Реферат: Анатомия человека

Реферат: Анатомия человека

мозку включає довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок. Саме звідси

виходять черепні нерви.

Найрозвиненіша, велика і функціонально значима частина мозку – це півкулі

головного мозку. Відділи півкуль утворюють плащ, наймолодші у філогенетичному

відношенні структури.

Півкулі головного мозку діляться на частки: центральна (Роландова)

борозна відділяє лобну частку від тім'яної, латеральна

(Сільвієва) борозна відділяє від тім'яної і лобної скроневу частку.

Тім'яно-потилична борозна розділяє тім'яну і потиличну частки. Дрібніші

борозни поділяють частки на звивини.

На медіальній і нижній поверхнях півкуль головного мозку ряд утворів

відносяться до лімбічної системи: нюхова цибулина, нюховий тракт, нюховий

трикутник, передня дирчаста речовина, гіпокамп, поясна звивина, гачок.

Кора великих півкуль утворена сірою речовиною, яка лежить по периферії. Товщина

кори у різних ділянках коливається від 1,3 до 5 мм. В.О. Бец виявив, що будова

і взаємне розташування нейроцитів неоднакове у різних ділянках кори, що

визначає нейроцитоархітектоніку кори. Клітини більш менш однакової

структури розташовуються у вигляді шарів (пластинок). Їх налічується 6. Товщина

шару, характер границь, розміри клітин, їх кількість варіюють у різних відділах

мозку.

Зовні розташований 1-й - молекулярний - шар, в ньому залягають дрібні

мультиполярні асоціативні нейроцити і багато волокон - відростків нейроцитів

нижчих шарів.

2-й шар - зовнішній зернистий - утворений багатьма дрібними

мультиполярними нейроцитами.

3-й - найширший шар - пірамідний - містить нейронцити пірамідної форми,

тіла яких збільшуються зверху вниз.

4-й шар - внутрішній зернистий - утворений дрібними нейроцитами

зірчастої форми.

5-й шар - внутрішній пірамідний - (найбільше розвинений у

прецентральній звивині <моторна зона кори>) утворений пірамідними

клітинами (клітини Беца, до 125 мкм).

6-й шар - поліморфний - утворений нейронами різної форми і розмірів.

Деякі автори виділяють і 7-й шар - аморфний.

У кожному шарі окрім нервових клітин розташовані нервові волокна.

Будова і щільність їх залягання неоднакові у різних відділах кори. Особливості

розташування волокон у корі вивчає міелоархітектоніка. Всю кору

прийнято поділяти на поля (за Бродманом їх виділяють 52).

В корі великих півкуль мозку відбувається аналіз усіх подразнень, які надходять

із навколишнього світу та внутрішнього середовища організму. Найбільша

кількість аферентних імпульсів надходить через ядра таламуса до клітин 3-го і

4-го шарів кори. В корі розташовуються центри регуляції виконання окремих

функцій. Кора - це кінцева ланка аналізаторів (Павлов). В процесі еволюції

відбувається локалізація функцій у корі. Звичайно у корі кожний аналізатор

представлений ядром і розсіяними елементами. Ядро - це ділянка

розташування найбільшої кількості нейроцитів кори, у якій точно проектуються

всі структури периферичного рецептора. Розсіяні елементи розташовані

поблизу ядра і на різних відстанях від нього. Якщо ядра здійснюють вищий аналіз

і синтез, то у розсіяних елементах - більш простий. Розсіяні елементи різних

аналізаторів можуть перекриватися.

Приклади деяких ядер і їх локалізація:

Ядра пропріоцептивної та загальної чутливості (температурної, больової,

тактильної) протилежної частини тіла розташовані у постцентральній звивині і

верхньої тім'яної часточки.

Ядра рухового аналізатора розташовані головним чином у

прецентральній звивині і парацентральній часточці на медіальній поверхні

півкулі (рухова зона кори).

В обох цих центрах розміри проекційних зон різних органів залежать не від

розмірів останніх, а від їх функціонального значення.

Ядро зорового аналізатора розташовується на медіальній поверхні потиличної

частки, з обох боків шпорної борозни. Ядра отримують інформацію: праве - від

латеральної половини сітківки правого ока і медіальної пололвини сітківки

лівого ока; ліве - від латеральної половини лівого ока і медіальної половини

правого.

Корковий кінець нюхового аналізатора - це гачок, а також стара і стародавня

кора. Стара кора розташована в ділянці гіпокампа і зубчастої звивини,

стародавня - в ділянці передньої дирчастої речовини, прозорої перетинки і

нюхової звивини. Завдяки близькому розташуванню ядер нюхового і смакового

аналізаторів відчуття смаку і запахів тісно пов'язані. Ядра цих аналізаторів

обох півкуль пов'язані провідними шляхами з рецепторами як лівої, так і

правої сторін.

Мова і мислення людини здійснюється при участі усієї кори, але є ряд

спеціалізованих ділянок. Так, руховий центр аналізатора усної і письмової

мови розташовується у ділянці кори лобної частки. Аналізатори зорового і

слухового сприйняття мови знаходяться поблизу ядер зору і слуху. При цьому

мовні аналізатори у правшів локалізуються лише у лівій півкулі, а у лівшів -

лише у правій.

Базальні (підкоркові) ядра кінцевого мозку

розташовані в товщі білої речовини ближче до основи мозку. До них відносяться

смугасте тіло, огорожа і мигдалина мозку.

Смугасте тіло складається із хвостатого і сочевицеподібного ядер (в ньому

виділяють бліду кулю та шкаралупу). Огорожа розташована у білій речовині

півкулі латеральніше сочевицеподібного. Мигдалина залягає у білій речовині

скроневої частки півкуль, на 1,5 - 2 см назад від її скроневого полюсу.

