлюбі моделі родини своїх батьків, до відтворення моделі відносин батьків до дітей у власній родині, копіювання досвіду батьківської сім’ї.

Сім’я є для людини групою співвідношення, вона ідентифікується з нею, створює і зберігає прийняті в ній погляди, установки, звичаї, зразки поводження і спілкування. Дитина засвоює свою майбутню батьківську та подружню роль, ототожнюючи (ідентифікуючи) себе з батьком тієї ж статті.

Основним механізмом формування уявлень про батьківство є процес ідентифікації. Ідентифікація є придбання, чи засвоєння цінностей, ідеалів, ролей, моральних якостей значущого іншого (моделі), особливо  батьків, у ній відтворюється залежне поводження у відсутності батьків, процес ідентифікації відбувається стихійно без цілеспрямованого навчання з боку батьків.

З огляду на складність експериментального дослідження уявлень про майбутнє батьківство, варто поєднати його з дослідженням уяви старшокласників про майбутню сім’ю, адже в більшості випадках поняття майбутнє батьківство та майбутню сім’ю у старшокласників поєднуються і асоціюються один з одним. Тому, проаналізувати зміст уявлень про майбутнє батьківство та майбутню сім’ю буде доцільно з точки зору  трьохкомпонентності їх структури − когнітивної, емоційної і поведінкової складових. При дослідженні даних складових уявлень про майбутнє батьківство ми спиралися на таблицю « Компоненти уявлень про майбутнє батьківство та сім`ю. (Див. Додаток 1).

Когнітивний компонент уявлень про майбутнє батьківство та сім’ю вивчався  нами за допомогою анкетування. Орієнтуючись  на дослідження в галузі сімейних установок, ми користувалися анкетою: ««Ставлення до сімейної та батьківської ролі » (Див. Додаток 3).

Поведінковий компонент у майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини» (Див. Додаток 4).


2.2 Результати дослідження та їх аналіз


Дослідження проводилося в чотири етапи. На першому етапі нами був проведений аналіз  і розраховані процентні дані анкетування. На другому етапі були проаналізовані результати дослідження «Батьківський твір». На третьому етапі відбулося дослідження поведінкового компоненту у майбутній ролі батька чи матері серед старшокласників, який вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини». На четвертому етапі був здійснений аналіз отриманих емпіричних даних та проведена робота щодо вироблення психологічних рекомендацій для ефективного формування готовності юнацтва та молоді до батьківства.

На першому етапі дослідження були отримані наступні результати.

Всі респонденти, які приймали участь у нашому досліджені хочуть мати дітей. Що стосується передбачуваної кількості дітей, то 60 % опитаних хочуть мати двоє дітей, 40% – одну дитину. При цьому 80% респондентів  вважають для себе можливим народити трьох дітей лише при сприятливих матеріально-побутових умовах. При цьому 40% опитаних, потенційно готові до народження третьої дитини, вказують на те, що навколишні ставляться байдуже до жінок, які мають трьох дітей. 20% з них думають, що такі жінки викликають у навколишніх подив і здивування. Ці дані дозволяють зробити висновок, що матеріально-побутові умови й відношення суспільства до багатодітних сімей є значимими факторами, які свідповідають за психологічну готовність до батьківства.

90% опитаних відповіли, що народження маляти є для них щасливою подією. При цьому в завданні, де було потрібно продовжити фразу «Дитина - це...» лише для 40% респондентів дитина – це радість і щастя. В основному відповіді респондентів цієї групи носять формальний характер, типу «діти – це майбутнє», «дитина – це людина, яка не досягла повноліття». Особливої уваги заслуговують відповіді 10% респондентів, які визначають дітей як: «супер», «дитина – це класно». Дані відповіді можуть свідчити про низьку цінність дітей для цих випробуваних, про відношення до дитини, як до речі або явища.

Хоча з іншого боку, 80% респондентів указали, що їм важко зрозуміти батьків, що залишають своїх дітей. Крім того, стільки ж випробуваних стверджують, що не представляють своє життя без дітей. На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що батьки, які склали  вибірку нашого дослідження усвідомлюють значимість дитини в житті жінки та чоловіка. 60% з випробуваних вважають, що дитина будучи об'єктом турботи і любові, принесе їм щастя, зміцнить родину, «зробить життя більше повним...». Інші (40%) респондентів зміст дітей усвідомлюють не повною мірою.

У чому ж опитані бачать сенс батьківства? 50% респондентів відповіли, що бути матір'ю/батьком «значить бути самою щасливою і  необхідною людиною на землі», «бути 24 години на добу серцем і думками зі своєю дитиною», «почувати й розуміти маля, любити його безмежно». 40% відповідей носили чисто формальний характер. Інші (10%) опитані не змогли відповісти на дані питання.

