Особливості емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці

Особливості емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці

У роки раннього юнацтва виникає потяг до протилежної статі, а саме перша закоханість. І у світлі цього аспекту виникає порушення емоційного стану або поведінковий дискомфорт. У спілкуванні з іншими людьми представники раннього юнацького віку почувають себе ніяково, страждають від самітності й заздалегідь впевнені, що навколишні про них поганої думки.

В роки раннього юнацтва спілкування висувається на перше місце, воно відіграє важливу роль у формуванні особистості. Відсутність навичок спілкування змушує юнака бути похмурим, незадоволеним собою. Такі особи помітно відстають у навчанні, нерідко конфліктують з дорослими і з однолітками. Не успішність у спілкуванні з однолітками, батьками, педагогами часто приводить до болісних емоційних переживань.

У юнацькому віці можуть виникати проблеми з батькам, головним чином пов'язані з непорозумінням — деякі батьки не встигають за змінами, що стрімко відбуваються з їхніми дітьми. З однієї сторони дитина прив'язана до своїх батьків і чекає від них розуміння, з іншої сторони вона претендує на більшу самостійність у рішенні якихось справ і проблем.

1.4           Чинники, що впливають на емоційні реакції осіб раннього юнацького віку

Центральною особливістю раннього юнацького віку є стійке уявлення про себе як уже не дитину. Особи зазначеного періоду відчувають себе дорослим, або, принаймні прагнуть бути дорослими. Своєрідність цієї особливості, яка називається почуттям дорослості, полягає в тому, що юнацтво відкидає свою приналежність до дітей, але в них ще немає відчуття справжньої, повноцінної дорослості, хоча є потреба у визнанні їх дорослості навколишніми.

Ця особливість раннього юнацького віку визначає спрямованість соціальної активності його представників: вони прагнуть сприйняти й засвоїти форми, цінності й способи поведінки, які існують у світі дорослих і їхніх відносин. Юнаки прагнуть до самостійності, відомої незалежності, вони дуже чутливі до оцінок дорослих, применшенню їхнього достоїнства, прав. Відношення до них як «маленьких» їх кривдить і відштовхує від дорослих. При цьому дівчатка більше, ніж хлопчики, стурбовані тим, що про них думають інші, значно більше чутливі до критики, глузуванням.

Деякі особливості емоційних реакцій раннього юнацького віку кореняться в гормональних і фізіологічних процесах. Фізіологи пояснюють юнацьку психічну неврівноваженість і характерні для неї різкі зміни настрою, переходи від екзальтації до депресії й від депресії до екзальтації наростанням у пубертатному віці загального порушення й ослабленням всіх видів умовного гальмування [27, 81].

Однак емоційні реакції і поведінка осіб юнацького віку, не можуть бути пояснені лише зрушеннями гормонального порядку. Вони залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні розходження суцільно і поруч превалюють над віковими. Психологічні труднощі дорослішання, суперечливість рівня домагань і образа «Я» нерідко приводять до того, що емоційна напруженість, типова для юнацтва. На цей же вік доводиться пік поширення синдрому дисморфоманії (марення фізичного недоліку). Зокрема, після 14-15 років, різко зростає число особистісних розладів [28, 17].

Якісна структура емоційних реакцій юнаків представляється патернами таких емоційних переживань, як спокій, радість і гумор, гнів, страх, печаль, байдужість. При цьому під «спокоєм» розуміється стійке, переважне реагування на зміни навколишнього середовища емоцією саме цієї модальності, «байдужість» визначається як «невключеність, відчуженість від ситуації при наявності різних емоційних реакцій низького рівня інтенсивності», гумор розглядається як «особливого роду радість», «як переживання незлобливо-глузливого ставлення до кого- або чого-небудь» [38, 41].

Основною змістовною характеристикою емоцій і почуттів у юнацькому віці є майбутнє. Домінують емоції, пов'язані з очікуванням майбутнього, «яке повинне принести щастя» [74, 178].