Порожнинами півкуль головного мозку є 1-й та 2-й (бічні) шлуночки, які

розташовані в товщі білої речовини під мозолистим тілом. Кожний шлуночок має

центральну частину від якої відходить передній, задній і нижній роги. Передні

роги обох шлуночків відділені один від одного двома пластинками прозорої

перетинки. Центральна частина шлуночка вигинається навколо таламуса утворючи

дугу. У центральну частину і нижній ріг шлуночка впинається судинне

сплетення, яке крізь міжшлуночковий отвір сполучається з судинним сплетенням

третього шлуночка.

Проміжний мозок (diencephalon) розташований під мозолистим тілом,

складається із таламуса, епіталамуса, метаталамуса і гіпоталамуса.

Таламус (зоровий горб) - парний, яйцеподібної форми, утворений, головним

чином, сірою речовиною. Його медіальна і задня поверхня вільні, тому їх добре

видно на розрізі мозку, передня зрощена з гіпоталамусом, латеральна прилягає

до внутрішньої капсули. Таламус є підкорковим центром усіх видів чутливості

(виняток - нюхова чутливість). Медіальні поверхні таламуса звернені одна до

одної і утворюють бічні стінки 3-го шлуночка.

Епіталамус включає шишкоподібне тіло (епіфіз), поводки і трикутник повідків.

Епіфіз - залоза внутрішньої секреції - ніби підвішений на двох, сполучених

між собою (спайкою), повідках зв'язаних з таламусом трикутниками повідків.

Метаталамус утворений парними медіальними і латеральними колінчастими тілами.

Медіальні тіла разом з нижніми горбками середнього мозку є первинним центром

слухового аналізатора. Латеральні тіла разом з верхніми горбками середнього

мозку утворюють первиннй центр зорового аналізатора.

Гіпоталамус розташований спереду від ніжок мозку утворюючи стінки 3-го

шлуночка. До нього належать зоровий перехрест, зоровий тракт, сірий горб,

лійка, нейрогіпофіз, сосцеподібні тіла, власне підталамічна ділянка. В

гіпоталамусі розташовані центри вегетативної нервової системи, регуляції

ендокринних залоз. В гіпоталамусі є звийчайні нейроцити і нейросекреторні

клітини. Гіпоталамус с гіпофізом утворюють єдиний функціональний компекс, у

якому гіпоталамус виконує регуляторну функцію, а гіпофіз - ефекторну.

В гіпоітламусі налічується більше 30 пар ядер. Великі нейросекреторні клітини

супраоптичного та паравентрикулярного ядер переднього гіпоталамуса виробляє

нейросекрети пептидної природи (вазопресин і окситоцин), які потрапляють в

організм через гіпофіз. Дрібні нейрони ядер медіального гіпоталамуса

виробляють рилізинг-фактори (або ліберини) та статини, які через власні

гормони (тропні) аденогіпофіза впливають на діяльність організму.

Середній мозок (mesencephalon) включає ніжки мозку і дах. Ніжки мозку -

це білі круглясті (досить товсті) тяжі, які виходять із мосту і прямують вперед

до півкуль головного мозку. Між ніжками внизу розташована міжніжкова ямка, на

дні якої видно задню дирчасту речовину. Із борозни на медіальній поверхні

кожної ніжки виходить окоруховий нерв (3-я пара черепних нервів). Кожна ніжка

має основу і покришку, між якими розташована чорна субстанція (частина

екстрапірамідної системи, яка приймає участь у підтриманні м'язового тонусу і

автоматично регулює роботу м'язів). Основа ніжки утворена провідними шляхами,

що зв'язують відділи головного і спинного мозку. У покришці крім висхідних

волокон до таламусу розташовані ядра. Найбільшим серед них є червоне ядро, від

якого розпочинається руховий червоноядерно-спинномозковий тракт (шлях). Тут

розташована ретикулярна формація та проміжне ядро

Дах середнього мозку - це чотиригорбикове тіло: його передні горбки (разом з

медіальними ядрами колінчастих тіл проміжного мозку) утворюють підкорковий

центр зору, задні (з латеральними ядрами) - слуху. В заглибленні передніх

горбків розташований епіфіз (шишкоподібне тіло). Чотиригорбкове тіло - це

рефлекторний центр різного типу рухів, які виникають під впливом зорових і

слухових подразнень.

Навколо водогону середнього мозку (Сільвієвого) розташована центральна сіра

речовина, в якій розташована ретикулярна формація, ядра 3-ї і 4-ї пар

черепних нервів, а також парне серединне додаткове вегетативне ядро

(Якубовича), непарне серединне ядро і ядро середньомозкового шляху

трійничного нерва.

Міст (Вароліїв міст) (pons) є лише у ссавців і має вигляд розташованого

впоперек потовщеного валика, від латерального боку якого відходять середні

ніжки мозочка. Задня поверхня мосту вкрита мозочком і формує частину стінки

ромбоподібної ямки. Передня (прилягає до основи черепа) межує з довгастим

мозком внизу і ніжками мозку вгорі. На ній помітні лінії, які пов'язані з ходом

нервових волокон, що ідуть від власних ядер мосту в середні мозочкові ніжки. На

передній поверхні мосту по середній лінії поздовжно розташована базилярна

борозна - тут проходить одноіменна артерія мозку. На фронтальному перерізі у

мості виділяють передню (базилярну) і задню (покришку) частини.

Базилярна частина мосту складається із багатьох нервових волокон, які

утворюють провідні шляхи (зв'язують кору мозку із спинним мозком і корою

мозочка), і власних ядер між ними. В задній частині мосту (покришці)

проходять висхідні провідні шляхи і частково нисхідні, є ретикулярна

формація, ядра 5, 6, 7, 8 пар черепних нервів. На межі між обома частинами

мосту лежить трапецієподібне тіло - утвір ядер і волокон провідного шляху

слухового апаналізатора.

Мозочок (cerebellum) відіграє основне значення у підтриманні рівноваги

тіла і координації рухів.

У мозочка є дві півкулі і черв'як (філогенетично стара частина). Розміри

півкуль мозочка корелюють з розмірами півкуль великого мозку і мосту.