Отримані дані (табл. 2) свідчать про те, що зміст дітей і батьківства в цілому повною мірою усвідомлюють приблизно 70% респондентів даної вибірки.


Таблиця 2

Показники ціннісно-змістовної готовності до батьківства

Кількість дітей

Цінність

Бажана

Можлива

Батьківства

2-3

1-2

70% респондентів мають правильні уявлення про батьківство

Який же рівень потребово-емоційної готовності випробуваних до батьківства?

Аналізуючи їхнє відношення до вагітності й родів, з'ясувалося, що в 80% опитаних вагітні жінки викликають позитивні емоції. При цьому без страху ставляться до родів лише 30% респондентів.

Вивчаючи рівень емоційно-позитивного образу дитини, відзначимо, що  для 60% респондентів характерний позитивний настрой на дітей, тому що в народженні дитини вони бачать щастя й радість. Стільки ж респондентів вважають, що народження дитини принесе тільки труднощі й турботи, змусить відмовитися від намічених планів.

Крім того, лише 40% респондентів готові приділяти щодня маляті не менш трьох годин. 60%  не змогли скласти свій розпорядок дня.

60% респондентів вважають, що з малям необхідно постійно бути поруч не менш двох років. Тобто бажання піклуватися про дитину не достатньо високе, але і не досить низьке для респондентів даної групи.


Таблиця 3

Позитивно-емоційний образ

Позитивно-емоційний настрой

Необхідність материнського догляду за дитиною

Дитини

Батьківства

На вагітність

На пологи

80%

70%

60%

30%

до 2 років

Показники потребово-емоційної готовності до батьківства


Отримані нами дані (табл.3) указують на те, що для більшої половини опитаних характерний високий рівень потребово-емоційної готовності до батьківства.

Проаналізуємо зміст когнитивно-операційного блоку.

80% респондентів знають що входить в обов'язки матері/батька стосовно дитини. У своїх відповідях вони вказали, що «мати/батько повинна/нен доглядати за дитиною», «сприяти її розвитку, виховувати», «забезпечувати всім необхідним», «дати освіту».

Який же рівень знань випробуваних про виховання й розвиток дитини? 60% знають, що в перший рік життя маля необхідно грудним молоком. При цьому 20% випробуваних впевнені, що рішення цього питання залежить від бажання матері. Тобто для цих респондентів першорядними є їхні бажання, а не потреби дитини. 60%  опитаних впевнені, що в перший рік життя маля необхідно частіше брати на руки. Половина батьків вказали, що виховання необхідно починати з моменту зачаття. При цьому лише 40% респондентів вважають неприпустимими фізичні покарання. Інші (60%) упевнені, що в крайніх випадках можна використати таку міру.


Таблица 4

Показники когнитивно-операційної готовності до батьківства

Знання батьками

функцій матері/батька

особливостей внутрішньоутробного розвитку дитини

особливостей розвитку дитини

особливостей процесу виховання

80%

60%

50%

50%


Отримані нами дані (табл.4) вказують, що для батьків, які склали вибірку даного дослідженння характерний середній рівень когнитивно-операційної готовності до батьківства.

Проаналізуємо відповіді респондентів на питання, що становлять блок соціально-особистісну готовність до батьківства.

Аналізуючи рівень відповідальності, як компонент даного блоку, були отримали наступні результати. 60% опитаних вказали, що народження дитини є відповідальним кроком, вказавши, що вирішальну роль при вихованні й розвитку дітей грають батьки. Крім того, 40% респондентів, які не виключають допомогу бабусь та дідусів, вважають, що все-таки головне значення у вихованні дітей грають батьки. Тобто не менше половини респондентів усвідомлюють відповідальність, яка виникає при народженні дитини.

Відзначимо, що 80% респондентів усвідомлюють і труднощів, пов'язані з народженням дитини. При цьому 90% позитивно настроєні на їхнє подолання. 30% серед труднощів вказують тільки «безсонні ночі», «відсутність особистого життя», «матеріальні проблеми». Тобто вся увага цих опитаних спрямована на себе, а не на дитину. 20% респондентів не усвідомлюють, які труднощі виникають із народженням дитини, а, отже, не готові до їхнього подолання. Таким чином, можна сказати, позитивно настроєні на подолання труднощів не більше половини респондентів.


Таблиця 5

Показники соціально-особистісної готовності до батьківства

Кількість респондентів, готових до прийняття відповідальності

Кількість респондентів, готових до подолання труднощів

80%

80%


Отримані дані (табл.5) свідчать про високий рівень соціально-особистісної готовності.