Емоційні реакції юнаків характеризуються:

1)                різноманіттям пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних;

2)                більшою, ніж у підлітків стабільністю емоцій і почуттів;

3)                здатністю до співпереживання, тобто здатністю відгукуватися на почуття інших, близьких ним людей;

4)                розвитком естетичних почуттів, здатністю зауважувати прекрасне в навколишній дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м'яких, ніжних, спокійних ліричних об'єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м'якості, стриманості. Естетичні почуття в старшокласників більше складні, ніж у учнів середніх класів. Але, з іншого боку, вони можуть підмінюватися незрілими й неправильними естетичними уявленнями;

5)                більшою стабільністю і глибиною дружби; друзів вибирають, виходячи зі спільних інтересів і занять, рівності відносин, відданості і зобов'язань; дружба, в основному, переривається через зрадництво;

6)                появою почуття любові; юнацька любов, як правило, чиста, безпосередня, багата різноманітними переживаннями, носить відтінок ніжності, мрійності, ліричності і щирості.

У більшості випадків виникаюче почуття любові викликає в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якості особистості, розвитися фізично, щоб привернути увагу об'єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття і прагнення.

Дані, отримані М. С. Пономарьовою та Ільїним на школярах з 1-го по 11-йкласс, показують, що у всіх вікових групах схильність до прояву радості явно переважає над схильністю до прояву гніву, страху й суму. Схильність до гніву виражена трохи більше, ніж схильність до страху і суму, а схильність до суму виражена найменше [30, 42].

Для трьох емоцій (радості, гніву і суму) динаміка їхньої зміни з віком практично однакова, а саме, спостерігається більш виражений їхній прояв в 12-13 років, тобто в період статевого дозрівання. Протилежна тенденція в цей же період спостерігається відносно страху: його виразність зменшується [30, 43]

І. Г. Кошлань вивчив зміну з віком (з 5-го по 11-й клас) самооцінки трьох емоційних властивостей особистості: запальності (емоційної збудливості), уразливості і мстивості [38, 43]. Майже у всіх вікових групах над усе школярі оцінили в себе запальність, потім уразливість і нижче всього — мстивість.

Самооцінка запальності найвищою була в школярів 13 років, уразливості — у школярів 12 років, а мстивості — у школярів 14-15 років [38, 43].

Висновки

Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю — це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.

Емоційні реакції являють собою короткочасні реакції на визначений об'єкт, ситуацію або подію, емоційні стани — більш статичні і тривалі стани, що ніби оцінюють існуючий стан речей у цілому.

Той або інший емоційний стан звичайно виникає як афект дії попередньої йому сильної емоційної реакції. Виникнувши в результаті певної емоційної реакції, емоційний стан надалі може позначатися на наступному реагуванні людини на всілякі явища дійсності.

Емоційне реагування характеризується знаком (позитивні або негативні переживання), впливом на поведінку і діяльність (стимулюючий або гальмуючий), інтенсивністю (глибина переживань і величина фізіологічних зрушень), тривалістю протікання (короткочасною або тривалістю), предметністю (ступінь усвідомленості й зв'язку з конкретним об'єктом).

Надзвичайно складною, суперечливою стадією життєвого шляху, в якому закладається ціннісний фундамент особистості та обирається життєва філософія, є старший шкільний вік або ранній юнацький вік. У цей період виникають значні труднощі, пов’язані з інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу в доросле життя.

Емоційність юнацтва — це стійка властивість індивідуальності. На відміну від актуальних (ситуативних) емоцій, емоційність характеризує стійку (поза-ситуаційну) схильність людини до переживань емоцій певної модальності. З позицій континуально-ієрархічного підходу під емоційністю розуміють інтегральне, структурне утворення особистості, яке характеризується сполученням різнорівневих показників, при цьому якісні (модальність і знак) характеристики визнаються основними в структурі емоційності.