Поверхню півкуль і черв'яка розділяють поперечні паралельні борозни, між якими

розташовані вузькі довгі листки мозочку. Завдяки цьому його поверхня у

дорослої людини складає в середньому 850 см2. У мозочку

розрізняють передню, задню і клаптиково-вузликову частки, які

відділені між собою більш глибокими щілинами. Вони утворені часточками мозочку.

Борозни мозочку суцільні і переходять з черв'яка на півкулі, тому кожна частка

черв'яка пов'язана з правою і лівою частками півкуль.

Клаптики (flocculi) - цей найбільш ізольовані і філогенетично старі

частки півкуль, які прилягають з кожного боку до вентральної поверхні середньої

мозочкової ніжки і пов'язані з вузликом черв'яка ніжкою клаптика, яка

пере- ходить у нижній мозковий парус.

Мозочок складається із сірої та білої речовини. Біла речовина (мозочкове тіло

), проникаючи між сірою, ніби галузиться, утворюючи білі смужки. На поперечному

перерізі це нагадує фігуру гіллястого дерева - звідси “дерево життя” мозочка.

Кора мозочка складається із сірої речовини товщиною 1-2,5 мм. В товщі білої

речовини є вкраплення сірої речовини - ядра: зубчасте (найбільше),

пробкоподібне, кулясте і ядра покриття (намету).

В корі розрізняють 3 шари: зовнішній - молекулярний, середній - шар

грушеподібних нейронів (гангліонарний) і внутрішній - зернистий. В

молекулярному і зернистому шарах залягають в основному дрібні нейрони. Великі

грушеподібні нейроцити (клітини Пуркін'є) розмірами до 40 мкм, розташовані

одним рядом в середньому шарі, - це еферентні нейроцитів кори мозочка. Їх

аксони утворюють початкову ланку еферентних шляхів. Вони ідуть до нейроцитів

ядер мозочка, а дендрити розташовуються в поверхневому молекулярному шарі.

Решта нейроцитів кори мозочка є вставними, асоціативними, які передають

нервові імпульси грушеподібним нейронам. Отже всі імпульси, що ідуть до

мозочка, досягають грушеподібних нейроцити. Формування мозочка завершується

до 6 років життя.

Мозочок має 3 пари ніжок які його сполучають з середнім мозком (передні),

мостом (середні) і довгастим (задні) мозком.

Довгастий мозок (medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного

мозку. Нижня його межа є місце виходу корінців 1-го шийного спинно-мозкового

нерва або перехрест пірамід, верхня - задній край мосту, довжина близько 25 мм,

форма близька до зрізаного конусу зверненого основу догори. Передня поверхня

розділена передньою серединною щілиною, з боків якої розташовані піраміди

(пучки нервових волокон пірамідних провідних шляхів, які частково

перехрещуються <перехрест пірамід> в глибині описаної щілини на межі із

спинним мозком). Волокна пірамідних шляхів сполучають кору переднього мозку з

ядрами черепних нервів і передніми рогами спинного мозку. По боках пірамід

розташовані оливи, які відділені від них передньою латеральною борозною.

Задня поверхня довгастого мозку поділена задньою серединною борозною, по

боках якої розташовані продовження задніх канатиків спинного мозку, які до

верху розходяться і переходять в нижні мозочкові ніжки. Останні знизу

обмежовують ромбоподібну ямку. Задній канатик складається із 2 пучків -

клиновидного (латерального) і тонкого (медіального), які поблизу нижнього

кута ромбоподібної ямки закінчуються відповідними горбиками з однойменними

ядрами.

Довгастий мозок складається із білої та сірої речовини, остання представлена

ядрами 9-12 пар черепних нервів, олив, центрами дихання і кровообігу,

ретикулярною формацією. Біла речовина утворюється довгими і короткими

волокнами відповідних провідних шляхів.

Ретикулярна формація являє собою сукупність клітин, клітинних скупчень і

нервових волокон, які розташовані у стовбурі мозку (довгастий мозок, міст і

середній мозок) і утворюють сітку. Вона пов'язана з усіма органами чуття,

руховими і чутливими ділянками кори передніх півкуль, таламусом і

гіпоталамусом, спинним мозком. Ретикулярна формація регулює рівень

збудливості і тонусу різних відділів ЦНС, включаючи кору, бере участь в

регуляції рівня свідомості, емоцій, сну і бадьорості, вегетативних функцій,

доцільних рухів.

Дно 4-го шлуночка називають ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми

поверхнями довгастого мозку і мосту, верхніми боками ямки є верхні, а нижніми

- нижні мозочкові ніжки. Серединна борозна ділить дно ямки на дві симетричні

половини, з боків якої розташовані медіальні підвищення, що переходять у

лицьові горбики. В товщі лицьового горбика залягають: ядро 6-ї пари черепних

нервів (відвідний), глибше і латеральніше - ядро 7-ї пари (лицьовий нерв), а

внизу медіальне підвищення переходить у трикутник під’язикового нерва,

латеральніше якого знаходиться трикутник блукаючого нерва у яких розташовані

ядра одноіменних нервів. Верхній кут ромбоподібної ямки сполучається з

сільвієвим водогоном. В бокових відділах ямки лежать слухові і вестибулярні

ядра вестибуло-слхового нерва (8-а пара).

В товщі ромбоподібної ямки залягають ядра 5-12 пар нервів. Дах 4-го шлуночка

утворена двома мозковими парусами: верхнім (натягнутий між верхніми

мозочковими ніжками) і нижнім (прикріплюється до ніжок клочка) та судинною

основою 4-го шлуночка (вона доповнює нижній парус). Через 3 отвори в криші

(серединна ззаду і внизу і 2 латеральні апертури) порожнина 4-го шлуночка

сполучається з підпавутинним простором. В товщі судинної основи 4-го шлуночка

є його судинне сплетення.

Спинний мозок (medulla spinalis) - це довгий майже циліндричний тяж дещо

сплющений у спинно-черевному напрямку. На рівні верхнього краю атланта

переходить у довгастий мозок, а внизу на рівні 2 поперекового хребця

закінчується мозковим конусом. Від останнього відходить термінальна нитка, яка

прикріплюється до 2 куприкового хребця.