На другому етапі нами були проаналізовані результати методики «Батьківський твір», у якому брали участь 10 подружніх пар у віці від 18 до 26 років, що мають дітей. Методика проводилася з метою виявлення реального сприйняття батьками своїх дітей.

Респондентам був запропонований написати твір на тему «Я и моя дитина». Пропонувалося написати все, що вони хочуть, вважають за потрібне і важливе.

Середній обсяг творів 34 рядка. У ході аналізу робіт були отримані наступні результати.

В 80% робіт простежується радо-щасливе відношення до ролі матері/батька і дитині зокрема. В інших творах любов до дитини є як би  констатацією факту. Незважаючи на те, що у творах зазначено, що жінка/чоловік любить дитину, загальне враження, стиль викладу не дозволяють зробити висновок, що дитина є об'єктом любові й приносять жінці/чоловіку радість. Основна ідея цих робіт у тому, що «...бути матір'ю/батьком – це дуже відповідально...», «...я повинна/повинен багато чого зробити для своєї дитини...», «...я люблю Христину, адже вона моя дочка...».  Виходить, що батьки змушені піклуватися про дитину, радості у цих турботах вони не бачать.

Аналіз робіт дозволяє судити про те, що не менш 30% респондентів планували народження дитини («...вирішили, що дитину я буду народжувати тільки після того, як закінчу інститут...»).

Щодо рівня знань жінок/чоловіків відзначимо наступне. 40%  респондентів усвідомлюють недолік знань і досвіду, але при цьому вони також вказують, що намагаються читати відповідну літературу, дивитися телепередачі. Загалом, роботи дозволяють судити про середній рівень знань випробуваних, тому що є проблеми, пов'язані з вихованням дітей («...не можу вмовити поспати...», «...чоловік вважає, що починати виховувати треба вже зараз...», «...не можу відмовити моїй красуні...»).

Слід зазначити, що для респондентів даної вибірки характерно те, що у вихованні дітей беруть участь і чоловікив («...з татовою допомогою розбираємося в машинах...», «...по вечорах чоловік любить повозитися з Данилкою...»). Це говорить про те, що батьки усвідомлено ставляться  до народження дитини, хочуть бути поруч із нею.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що жінки/чоловіки, які становлять вибірку даного дослідження  усвідомлюють відповідальність за виховання й розвиток дітей, знають функції матері/батька.

Таким чином, після двох етапів дослідження можна зробити наступні висновки:

-          Виявлено, що більша половина випробуваних позитивно ставиться до образу дитини та до батьківсьва в цілому;

-          80% респондентів усвідомлюють ступінь відповідальності, яку беруть на себе батьки, що вирішили народити дитину;

-          Серед проблем, які виникають з народженням маляти, випробувані вказують в основному на фінансові труднощі й відсутність вільного часу, а також на недолік знань про процес виховання й розвиток дітей.

На третьому етапі відбувалося дослідження психологічної готовності до батьківської ролі старшокласників.  Аналіз відповідей старшокласників щодо оцінки функцій батьків та сім’ї показав, що половина юнаків (50 %) і більшість дівчат (60 %) здебільше згодні з тим, що сім’я дає можливість жити з коханою людиною, мати дітей (40 %/30 %), наповнює життя змістом (40 %/20 %) і упорядковує інтимні стосунки (30 %/ 20 %). Також юнаки  менш впевнені в тому, що  сім’я допомагає вирішувати матеріальні проблеми (40 %/20 %), додає людині впевненості у собі (30 %/20 %), сприяє кар'єрі (30 %/20 %).

На характер міжособистісних відносин у сім’ї безпосередньо впливає розподіл домашніх обов'язків, витрати часу членами родини на організацію споживання і побуту, розподіл сімейних доходів і система лідерства в економічних взаєминах. Отримані дані показують, що юнаки і дівчата в розподілі господарсько-економічних відносин  здебільшого зорієнтовані  на рівноправність.

Аналіз даних розподілу лідерства в сім’ї батьків і в майбутній сім’ї виділив психологічний вимір взаємин "влади - підкорення".  Значна частина юнаків вважають, що лідером в родині повинен бути чоловік, тобто в батьківській сім’ї  –  це батько (50 %), а у майбутній – це чоловік (60 %). У дівчат не настільки однозначний розподіл лідерства, так у батьківській сім’ї лідером у родині вони в більшості випадків називають матір (40 %), а в майбутньому орієнтуються на традиційний уклад сім’ї, де лідером є чоловік (40 %).