Підбиваючи підсумок чинників, які впливають на емоційні реакції осіб раннього юнацького віку, можна відзначити наступні моменти:

1)                збільшення кількості емоціогенних об'єктів, що особливо мають соціальний характер;

2)                зростання диференційованості емоційних переживань;

3)                виникнення емоційних переживань не тільки із приводу сьогодення, але, й із приводу майбутнього;

4)                поява здатності відривати експресивні засоби від переживань;

5)                збільшення здатності розуміння емоцій інших людей.

6)                перехід емоціогенних реакцій від імпульсивності до довільності.

Розділ 2. Організація, методи та результати емпіричного дослідження особливостей емоційних реакцій юнацтва

2.1Методика та організація дослідження особливостей емоційних реакцій в юнацькому віці

Експериментальна частина дослідження була організована на базі ЗОШ №13 І–ІІІ ст. м. Рівне. Дослідженням було охоплено 30 учнів молодшого юнацького віку.

Мета дослідження: вивчити особливості проявів емоційних реакцій в молодшому юнацькому віці.

Завдання дослідження:

-    провести серію тестувань та учнів 11-го класу;

-    проаналізувати отримані емпіричні дані;

-    зробити узагальнення й висновки.

Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, анкетування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.

1.                 На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження учнів раннього юнацького віку. Вибірка була сформована на базі Рівненської ЗОШ №13. В проведенні нашого дослідження брали участь 30 учнів 11-го класу. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: дослідження формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова (Див Додаток 1, 2), діагностика домінуючої емоційної модальності юнаків (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо) (Див. Додаток 3), методика діагностики типу емоційної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища ( В. В. Бойко (1996) (Див. Додаток 4), самооціночний тест «Характеристики емоційності» (Див. Додаток 5).

2.                 На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емоційності та емоційних реакцій юнаків, індивідуально-психологічні особливості учнів раннього юнацького віку. На протязі наступних етапів з кожним учнем проводилася індивідуальна консультація за результатами психологічного дослідження.

3.                 На третьому етапі – заключному – відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування підвищеного рівня емоційної нестабільності та реагування, оформлення матеріалів дослідження.

Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова (Див. Додаток 1, 2).

Ціль: Визначення й загальна характеристика типу темпераменту.

Опитувальник дозволяє вивчити такі якості, як ергичність, пластичність, швидкість й емоційний поріг у трьох сферах поведінки: психомоторної, інтелектуальної, комунікативної. У контексті дослідження емоційних реакцій у ранньому юнацькому віці, перш за все нас цікавить емоційність.

Обробка результатів. Вказівки по обробці

Перед обробкою необхідно переконатися, що відповіді дані на всі питання. Для підрахунку балів по тій або іншій шкалі використовуються ключі. Спочатку необхідно перекодувати деякі відповіді, зазначені в ключі для даної шкали. Підрахунок балів провадиться шляхом підсумовування всіх балів по даній шкалі. При обстеженні великих випробуваних доцільно сполучити бланковий метод з комп'ютерною обробкою даних. Отримана сума балів для кожної шкали записується у відповідну графу на бланку. Крім того, у бланку обов'язково фіксується ПІП, стать, вік випробуваного, рід занять або навчання, а також дата проведення обстеження. Необхідно пам'ятати, що випробувані, що мають по контрольній шкалі 18 балів і більше, з подальшої обробки виключаються, як не здатні, у силу надмірної соціальної бажаності адекватно оцінювати свою поведінку.

Ключі до шкал ОФДСІ

Контрольна шкала (КШ)

Контрольна шкала варіює від 6 до 24 балів. При значеннях від 6 до 17 балів випробувані характеризуються більш-менш адекватним сприйняттям своєї поведінки. Випробувані з високими значеннями по даній шкалі (18-24 бала) з обробки виключаються, оскільки в них спостерігається явно неадекватна оцінка поведінки. У своїх відповідях вони прагнуть виглядати краще, ніж є насправді.

Індекси і Типи

Для рішення ряду наукових і науково-практичних завдань необхідно враховувати не тільки значення тієї або іншої окремої формально-динамічної властивості, але й індекси й темпераментні типи, що відображають різний ступінь інтеграції формально-динамічних властивостей індивідуальності. Виходячи зі змісту кореляційних і факторних зв'язків між шкалами ОФДСІ, запропоновані наступні 6 найбільш важливих індексів формально-динамічних властивостей людини.