По ходу спинного мозку є два потовщення: шийне (на рівні 3 шийного - 3

грудного хребців) і поперекове (10 грудний - 2 поперековий хребці). В цих

зонах число нервових клітин і волокон збільшене в зв'язку з іннервацією

кінцівок.

Спинний мозок поділений на 2 симетричні половини передньою серединною щілиною

і задньою серединною борозною. На бокових поверхнях спинного мозку симетрично

входять задні (аферентні) і виходять передні (еферентні) корінці спинно-

мозкових нервів. Лінії виходу і входу корінців поділяють кожну половину на

три канатики спинного мозку (передній, середній і задній).

Ділянка Сп.М., яка відповідає кожній парі корінців, називається сегментом.

Сегменти позначаються латинськими літерами C (шийні <їх 8> - cervicalis),

Th (грудні <їх 12> - thoracalis), L (поперекові <їх 5> - lumbalis),

S (крижові <їх 5> - sacralis) і Co (куприкові <їх 1-3> -

coccygeus).

Спинний мозок складається із сірої та білої речовини. Біла речовина

розташована по периферії. На поперечному перерізі сіра речовина має вигляд

метелика і розташована в центрі мозку. В центрі сірої речовини розташований

вистелений одним шаром клітин епендимоцитів канал мозку. Зверху канал

сполучений із 4-м шлуночком, внизу закінчується сліпо термінальним шлуночком.

В сірій речовині розрізняють передні і задні роги (стовпи). На рівні від 1-го

грудного до 3-го поперекового сегментів є ще і бічні. Сіра речовина утворена

мультиполярними нейронами, безміеліновими і тонкими міеліновими волокнами і

гліоцитами. Клітини, які мають однакову будову і виконують подібні функції,

утворюють ядра сірої речовини. В задніх стовпах розташовані чутливі ядра. У

передніх стовпах залягають дуже великі (100-140 мкм у діаметрі) корінцеві

нейрони, які утворюють рухові соматичні центри. В бокових стовпах залягають

групи дрібних нейронів, які утворюють центри соматичної частини вегетативної

нервової системи. Їх аксони ідуть через передні роги і разом з корінцевими

відростками формують передні корінці.

Біла речовина спинного мозку утворена головним чином міеліновими волокнами,

які ідуть поздовжно і утворюють провідні шляхи спинного мозку.

У білій речовині поблизу сірої речовини шийного відділу між передніми і

задніми рогами, у верхньогрудному - між задніми і бічними, залягає сіра

речовина ретикулярної формації.

В утробному періоді спинний мозок заповнює увесь канал хребта. Починаючи з 3-

го місяця, хребет росте швидше, ніж спинний мозок, частина каналу залишається

незаповненою. Саме тому частина нервів виходить за межі каналу нажче

розташування відповідного сегменту і поряд з кінцевою ниткою утворють

“кінський хвіст”.

Оболонки спинного та головного мозку.

Мозок вкритий 3-мя спільними для обох частин ц.н.с. оболонками мезенхімного

походження. Зовнішня - тверда мозкова оболонка, середеня - павутинна і

внутрішня - м'яка оболонка мозку.

Безпосередньо до зовнішньої поверхні мозку (головного і спинного) прилягає

м'яка (судинна) оболонка (pia mater), яка заходить у всі щілини і борозни.

Вона досить тонка, утворена рихлою багатою на еластичні волокна і кровоносні

судини сполучною тканиною. Від неї відходять сполучнотканинні волокна, які

разом з кровоносними судинами проникають у речовину мозку.

Назовні від судинної оболонки розташована павутинна оболонка (arachnoidea).

Між м'якою і павутинною оболонками є порожнина (субарахноідальна), яка

містить 120-140 мкл спинномозкової рідини. В нижній частині каналу хребта у

підпавутинному просторі вільно плавають корінці спинномозкових нервів. Зверху

ця порожнина переходить у одноіменну головного мозку. Над великими щілинами і

борознами підпавутинний простір розширюється і утворює цистерни. Найбільші

цистерни: мозочково-мозкова - розташована між мозочком і довгастим мозком,

над латеральною борозною, в районі зорового перехресту, між ніжками мозку

тощо. Павутинна і м'яка оболонки вкриті одношаровим плоским епітелієм.

У підпавутинний простір відтікає спинномозкова рідина, яка утворюється у

шлуночках головного мозку. Зворотнє відсмоктування спинномозкової рідини

здійснюється арахноідальними грануляціями - відростками павутинної оболонки,

які проникають у просвіти синусів твердої мозкової оболонки, а також

кровеносними і лімфатичними капілярами у місцях виходу корінців черепних і

спинномозкових нервів із порожнини черепа і каналу хребта. Завдяки цьому

спинномозкова рідина постійно утворюється і відсмоктується в кров з однаковою

швидкістю.

Зовні від павутинної оболонки знаходиться тверда оболонка мозку (dura mater),

яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною і дуже міцна. В каналі

хребта тверда оболонка ніби мішком вкриває спинний мозок, його корінці, вузли

і решту оболонок. Зовнішня поверхня твердої оболонки спинного мозку відділена

від окістя каналу мозку венозним сплетення і надоболонковим (епідуральним)

простором, який заповнений жировою тканиною. В каналі хребта тверда оболонка

закріплена відростками, які продовжуються у периневральні оболонки

спинномозкових нервів і зростаються з окістям у кожному міжхребцевому отворі.

Від павутинної оболонки спинного мозку тверда оболонка відділена субдуральним

простором. Зверху субдуральний простір спинного мозку вільно сполучається з

аналогічним простором в порожнині черепа, внизу воно сліпо закінчується на

рівні 2-го крижового хребця. Тверда оболонка спинного мозку міцно зростається

з краями великого потиличного отвору і зверху переходить в одноіменну

оболонку головного мозку. Тверда оболонка головного мозку зростається з

окістям внутрішньої поверхні кісток основи мозкового черепа, особливо у

місцях їх сполучення між собою і місцях виходу черепних нервів із порожнини

черепа. З кістками склепіння черепа оболонка сполучена не так міцно. Мозкова

поверхня твердої оболонки гладенька, між нею і павутинною оболонкою

утворюється вузький субдуральний простір, в якому є невелика кількість

рідини.