Дослідження уявлень про якості ідеального батька, матері, сім’янина  показують, що учні мають розгорнуті уявлення про якості ідеального чоловіка й ідеальної дружини, ідеального батька, ідеальної матері, проте дещо по-різному розуміють ці поняття, що може привести до формування в молоді неадекватних очікувань щодо майбутнього партнера.

Складовою системи уявлень про майбутнє батьківство є уявлення про організацію сімейного життя (тип родини, її матеріально-побутова організація, характер і стиль взаємин, права й обов'язки чоловіка і жінки, спосіб проведення вільного часу і т.д.). За нашими даними, уявлення старшокласників про цю сторону батьківство досить обмежені. На питання: "Що ви знаєте про переорганізацію сімейного життя, у зв’язку з народженням дитини?", 10 % досліджуваних  відповіли "нічого", деякі дали такі відповіді:  "усе" (6,6 %), "мало" (6,6%), "достатньо" (3,3 %). Серед тих учнів, що розкрили свою точку зору, більшість (30 %) вказали, що  для організації сімейного життя після народження дитини необхідна любов,  менш значущим аспектом виявилися фінанси (гроші)(20 %), розподіл ролей між чоловіком і жінкою назвали 10 % досліджуваних. Найчастіше учні вказували на важливість взаєморозуміння (10 %),  в одиничних випадках зустрічалися повага, здатність до компромісу, секс, благополуччя, рівноправність, упевненість (по 3,3 %). Недостатні знання старшокласників у сфері організації сімейного життя після народження дитини, ми схильні пояснювати тим, що вона в повному її обсязі ще не стала предметом осмислення юнаками і дівчатами.

Вивчення розподілу батьківських ролей між чоловіком і жінкою показало, що чоловік повинен забезпечувати сім’ю (80 %), піклуватися про дружину і дитину(30 %), господарювати (20 %), виконувати батьківську роль (10 %), бути главою сім’ї  (10 %). Жінка повинна господарювати (80 %), виконувати роль матері (30 %), морально підтримувати чоловіка (20 %). Як бачимо, більшість батьківських ролей сумісні з сімейними ролями чоловіка і жінки, і вони в уявленнях юнаків і дівчат співпадають, старшокласники не схильні різко розділяти обов'язки чоловіка і жінки у піклуванні та вихованні дитини та в родині взагалі.

Аналіз даних тестування показав існуючу у старшокласників систему ставлень до сім’ї, до представників своєї і протилежної статі, до майбутнього подружнього життя. Кількісний аналіз отриманих результатів дозволив виділити три типи ставлення: нейтральне, позитивне і негативне.  Більшість юнаків (90 %) і дівчат (90 %) відповіли, що до сімейного життя, до вступу в шлюб та народження дитини відносяться позитивно. Частина юнаків (10.3%) висловила негативне ставлення до майбутнього батьківства та сімейного життя, у той час як у дівчат цієї тенденції не спостерігалося.

Відносно високий показник відповідей старшокласників (50 %) щодо бажання схожості своєї майбутньої сім’ї з сім’єю батьків показує їхнє неусвідомлене бажання скопіювати модель реально існуючої батьківської сім’ї, ставлення батьків до виховання дітей. Думки дівчат і юнаків носять протилежний характер щодо бажання схожості майбутнього чоловіка на батька тієї ж статі. Так 60 % юнаків  згодні  з тим, що майбутня дружина повинна бути схожа на маму, а 50 % дівчат не згодні з тим, що майбутній чоловік повинний бути схожий на батька.

Поведінковий компонент у майбутній ролі батька чи матері вивчався нами за допомогою тесту «PARI» – «Батьківсько-дитячі відносини» (Див. Додаток 4).

Аналізуючи результати тестування старшокласників, можна зробити висновок, що в своїх уявленнях більшість з них відповідають 1-й групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини – оптимальний емоційний контакт з дитиною (дівчата 50 %, юнаки 43,75 %), трохи менший показник старшокласників відповідає другій групі аспектів щодо відношення до своєї майбутньої дитини −  надмірна емоційна дистанція з дитиною (дівчата 28,57 %, юнаки 31,25 %), і третя група виявила найменшу кількість респондентів – надмірна концентрація на дитині (дівчата 21,43 %, юнаки 25  %). (Див. Додаток 5)

Діаграма1

Поведінковий компонент майбутньої ролі батька чи матері в уявленні старшокласників

Такі результати дослідження дають підстави стверджувати, що в силу не сформованості свідомого відношення до соціальної та психологічної ролі матері та батька, старшокласники не готові повністю присвятити свій час, увагу, та підпорядкувати своє життя народженню дитини. Особливо це простежується на результатах тестування юнаків. Хоча, загалом, уявлення щодо майбутнього батьківства мають позитивне забарвлення, так як більшість респондентів хоче побудувати зі своєю майбутньою дитиною оптимальний емоційний контакт.