Індекси активності

1.                 Індекс психомоторної активності (ІПА) дорівнює сумі балів активних шкал у психомоторній сфері. ІПА = ЕРМ + ПМ + ШМ. ІПА варіює від 36 до 144. Середнє значення (норма) дорівнює 90 +/-12, тобто від 78 до 102.

2.                 Індекс інтелектуальної активності (ІІА) дорівнює сумі балів активних шкал в інтелектуальній сфері. ІІА = ЕРІ + ПІ + ШІ. ІІА варіює від 36 до 144. Середнє значення (норма) дорівнює 90 +/-12, тобто від 78 до 102.

3.                 Індекс комунікативної активності (ІКА) дорівнює сумі балів активних шкал у комунікативній сфері. ІКА = ЕРК + ПК + ШК. ІКА варіює від 36 до 144. Середнє значення (норма) дорівнює 90 +/-12, тобто від 78 до 102.

4.                 Індекс загальної активності (ІЗА) дорівнює сумі балів всіх активних шкал у всіх трьох сферах. ІЗА = ІПА + ІІА + ІКА. ІЗА варіює від 108 до 432. Середнє значення (норма) дорівнює 270+/-36, тобто від 234 до 306.

Індекс загальної емоційності

5.                 Індекс загальної емоційності (ІЗЕ) дорівнює сумі всіх емоційних шкал у трьох сферах. ІЗЕ= ЕМ + ЕІ + ЕК. Середнє значення (норма) дорівнює 90 +/-12, тобто від 78 до 102.

Індекс загальної адаптивності

6.                 Індекс загальної адаптивності (ІЗАД) дорівнює різниці балів між індексом загальної активності й індексом загальної емоційності. ІЗАД = ІЗА - ІЗЕ. Індекс варіює в межах від -36 до 432. Середнє значення (норма) дорівнює 180 +/-48.

На підставі вищенаведених індексів, У принципі, можна виділити досить велику кількість варіантів темпераменту. Класифікація цих типів — справа майбутніх наукових досліджень, однак уже зараз орієнтовно можна говорити про 9 найбільш типових варіантів (типів) формально-динамічних властивостей.

Диференціальні типи

Для обчислення диференціального типу темпераменту в певній сфері поведінки необхідно на осі ординат відкласти значення індексу активності в даній сфері, а на осі абсцис значення відповідної емоційної шкали.

1.                  Тип 1. Якщо значення по обох шкалах вище норми, тобто активність вище 102, а емоційність вище 34, даний випробуваний відноситься до категорії «холерик» у відповідній сфері.                                 

2.                  Тип 2. Якщо значення по обох шкалах менше норми, тобто
 активність менше 70, а емоційність — менше 26, То
 даний випробуваний — «флегматик».

3.                  Тип 3. Якщо в даного випробуваного активність вище норми
 (тобто вище 102), а емоційність — нижче норми (тобто нижче
 26), то цей випробуваний — «сангвінік».

4.                  Тип 4. Якщо активність менше норми (тобто менше 78), а
 емоційність більше норми, тобто (більше 34), то випробуваний — «меланхолік» у відповідній сфері.

5.                  Тип 5. Якщо випробуваний має «нормальне» значення по
 шкалі активності, а по шкалі емоційності його значення
 нижче норми (тобто менше 26), даний випробуваний належить до «змішаного низько емоційного» типу.

6.                  Тип 6. Якщо випробуваний має «нормальне» значення по
 шкалі активності, а по шкалі емоційності його значення вище норми (тобто більше 34), даний випробуваний належить до «змішаного високоемоційного» типу.

7.                  Тип 7. Якщо випробуваний по шкалі активності має значення вище норми (тобто вище 102), а по шкалі емоційності його значення перебувають у межах норми, то даний випробуваний належить до «змішаного високоактивного» типу.