В деяких місцях тверда оболонка головного мозку глибоко занурюється у вигляді

відростків у щілини, які відділяють частки мозку одна від одної. В місцях

відходження відростків оболонка розщеплюється і утворює трикутної форми

канали (вони вистелені ендотелієм) - синуси твердої оболнки мозку. Листки

синусів пружно натягнуті і не спадаються. В синуси із мозку по венах відтікає

венозна кров, яка надходить потім у внутрішні яремні вени.

Синуси головного мозку. Верхній сагітальний (непарний) - вздовж

всього зовнішнього краю серпа мозку і впадає в поперечний синус.

Нижній сагітальний (непарний) - вздовж нижнього краю серпа, впадає в прямий

синус.

Прямий (непарний) - на стикові серпа і намету мозочка. Сполучає нижній і

верхній сагітальні синуси і спадає в поперечний.

Потиличний синус (непарний) розташований у основі серпа мозочка по ходу

внутрішнього потиличного гребеня. Біля заднього краю великого потиличного

отвору синус розділяється на дві гілки, кожна з яких впадає у сигмоподібний

синус відповідного боку. Верхній кінець потиличного синусу сполучається з

поперечним.

Поперечній синус (непарний) - розташований у основі намету мозочка. В нього

відкриваються верхній сагітальний, потиличний і прямий синуси - це синусний

стік, розташований в ділянці внутрішнього потиличного виступу. Справа і зліва

цей синус переходить у сигмоподібний свого боку.

Сигмоподібний синус (парний) розташований у однойменній борозні скроневої

кістки, в ділянці яремного отвору переходить у внутрішню яремну вену.

Пещеристий синус (парний) розташований по боках від турецького сідла. В ньому

проходять внутрішня сонна артерія і 6-а пара нервів. Обидва ці синуси

сполучені між собою міжпещеристими синусами. Через верхній і нижній

кам'янисті синуси (лежать вздовж одноіменних країв піраміди скроневої

кістки) пещеристий синус сполучається відповідно з поперечним і сигмоподібним

синусами.

Клиноподібно-тім'яний синус (парний) проходить вздовж вільного заднього краю

малого крила клиноподібної кістки і впадає в пещеристий.

Черепні нерви. Від стовбуру головного мозку відходить 12 пар черепних

нервів. У їх складі входять аферентні, еферентні і вегетативні волокна. Ядра

черепних нервів розташовані у сірій речовині головного мозку. Соматично-чутливі

відповідають заднім рогам спинного мозку, соматично-рухові - переднім,

вегетативні - бічним. В свою чергу, вегетативні поділяються на

вісцерально-чутливі <сприймають подразнення внутрішніх органів, нюхові і

смакові> та вісцерально-рухові <іннервують гладенькі м'язи, міокард,

залози>. Тіла аферентних нейронів, відростки яких входять до мозку у складі

деяких черепних нервів, розташовані у черепних гангліях, які, як і

спинномозкові, розташовані за межами мозку.

1-а пара - нюховий <чутливий> складається із центральних

відростків рецепторних клітин, які розташовані у слизовій оболонці нюхової

частини порожнини носа <верхні носові ходи, на горизонтальній пластинці

решітчастої кістки>. Відростки ідуть у вигляді 15-20 ниток (нервів), які

входять у черепну коробку і утворюють синапси у нюховій цибулині. Звідси (від

цибулини) бере початок нюховий тракт, який переходить в нюховий трикутник і

передню продирявлену речовину. Нюхові цибулини, тракти і трикутники

нюхового мозку (rhinencephalon). Звідси інформація передається у

центральний відділ нюхового мозку, утвореного склепінчастою звивиною (gypus

fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп (hippocampus) та деякі інші супутні з

ним утвори.

2-а пара - зоровий <чутливий> формується із відростків гангліозних

клітин сітчастої оболонки ока у вигляді єдиного стовбуру. В порожнині черепа

правий і лівий стовбури частково перехрещуються (зоровий перехрест) і далі

ідуть у вигляді зорових трактів. На протилежний бік переходить лише медіальна

половина нерва і, відповідно, правий зоровий тракт містить нервові волокна від

правих половин, а лівий тракт - від лівих половин сітківки обох очних яблук.

(мал 194, Татарінова). Зорові тракти підходять до верхніх горбків

чотиригорбкового тіла середнього мозку, латеральних колінчастих тіл і подушок

таламусу - підкоркового зорового центру. Завдяки діяльності передніх горбків

здійснюються зіницевий та орєнтувальні зорові рефлекси. Через таламус і

колінчасті тіла інформація направляється у сенсорну зорову ділянку кори мозку.

3-я пара - окоруховий <руховий> містить рухові і парасимпатичні

волокна. Ядро нерва розташоване у ніжці середнього мозку на рівні передніх

горбків чотиригорбкового тіла. Перед входом до очниці нерв ділиться на рухову

верхню гілку і змішану нижню. Від нижньої відходять прегангліонарні

парасимпатичні волокна, які у складі окорухового корінця ідуть до війчастого

вузла. Далі від вузла парасимпатичні волокна ідуть до звужувачів зіниці і

війчастого м'яза. Верхня (рухова) гілка нерва іннервує верхній,

медіальний, нижній прямий і нижній косий м'язи очного

яблука, м'яз піднімач повіки.

4-пара - блоковий <руховий> іннервує верхній косий м'яз ока. Ядро

нерва розташоване у ніжках середнього мозку на рівні нижніх горбиків

чотиригорбкового тіла.