Узагальнення та інтерпретація отриманих результатів експерименту дають підстави зробити висновки про те, що уявлення дівчат та юнаків про батьківство, роль у цьому процесі чоловіка та жінки є неповними і мають статеві відмінності, а модель батьківської сім’ї є прикладом для наслідування. Уявлення старшокласників про модель своїх відносин з майбутньою дитиною в цілому виявилися більш-менш сформованими, так як молодь теоретично вже визначилася, яким чином будувати свою поведінку при спілкуванні з дитиною. Виявлення особливостей уявлень про майбутнє батьківство у старшокласників дає можливість визначити теоретичні підходи та розробити психологічні та педагогічні програми цілеспрямованої роботи з  розширення уявлень про майбутнє батьківство у старшокласників.


2.3 Психологічна підготовка старшокласників до виконання ролей  матері та батька


Вся психологічна  робота з підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька повинна ґрунтуватися на гендерному підході розвитку особистості, сутність якого полягає в тому, що соціально-психологічні механізми становлення особистості чоловіка та жінки розглядаються як різні біологічні, проте рівні соціальні істоти. 

Одним з найважливіших елементів змісту підготовки старшокласників до сімейного життя є навчальна робота, а конкретними формами – уроки літератури, історії, права, біології, валеології та ін.

Актуальні питання формування знань юнацтва про соціальні ролі матері та батька розглядаються у позакласній виховній роботі з старшокласниками. Важливим є розкриття таких морально-етичних понять, як обов’язок, відповідальність, вірність, чесність, гордість і гідність – з одного боку – і невірність, егоїзм, розбещеність, недооцінка соціальної ролі жінок у сучасному суспільстві, зневажливе ставлення до жінки-матері та чоловіка-батька – з другого.

Основна роль в експериментальній роботі з підготовки старшокласників до майбутнього батьківства та сімейного життя і виконання соціальних матері та батька повинна відводитися спецкурсу «Майбутня мати та майбутній батько». У процесі вивчення спецкурсу вирішуються такі завдання: формування в старшокласників упевненості в соціальній і особистісній значущості всебічної підготовки себе до створення благополучної сім’ї, виховання моральних якостей, необхідних сучасному чоловіку та батьку, жінці та матері; розширення уявлень і понять про особливості життя сучасної молодої сім’ї, актуальні проблеми виховання дітей; набуття необхідних знань про фізіологію і психологію представників власної та протилежної статі; вироблення вмінь і навичок спілкування, керування власними емоціями; формування вмінь та навичок, необхідних для виконання сімейних функцій. Основними методичними засобами, які можуть використовуватися в експериментальному спецкурсі, мають бути проблемні ситуації і рольові ігри як найбільш адекватні особливостям юнацького віку.

Особлива увага у дослідно-експериментальній роботі має приділятися батьківській сім’ї, оскільки вирішальна роль виховання молодого чоловіка та батька, молодої жінки та матері, належить батьківському дому, де вони отримують не лише знання, а й набувають навичок міжособистісного спілкування, уявлень про норми поведінки матері, жінки,  чоловіка та батька, де у них формується модель сімейних стосунків.

Урахування в процесі підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька впливу найближчого соціального оточення, виявлення причин неформального спілкування, їх ідеології, ставлення до сім’ї, шлюбу, статевої поведінки, способу проведення дозвілля є необхідною складовою експериментальної роботи. Відкритість, зняття «табу» з проблем майбутнього сімейного життя  на заняттях з фахівцями різних спеціальностей (лікарів, сексологів, працівників соціальних служб, психологів) повинно сприяти підвищенню рівня статевої вихованості та відповідальності за статево-рольову поведінку чоловіка у подружніх стосунках.

Результатом теоретико-аналітичної роботи щодо підготовки юнацтва до майбутнього батьківства та сімейного життя має стати створення сприятливого мікросередовища. Сприятливе мікросередовище – це сукупність таких соціальних інститутів як навчальний заклад, батьківська сім’я, соціальні служби, взаємодія між якими забезпечує оптимальні умови для соціально-педагогічної роботи щодо підготовки старшокласників до виконання соціальних ролей матері та батька. Модель сприятливого мікросередовища подана на рис.2.


 



 

Страницы: 1, 2, 3


© 2010
Частичное или полное использование материалов
запрещено.