8.                  Тип 8. Якщо випробуваний по шкалі активності має значення нижче норми, а по шкалі емоційності його значення перебувають у межах норми, то даний випробуваний належить до «змішаного низько-активного» типу.

9.                  Тип 9. Якщо значення й активності й емоційності перебувають у межах норми, то випробуваний належить до «невизначеного» типу.

Загальний тип темпераменту

Обчислення загального типу проводяться аналогічно обчисленню диференціального типу. Для цього на осі ординат відкласти значення ІЗА (індексу загальної активності), а на осі абсцис значення індексу ІЗЕ (індексу загальної емоційності). Назви типів ті ж, що й у випадку диференціальних типів.

Якщо обидва значення вище норми — «холерик», якщо обидва значення менше норми — «флегматик». Якщо по шкалі загальної активності значення вище норми, а по шкалі загальної емоційності нижче норми — «сангвінік». Якщо загальна активність нижче норми, а загальна емоційність вище норми — «меланхолік». Якщо обидва значення в межах норми — «невизначений» тип. Якщо по активності значення в межах норми, а по загальній емоційності вище норми, то — «змішаний високоемоційний» тип. Якщо по активності значення в межах норми, а по загальній емоційності нижче норми, то — «змішаний низько емоційний» тип. Якщо по шкалі загальної активності значення вище норми, а по загальній емоційності в межах норми, то — «змішаний високоактивний» тип. Якщо по шкалі загальної активності значення нижче норми, а по загальній емоційності в межах норми, то — «змішаний низько-активний» тип.

Психомоторна сфера

2.1.         Психологічний аналіз проявів емоційних реакцій у ранньому юнацькому віці

Дослідження темпераменту проводилося по Опитувальнику формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова. Результати представлені у зведеній таблиці (Див Додаток 6).

Два хлопчики відразу вийшли з досліджуваної групи, тому що набрали занадто велику кількість балів по контрольній шкалі. Їхні результати при підрахунку враховуватися не будуть.

Результати дослідження міжстатевих розходжень загального типу темпераменту представлені на рис.1.

Рис.1. Розподіл загального типу темпераменту та його між статеві розходження (учні 11 класу)

На підставі результатів дослідження типу темпераменту учнів 28 класу, можна зробити наступні висновки:

1.  1, 3, 4, 8-й типи темпераментів у нашій групі випробуваних не зустрічається.

2.  2-ий тип у чистому вигляді виявився у одного учня – даний випробуваний — «флегматик».

3.  5-й тип (5 учня), «змішаний низько-емоційний», зустрічається тільки в хлопчиків (через низьку емоційність у комунікативній сфері).

4.  7-й тип, (3 учениці) «змішаний високоактивний», у нашій групі характерний тільки для дівчаток.

5.  6-й тип (9 учнів), «змішаний високоемоційний», є як у групі хлопчиків, так і дівчат.

6.  9-й тип (10 учнів), «невизначений», — останній, що зустрічається в нашій групі.

 Діагностика домінуючої емоційної модальності підлітків (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо)(Див. Додаток 3)

Для визначення модальної структури емоційності при спілкуванні з однолітками в групі в повсякденному житті ми скористалися «Чотиримодальним тестом-опитувальником» Л.А. Рабинович. Опитувальник вимірює частоту й інтенсивність переживання суб'єктом основних чотирьох емоцій, але в різних умовах.

При роботі з запитальником випробувані відзначали в стандартних бланках найбільш підходящі для себе варіанти наявних відповідей або оцінювали по 4-бальній шкалі інтенсивність своїх переживань у розглянутих навчальних ситуаціях. [Див. Додаток 3.]

Обробка даних

Обробка результатів проводилася для визначення модальної структури емоційності юнаків: для кожної із чотирьох основних емоцій підсумувалися набрані бали, що характеризують рівень переживання даної емоції, властивій суб'єкту в різних умовах. Відповідно до кількості балів емоції розміщалися в ранговій послідовності від домінуючої до вираженої мінімально. У такий спосіб складалися формули індивідуальної модальної структури емоційності в буквеному вираженні, типу РГСП, ГСРП, СГПР (радість, гнів, страх, печаль і т.д. (по початкових буквах назв основних емоцій).