5-а пара - трійничний <змішаний> виходить з мозку двома корінцями:

великим чутливим і меншим руховим, які направляються до трійничного вдавлення

на передній поверхні піраміди скроневої кістки, де між двома листками твердої

мозкової оболонки розташовується трійничний вузол (Гассерів). Периферичні

відростки нейронів вузла ідуть в складі 3-х гілок трійничного нерв: перша гілка

- очний нерв (чутливий), друга гілка - верхньощелепний нерв (також чутливий) і

третя гілка - нижньощелепний нерв (змішаний).

6-а пара - відвідний <руховий> іннервує латеральний прямий м'яз.

Ядро цього нерва розташоване в мосту.

7-а пара - лицьовий <змішаний> має в собі руховй власне лицьовий

нерв і змішаний (проміжний) нерв. Останній утворений чутливими (смаковими) і

парасимпатичними волокнами. Чутливі волокна у складі проміжного нерва є

периферичними відростками клітин вузла колінця, який розташований в товщі

піраміди скроневої кістки в лицьовому каналі. Прегангліонарні парасимпатичні

волокна утворюють великий кам'янистий нерв, який іде до крилопідненбінного

вузла, а також проходять у складі барабанної струни, що приєднується до

язикового нерва (із 3-ї гілки трійничного нерва). Лицьовий нерв вийшовши із

черепа через однойменний отвір (канал) пронизує привушну залозу і в її товщі

утворює привушне сплетення (рухове), гілки якого іннервують мімічні м'язи.

Чутливі (смакові) волокна іннервують передні 2/3 язика, а парасимпатичні

волокна в крилопіднебінному вузлі передають імпульси постгангліонарним

волокнам слинної залози, а також залоз слизової оболонки порожнини носа, і в

піднижньощелепному вузлі - для іннервації підщелепної і під’язикової залоз.

8-а пара - присінково-завитковий <чутливий> утворений центральними

відростками нейронів, які розташовані у присінковому і завитковому вузлах і

отримують, відповідно, інформацію від вестибулярного апарату і спірального

органу завитки.

9-а пара - язикоглотковий <змішаний> виходить із довгастого мозку

4-5 корінцями. В ділянці яремного отвору він має два вузли (верхній і нижній),

у яких лежать тіла чутливих нейронів. Нерв забезпечує чутливу іннервацію

слизової оболонки задньої третини язика, глотки, середнього вуха, сонних синусу

і клубочка, а також іннервує м'язи глотки. Малий кам'янистий нерв - кінцева

гілка барабанного нерва - гілка язикоглоткового нерва, містить прегангліонарні

парасимпатичні волокна закінчуються в ушному вузлі. Постгангліонарні волокна

ідуть до привушної слинної залози.

10-а пара - блукаючий <змішаний> забезпечує парасимпатичну

іннервацію органів шиї, грудної і черевної порожнин, а також містить чутливі і

рухові волокна. Блукаючий нерв починається 10-15 корінцями (вони сполучаються

між собою), які ідуть до яремного отвору (тут розташовані верхній і нижній

вузли з тілами чутливих нейронів). По усій довжині від початку нерва до

верхнього вузла розташований головний відділ, від якого відходять гілки, що

іннервують частину твердої оболонки головного мозку в ділянці задньої черепної

ямки, шкіри зовнішнього слухового проходу та вушної раковини. На шиї нерв

проходить у складі головного судинно-нервового пучка шиї між загальною сонною

артерією і внутрішньою яремною веною. Від шийного відділу відходять гілки, які

іннервують слизову оболонку і м'язи-стискачі глотки, м'язи м'якого піднебіння

(крім напружувача піднебінної занавіски), слизову оболонку і м'язи гортані,

трахею, стравохід, а також верхні і нижні шийні серцеві гілки, що ідуть до

серцевого сплетення. Крізь верхню апертуру грудної клітки нерв проникає у

грудну порожнину, проходячи по передній (лівий нерв) і задній (правий нерв)

поверхностях стравоходу. Від грудного відділу відходять грудні серцеві гілки

(ідуть до серцевого сплетення), бронхіальні гілки (сполучаючись із гілками

симпатичних стовбурів, утворюють легеневе сплетення), стравохідні гілки

(утворюють одноіменне сплетення). Від останнього виходить два блукаючих

стовбури (передній і задній), які проходять у черевну порожнину через

стравохідний отвір діафрагми. Від переднього стовбуру відходять передні

шлункові і печінкові гілки, від заднього - задні шлункові і черевні гілки.

Останні ідуть до черевного сплетення і не переключаючись в ньому разом із

симпатичними волокнами названого сплетення забезпечують іннервацію черевної

порожнини (до сигмоподібної кишки).

11-а пара - додатковий <руховий> формується із кількох черепних і

спинномозкових корінців, а потім ділиться на дві гілки. Внутрішня гілка

приєднується до блукаючого нерва, а нижня іде до

грудинно-кличично-сосцеподібного і трапецієподібного м'язів.

12-а пара - під’язиковий <руховий> іннервує м'язи язика. Крім того

в складі цього нерва проходять рухові волокна від 1-го спинного нерва, які

утворюють низхідну гілку, що сполучається з гілками шийного сплетення (шийна

петля, петля під’язикового нерва).

Спинно-мозкові нерви відповідають сегментам спинного мозку і відповідно

метамерам тіла тому їх позначають як і сегменти мозку. Кожний нервовий сегмент

зв'язаний із сегментом тіла, цей зв'язок зберігається впродовж всього

онтогенезу. Задній корінець і спинно-мозковий вузол зв'язані із сегментом

шкіри, вони сформувалися із відповідного дерматому, передній - з м'язами, які

виникли із відповідного міотому. (Необхідно підкреслити, що кожний дерматом

іннервується не лише своїм нервом, а і сусідніми верхнім і нижнім).