Таблиця2. 1. Домінування емоцій у модальній структурі емоціональності у учнів раннього юнацького віку (%)

Результати та їх обговорення

Загальна картина домінування основних емоцій у різних видах активності представлена в табл. 2.1.

З 30 учнів 11 класу у 14 юнаків виявилася домінуючою емоція радості, у 7 учнів – домінуюча емоція гнів, у 5 учнів – страх виявився домінуючою емоцією, і, відповідно, у 4 учнів домінуючої емоцією є печаль.

Рис.2. Розподіл учнів 11 класу по приналежності до домінуючої емоції

Юнаків, що характеризуються стійкою схильністю до радісних переживань, більше половини всієї вибірки. Найбільш вираженою рисою для осіб з переважаючою модальністю «радість» виступає емоційна стійкість у спілкуванні, яка характеризується здатністю до мобілізації, до керування своїм емоційним станом, до контролю над власною експресією та поведінкою. У представників даного типу емоційна стійкість у спілкуванні поєднується з вмінням захоплювати спілкуванням інших людей, створювати легку, невимушену атмосферу навколо себе. Їх виразність у спілкуванні заразлива за рахунок багатого жестикулювання, міміки, різноманітного інтонаційного репертуару. Вони приязні, здатні до співробітництва, розумних поступків. В цілому вони легко спілкуються, прагнуть до виграшного самоподання, вільні у визначенні лінії своєї поведінки.

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «радість» властиві конформність, сміливість, чуттєвість, самовпевненість, залежність від групи, підозрілість.

Отримані дані свідчать, що домінування радості мають досить стійкі позитивні зв'язки із проявом гніву й негативні зв'язки із проявом печалі. Тобто, якщо у юнака радість виявилася домінуючою емоцією, то гнів майже у всіх випробуваних визначається, як друга емоція по величині після радості, і, навпаки, печаль виступає останньої або ж передостанньою по впливу на юнаків. Домінування гніву до деякої міри пов'язане зі зниженим проявом страху.

Особи з домінуванням емоційної модальності «гнів» характеризуються, в першу чергу, свободою думок та вчинків, вони прагнуть до незалежності від оцінок оточуючих, мало звертають увагу на враження, яке вони справляють на інших людей. Відстоюючи свою позицію, вони часто не приховують свої емоційні переживання, при цьому енергійно жестикулюють, виявляють невитриманість, нетерплячість. Вони схильні до конфліктності і не завжди вміють конструктивно спілкуватися, що періодично спричиняє труднощі у спілкуванні.

Представники групи з домінуванням емоційної модальності «гнів» відрізняються слабкістю «Я», залежністю від групи, суворістю, жорстокістю, тривожністю, афектотимією, екстраверсією, підозрілістю, фрустрованістю.

Домінування страху супроводжується незначною схильністю до підвищеного переживання гніву. Домінування страху виявляється самим стійким із всіх базальних емоцій.

Особи, у яких мають перевагу емоції патерну «страх», у спілкуванні переважно характеризуються вираженою покірливістю та поступливістю, вони схильні керуватися думкою оточуючих; та незважаючи на це, їх визначає високий рівень знань про способи та особливості комунікації, при необхідності вони можуть використовувати ці знання в своїх інтересах у спілкуванні. У спілкуванні у них можливі труднощі, вони виявляють деяку скутість.

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «страх» властиві конформність, інтроверсія, імпульсивність, стурбованість, покірливість, консерватизм, практичність, нерішучість.

Представників груп з домінуванням емоційної модальності «печаль» характеризує деяка скупість міміки та жестів, вони в цілому стримані в зовнішній прояві своїх емоційних переживань. При цьому вони демонструють високу компетентність стосовно нюансів спілкування, здатні позиціонувати себе та свої інтереси в поєднанні з підпорядкованістю у взаємодії з іншими людьми, прийняттям норм, меж спілкування.