Спинно-мозкові нерви формуються із двох корінців - переднього (рухового) і

заднього (чутливого). Вони сполучаються між собою у міжхребцевому отворі і

утворюють спільний стовбур (змішаний нерв). Вийшовши із міжхребцевого отвору

нерв ділиться на 3 гілки (8 шийний, грудні і 1-2 поперекові мають і 4-у гілку -

сполучну): передню, задню і менінгеальну. Остання повертається назад крізь

отвір (в канал хребта) і іннервує оболонки спинного мозку. Задні гілки

зберігають метамерність і іннервують шкіру і м'язи відповідних сегментів

задньої частини тіла. Передні зберігають сегментарність лише у грудному відділі

(міжреберні нерви), у інших відділах вони сполучаються одни з одною петлями і

утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове, від яких відходять

периферичні нерви, що іннервують відповідні передні частини шкіри і м'язів.

Шийне сплетення утворене гілками 4-х верхніх шийних нервів і розташоване на

глибоких м'язах шиї. Від сплетення відходять чутливі (шкірні) нерви

<іннервують: шкіру потиличної ділянки, вушної раковини, зовнішнього

слухового проходу, шиї>, рухові (м'язеві) - до поряд розташованих

м'язів шиї і змішаний - діафрагмальний нерв. М'язева частина діафрагми

виникає із шийних міотомів і опускаючись тягне за собою і нерв.

Плечове сплетення утворене передніми гілками 5-8-ї пари шийних і 1-го

грудного і утворюють 3 пучки (верхній, середній і нижній), які в подальшому

забезпечують іннервацію м'язів і шкіру верхніх кінцівок.

Поперекове сплетення утворене передніми гілками 1-3 поперекових і частково 12

грудними і 4 поперековими. Розташоване в товщі великого поперекового м'яза і

на передній поверхні квадротного м'яза поперека. Забезпечує іннервацію: шкіри

нижнього відділу передньої стінки черева і частково стегна, гомілки і стопи,

зовнішніх статевих органів та м'язи стінок живота, передньої і медіальної

груп м'язів стегна.

Крижове сплетення найбільше із усіх сплетень. Утворене передніми гілками 5

поперекового, 1-4 крижових і частково 4 поперековим. Забезпечують іннервацію

м'язів і частково шкіри сідничної ділянки і промежини, шкіру зовнішніх

статевих органів, шкіру і м'язи задньої поверхні стегна, кістки, суглоби,

м'язи і шкіру гомілки і стопи (крім невеличкої ділянки шкіри, яка

іннервується підшкірним нервом поперекового сплетення).

Куприкове сплетення утворене передніми гілками 5 крижового і 1 куприкового

нервів, іннервує шкіру в ділянці куприка і навколо відхідника.

Аналізатори

Сукупність нервових елементів різних рівнів, які забезпечують сприйняття

подразнення, перетворення енергії подразнення у енергію збудження, кодування,

перенесення закодованої інформації до центральних ділянок нервової системи

(зокрема до сенсорних (проекційних) зон кори великих півкуль), її аналіз і

формування відчуття – складають аналізатор.

Кожний аналізатор складається з периферичного, проміжного і центрального

відділів. Обов'язковим елементом периферичного відділу аналізаторів є

рецептори, які сприймають і трансформують збудження. Часто рецептори мають

допоміжні елементи, які забезпечують досконалість роботи аналізаторів.

Рецептори з допоміжними апаратами називають органами чуття.

У людини виділяють орган зору (очі), слуху і рівноваги (вухо), орган нюху

(нюхова ділянка порожнини носа), орган смаку (смакові сосочки).

Багаточисельні рецептори є у шкірі, яку в зв'язку з цим називають органом

дотику.

Орган зору - око (oculus) складається із очного яблука і

допоміжних органів ока: м'язи очного яблука, повіки, слізний апарат. Око

розташоване в очниці, має форму кулі з випуклим переднім краєм. Стінка яблука

має 3 шари (оболонки). Зовнішня - фіброзна, середня - судинна, внутрішня -

сітківка.

Фіброзна оболонка відіграє захисну роль, досить міцна. У ній розрізняють

2 відділи: передній - більш випуклий, менший за розміром відділ - рогівка

і задній більший відділ - склера (білкова оболонка).

Рогівка (cornea) - прозора випукло-увігнута пластинка, дещо потовщена по

периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим плоским

епітелієм, а задня - ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але є багато

нервових закінчень.

Склера (sclera) непрозора (білого кольору) сполучнотканинна пластинка (ніби

зварений білок яйця). Передня її частина вкрита кон'юнктивою, утворена

сполучною тканиною і багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм.

Місце переходу рогівки у склеру називається лімбом (краєм) рогівки. У

склері біля лімба є коловий простір - венозна пазуха склери (шлемів канал).

Склера має кровоносні судини і нервові закінчення.

Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, які

забезпечують живлення сітківки і виділення водянистої вологи. У ній є три

відділи: райдужна оболонка, війчасте тіло і власне судинна оболонка.

Райдужка (iris), або райдужна оболонка, має форму обідка, з отвором в

центрі - зіниця (pupilla). Зміною розміру зіниці регулюється надходження

світлових променів в око. У місці сполучення рогівки і райдужки знаходитьсяя

гребінчаста зв'язка з щілиноподібним простором.

У стромі райдужки із рихлої сполучної тканини є пігмент, кровоносні судини і

непосмуговані м'язи. Від кількості пігменту залежить колір очей.

Непосмуговані м'язи розташовані двома шарами: радіально (розширює зіницю -

ділататор) і кільцеподібно (звужує її - сфінктер).

Війчасте тіло (corpus ciliare) - потовщена частина судинної оболонки

очного яблука. Розташоване кільцем навколо кришталика, який прикріплений до

нього війчастим пояском (ціннова зв'язка). Строма (основа) війчастого тіла

складається із рихлої сполучної тканини. Вона добре васкуляризована і має

непосмуговані м'язи, які утворюють війчастий м'яз - м'яз акомодації.

Власне судинна оболонка очного яблука (chorioidea) складає більшу частину

середньої оболонки. Між власне судинною оболонкою і склерою є капілярна щілина

- навколосудинний простір. У самій судинній оболонці виділяють шари, які

називають пластинками: надсудинну, судинну, судинно-капілярну, базальну.

Надсудинна (поряд із склерою) - рихла сполучна тканина, має ігментні клітини.

Судинна - містить багато артерій і вен, оточених рихлою сполучною тканиною з

включеними у неї пігментними клітинами.

Судинно-капілярна - складається переважно із кровоносних капілярів.

Базальна - (поряд із сітківкою) має еластичні волокна.

Сітківка (retina) - тонка м'яка пластинка між судинною оболонкою і

склоподібним тілом. Задній, більший відділ сітківки, прилягає до власне

судинної пластинки, містить світлосприймальні елементи і називається

зоровою сітківкою.

Передній, менший відділ сітківки, світлочутливих елементів не має і називається

сліпою сітківкою.

У зоровій частині розрізняють до 10 шарів. Зовні (біля судинної оболонки)

сітківка вкрита пігментним шаром епітелію - пігментні епітеліоцити. У бік

фоторецепторів від них відходить 8-10 цитоплазматичних заповнених меланіном

відростків, які відділяють одну від одної колбочки і палички. Найважливішими є

три шари зв'язаних між собою нервових клітин. Біля пігментного шару

розташований ряд нервових клітин, здатних сприймати світло, - це фоторецептори.

У них є відростки у формі паличок і колбочок - це світлочутливі елементи ока.

Колбочки сприймають світлові промені при яскравому освітленні і є

рецепторами кольорів. Рецептори денного світла. Палички функціонують у

присмерках (рецептори присмеркового світла).

Другий, середній, шар нервових клітин сітківки включає асоціативні нейрони,

які зв'язують світлосприймальні клітини з наступним третім шаром нервових

клітин. Третій - внутрішній - утворений гангліонарними клітинами, аксони

яких, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (500 тис. - 1 млн волокон), що

виходить із сітківки у районі диску зорового нерва. В цьому місці

світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма ока (сітківки). В центрі

диска зорового нерва у сітківку проникає її центральна артерія. Артерія і

супутні їй вени проходять в центрі зорового нерва.

Латерально від диску зорового нерва на сітківці є забарвлена у жовтий колір

ділянка діаметром близько 2 мм - жовта пляма. У центрі цієї плями є заглибина

- центральна ямка, яка містить лише колбочки і є місцем найкращого бачення.

Кількість колбочок у сітківці зменшується з віддаленням від центральної ямки,

кількість же паличок у цьому напрямі зростає. У крайніх ділянках сітківки

палички відсутні.

Всього у сітківці налічується 6-7 млн. колбочок і 110-125 млн паличок.

“Сліпа частина сітківки” нервових клітин не має і складається із пігментного

шару і шару епітеліальних клітин.

Сітківка ока і зоровий нерв мають спільне походження з головним мозком - вони

розвинулись шляхом вип'ячування із зачатка проміжного мозку.

Внутрішнє ядро очного яблука включає водянисту вологу, кришталик і

склоподібне тіло. Всі ці утвори, і рогівка, в нормі, прозорі, заломлюють світло

- прозорі і світлозаломлюючі середовища ока. Вони становлять оптичну систему,

завдяки якій світлові промені, що надходять до ока, фокусуються і проходять до

сітківки. На ній виникає зменшене і перевернуте зображення предметів

(предмету).

Водяниста волога (humor aquosus) знаходиться у передній і задній камерах

очного яблука. Передня камера - простір між рогівкою, райдужкою і кришталиком.

Задня камера - простір між райдужкою, кришталиком з війчастим пояском і

війчастим тілом. Сполучаються камери між собою щілиною між райдужкою і

кришталиком.

Водяниста волога продукується кровоносними судинами війчастих відростків і

райдужки. Вона бере участь у живленні рогівки і підтримує внутрішньоочний

тиск на певному рівні (20 - 25 мм рт.ст.). Відтікання вологи іде по

щілиноподібних просторах гребінчастої зв'язки у венозну пазуху склери, а

звідти - у вени ока.

Кришталик (lens) - має форму двоопуклої лінзи. Його речовина складається

із прозорих волокон - видовжені клітини. Центральна частина кришталика твердіша

і називається ядром, периферична - кора кришталика менш пружна. Зовні кришталик

вкритий капсулою кришталика. Від неї відходять волокна до війчастого тіла та

пояска.

Склоподібне тіло (cjrpus vitreum) - прозора желеподібна речовина між

кришталиком і сітківкою. Зовні воно вкрите тонкою перетинкою. У кришталику і

склоподібному тілі немає судин і нервів.

Умовна вісь ока проводиться через передній і задній його полюси.

Допоміжні органи ока. М'язи, фасції. Є 6 м'язів очного яблука: 4 прямі

(верхній, нижній, медіальний і латеральний) і 2 косі (верхній і нижній). Це

смугасті м'язи. Прямі і верхній косий м'язи беруть початок від сухожильного

кільця, яке оточує зоровий нерв. Закінчуються прямі м'язи на склері очного

яблука спереду від його екватора. Нижній косий м'яз бере початок на нижній

поверхні очниці. Закінчуються косі м'язи в склері позаду екватора.

М'яз піднімач верхньої повіки бере початок від верхньої стінки очниці і

вплітається у шкіру і хрящ верхньої повіки.

Очне яблуко у задньому його відділі вкрите сполучнотканинною пластинкою

(тенонова капсула), яка утворює так звану піхву очного яблука. Піхва

зростається з фасцією, що вкриває м'язи ока. Між склерою і піхвою є

щілиноподібний (епісклеральний) простір. Цей простір забезпечує велику

рухливість ока при скороченні м'язів.

Позаду очного яблука, за піхвою, у очниці є її жирове тіло - своєрідний

амортизатор ока.

Повіки (верхня і нижня) мають форму пластинок, легко змикаються і

закривають око (щілина повік). На вільному краї повік розташовані вії і

протоки сальних залоз. Передня поверхня повік вкрита шкірою, під якою

розташований коловий м'яз ока. В товщі повіки є щільна опірна

сполучнотканинна пластинка (хрящ повіки). Задня поверхня повіки вистелена

Страницы: 1, 2, 3, 4