Представникам групи з домінуванням емоційної модальності «печаль» властиві нерішучість, стурбованість, відчуженість, інтроверсія, схильність до почуття провини, конформність, довірливість.

Діагностики типу емоційної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища ( В. В. Бойко (1996). (Див. Додаток 4)

Методика діагностики емоціональної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища В.В. Бойко – дозволяє визначити тип емоційної реакції юнака на зовнішні стимули. За емоційними реакціями на зовнішні стимули (позитивні, амбівалентні, негативні) можна визначити рівень загальної емоційності та її особливості (за переважанням того або іншого типу реакції на даний вид стимулів).

Визначаються три чисті види емоційних реакцій:

Ейфорична – яка свідчить, про домінування ейфоричної формули, при якій емоційна система в цілому настроєна на позитивні стимули.

Рефрактерна – свідчить про те, що емоційна система сприйняття пасує перед різними впливами: позитивними, негативними й амбівалентними. У навколишній дійсності вона вибирає переважно амбівалентні стимули. При цьому вони «застряють» в особистості, залишаються у вигляді переживань неприємного осаду, міркувань, затаєного смутку, злості.

Дисфорична – позитивні й негативні стимули зводяться до негативних переживань, а емоційна система в цілому настроєна на негативні стимули.

 Дані показують, що «чисті» формули емоційних реакцій на впливи стимулів навколишнього середовища зустрічаються рідко і зазвичай їх демонструють особистості з акцентуаціями в характері, з ознаками невротичности. Найбільш характерною для нашої вибірки досліджуваних учнів виявився ейфорично-рефрактерний вид емоційних реакцій (12 учнів), ейфорично-рефрактерно-дисфоричний тип емоційних реакцій стоїть на другому місці по кількості приналежних до нього учнів (6 учнів), рефрактерний тип виявився у 5 учнів, рефрактерно-дисфоричний тип – 3 учня, ейфоричний та ейфорично-дисфоричний тип емоційних реакцій визначився у рівній кількості учнів – по 2 відповідно до одного і другого. Стосовно дисфоричного типу емоційних реакцій, то у чистому вигляді він не виявився у жодного учня.

Таблиця 2.2. Розподіл кількості осіб (%) з різними видами емоційних реакцій на впливи стимулів зовнішнього середовища

Рис.3. Розподіл учнів 11 класу по приналежності до різних видів емоційних реакцій на впливи стимулів зовнішнього середовища

Самооціночний тест «Характеристики емоційності» (Див. Додаток 5)

Тест розроблений Є. П. Ільїним і призначений для самооцінки виразності різних характеристик емоцій: емоційної збудливості, інтенсивності емоцій, стабільності, впливу на ефективність діяльності.

Емоційна збудливість, емоційна імпульсивність, емоційна стабільність, сила, тривалість емоційних реакцій, емоційний тонус відносяться до емоційних особливостей. В свою чергу емоційні особливості обумовлені типом нервової діяльності. Саме вони в першу чергу виступають у поведінці і їх можна помітити без особливої напруги. Якщо у відносинах і почуттях людей розібратися нелегко, то емоційні особливості проявляються в поведінці більш-менш безпосередньо й тому відносно легко фіксуються. Наприклад, легко помітити, наскільки людина емоційно збудлива або який настрій у неї панує.

Ступінь виразності емоційних особливостей досить варіативна й коливається від легкої емоційної збудливості в одних до емоційної інертності в інших, від яскраво вираженої імпульсивності й ефективності до чітко вираженої стриманості. Сила, темп і ритм емоційних реакцій також варіюються й індивідуальні в кожної людини.

Індивідуальні особливості емоційних реакцій проявляються при зіставленні емоційної збудливості й стабільності. Типові випадки їхнього співвідношення наступні:

а) інтенсивна емоційна збудливість сполучається з інтенсивною емоційною стабільністю;

б) інтенсивна емоційна збудливість сполучається зі слабкою емоційною стабільністю;

в) слабка емоційна збудливість сполучена з інтенсивною емоційною

 стабільністю;

г) слабка емоційна збудливість сполучена зі слабкою емоційною стабільністю.

Самооціночний тест «Характеристики емоційності» дозволяє дослідити як сама особистість визначає свою емоційну сферу та її особливості – наскільки вона є емоційно збудливою, або стійкою, скільки тривають емоційні реакції, чи чинять емоційні реакції негативний вплив на ефективність діяльності та спілкування

Результати тестування учнів 11 класу виявили такі результати:

Емоційна збудливість/ тривалість емоцій притаманні 6 учням, інтенсивність емоцій переважає серед емоційних особливостей у 8 учнів, емоції тривалі і чинять негативний вплив на спілкування та діяльність у 6 одиннадцятикласників. Ще 10 юнаків не виявили домінування певних емоційних особливостей.

Ці результати графічно можна відобразити наступним чином:

Рис.4. Поділ учнів 11 класу на переважаючі у них емоційні особливості

Наступним етапом дослідження було простеження кореляції між типами темпераменту юнаків і визначеними показниками їх емоційної сфери та емоційними реакціями.

Відповідно до результатів дослідження виявлено, що представники змішаного високоемоційного типу характеру, в переважній більшості мають змішану формулу емоційних реакцій – ейфорично-рефрактерно-дисфоричну та ейфорично-рефрактерну, але для представників цього типу характеру в основному притаманне домінування ейфоричної формули, при якій емоційна система в цілому настроєна на позитивні стимули, з деякими вкрапленями рефлекторної та дисфоричної сфери. Стосовно розподілу особливостей емоційної системи (відповідно до самооцінного тесту «Характеристики емоційності»), то взаємозв`язок з типом характеру та емоційними реакціями на впливи стимулів зовнішнього середовища не був виявлений, так як у нашій вибірці учням зі змішаним типом характером і з домінуванням ейфоричної формули емоційних реакцій були притаманні різні прояви особливостей емоційної сфери: інтенсивність емоцій, певні емоційні реакції не домінують, тривалість емоцій з негативним впливом на спілкування та діяльність, емоційна збудливість у сполученні з тривалістю емоцій.

Представникам невизначеного типу темпераменту, для яких характерні показники активності й емоційності, які перебувають у межах норми, притаманні такі типи емоційних реакцій на стимули зовнішнього оточення: ейфорично-рефрактерна (4 учня), ейфорично-рефрактерно-дисфорична (3 учня). Відповідно до отриманих результатів дослідження представникам цього типу темпераменту характерні емоційна стійкість, тривалість та інтенсивність емоцій. Представники цього типу характеризуються однаковою виразністю всіх компонентів емоційної зрілості, при досить високій загальній адекватності емоційного реагування. Їм притаманні врівноваженість, емоційна стабільність, не агресивність, спрямованість на соціальні об’єкти, адекватність оцінки власних можливостей та свого місця серед інших людей.

У учнів яким притаманний змішаний низько емоційний та змішаний високоактивний тип виявляють в переважній більшості рефлекторно-дисфоричні емоційні реакції на стимули навколишнього середовища, серед емоційних особливостей у таких учнів домінують емоційна збудливість, тривалість емоцій та негативний вплив емоційних проявів на спілкування та діяльність.

За результатами дослідження домінування емоцій у модальній структурі емоціональності у учнів раннього юнацького віку можна узагальнити, що домінування патерну «радість» виявили 46,6% досліджуваних, провідна емоція «гнів» проявилася у 23,4% учнів, «страх» – 16,6% , емоційний патерн «Печаль» виявився у 13,4 % учнів. При аналізі результатів дослідження та їх співставленні виявилось, що учням, яким притаманна домінуюча емоція «радість» та «страх» відповідає ейфорично-рефракторний та ейфоричний напрям емоційних реакцій. Представники цього типу характеризуються високою активністю та врівноваженістю, що виражається в екстравертованості, емоційній стабільності, товариськості, упевненості в собі, оптимістичності.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5